ПРАВО ВЛАСНОСТІ[1]

Загальна оцінка рівня захисту права власності в Україні у 2017 році від міжнародних експертів залишається вкрай низькою. Зокрема за підсумками 2017 р. Альянс прав власності на основі дослідження 127 країн світу підготував та оприлюднив Міжнародний індекс прав власності-2017. Оцінку права та можливості громадян мати і захищати приватну власність здійснено за трьома основними компонентами: правове і політичне середовище, права матеріальної власності та права інтелектуальної власності. Порівняно з 2016 р. Україна погіршила свої показники та з оцінкою 3,424 із 10 можливих посіла 123 місце (нагадаю, за підсумками 2016 р. Україна посідала 115)[2]. У рейтингу економічної свободи американського аналітичного центру Heritage Foundation враховано 12 свобод – від права власності до фінансової свободи. Україна, набравши 51,9 пункта зі 100 можливих, серед 186 країн світу посіла 150 місце (між Камеруном і Сьєрра-Леоне) і останнє, 44 місце, в Європі[3]. В основному це сталося через погіршення ситуації щодо захисту права матеріальної власності, свободи торгівлі, цілісності державного управління.

До найкорумпованішої експерти відносять сферу земельних відносин. Верховна Рада у жовтні продовжила мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, введений у 2002 р., до 1 січня 2019 р. Проте дискусія щодо того, як сформувати в Україні справедливий, некорумпований, вільний ринок землі у 2017 р. не мала свого логічного завершення. Зареєстровані протягом року законодавчі ініціативи у сфері права власності на землю містять суттєві ризики. А саме проектами законів №7118[4], №7118-1[5] та №7363[6] хоч і передбачено передачу управління землями, однак лише об’єднаним територіальним громадам. До того ж, в урядовому проекті №7118 закріплено позицію щодо надання землі поза межами населених пунктів уже сформованим громадам, тоді як проект парламентського аграрного лобі №7118-1 – за те, щоб таке право мали й ті громади, які ще не об’єдналися. Проект Закону України №6269 від 31.03.2017 містить суперечливі, неузгоджені або неврегульовані питання щодо: процедури прийняття рішення стосовно приватизації земель державного або комунального сільськогосподарського підприємства та документального оформлення такого рішення; переліку осіб, які мають право на приватизацію державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; суб’єктів, які здійснюють обчислення розміру, вартості земельної частки (паю), визначення площ і місця розташування земель та процедури розрахунку розміру земельних часток (паїв); визначення вартості земельних часток (паїв); створення у процесі приватизації органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування резервного фонду земель для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням; використання земельних ділянок, на яких розташовані та функціонують меліоративні системи[7].

Рівень судового захисту права на мирне володіння своїм майном і у 2017 р. оцінюється як незадовільний. Досі не зникли серйозні проблеми, пов’язані з корупцією в судах, внаслідок чого вони оцінюються як одні з найслабших та таких, що мають найнижчий рівень довіри серед державних установ у країні. Загалом корупція у 2017 р. залишилася загрозливим викликом для України, а прогрес у підзвітності державних чиновників триває досить повільно. Не стали простішими та доступнішими й процедури судового захисту.

Залишилось нерозв’язаним невиконання рішень національних судів, що стосуються захисту власності. За період з 1 січня по 31 грудня 2017 р. до Єдиного державного реєстру судових рішень було внесено 32086 ухвал на позовні заяви та скарги з приводу тяганини та невиконання рішень суду. Значну частину цих скарг і позовів з різних причин було відхилено або залишено без розгляду, а протиправна бездіяльність державних виконавців залишилась безкарною. Роками це ставало приводом для численних звернень до Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ). Як наслідок, 12.10.2017 р. Велика палата ЄСПЛ прийняла рішення у справі «Бурмич та інші проти України», яке стосується системно невиконання державою судових рішень і, не розглядаючи аналогічних 12 143 справи, передав їх до Комітету Міністрів Ради Європи з метою вироблення спільного з Урядом України вирішення цієї системної проблеми[8].

Помітна увага з боку ЄСПЛ до проблеми бездіяльності та безвідповідальності, можливо, стала поштовхом до майбутніх змін. Наприклад, Верховний Суд України у справі №6-99цс17 від 08.11.2017 р. визнав, що надмірно тривале невиконання державним виконавцем рішення суду є підставою для стягнення моральної та іншої шкоди, крім цього, відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України[9]. У справі №905/640/16 від 22.11.2017 р. Вищий господарський суд України, задовольняючи касаційну скаргу приватного підприємства на бездіяльність керівника Слов’янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції, вказав, що держава зобов’язана реально виконувати судові рішення за рахунок коштів, передбачених у бюджетній програмі, створеній для виконання рішень судів[10].

Одним зі способів поліпшити виконання судових рішень було визначено реформування системи виконавчого провадження та створення інституту приватних виконавців. Відповідно до законодавства примусове виконання судових рішень і рішень інших органів покладається тепер не тільки на органи державної виконавчої служби, але й – у визначених випадках – на приватних виконавців. На кінець 2017 р. пройшли навчання 945 осіб, відбулися 15 кваліфікаційних іспитів, у яких взяла участь 261 особа (до речі, на 2018 р. Мін’юст запланував надати можливість скласти іспит не менше ніж 800 особам). Успішно склали іспит 123 особи і на початок 2018 р. до Єдиного реєстру приватних виконавців України внесено 80 виконавців, на виконанні у яких було 3300 виконавчих проваджень на загальну суму 710 млн грн[11].

Досі не розв’язане питання захисту права власності, порушене у зв’язку з анексією Криму та збройним конфліктом на Донбасі[12]^,[13]. Відсутність поступу у створенні механізму реституції та компенсації за майно, зруйноване та (або) пошкоджене в результаті збройного конфлікту спричинила звернення протягом 2017 р. постраждалих до суду по відшкодування[14]. Частину таких позовів було задоволено, проте власникам майна жодної компенсації ще не виплачено[15]^{, [16]}. Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини (далі – УВКПЛ) у своїх доповідях звертало увагу на брак прогресу у створенні єдиного реєстру пошкодженого або зруйнованого майна. В окремих районах біля лінії зіткнення, де мешканці були змушені покинути свої будинки через безпекову ситуацію місцеві військово-цивільні адміністрації проводять перевірки пошкодженого майна лише на прохання власників. Тому УВКПЛ припускає, що велика кількість пошкоджених та/або зруйнованих об’єктів власності не була підтверджена військово-цивільними адміністраціями, через що власникам такого майна може бути важко отримати компенсацію або реституцію в майбутньому[17]. Актуальності потреби у створенні ефективного та всеосяжного адміністративного механізму додає також і та обставина, що у зв’язку із закінченням трирічного строку позовної давності у цивільних справах у 2018 р. ті власники, чиє майно було пошкоджене або зруйноване у 2014 – 2015 рр., можуть втратити одну з можливостей звернення по компенсацію чи реституцію за майно, зруйноване та (або) пошкоджене в результаті збройного конфлікту[18].

[1] Розділ підготовлено: Блага Алла

[2] UKRAINE – IPRI Overall Score // International Property Rights IndeX 2017. Ukraine [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.internationalpropertyrightsindex.org/country/ukraine

[3] Index of economic freedom. Ukraine [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.heritage.org/index/country/ukraine#rule-of-law

[4] Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо управління земельними ресурсами в межах території об’єднаних територіальних громад від 18.09.2017 №7118 // Офіційний веб-портал Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=62556

[5] Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо управління земельними ресурсами в межах території об’єднаних територіальних громад та врегулювання інших питань у сфері земельних відносин від 04.10.2017 №7118-1 // Офіційний веб-портал Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=62648

[6] Проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо стимулювання створення та діяльності дрібних фермерських господарств і деконцентрації повноважень у сфері земельних відносин від 06.12.2017 №7363 // Офіційний веб-портал Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=63085

[7] Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій від 31.03.2017 №6269 // Офіційний веб-портал Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=61476

[8] О. Проценко. Понад 12 тисяч українців не отримають компенсацію від Європейського суду // Українська Гельсінська спілка з прав людини [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://helsinki.org.ua/articles/ponad-12-tysyach-ukrajintsiv-ne-otrymayut-kompensatsiyu-vid-evropejskoho-sudu/

[9] ВСУ: Надмірно тривале невиконання державним виконавцем рішення суду є підставою для стягнення моральної та іншої шкоди, при цьому відповідачем є орган ДВС де працює д/в та орган ДКС (ВСУ у справі №6-99цс17 від 8 листопада 2017 р.) // Протокол. Юридичний інтернет-ресурс [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://protokol.com.ua/ua/vsu_nadmirno_trivale_nevikonannya_dergavnim_vikonavtsem_rishennya_sudu_e_pidstavoyu_dlya_styagnennya/

[10] ВГСУ: Держава зобов’язана реально виконувати судові рішення за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою, створеною для виконання рішень судів (№ 905/640/16 від 22.11.2017) // Протокол. Юридичний інтернет-ресурс [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://protokol.com.ua/ua/vhsu_dergava_zobov_yazana_realno_vikonuvati_sudovi_rishennya_za_rahunok_koshtiv_peredbachenih_byudgetnoyu_programoyu_stvorenoyu_dlya_vikonannya_rishen_sudiv_(_905_640_16_vid_22_11_2017)/

[11] С. Шкляр. Виконавча служба має змінити філософію задля підвищення ефективності // Юридична газета [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.pressreader.com/ukraine/yurydychna-gazeta/20180130/282187946453254

[12] О. Шинкаренко. Вищий спеціалізований суд затягує виплату компенсації за зруйноване житло // Українська Гельсінська спілка з прав людини [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://helsinki.org.ua/articles/vyschyj-spetsializovanyj-sud-zatyahuje-vyplatu-kompensatsiji-za-zrujnovane-zhytlo/

[13] Митна служба ігнорує рішення суду щодо незаконності пункту першого Постанови КМУ №1035 // Українська Гельсінська спілка з прав людини [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://helsinki.org.ua/articles/mytna-sluzhba-ihnoruje-rishennya-sudu-schodo-nezakonnosti-punktu-pershoho-postanovy-kmu-1035/

[14] О. Шинкаренко. Пенсіонери Серебрянки позиваються проти уряду України // Українська Гельсінська спілка з прав людини [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://helsinki.org.ua/articles/pensionery-serebryanky-pozyvayutsya-proty-uryadu-ukrajiny/

[15] О. Шинкаренко. СБУ вимагає від громадян довести, що їхні будинки обстрілюють // Українська Гельсінська спілка з прав людини [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://helsinki.org.ua/articles/sbu-vymahaje-vid-hromadyan-dovesty-scho-jihni-budynky-obstrilyuyut/

[16] О. Шинкаренко. Чи отримають Лошадкіни майже 2 мільйони компенсації? // Українська Гельсінська спілка з прав людини [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://helsinki.org.ua/articles/chy-otrymayut-loshadkiny-majzhe-2-miljony-kompensatsiji/

[17] Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 серпня – 15 листопада 2017 року // Україна без тортур [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://notorture.org.ua/2017/12/14/dopovid-shhodo-situatsiyi-z-pravami-lyudini-v-ukrayini-16-serpnya-15-listopada-2017-roku/

[18] Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 листопада 2017 року – 15 лютого 2018 року // United Nations Human Rights Office of the High Commissioner [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ohchr.org/Documents/Countries/UA/ReportUkraineNov2017-Feb2018_UKR.pdf