Публікація

Конференція «Дискримінація вразливих груп населення в Україні: державна політика і громадська думка» – враження та рекомендації

5 березня 2020 року, в місті Київ відбулася перша Конференція громадських організацій під назвою «Дискримінація вразливих груп населення в Україні: державна політика і громадська думка». Вона мала бути першою з серії громадських обговорень щодо дискримінації вразливих груп населення в Україні. Друга Конференція мала відбутися 6 квітня 2020 року і є на сьогодні перенесеною у зв’язку з загальнонаціональним карантином.  Конференція 5 березня 2020 року була проведена Українською Гельсінською спілкою з прав людини (УГСПЛ) разом із Норвезькою радою у справах біженців, Центром «Соціальна дія», БО «Легалайф-Україна», МФ «Відродження».

Метою серії Конференцій було сформувати план з 5 простих кроків влади і суспільства, які де-факто будуть виконані у 2020-2021 роках для зниження рівня дискримінації вразливих груп населення в Україні.

На першій Конференції 5 березня 2020 були наступні Панелі для обговорення:

Панель 1. Дотримання принципу недискримінації в контексті збройного конфлікту;

Панель 2. Проблеми законодавчого регулювання та механізми захисту у сфері запобігання та протидії дискримінації;

Панель 3. Проблеми практики у реалізації прав та користуванні послугами.

Повна програма Конференції знаходиться за посиланням

До вашої уваги пропонуємо враження та рекомендації організаторів та учасників громадських обговорень.

Олена Семьоркіна, спеціалістка з питань нормотворення УГСПЛ, модераторка Конференції

Ставлення суспільства до вразливих груп є індикатором поваги до прав людини в цілому. Ця теза була основою дискусії учасників в ході першої Конференції громадських організацій під назвою «Дискримінація вразливих груп населення в Україні: державна політика і громадська думка».

Організатори Конференції ставили перед собою декілька завдань:

По-перше, привернути увагу органів державної влади на системну дискримінацію окремих груп та на додаткові ризики, що спричинили дискримінацію людей в України. Цьому питанню була присвячена Панель 2. «Дотримання принципу недискримінації в контексті збройного конфлікту».

По-друге, консолідувати активності неурядових організацій та активістів у сфері прав людини.

По-третє, продовжувати і стимулювати подальшу публічну дискусію на непопулярні теми. Наприклад, дискримінація секс-працівників та нагальна потреба припинити втручання держави в добровільні інтимні стосунки повнолітніх громадян. Про вплив різних законодавчих підходів на дискримінацію секс–працівників та прийнятні моделі врегулювання питання секс–праці в Україні як способу забезпечення недискримінації секс-працівників державою ми дискутували під час Панелі 1. «Проблеми законодавчого регулювання та механізми захисту у сфері запобігання та протидії дискримінації».

Такі конференції та інші форми публічних заходів задля громадського обговорення повинні стати майданчиками професійної відвертої дискусії неурядових організацій, правозахисників і активістів та органів державної влади. Результати таких дискусій, у свою чергу, мають бути відображені у діях/рішеннях держави. Адже саме держава має позитивні (забезпечення і захист) та негативні (повага і невтручання) зобов’язання у сфері прав людини.

Олексій Плотніков, ГО “Десяте квітня”

Тема: Дискримінація громадян України з тимчасово окупованих територій: доступ до пенсій, проблеми документування, доступ до належного житла, свобода пересування.

Рекомендації від ГО «Десяте квітня»:

  1. ВРУ – внести зміни до ЗУ «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», так, аби створити для шукачів захисту більш сприятливі умови для отримання медичного обслуговування в державних закладах охорони здоров’я, ніж для решти іноземців. Бажано дозволити шукачам захисту укладати декларацію з лікарем. Такі зміни можливі в рамках роботи над проектом закону “Про надання захисту іноземцям та особам без громадянства”.
  2. Вести адвокаційну роботу з МОЗ, Державною службою здоров’я та органами місцевого самоврядування з розробки розрахунків вартості медичних послуг для шукачів притулку в Україні. Розробка таких розрахунків можлива в рамках чинного законодавства.
  3. Вести адвокацію з прийняття в якості закону проекту ЗУ “Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації права на пенсію” (2083-д від 26.11.2019). Прийняття цього закону створить базу для подолання дискримінації в пенсійному забезпеченні осіб, які зареєстровані на тимчасово окупованій території.

 

Наталія Ісаєва, директорка БО «Легалайф-Україна»

Тема: Як різні законодавчі підходи впливають на дискримінацію секс–працівників?

Рекомендації від БО «Легалайф-Україна» щодо нового Закону про регулювання секс-праці:

На думку спільноти секс-працівників він повинен містити наступні положення:
1. Секс-праця – тільки для повнолітніх;
2. Займатися секс-працею може дієздатна особа;
3. Займатися секс-працею можна самостійно, а можна спільно з іншими секс-працівниками;
4. Діяльність секс-працівників може організовувати менеджер, діяльність якого має ліцензуватися; у секс-працівників не повинно бути залежності від менеджера, він – технічний персонал для організації простору і безпеки;
5. Секс-працівник може реєструватися як фізична особа-підприємець, щоб сплачувати податки та мати відповідні соціальні гарантії, на рівні з іншими підприємцями.

Також на нашу думку Держава може регулювати:
1. Місця, де можуть надаватися секс-послуги;
2. Менеджмент, який укладає угоди з секс-працівниками;
3. Роботу правоохоронних органів;
4. Роботу соціальних працівників;
5. Обмеження в рекламі секс-послуг.
Головне: відмінити Законодавчий рудимент – адмінвідповідальність за секс-працю (Стаття 181-1 КУпАП).

Олена Глушко, ГО “Донбас СОС”

Тема: Поза правом, поза увагою: українські ув’язнені на тимчасово окупованих територіях.

Рекомендації від ГО “Донбас СОС”:

Стосовно українських ув’язнених, які залишилися на непідконтрольних територіях, рекомендації наступні:

  1. Врегулювати правовий статус всіх ув’язнених, які опинилися у місцях позбавлення волі в Донецькій та Луганській областях до початку збройного конфлікту (не тільки засуджених, але також тих, стосовно кого вирок українських судів не набрав законної сили, та обвинувачених);
  2. Врегулювати на рівні нормативно-правових актів, яким чином здійснюється взаємодія органів виконавчої влади з ув’язненими, які звільнилися з місць позбавлення волі під контролем незаконних формувань та повертаються на підконтрольну Україні територію;
  3. Надати рекомендації та роз’яснення відповідним органам виконавчої та судової влади щодо процесу погашення, зняття судимості таких ув’язнених, та передбачити можливість визнання ув’язнених, які не були остаточно засуджені до початку збройного конфлікту, такими, що не мають судимості;
  4. Розглянути можливість надання спеціального статусу особам, які були затримані органами незаконних адміністрацій після початку збройного конфлікту на підставі кримінальних звинувачень, передбачити спрощену можливість надання їм статусу постраждалих від збройної агресії Російської Федерації.

 

Володимир Селіваненко, Amnesty International в Україні

Тема: Актуальна освітня політика як засіб подолання дискримінації.

Рекомендації від Amnesty International в Україні:

  1. Розробка і затвердження Загальнодержавної програми з ОПЛ (влада і суспільство).
    2. Реальне впровадження наскрізного викладання громадянської освіти з 1-ого класу (влада).
    3. Залучення правозахисної громадськості до перепідготовки вчительства у педагогічних ВНЗ (влада).
    4. Активна долученість до процесу підвищення кваліфікації вчительства (суспільство).
    5. Розробка якісних та комплексних освітніх програм для шкіл (курси, уроки, календарні плани; суспільство).

 

Наталія Аляб’єва, адвокатка

Тема: Право на соціальний захист цивільних осіб, які отримали поранення внаслідок військового
конфлікту на Сході України 

Якісне поліпшення ситуації осіб з інвалідністю внаслідок війни неможливо без проведення повної реформи системи соціальної допомоги в Україні, яка дозволила б забезпечити мінімальні життєві потреби всіх осіб з інвалідністю, незалежно від причини, по якій вона була отримана. Однак це амбітне завдання, з яким не в змозі впоратися всі уряди з моменту здобуття Україною незалежності 24 серпня 1991 р. У зв’язку з цим нижче представлені лише ті рекомендації, які вимагають невеликих системних змін в законодавстві, а також практики діяльності державних органів на регіональному та місцевому рівнях.

Верховній Раді України рекомендовано внесення змін до ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з метою усунення дискримінаційних положень, виключаючи з дії закону осіб, які отримали поранення після 1 грудня 2014 року на непідконтрольної території, а також осіб, які отримали поранення в період з 1 грудня 2014 року до 5 травня 2015 року.

Кабінету Міністрів України рекомендується:

  • внести зміни в «Порядок встановлення зв’язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров’я», затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 306 «Деякі питання встановлення зв’язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров’я» з метою спрощення процедури встановлення факту поранення чи інших розладів здоров’я внаслідок бойових дій на території АТО/ОСС, замінивши вимогу надання виписки з ЄРДР описом обставин одержання поранення особою з інвалідністю разом з його письмовим свідченням про те, що він не брав участь у незаконних терористичних формуваннях;
  • заповнити законодавчу прогалину в Постанові Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317 «Положення про медико-соціальну експертизу», що допоможе припинити практику вказування медико-соціальними експертними комісіями не відповідає дійсності причини інвалідності «за загальним захворюванням», або зобов’язати медико-соціальні експертні комісії робити уточнення, що інвалідність встановлена «за загальним захворюванням, ймовірно в результаті поранення або іншого розладу здоров’я внаслідок військових дій на території АТО/ОСС»;
  • ввести положення, яке передбачає, що особи з інвалідністю будуть охоплені пільгами і виплатами, передбаченими законодавством для осіб з інвалідністю внаслідок війни, після отримання ними цього статусу, але з моменту отримання цією особою статусу особи з інвалідністю за загальним захворюванням. Це означає необхідність проведення перерахунку та проведення компенсаційних виплат особі з інвалідністю внаслідок війни за той період, поки цей статус ще не був встановлений, і він отримував пільги та допомоги на загальних підставах;
  • внесення змін в Постанову Кабінету Міністрів України № 261 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд» з метою збільшення розмірів щомісячної державної соціальної допомоги особам з інвалідністю, які не мають права на отримання пенсії, а також соціальної допомоги по догляду за особою з інвалідністю; зміна механізму нарахування посібників таким чином, щоб допомога перестало розраховуватися виходячи із загального доходу сім’ї та особа з інвалідністю могла його отримувати незалежно від факту працевлаштування.
  • Кабінету Міністрів України та обласним і місцевим органам державної влади і місцевого самоврядування рекомендується вжиття заходів з посилення потенціалу органів соціального захисту та медико-соціальної експертизи на місцях, насамперед, виділення коштів на додаткові штатні одиниці, з метою підвищення ефективності інформування осіб з інвалідністю та посилення дослідження та імплементації соціальної складової інвалідності для забезпечення індивідуального підходу до потреб осіб з інвалідністю.

Обласним та місцевим органам державної влади та органам самоврядування рекомендується:

  • здійснювати активну діяльність з ідентифікації та інформування осіб з інвалідністю внаслідок війни; надати їм належну юридичну підтримку для якнайшвидшого проходження процедури встановлення факту поранення на території АТО/ОСС в Міжвідомчій комісії;
  • створити єдине місце, в якому особи з інвалідність можуть отримати повну і вичерпну інформацію щодо процедур встановлення групи інвалідності та пакетів соціальної допомоги, а також консультативну допомогу при оформленні документів (оптимально при органах місцевого самоврядування або з залученням до консультування діючих у регіонах представників неурядових організацій);
  • посилити координацію та обмін інформацією між різними державними органами, з якими стикаються особи з інвалідністю внаслідок війни при проходженні процедури встановлення факту поранення на території АТО/ОСС та оформленні пільг і допомог, включаючи представників медико-соціальних експертних комісій, органів соціального захисту населення, СБУ, поліції, комісій із соціального захисту населення при місцевих органах влади, лікувально-профілактичних установ та комісій з охорони здоров’я при місцевих органах влади;
  • посилити координацію між державними органами та органами місцевого самоврядування різних рівнів, що мають бюджетами на допомогу особам з інвалідністю, з метою забезпечення стратегічного підходу до забезпечення потреб осіб з інвалідністю та забезпечення їх реальних життєвих потреб;
  • виділити додаткові кошти на психологічну допомогу і фізичну реабілітацію осіб з інвалідністю;
  • посилення консультацій з організаціями громадянського суспільства з метою розробки та імплементації стратегічного підходу до вирішення проблем осіб з інвалідністю внаслідок війни та подолання наслідків конфлікту.

Правоохоронним органам обласного та районного рівнів рекомендується:

  • активне включення в ідентифікацію осіб з інвалідністю внаслідок військових дій на Донбасі з метою порушення кримінальних справ за фактами поранень і проведення слідчих заходів;
  • припинення практики порушення кримінальних справ не по підслідності – кримінальні справи за фактами поранень повинні порушуватися СБУ, а не поліцією.

Конференцію «Дискримінація вразливих груп населення в Україні: державна політика і громадська думка» проведено Українською Гельсінською спілкою з прав людини за фінансової підтримки Charles Stewart Mott Foundation спільно із Центром «Соціальна дія», БО «Легалайф-Україна» та МФ «Відродження», а також за сприяння Норвезької ради у справах біженців (NRC) в рамках здійснення гуманітарної діяльності за фінансової підтримки Європейського Союзу. Викладена інформація жодною мірою не відображає офіційну точку зору Європейського Союзу та Норвезької ради у справах біженців. Європейська Комісія не несе відповідальності за будь-яке використання цього матеріалу.

Також УГСПЛ надає інформаційну та організаційну підтримку адвокаційним діям з захисту прав людини секс-працівників в Україні в рамках проекту «Розвиток правової мережі для захисту прав людей, які живуть з ВІЛ/СНІД, представників ключових спільнот ЛЖВ та осіб, хворих на туберкульоз» за фінансової підтримки Благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» в рамках реалізації  проекту «Зменшення тягаря туберкульозу та ВІЛ-інфекції через створення загального доступу до своєчасної та якісної діагностики та лікування туберкульозу і його резистентних форм, розширення доказової профілактики, діагностики та лікування ВІЛ-інфекції, та створення стійких та життєздатних систем охорони здоров’я», що реалізується за фінансової підтримки Глобального фонду для боротьби з СНІДом, туберкульозом та малярією.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

Сергій Мовчан (УГСПЛ): «Ми вчергове бачимо орієнтованість Управлінь Пенсійного фонду України на економію коштів, а не на виконання своїх прямих обов’язків»

До громадської приймальні УГСПЛ в м. Києві звернувся військовий пенсіонер, якому Управління ПФУ відмовляло у...

15 Липня 2020

Олександра Горчинська («Новое Время»): «Зараз важливо відходити від відокремлення ЛГБТКІ як окремої частини суспільства і показувати їх як середньостатистичних громадян»

Про складність соціальної тематики для ЗМІ та протидію дискримінації вразливих груп населення України розмовляємо зі...

09 Липня 2020

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: