Забезпечення ВПО, учасників АТО та ООС житлом: державні програми та ініціативи (стенограма Круглого столу + фото)

13 березня 2020 року відбувся круглий стіл УГСПЛ на тему: “Забезпечення ВПО, учасників АТО та ООС житлом: державні програми та ініціативи”.

В заході взяли участь представники органів державної влади (Верховна Рада України, Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву), громадського сектору (УГСПЛ, БФ «Право на захист», ГО «Звільнення з полону», ПГ «Січ», ГО «Правовий захист», ГО «Центр моніторингу влади», ГО «Донбас СОС», ГО «Об’єднання дружин і матерів бійців-учасників АТО», ГО «Група впливу») та представники міжнародних організацій (Норвезька рада у справах біженців, Данська рада у справах біженців, Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ). Також були присутні представники ВПО.

Пропонуємо до вашої уваги головні тези промов спікерів.

Еліна Шишкіна, правова аналітикіня БФ “Право на захист”:

На сьогодні ми маємо наступні виклики для питання компенсації за пошкоджене/зруйноване житло.

1. Власне, збройний конфлікт, гаряча фаза якого триває і досі.
2. Відсутність політичної волі у попередні роки розробити законодавчий механізм компенсації за пошкоджене/зруйноване житло і запровадити адміністративну, позасудову процедуру отримання компенсації. Водночас у липні 2019 року була прийнята Постанова КМУ № 623, якою у свою чергу були внесені зміни до Постанови № 947 і якою такий механізм був запроваджений. Разом з тим його ефективність і дієвість сумнівна, оскільки низка положень Постанови значно звужують можливості для постраждалих отримати компенсацію. Наприклад, вимога залишатися на попередньому місці проживання, якщо житло було зруйноване. Таке положення виводить з-під сфери дії Постанови № 623 усіх ВПО.
3. Зміна Кабінету Міністрів більше тижня тому. Попереднє керівництво Міністерства з питань ветеранів, тимчасово окупованих территорій та внутрішньо переміщених осіб України виявило намір внести зміни до механізму отримання компенсації та суттєво вдосконалити Постанову № 947 щодо компенсації за пошкоджене/зруйноване житло. Такий проект навіть був винесений на громадське обговорення і правозахисні організації подавали свої пропозиції. Однак зі зміною Кабміну цей процес зупинився. Будемо сподіватися, що нове керівництво Мінвет і КМУ продовжить рухатися у тому ж напрямку.

Можливі рішення.

1. Позитивне вирішення щодо компенсації за пошкоджене/зруйноване житло могло б у свою чергу сприяти вирішенню житлового питання ВПО. Так, наприклад, люди, які отримали компенсацію за зруйнований будинок чи квартиру, могли б використати ці гроші для сплати внеску для участі у програмі “Доступне житло”, яка фінансується за формулою 50/50, де 50% – сплачує держава, а 50% – учасник. За аналогією таким чином можна брати участь і в інших житлових програмах щодо придбання житла у власність. Таке рішення було б вигідно обом сторонам.
2. Розробити різноманітні механізми компенсації. Це не має бути якесь одне рішення. Варіантів може бути кілька, наприклад, виплата компенсації у розстрочку, що також зменшило би навантаження на державний бюджет. Але при цьому людина так само реалізувала б своє право на отримання компенсації за пошкоджене/зруйноване житло.
3. Розробка законопроекту про компенсацію, в якому можливо було б передбачити різноманітні варіанти її виплати і вдосконалити адміністративну процедуру, запроваджену Постановою КМУ № 623 від 10.07.2019 р. В цьому законопроекті так само можна було б вирішити інші питання, пов’язані із компенсацією, зокрема питання житла, яке залишилося на тимчасово окупованих територіях. Наразі відповідний законопроект розробляється робочою групою при комітеті ВР з прав людини.

Максим Щербатюк, програмний директор УГСПЛ: 

Всі зобов’язання як по конвенціям ООН, так і по Європейській соціальній хартії передбачають, що якщо держава бачить, що в неї не вистачає фінансів, то в неї є зобов’язання звертатися за міжнародною допомогою. Тому держава має зробити цей крок, щоб отримати додаткове фінансування хоча вона цього не робить і не зрозуміло чому. Для НУО було б добре у цьому напрямку трохи «штовхати».

Сергій Комнатний, голова правління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву:

Я хочу нагадати, що Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) у своїй резолюції № 2198 про гуманітарні наслідки війни в Україні звернулася до уряду України та Банку розвитку Ради Європи як фінансової установи. Асамблея закликала сторони почати співпрацю та розробити програми пошуку сталих рішень для забезпечення житлом переселенців в Україні. Балканські країни вирішували житлові проблеми переселенців через співпрацю з цим банком. Наразі з банком активно співпрацюють Грузія та Молдова.

Але Україна досі не налагодила співпраці з ним. Я піднімав це питання перед двома попередніми прем’єр-міністрами. В уряді утворювалися робочі групи та проводили круглі столи, але на цьому справа так і завершилась. Для співпраці з цим соціальним банком Ради Європи потрібно стати його членом, а для цього попередньо необхідно розпочати перемовини про умови членства та членських внесків.

Я самостійно звернувся до банку про співпрацю. У відповідь отримав велику кількість даних про програми, які діють в інших країнах. Ці програми за кордоном передбачають або кредит з відсотковою ставкою до 3%, або грантові програми спільно з органами місцевого самоврядування на безповоротній основі. Банк розробляє свої програми для кожної країни.

Банк повідомив, що вони готові співпрацювати з Україною, але для цього потрібне відповідне рішення українського уряду. Я підняв це питання вже перед третім прем’єр-міністром Денисом Шмигалем і сподіваюся, з третьої спроби вийде зрушити питання.

Віталій Святошенко, оператор лінії допомоги ГО “Донбас СОС”: 

Для багатьох категорій населення виходом із ситуації із житлом було б кредитування на придбання житла на вторинному ринку.

Програма «Доступне житло» не є доступна для людей з інвалідністю, особливо з тяжкими формами. Причина – на 2000 грн пенсій зібрати 50% необхідної суми вартості житла – не можливо. Для пенсіонерів та сама ситуація.

Програма «Власний дім», як і інші подібні програми, має слабке місце – недостатнє фінансування. Окрім того, беручи до уваги той факт, що в Україні інфраструктура в місті не завжди є доступною, то в сільській місцевості ця проблема ще більш виражена. Тому не хотілося б поселятися в селі.

Мінусом державної програми «70/30» є погана поінформованість місцевих органів влади. Доводиться переконувати, що їм це вигідно, оскільки майно буде в них на балансі і доведеться платити лише 30%. Однак і в цьому випадку потрібно чекати рішень у відповідь на письмові звернення. Як правило відповідь місцевої влади зводиться до необхідності закласти кошти на цю статтю витрат у бюджеті.

Наталія Кожина: правова аналітикіня ГО «Правозахисна Група «СІЧ»:

Сьогодні держава пропонує ВПО декілька програм забезпечення житлом, але здебільшого вони мало ефективні, бо в країні дуже замала кількість соціального житла і можливостей забезпечити людей хоча б тимчасовим житлом. То ж це не вирішує проблему, а прийняти участь в програмах “Доступне житло” чи “Власний дім” може невелика кількість переміщених осіб, і перш за все через необхідність мати достатньо коштів.

На нашу думку, доки не будуть прийняті державні ініціативи щодо виплати людям грошової компенсації за втрачене майно, ситуація корінним образом не зміниться.

Віктор Філатов, юрист правозахисної групи “Січ”:

Презентація В. Філатова знаходиться за посиланням.

Однією з найбільш гострих проблем для внутрішньо переміщених осіб залишається житлове питання. Це обумовлено:

– відсутністю механізму компенсації за зруйноване житло;

– недостатнім забезпеченням житлом;

– відсутність практики компенсації за житло, яким особа не може користуватися.

Така проблема обумовлена наступними чинниками:

1. Організаційні (неналежна самоорганізація ВПО, відсутність ефективних механізмів координації).
2. Правові (неоднакове тлумачення законодавства, неналежна імплементація міжнародного гуманітарного права).
3. Політичні (зайва політизованість, відсутність політичної волі).
4. Ідеологічні (соціальна відчуженість, наявність ознак прямої дискримінації).

Для вирішення цієї проблеми ми пропонуємо створити «Фонд окупованого житла – державний фонд, який формується за рахунок житла ВПО, яке розміщено на тимчасово окупованих територіях України шляхом обміну на аналогічне житло на контрольованій українській території. Мета створення цього фонду – вирішення житлових проблем ВПО та впровадження додаткових гарантій захисту переселенців. Створення фонду дозволяє досягти певних довгострокових рішень: сатисфакція (відшкодування збитків від держави-агресора), імідж (покращення іміджу держави), інтеграція (покращення умов у приймаючих громадах).

Фонд окупованого житла повинен складатися з:

– пошкодженого житла;

– зруйнованого житла;

– недобудованого житла;

– житла, яким не користуються.

Віталія Серебрянська, юристка правозахисної групи “Січ”:

Ми провели аналіз та окреслили проблемні питання щодо забезпечення прав ВПО, що тимчасово мешкають в місцях компактного поселення, зокрема, в містечках зі збірних модулів та гуртожитках.

Серед найпоширеніших проблем були виявлені наступні:

– підвищенні тарифи на комунальні послуги;

– в містечках зі збірних модулів не проводиться огляд та експертиза технічного стану модулів;

– термін експлуатації збірних модулів становив 3 роки і вже сплив, однак з експлуатації виведено лише декілька окремих модулів;

– модулі потребують ремонтних робіт, на що необхідне додаткове фінансування;

– ОМС не передбачено додаткових програм щодо надання ВПО або забезпечення альтернативним соціальним житлом  після виведення з експлуатації містечок зі збірних модулів.

Важливе зауваження: За нашими даними деякі заходи щодо забезпечення житлом ВПО фінансуються міжнародними донорами. Готові до експлуатації об’єкти передаються на баланс ОМС, після чого донор не втручається в процес (це породжує низку правопорушень зі сторони ОМС).

Дніпровська приймальні УГСПЛ працює над вирішенням окремих проблем, окреслених вище:

– оскарження Постанови НКРЕП №746 від 06.06.2017р.(якою було встановлено дискримінаційний тариф);

– в Павлограді відкрито кримінальне провадження щодо посадових осіб Павлоградської міської ради за ст.162 КК України, адже пів року ВПО не надавався доступ до тимчасового житла;

– оскарження незаконно нарахованих  сум за надання комунальних послуг.

Юлія Науменко, юристка Центру Стратегічних Судових справ УГСПЛ:

Нещодавно УГСПЛ презентувала звіт за проектом NRC щодо захисту права власності в умовах збройного конфлікту, де були проаналізовані питання розслідування злочинів, національної судової практики, а також практики ЄСПЛ в аналогічних збройних конфліктах, щоб зрозуміти, хто, все ж таки, буде нести відповідальність.

Відразу ми розробили типовий позов (колеги з БФ «Право на захист» йшли тим самим шляхом) і розмістили його на сайті УГСПЛ. Подавали позови, виходячи з норм Європейської конвенції з прав людини та Конституції України. Основною нормою була стаття 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом».

Іноді позивачі виходили з розрахунків вартості квадратного метру по Донецькій/Луганській області, іноді це була оцінка збитків, коли особа не була готова відмовлятися від своєї власності, а натомість – повести експертизу.

Таких справ близько 177 за 4 роки. Одна з проблем – висока вартість судового збору, який багато позивачів не оскаржують. Як наслідок – зупиняються на першій стадії (подання позову). Друга проблема – відновлення документів про право власності на майно.

В УГСПЛ є позитивна практика у таких справах. Однак рішення судів не виконуються, оскільки органи державної влади в усіх випадках подавали касаційні скарги.

Виходячи з сьогоднішньої практики, тим, хто підпадає під дію Порядку Кабінету Міністрів України щодо порядку надання та визначення розміру грошової допомоги або компенсації постраждалим від надзвичайних ситуацій, які залишилися на попередньому місці проживання, я б радила звертатися, отримувати чи не отримувати кошти і оскаржувати суму, оскільки вона суперечить Кодексу цивільного захисту.

Щодо механізму по закону про боротьбу з тероризмом – тим, хто не підпадає під його дію, варто звертатися одразу до ЄСПЛ, оскільки в нас нема позитивної практики і нема сенсу вичерпувати національні засоби захисту».

Віолетта Артемчук, координаторка “гарячої” лінії ГО Донбас СОС:

Перешкодою до використання населенням програми «70/30» люди вказують певний ценз – необхідно проживати і бути зареєстрованим у місцевій громаді протягом року. Клієнти «гарячої лінії» ГО «Донбас СОС» зауважують, що це досить довгий термін, адже, значна кількість переселенців мешкають у новій місцевості кілька місяців. У такому випадку скористатися програмою – нереально. У зв’язку з цим ценз осілості просять знизити хоча б до пів року.

Ще одна проблема – є така категорія людей, які виїжджають з окупованої території вперше, але не всією сім’єю, а спершу хтось один. Для такої людини проблема пошуку житла стає актуальною. Окрім існуючих програм повинна бути програма для тих, хто адаптується до проживання на території, підконтрольній Уряду України. І це не має бути гуртожиток.

Наталія Мадзігон, правова аналітикіня, Данська рада у справах біженців (DRC):

Презентація Н. Мадзігон знаходиться за посиланням

Виклики, які виникали у влади Грузії у процесі реалізації житлових програм:

• низька поінформованість ВПО щодо обсягів житла та процедур його отримання;
• впровадження житлових програм відбувалося без погодження з ВПО;
• проблеми житла повинні вирішуватися в комплексі (не лише переселення, а й життєзабезпечення переселених осіб).

Висновки для України:

• розробляти та впроваджувати житлові програми слід при погодження з ВПО та громадським сектором;
• актуалізувати законодавство з метою зменшити проблематичність приватизації майна та отримання компенсації за зруйноване майно;
• житлові програми повинні враховувати елементи соціально-економічної адаптації ВПО, а також їх фінансові можливості.

Проведення заходу стало можливим за сприяння Норвезької ради у справах біженців (NRC) в рамках здійснення гуманітарної діяльності за фінансової підтримки Європейського Союзу.