«Справа Наталі З.». Що маємо зараз і що треба було робити ще вчора
З лютого 2018 року Українська Гельсінська спілка з прав людини надає безоплатну правову допомогу людям, які живуть з ВІЛ, уразливим до зараження ВІЛ та хворим на туберкульоз. За цей час з понад 500 справ по захисту ВІЛ-позитивних людей 36 було визнано стратегічними та передано на юридичний супровід до Центру Стратегічних судових справ УГСПЛ з перспективою подань до ЄСПЛ. Але «Справа Наталі З.» вирізняється навіть серед прецедентних справ.
Опис справи. Витяг із судового подання ЦСС УГСПЛ
«Наталя З. є пацієнткою програми замісної підтримуючої терапії з лікування опіоідної залежності з листопада 2007 року в місті Донецьку. Вона приймала препарат бупренорфіну гідрохлорид.
З початком АТО/ООС Наталя З. перемістилася до міста Вінниця і зареєструвалася, як ВПО.
З 24.12.2014 року вона отримувала замісну підтримуючу терапію у вигляді таблеток бупренорфіну гідрохлориду у Вінницькому обласному наркологічному диспансері «Соцтерапія» в кількості 10 мг на день.
В листопаді 2017 року Наталя З. вирішила поїхати до мами в місто Донецьк. Перед поїздкою вона отримала у Вінницькому обласному наркологічному диспансері «Соцтерапія» таблетки бупренорфіну гідрохлориду в кількості 140 шт. 70 таблеток для себе і 70 таблеток для друга, що мешкав на непідконтрольній території.
05.11.2017 року Наталя З. перетнула лінію розмежування на КПВВ «Оленівка». На блок пості т.зв. ДНР її затримали представники т.зв. ДНР за підозрою в незаконному переміщенні наркотичних речовин. В процесі обшуку у Наталі З. було вилучено препарат для АРВ-терапії. Після цього її було доставлено до гінекологічного відділення місцевої лікарні, в якій лікарі вилучили у неї таблетки препарату бупренорфіну гідрохлориду.
Представники т.зв. ДНР звинуватили Наталю З. в контрабанді наркотичних засобів.
Суть обвинувачення. В Україні препарат бупренорфіну гідрохлориду внесено до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, обіг яких обмежено, проте наведений препарат є засобом лікування наркозалежних. В т.зв. ДНР наведений препарат має статус препарату з обмеженням обігу, проте цей препарат навпаки не є засобом лікування наркозалежних.
В результаті т.зв. верховний суд т.зв. ДНР засудив Наталю З. до одинадцяти років позбавлення волі.
Вона подала апеляційну скаргу на вищенаведений т.зв. вирок. Апеляційна скарга знаходиться в процесі розгляду.
Також вона подала до т.зв. уповноваженого з прав людини в т.зв. ДНР заяву із клопотанням внести її в перелік осіб, що підлягають обміну.
Проте листом від 17.02.2020 року т.зв. омбудсмен відмовила Наталі З. у внесенні її і перелік осіб, що підлягають обміну.
Таким чином представники т.зв. ДНР, починаючи з 05.11.2017 року, незаконно утримують Наталю З. в місцях позбавлення волі на непідконтрольній території».
Коментар Світлани Мороз, головуючої правління Євразійської жіночої мережі зі СНІДу:
«У т.зв. ДНР не заборонена замісна підтримуюча терапія. І навіть, навпаки, вона вказана як засіб профілактики ВІЛ-інфекції в статті 4 «Державні гарантії у сфері протидії поширенню хвороб, обумовлених ВІЛ» закону № 88-IHC від 04.09.2015 «Про протидію розповсюдженню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ». Наталя, була впевнена, що її виправдають і вона вийде з залу суду.
Довгий час ми не повідомляли про її справу широкому загалові, тому що переживали, що можемо їй нашкодити надмірною увагою. Її вирок став для всіх нас шоком – 11 років ув’язнення за лікування, яке вона приймала за призначенням лікаря 10 років і що дозволило їй жити повноцінним соціалізованим життям!
Цей вирок став ще одним доказом того, як репресивна наркополітика, яка посилена в найгіршому сенсі військовим конфліктом, нівелює одне з базових прав людини – право на здоров’я. Для т.зв. ДНР, де повсюдно копіюється законодавство Російської Федерації і його антинаркотичні віяння, це є очікуваним трендом.
Але для мене найбільш важливим є те, щоб ця небезпечна практика, що йде на противагу всім задекларованим європейським цінностям і стратегіям громадської охорони здоров’я не стала трендом для України. У січні 2020 наше суспільство сколихнув законопроект №2784, який містить положення про відповідальність за відмову від медичного обстеження, примусове лікування від наркозалежності і ідею криміналізації розповсюдження інформації про наркотики під соусом боротьби з «пропагандою наркотичних засобів».
На тлі дуже нетолерантного до людей, які вживають наркотики, українського суспільства (наркозалежні люди завжди «лідирують» у всіх соцопитуваннях по темі нетолерантності), збурень в соцмережах, щодо останнього обміну полоненими (начебто поміняли «неправильних» людей, включаючи «наркомана, який їздив в Лисичанськ за метадоном»), і коментарів під моїм постом в Фейсбуці із закликом звільнити Наталю, починаючи від самого м’якого «сама винна» і до «нехай ця СНІДоносна наркоманка там в ОРДЛО і сидить», – нам, неурядовим організаціям, важко знайти широку суспільну підтримку для наркозалежної жінки, засудженої за «наркоконтрабанду». Це непопулярна тема для політиків і громадських діячів. Тому ми високо цінуємо допомогу всіх журналістів, активістів і правозахисників, які підтримують наші зусилля зі звільнення соціальної працівниці Клубу «Світанок» Наталі З.».
Коментар Наталії Безелєвої, виконавчої директорки БО «Клуб «Світанок»:
«В березні 2020 року Клуб «Світанок» розпочав кампанію по звільненню співробітниці організації, наркозалежної та ВІЛ позитивної жінки, Наталі З., яка на той момент вже 28 місяців незаконно утримувалася в СІЗО міста Донецька. У грудні 2019 року суд т.зв. ДНР засудив Наталю до 11 років позбавлення волі за «контрабанду» наркотиків.
Ми презентували кейс Наталі на конференції УГСПЛ “Дискримінація вразливих груп населення в Україні: Державна політика і громадська думка” в рамках панелі “Дотримання принципу недискримінації в контексті збройного конфлікту”, брали участь в ефірі Громадського радіо.
Ми надіслали листи президенту України, главі СБУ, спеціальній представниці голови ОБСЄ в Україні та офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з проханням включити Наталю З. у списки взаємного обміну полоненими».
Коментар адвоката Центра Стратегічного Судового захисту УГСПЛ:
«Відразу маю зауважити, що ця судова справа належить до найважливіших. Ми (ЦСС УГСПЛ) отримали її в лютому 2020 року і план юридичного захисту тут може бути тільки один — Вичерпання національних засобів юридичного захисту у вигляді ініціації порушення кримінального провадження на національному рівні. Потім звернення до ЄСПЛ. Але перспективи визволення підзахисної юридичним шляхом туманні тому, що навряд т.зв. ДНР буде виконувати рішення ЄСПЛ.
До того ж зараз ми маємо проблему, спровоковану введенням в Україні карантинних обмежень — карантин тимчасово унеможливив надання правової допомоги тому, що лінія розмежування закрита, а отже неможливо отримати жодних документів від родичів Наталі, які досі мешкають в Донецьку.
Тому я хочу ще раз наголосити, що цій справі потрібна поважна увага зі сторони ЗМІ та постійна адвокація з боку правозахисників до державних органів».
Українська Гельсінська спілка з прав людини виконує проект «Розвиток правової мережі для захисту прав людей, які живуть з ВІЛ/СНІД, представників ключових спільнот ЛЖВ та осіб, хворих на туберкульоз» за фінансової підтримки Благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» в рамках реалізації проекту «Зменшення тягаря туберкульозу та ВІЛ-інфекції через створення загального доступу до своєчасної та якісної діагностики та лікування туберкульозу і його резистентних форм, розширення доказової профілактики, діагностики та лікування ВІЛ-інфекції, та створення стійких та життєздатних систем охорони здоров’я», що реалізується за фінансової підтримки Глобального фонду для боротьби з СНІДом, туберкульозом та малярією.