Публікація

ПРАВО НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУД. ПРАВО НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ – 2017

ПРАВО НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУД. ПРАВО НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ[1]

У 2017 р. не було розв’язано системних проблем у забезпеченні права на справедливий суд.

За результатами моніторингу виконання Національної стратегії у сфері прав людини можна констатувати, що не було реалізовано завдань щодо забезпечення доступності до правосуддя для кожної особи (запровадження гнучкішої системи звільнення або відстрочки оплати судового збору; звільнення від сплати судового збору осіб, які мають право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги); усунення недоліків процесуального законодавства та забезпечення здійснення ефективного судочинства у розумні строки, послідовної судової практики через розроблення законопроекту щодо забезпечення особі відшкодування збитків за надмірну тривалість провадження, стороною у якому вона є[2].

Ускладненим із 2016 р. залишається доступ громадян до правосуддя через неукомплектованість судів[3]. Відповідно до статистичної інформації, за 9 місяців 2017 р. рівень укомплектованості суддями місцевих та апеляційних судів усіх спеціалізацій становив від 45% (в апеляційних та окружних судах) до 69% (у господарських апеляційних судах). Кадровий дефіцит фактично паралізував роботу тих судів, у яких за штатом було передбачено невелику кількість суддівських посад (наприклад, 3 – 5). У таких судах була відсутня можливість утворювати колегії для розгляду справ, формувати новий склад суду після задоволення відводів (самовідводів), повернення справ на новий розгляд тощо. У 2017 р. в судах було зафіксовано понад 26 тис. справ, провадження в яких тривало більше одного року, понад 4 тис. справ, що перебували у проваджені більше 2 років, та 2303 справи, які перебували у провадженні суду більше 3 років. Протягом майже 2016 – 2017 рр. фактична кількість суддів зменшилась на 1828 осіб (24%)[4].

[1] Розділ підготовлено: Семьоркіна Олена

[2] Стан виконання Національної стратегії. Розширений пошук по заходах // Національний індекс прав людини [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.hro.org.ua/index.php?r=9#result

[3] О. Овчаренко. Проблеми забезпечення права на справедливий суд. Права людини в Україні – 2016 // Українська Гельсінська спілка з прав людини [Електронний ресурс] – Режим доступу: /problemy-zabezpechennya-prava-na-spravedlyvyj-sud-o-ovcharenko/

[4] Про стан забезпечення незалежності суддів в Україні. Щорічна доповідь за 2017 рік // Вища рада правосуддя [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.vru.gov.ua/content/file/%D0%A9%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%8C_%D0%B7%D0%B0_2017_%D1%80%D1%96%D0%BA_.pdf

Неоднозначну реакцію серед суддів та інших правників викликав Указ Президента України від 29 грудня 2017 р. №452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах». Указ виданий у межах тимчасових повноважень Президента України відповідно до підпункту 6 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, ч. 3 ст. 19, ч. 2 ст. 26, пункту 40 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Проте в Указі залишилися відкриті питання, зокрема протягом якого часу планується утворення окружних місцевих та апеляційних судів (коли фактично запрацюють нові суди) та припинення роботи як юридичних осіб ліквідованих судів; переведення суддів та працівників апарату на роботу до новоутворених судів. Станом на кінець 2017 р. процедур, умов та особливостей переведення суддів на посаду в іншому суді законом не було визначено, а також суддівський корпус не інформований щодо порядку такого переведення. Натомість Президент наголосив на тому, що у нові суди буде проведено конкурс та закликав брати в ньому участь науковців та адвокатів, що викликало занепокоєння у суддів та працівників апарату судів. Вони хочуть роз’яснень, у якому порядку, за якими критеріями та в які строки буде здійснюватися переведення суддів та працівників апарату суду з ліквідованих до новоутворених судів. Крім того, суддівську спільноту хвилює питання, як узгоджується поняття «суд, встановлений законом» з указами Президента про ліквідацію суддів у контексті практики ЄСПЛ. [4]

Було оголошено конкурс на 600 прогнозованих вакансій. У жовтні 2017 р. ВККС провела відбірковий іспит для 4 128 кандидатів у судді місцевих судів. 700 найуспішніших кандидатів мали пройти спеціальну підготовку до роботи на посаду судді і для допуску до професії – скласти ще один іспит. Також було оголошено конкурс у нову інституцію – Вищий суд з питань інтелектуальної власності[5].

Європейський суд з прав людини у 2017 р. ухвалив 170 рішень проти України[6], з них 5 – по скаргах на надмірну тривалість проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту (порушення ст. 6 ЄКПЛ).

Як позитивна визначається діяльність Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.

Насамперед, у межах заходів загального характеру для розв’язання проблеми системного характеру тривалого невиконання рішень національних судів постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2017 №591 утворено міжвідомчу робочу групу з вирішення проблемних питань, пов’язаних із виникненням заборгованості держави за рішеннями судів. Робоча група розробила проект стратегії погашення заборгованості держави та запобігання її виникненню.

Для розв’язання проблеми надмірної тривалості досудового слідства та судового провадження утворено міжвідомчу робочу групу, основне напрацювання якої – проект Концепції імплементації превентивних та компенсаційних засобів захисту від надмірної тривалості провадження в Україні та проект закону про компенсацію (відшкодування) за рахунок держави шкоди, завданої порушенням розумних строків досудового провадження, розгляду справи в суді[7].

Новели законодавства

13 липня 2017 р. прийнято Закон України «Про Конституційний Суд України» №2136-VIII, у якому на законодавчому рівні визначено умови для реалізації права на конституційну скаргу як додаткового національного засобу юридичного захисту прав особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні у її справі закон України суперечить Конституції України.

03.10.2017 р. прийнято Закон України №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 р., у ньому зазначені кодекси викладено у новій редакції. Зміни зумовлені потребою забезпечити перехід від чотирирівневої судової системи до трирівневої із запровадженням нового інституту касації. Без цих змін не міг розпочати роботу новий Верховний Суд.

Основними новаціями Закону №2147-VIII стали: спрощення судового процесу, запуск присудової медіації; запровадження електронного суду. Останній дістав назву «Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система» з можливістю архівації доказів, матеріалів справи в електронному вигляді. Згідно із Законом, усе виконавче провадження має перейти на електронні реєстри, а суд може відбуватися у режимі онлайн-відеоконференції. Запроваджено повну фіксацію судового процесу технічними засобами, визначено Верховний Суд як касаційну інстанцію (колегії, об’єднана та Велика палати), справи можуть переглядатися не лише за нововиявленими, але й за «виключними обставинами». Адміністративне судочинство доповнюється введенням «зразкових справ», які є своєрідним аналогом прецедентного права.

Проблемними аспектами Закону №2147-VIII стали:

  • обмеження доступу до суду мешканців окупованих територій, учасників АТО, оскільки виклик до суду (судова повістка) можуть надсилатися на електронну адресу, якщо особа повідомила суду таку адресу або через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України[8];
  • необґрунтовані обмеження захисту прав у суді через запровадження штрафів за зловживання процесуальними правами із розширенням категорії дій, які можуть бути розцінені як таке зловживання. У разі суб’єктивної оцінки судом дій учасника процесу як такого, що має ознаки безпідставного зловживання своїми правами, такий учасник справи може бути обмежений у доступі до суду. Але «безпідставність» є оціночним судженням і ніяк не визначається законодавчо. Таким чином доступ особи до правосуддя певною мірою починає залежати від суб’єктивного ставлення судді до необхідності захисту цього права[9];
  • чергове підвищення ставки судового збору. Водночас у порівнянні з попередньою редакцією, ст. 8 Закону України «Про судовий збір» тепер встановлює умови, за яких суд може відстрочити, розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати, враховуючи майновий стан сторони. Звуження можливості державних органів отримувати відстрочку, розстрочку зі сплати судового збору, а також зменшення та звільнення від його сплати, дійсно, може стати дієвим інструментом боротьби із шаблонними та необґрунтованими зверненнями державних органів до суду, оскарженнями законних судових рішень, прийнятих на користь громадян та суб’єктів господарювання[10]. Втім, досі в судах відсутня методика визначення майнового стану особи з метою прийняття рішення про відстрочку або розстрочку сплати судового збору на певний строк, зменшення його розміру або звільнення від його сплати;
  • Законом (змінами до КПК, що викладені в §1 Розділу 4) значно скорочено терміни досудового розслідування. Через настільки малу кількість часу багато майбутніх проваджень просто не будуть відкриті або ж будуть розглянуті недостатньо якісно. А справи, розгляд яких на цей момент уже тягнеться роками, можна буде просто закрити. Це дає можливість позбутися багатьох антикорупційних розслідувань та «справ Майдану»[11]. Такі зміни можуть паралізувати розслідування багатьох кримінальних справ, знижують змагальність кримінального судочинства, оскільки в них передбачено, що клопотання слідчих і прокурорів про арешт майна, затримання особи, особисте зобов’язання, заставу, домашній арешт, тримання під вартою подаватимуться до суду, де орган розслідування зареєстрований як юридична особа. У поліції найнижчий рівень зареєстрованих територіальних органів – це обласні управління. Більшість слідчих поліції будуть змушені постійно їздити до обласних центрів за десятки чи навіть сотні кілометрів, не розслідуючи справ у цей час. Так само слідчі судді цих судів будуть завалені роботою і не зможуть своєчасно розглядати такі клопотання.

Також у змінах передбачено, що лише суд зможе призначати судову експертизу. Це означає, що сторона захисту позбувається свого змагального права самостійно залучати експертів, а сторона обвинувачення кожного разу буде змушена чекати на дозвіл суду, щоб провести необхідну експертизу, зокрема для встановлення причин смерті особи. До того ж, монополію у проведенні судових експертиз матимуть лише державні спеціалізовані установи. Це призведе до істотного звуження права на захист та конституційного принципу змагальності сторін.

Через це громадські організації закликали Президента ветувати Закон. Органи розслідування, зокрема Національне антикорупційне бюро, також розкритикували зміни до цього Кодексу[12].

Позитивним у забезпеченні права на справедливий суд є прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання психіатричної допомоги» від 14 листопада 2017 р. №2205-VIII. Закон передбачає обов’язкову участь особи в судовому засіданні, під час якого вирішується питання про позбавлення особи дієздатності[13].

Інші зміни 2017 року: реформування Вищої ради правосуддя

Змінена 2016 р. Конституція України розширила повноваження цього органу, щоб зміцнити незалежність суддів та подолати політичні впливи. Також було визначено поступовий (протягом трьох років) перехід до моделі, коли 11 її членів з 21 будуть суддями, яких обрали судді (доти лише 4 з 18 її членів були суддями, яких обирали судді). Такі зміни було проведено під впливом Венеційської комісії.

У січні 2017 р. набрав чинності Закон України «Про Вищу раду правосуддя», необхідний для імплементації конституційних змін.

ВРП створено із членів попередньої Вищої ради юстиції. У новому складі її має бути сформовано у 2019 р. Попри формальне наближення до стандартів, які просуває Рада Європи для центрально- та східноєвропейських держав, є великий ризик консервації проблем у системі правосуддя через цей орган. Імовірність такого негативного сценарію підтверджується подіями 2017 р.[14].

Сформовано новий Верховний Суд

Єдиний Верховний Суд утворюється замість трьох вищих судів і чинного Верховного Суду. Найвища інстанція вперше формувалася на конкурсних засадах. Також уперше до участі в конкурсі поряд із суддями запросили адвокатів та науковців.

З числа суддів нового Верховного Суду 78% – вихідці із суддівського середовища, 14% – науковці, 8% – адвокати, 42% – колишні судді Верховного Суду України і вищих судів, які мають бути ліквідовані з початком діяльності нового Верховного Суду, ще 36% – судді місцевих та апеляційних судів.

Як бачимо, судді судів вищого рівня, які буде ліквідовано, у новому Верховному Суді кількісно переважають представників інших груп.

Окрім того, 24% суддів нового Верховного Суду призначено з числа тих, кого ГРД закликала не призначати.

Сам процес конкурсу, незважаючи на онлайн-трансляції співбесід, було організовано недостатньо прозоро. Зокрема, ВККС усупереч вимогам закону не оприлюднила 48% досьє кандидатів, 68% рішень щодо підтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя у касаційній інстанції і 30 рішень з понад 100 – за результатами розгляду висновків ГРД. Також не спостерігається кореляція між відкритою частиною конкурсу та його результатами. ВККС не була послідовною у застосуванні встановленої нею ж методології конкурсу. Під час психологічного тестування одним із параметрів оцінювання була лояльність[15].

Право на правову допомогу

 У 2017 р. не було реалізовано завдань Національної стратегії у сфері прав людини щодо:

  • звільнення від сплати судового збору осіб, що мають право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги;
  • розширення можливості надання первинної та вторинної безоплатної правової допомоги у цивільних та адміністративних справах;
  • розширення переліку категорій осіб, які мають право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги, а саме: осіб, які претендують на отримання статусу учасника антитерористичної операції та внутрішньо переміщених осіб, осіб, середньомісячний сукупний дохід яких не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, учасників бойових дій, а також надання права недієздатним особам на безоплатну вторинну та первинну правову допомогу, передбачення права на безоплатну правову допомогу в судових процесах для осіб з інвалідністю, осіб із психічними розладами[16].

Протягом 2017 р. було двічі внесено зміни до Закону України «Про безоплатну правову допомогу»: в частині забезпечення судом права на безоплатну вторинну правову допомогу у випадку обґрунтованості скарги особи, якій відмовлено в наданні такої допомоги  (Закон №2147-VIII від 03.10.2017) та в частині надання права на безоплатну вторинну правову допомогу дітям, у тому числі дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітям, які постраждали внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту (Закон №2229-VIII від 07.12.2017).

Уряд урегулював питання щодо можливості інформування регіональних центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги Уповноваженим Верховної Ради з прав людини або його представниками чи регіональними представництвами про випадки затримання осіб, виявлені під час відвідування місць, у яких особи примусово тримаються за судовим рішенням або рішенням адміністративного органу відповідно до закону (постанова Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 р. №793).

Мін’юст затвердив Стандарти якості надання безоплатної вторинної правової допомоги у цивільному, адміністративному процесах та представництва у кримінальному процесі (наказ від 21.12.2017 №4125/5).

[1] Стан виконання Національної стратегії. Розширений пошук по заходах // Національний індекс прав людини [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.hro.org.ua/index.php?r=9#result

[2] О. Овчаренко. Проблеми забезпечення права на справедливий суд. Права людини в Україні – 2016 // Українська Гельсінська спілка з прав людини [Електронний ресурс] – Режим доступу: /problemy-zabezpechennya-prava-na-spravedlyvyj-sud-o-ovcharenko/

[3] Про стан забезпечення незалежності суддів в Україні. Щорічна доповідь за 2017 рік // Вища рада правосуддя [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.vru.gov.ua/content/file/%D0%A9%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%8C_%D0%B7%D0%B0_2017_%D1%80%D1%96%D0%BA_.pdf

[4] Суддівська спільнота вимагає роз’яснень щодо укрупнення судів // Українське право [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ukrainepravo.com/news/ukraine/ftseekvfena-ftkoerskha-vypagazh-usi-yafryere-ses-tsnutstryerrya-ftsekv/

[5] Р. Куйбіда. Впровадження судової реформи в Україні: прогрес чи змарновані можливості? // Центр політико-правових реформ [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://pravo.org.ua/ua/news/20872442-vprovadgeennya-sudovoyi-reformi-v-ukrayini-progres-chi-zmarnovani-mogelivosti

[6] Щорічний звіт про результати діяльності Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини у 2017 році // Міністерство юстиції України [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://minjust.gov.ua/files/general/2018/02/20/20180220171407-57.pdf

[7] Там само

[8] Н. Кашкевич. Судова реформа 2017: галас та сенсація на тлі війни // Аргумент [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://argumentua.com/stati/sudova-reforma-2017-galas-ta-sensats-ya-na-tl-v-ini

[9] Я. Охрамович. Чи дійсно судова реформа в Україні відбулася // Mind [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://mind.ua/openmind/20177193-chi-dijsno-sudova-reforma-v-ukrayini-vidbulasya

[10] Т. Старцева. Сплата судового збору у 2018 році: основні нововведення // Ліга [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://blog.liga.net/user/tstartseva/article/29090.aspx

[11] Зміни до процесуальних кодексів: що саме ухвалив Парламент і чому Президент мусить накласти вето // DEJURE [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.dejure.foundation/%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B8-%D0%B4%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%83%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85-%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D0%B2/

[12] Р. Куйбіда. Впровадження судової реформи в Україні: прогрес чи змарновані можливості? // Центр політико-правових реформ [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://pravo.org.ua/ua/news/20872442-vprovadgeennya-sudovoyi-reformi-v-ukrayini-progres-chi-zmarnovani-mogelivosti

[13] К. Халецька. Віталія Лебідь, УГСПЛ: «Нарешті недієздатні люди будуть мати доступ до правосуддя» // Українська Гельсінська спілка з прав людини [Електронний ресурс] – Режим доступу: /articles/vitaliya-lebid-uhspl-nareshti-nedijezdatni-lyudy-budut-maty-dostup-do-pravosuddya/

[14] Р. Куйбіда. Впровадження судової реформи в Україні: прогрес чи змарновані можливості? // Центр політико-правових реформ [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://pravo.org.ua/ua/news/20872442-vprovadgeennya-sudovoyi-reformi-v-ukrayini-progres-chi-zmarnovani-mogelivosti

[15] Там само

[16] Стан виконання Національної стратегії. Розширений пошук по заходах // Національний індекс прав людини [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.hro.org.ua/index.php?r=9#117_3

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування