Публікація

Забезпечення прав ЛГБТ+ спільноти в умовах збройного конфлікту

Війна, яку розпочала Росія, забирає сотні життів мирних людей в Україні, а тисячі інших терміново потребують допомоги. У такі небезпечні часи ЛГБТКІ спільнота, як і інші меншини, стають ще більш вразливими, ніж у мирні часи.

Наразі представники ЛГБТ+ спільноти разом з іншими громадянами віддано захищають нашу країну як в лавах Збройних сил України, так і в територіальній обороні, а також долучаються до волонтерських ініціатив, груп парамедиків та інших добровольчих формувань.

Важливість виявлення поваги до прав людини та основоположних свобод, а також боротьби з расизмом, ксенофобією, антисемітизмом і дискримінацією, у тому числі проти членів спільноти ЛГБТ+ спільноти є незмінним пріоритетом України. Період збройного конфлікту не є виключенням щодо дотримання основоположних норм міжнародного права прав людини, зокрема щодо заборони дискримінації (зокрема, ст. 7 Загальної декларації прав людини, ст. 14 Європейської конвенції про права людини та стаття 1 Протоколу № 12 до неї), як і норм міжнародного гуманітарного права, які діють під час збройних конфліктів.

Міжнародне гуманітарне право зобов’язує кожну зі сторін збройного конфлікту забезпечувати гуманне поводження з цивільним населенням, пораненими і хворими та військовополоненими без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої можуть слугувати раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії. Такі загальні положення щодо заборони дискримінації містяться в статтях 3 усіх Женевських Конвенцій: Женевській Конвенції (І) про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, Женевській Конвенції (ІІ) про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі, Женевській Конвенції (ІІІ) про поводження з військовополоненими та Женевській Конвенції (IV) про захист цивільного населення під час війни.

Більше того, стаття 13 Женевської Конвенції (IV) про захист цивільного населення під час війни передбачає, що гарантії захисту, передбачені Частиною ІІ «Загальний захист населення від деяких наслідків війни» цієї Конвенції, поширюється на все населення країн, які перебувають у конфлікті, без будь-якої дискримінації за ознакою, зокрема, раси, національності, релігійних або політичних переконань, і спрямовані на полегшення страждань, спричинених війною.

Положення Женевських Конвенцій однозначно не закріплюють заборону дискримінації  за ознакою сексуальної орієнтації і гендерної ідентичності, а містять загальне посилання на «будь-які інші подібні критерії». Однак зважаючи на положення ст. 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. договори повинні тлумачитися добросовісно, а відтак загальне положення про заборону дискримінації під час збройного конфлікту поширюється на осіб, які входять до особливо вразливих груп в умовах збройного конфлікту, і, відповідно, може включати такі захищені ознаки як сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність.

Як відомо, у 2021 році командування Збройних сил України доволі оперативно та ефективно відреагувало на два випадки гомофобного ставлення до військовослужбовців-геїв з боку інших солдат і молодших командирів.[1] Однак в період збройного конфлікту залишається достатньо високим ризик застосування з боку окупаційних військ цілеспрямованого насильства до представників ЛГБТ+ спільноти, як і інших меншин. Представники ЛГБТ+ спільноти можуть потребувати захисту через загрозу життю, безпеці чи власній свободі, побоювання застосування тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях збройного конфлікту, а тому такі особи можуть виїжджати закордон і мають право на отримання статусу біженця чи отримати тимчасовий захист.

На сьогодні вже відомий випадок, коли через активні воєнні дії РФ на території Україні та загрозу власній безпеці трансгендерна жінка, яка в паспорті має гендерний маркер «Ч», не змогла перетнути кордон України, оскільки на період воєнного стану в Україні тимчасово обмежено виїзд за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років.[2] Саме відсутність законодавчого врегулювання питання зміни статі на національному рівні призвело до ситуації, коли представники ЛГБТ+ спільноти, яким може загрожувати небезпека і щодо яких існує значний ризик переслідування, вимушені залишатися в Україні.

Разом з тим, раніше в ЗМІ публікували інформацію з посиланням на дані розвідувальних органів про те, що влада РФ нібито склала списки проукраїнських активістів, політиків, журналістів, а також вразливих груп населення, зокрема етнічних, релігійних меншин та ЛГБТ+ спільноти, яким загрожує небезпека у разі вторгнення РФ в Україну.[3]

Ймовірніше за все такі дії були спрямовані на залякування активістів та представників меншин в Україні. Хоча на сьогодні у публічній площині не зафіксовано випадків, пов’язаних із застосуванням насильства, однозначно спрямованого проти представників ЛГБТ+ спільноти, але відповідні ризики все ж залишаються незмінно високими, особливо з урахуванням контексту збройного конфлікту, коли окупанти можуть переслідувати громадян не лише за проукраїнську позицію, але і через приналежність до певних соціальних груп чи меншин.

Більше того, 6 березня, голова Російської православної церкви патріарх Кирило у своїй проповіді підтримав напад РФ на Україну і виправдав агресію та воєнні злочини проведенням гей-парадів.[4] Фактично такі заяви є розпалюванням ворожнечі і ненависті  на ґрунті нетерпимості та підбурюванням до насильства проти ЛГБТ+ спільноти.

Як відомо під час збройних конфліктів, зокрема в Сирії, Афганістані і Іраку, були зафіксовані випадки, коли представники ЛГБТ+ спільноти ставали об’єктами переслідування через їх сексуальну орієнтацію, гендерну ідентичність чи гендерне вираження. Вони були змушені покинути свої домівки після того, як вони зазнавали залякування та погроз смертю в ході кампаній «коригуючого насильства» або «очищення населення», які проводили збройні групи. Здебільшого сторони збройного конфлікту, навіть якщо самі не були залучені до вчинення цих зловживань, не змогли запобігти їх здійсненню або не вжили відповідних заходів задля належного розслідування таких інцидентів та притягнення до відповідальності винних.[5]

Звісно, навіть у мирний час жертви гомофобних і трансофобних злочинів найчастіше неохоче заявляють публічно про вчиненні щодо них злочини та не звертаються до правоохоронних органів через ризик повторної віктимізації чи стигматизації. Збройні конфлікти створюють навіть більше перешкод для жертв порушень, які бажають добитися справедливості, зважаючи на проблеми з безпекою, перешкоди у доступі до соціальних чи медичних послуг, пошкодження інфраструктури, засобів транспортування та зв’язку, а також обмежені можливості місцевих органів влади, які перевантажені постійними безпековими викликами та зростанням насильства.

Однак будь-які публічні прояви гомофобії/трансфобії або насильства до ЛГБТ+ мають бути засуджені, а принципи поваги, рівності та недискримінації для всіх соціальних груп мають дотримуватися навіть в період збройного конфлікту.

Наразі державні органи продовжують свою роботу, за виключенням зон активного ведення бойових дій. Відтак у разі порушення прав представників ЛГБТ+ спільноти варто звертатися з відповідними заявами до правоохоронних органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини чи відповідних представництв Уповноваженого в регіонах. Крім того, свою роботу продовжують громадські організації, які надають як правову допомогу, так і займаються документуванням воєнних злочинів.

 

 

 

ОСНОВНІ РИЗИКИ

            Наразі ключовими проблемами, пов’язаними з непропорційним впливом війни та гуманітарної кризи на вразливі категорії населення, включаючи представників ЛГБТ спільноти, особливо трансгендерних людей, є:

  • труднощі в перетині блок-постів при внутрішньому переїзді в більш безпечні регіони для трансгендерних осіб з документами, що посвідчують особу, що не відповідають їх гендерній ідентичності,
  • ймовірне дискримінаційне ставлення до ЛГБТ+ спільноти при поселенні в притулки при внутрішньому переїзді,
  • ймовірність втрати доступу або обмежений доступ до важливих ліків від ВІЛ або замісної гормональної терапії, яка призначається пожиттєво,
  • складнощі при перетині кордону трансгендерними особами у разі якщо гендерний маркер у документах, що посвідчують особу, не відповідають їх гендерній ідентичності.

 

Важливо! Для всіх представників ЛГБТ спільноти важливо вживати заходів для забезпечення власної безпеки, а також не розкривати невідомим людям власні ЛГБТКІ ідентичності. Крім того, можна забезпечити приватність свого акаунту в Facebook, шляхом закриття профілю, таким чином невідомі особи бачитимуть лише обмежену інформацію з вашого профілю.

 

У разі порушення прав представників ЛГБТ+ спільноти варто:

  • звернутися до правоохороних органів
  • звернутися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини – цілодобова гаряча лінія 0 800 50 17 20
  • звернутися за допомогою до правозахисних організацій, зокрема Мережі параюристів ГО Альянс.Глобал, Правозахисного ЛГБТ-центру «Наш світ», ГО «Інсайт», КиївПрайду, ГО «Когорта», ГО «Trans*Generation», Гей-Альянс Україна/Gay Alliance Ukraine, Центру прав людини ZMINA, Української Гельсінської спілки з прав людини.

 

Більше того, низка організацій надає допомогу при евакуації, внутрішньому переїзді чи перетині кордону представникам ЛГБТ спільноти, а також надають психологічну і юридичну підтримку:

ПЕРЕТИН КОРДОНУ

На сьогодні громадяни України можуть перетнути кордон з одним з таких документів:

  • біометричного закордонного паспорта громадянина України
  • небіометричного закордонного паспорта громадянина України
  • внутрішнього паспорта України у вигляді книжечки
  • внутрішнього паспорта у вигляді пластикової картки.

 

Більш детальна інформація про порядок виїзду закордон доступна за посиланням: /articles/instruktsiia-dlia-bizhentsiv-shchodo-poriadku-vyizdu-za-kordon/

 

Що стосується інформації щодо перетину кордону трансгендерними особами, то за інформацією наданою КиївПрайд на сьогодні перетнути кордон можуть:

  • трансгендерні люди з гендерним маркером «Ж» в документах,
  • також за офіційною інформацією прикордонної служби, перетнути кордон можуть люди з гендерним маркером «Ч» в документах, військовим квитком і заключенням про непридатність до військової служби.

 

Важливо! Головною рекомендацією для перетину кордону є наявність максимальної кількості документів, включаючи довідки, виписки з РАЦС про зміну імені, тощо. Водночас варто пам’ятати, що поінформаваність про трансгендерність серед працівників прикордонної служби залишається низькою, а тому у більшості випадків доведеться детально роз’яснювати та доводити всю ситуацію.

 

ДОПОМОГА ЗАКОРДОНОМ

 

Низка організацій закордоном пропонує допомогу і розміщення у притулках для членів ЛГБТ+ спільноти:

[1] Центр «Наш світ». Звіт «Об’єднані проти насильства. Становище ЛГБТ+ в Україні у 2021 році». Доступно за посиланням: https://gay.org.ua/publications/Situation-of-LGBT-in-Ukraine-2021-UKR.pdf

[2] 24 канал, Стаття «Зі Фамелу, колишній Борис Апрель, не може виїхати з України: “Усі налаштовані трансфобно”». Доступно за посиланням: https://showbiz.24tv.ua/zi-famelu-kolishniy-boris-aprel-ne-mozhe-viyihati-ukrayini-usi_n1893551

[3] FB, Article “Russia Planning Post-Invasion Arrest and Assassination Campaign in Ukraine, U.S. Officials Say” of 18.02.2022. Available at: https://foreignpolicy.com/2022/02/18/russia-ukraine-arrest-assassination-invasion/

[4] Сайт Російської православної церкви, текст проповіді патріарха Кирила: http://www.patriarchia.ru/db/text/5906442.html

Букви, Стаття «Московський патріарх Кирил виправдав напад РФ на Україну гей-парадами» від 07.03.2022. Доступно за посиланням: https://bykvu.com/ua/bukvy/moskovskyi-patriarkh-kyrylo-vypravdav-napad-rf-na-ukrainu-hei-paradamy/

[5] A. Margalit, Article “Still a blind spot: The protection of LGBT persons during armed conflict and other situations of violence». Available at: https://international-review.icrc.org/sites/default/files/reviews-pdf/2019-10/100_13.pdf

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

Узагальнення подій, які відбулися у Миколаївській області протягом 7 місяців повномасштабної російсько-української війни: 24 лютого – 24 вересня 2022 року

У цій публікації подається узагальнення інформації, зібраної Одеською обласною організацією ВГО «Комітет виборців України» спільно...

02 Жовтня 2022

Узагальнення подій, які відбулися у Дніпрі та Дніпропетровській області протягом лютого – вересня 2022 року під час повномасштабної російсько-української війни

У цій публікації подається узагальнення інформації, зібраної Українською Гельсінською спілкою з прав людини, у рамках...

30 Вересня 2022

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: