Про залучення цивільного населення до національного спротиву під час війни в Україні - Українська Гельсінська спілка з прав людини
Повернутись назад

Про залучення цивільного населення до національного спротиву під час війни в Україні

Новина

У зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 із 05  години 30  хвилин того ж дня в країні введено  воєнний стан.

Цим Указом, серед іншого, передбачено здійснення заходів і повноважень, що необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Схід та південь України зараз є місцем концентрації військової агресії РФ, тому люди, які там постійно проживали, були вимушені виїхати до західно-північних областей чи за кордон задля безпеки.

Ми вже писали про те, хто на період війни має право виїхати за межі України та які гарантії отримує особа, яка шукає тимчасовий захист в країнах ЄС.

Всі чоловіки – громадяни України – від 18 до 60 років, які не мають спеціальних пільг на виїзд, в цей період залишаються на території України.

Значна частина чоловічого цивільного населення вступила до лав територіальної оборони, що базується на принципі добровільного волевиявлення. Це безумовно викликає повагу, укріплює патріотичний дух і відчуття безпеки українців. Але інша частина чоловіків, які не є професійними військовими і які з різних причин не долучилися до національного спротиву, опинилася під соціальною напругою, що призводить до конфліктів та упереджень у суспільстві, а іноді загрожує життю і здоров’ю людей.

Масове переміщення населення очікувано створило напруження у західних регіонах України, але не тільки для жінок та дітей, які стали вимушеними переселенцями, а і для чоловіків, які їх супроводжують чи також шукають більш безпечних місць для перебування.

Про це мало говорять, але це не менш важливо для захисту мирного населення під час війни та добробуту всієї країни.

Все більше шириться чуток про те, що чоловіків, які добровільно не долучилися до територіальної оборони, відслідковують, зокрема під час перетину блокпостів, користування евакуаційними маршрутами або за місцем реєстрації, і примусово залучають до оборони України і захисту населення.

По-перше, через такі побоювання цілі сім’ї продовжують залишатися у підвалах або власних домівках, наражаючи себе на небезпеку та створюючи додаткове гуманітарне навантаження, адже з очевидних причин не можуть повноцінно працювати, забезпечувати себе мінімально необхідним і врешті-решт із часом будуть вимушені просити допомоги у місцевої влади та волонтерських організацій.

По-друге, така інформація неймовірно шкодить іміджеві України та може становити частину гібридної інформаційної війни, адже натякає на неприємний висновок про те, що дійсно миттєво сформований особовий склад територіальної оборони на місцях був не жестом добровільного волевиявлення українців, а примусом з боку держави. Але на відміну від країни-агресора, Україна йде іншим шляхом, і саме на цьому варто робити акцент.

Примусове залучення цивільного населення до виконання військових зобовязань, тобто поза порядком та структурою, визначеною Законом України «Про основи національного спротиву», є незаконним, тож в цьому матеріалі ми маємо на меті зробити роз’яснення щодо правового режиму воєнного стану в Україні для чоловіків серед цивільного населення, а також розглянути структуру та порядок формування основ національного спротиву, а також цілі та принципи його функціонування.

Щодо обов’язку громадян України захищати Вітчизну

 Воєнний стан передбачає певні обмеження конституційних прав і свобод, проте лише за окремими статтями, перелік яких міститься у відповідному Указі Президента України і є вичерпним.

Відтак навіть та особливо на період дії правового режиму воєнного стану:

ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції),

ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази, а за віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність (стаття 60 Конституції).

Тому, будь-які незаконні вимоги здійснювати оборону і захист під час війни також мають наслідками притягнення до відповідальності, а людина вправі відмовитися від таких вимог.

 

Саме стаття 65  Конституції України викликає велику занекопоєність серед мирного цивільного населення, адже прямо передбачає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов’язком громадян України.

Водночас:

кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей – гарантує стаття 68 Конституції.

– Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом – не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками статі, соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками – гарантує стаття 24 Конституції, і ці права і свободи не можуть бути обмежені відповідно до статті 64 Конституції.

Завданням закону України «Про основи національного спротиву» (надалі – Закон) є сприяння набуттю громадянами України готовності та здатності виконання конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Тобто тільки спеціальний закон визначає порядок підготовки громадян України до виконання такого конституційного обов’язку як захист Вітчизни, але жодним чином не вказує на примус – ні у воєнний час ні взагалі.

Щодо місця цивільних в структурі національного спротиву

 Перш за все, в термінах Закону, національний спротив – це комплекс заходів, які організовуються та здійснюються з метою сприяння обороні України шляхом максимально широкого залучення громадян України до дій, спрямованих на забезпечення воєнної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності держави, стримування і відсіч агресії та завдання противнику неприйнятних втрат, з огляду на які він буде змушений припинити збройну агресію проти України.

Складовими національного спротиву є:

  • територіальна оборона
  • рух опору
  • підготовка громадян України до національного спротиву.

Остання складова передбачає початкову підготовку, яка проводиться в закладах загальної середньої освіти та в ігровій формі у літніх таборах, і базову підготовку, яка проводиться з громадянами України, які досягли 18-річного віку та не проходять військову службу в Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, службу в правоохоронних органах, шляхом проведення періодичних навчальних зборів, занять, курсів.

Ведення руху опору здійснюється з настанням особливого періоду на тимчасово окупованій території України, території України, яка захоплена агресором (противником) під час збройної агресії проти України. Провідна роль в організації, підготовці, підтримці та веденні руху опору належить Силам спеціальних операцій Збройних Сил України. Інформація про форми, методи і засоби виконання завдань руху опору, про взаємодію Сил спеціальних операцій Збройних Сил України з іншими силами і засобами руху опору належить до таємної інформації та підлягає віднесенню у встановленому законом порядку до державної таємниці.

Територіальна оборона складається з військової, цивільної та військово-цивільної складових.

Військова складова включає органи військового управління, військові частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України, інші сили і засоби сил безпеки та сил оборони, які залучаються до виконання завдань територіальної оборони.

У кожній області сформовані бригади територіальної оборони, у кожному районі – батальйони територіальної оборони.

Цивільна складова включає державні органи, органи місцевого самоврядування, які залучаються до територіальної оборони.

Військово-цивільна складова включає штаби зон (районів) територіальної оборони та добровольчі формування територіальних громад, які залучаються до територіальної оборони.

Добровольчі формування територіальних громад утворюються з урахуванням ресурсних та людських можливостей відповідних територіальних громад.

В термінах Закону:

доброволець Сил територіальної оборони Збройних Сил України – громадянин України або іноземець чи особа без громадянства, який перебуває в Україні на законних підставах впродовж останніх п’яти років та на добровільній основі зарахований до проходження служби у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

добровольче формування територіальної громади – воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони в межах території відповідної територіальної громади.

Комплектування органів військового управління, військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України в особливий період здійснюється військовослужбовцями за контрактом, за призовом особами офіцерського складу та територіальним резервом.

Комплектування добровольчих формувань територіальних громад здійснюється на добровільній основі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Тобто склад територіальної оборони становлять як професійні військові, так і добровольці серед цивільного населення, які виконують поставлені завдання на територіях поза межами бойових дій. Останні, в свою чергу, мають такі ж соціальні гарантії як і військовослужбовці.

Беззаперечним є те, що примусово до виконання таких завдань залучати будь-кого незаконно.

І фактично неможливо, адже до складу добровольчого формування не зараховується особа, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за скоєння тяжкого або особливо тяжкого злочину, крім реабілітованої, або має дві і більше судимостей за скоєння умисних злочинів – що вимагає перевірки.

Крім того, виконанню обов’язків в територіальній обороні передує подання відповідної заяви, медичний огляд, професійний та психологічний відбір, співбесіда з командиром батальйону, зрештою укладення контракту на 3 роки та складення присяги добровольця територіальної оборони.

Тільки за умови виконання зазначених вище вимог і процедур особа може втупити до лав територіальної оборони та виконувати відповідні завдання у складі національного спротиву.

Тож, очевидно, що більшість чуток про «вручення повісток на блокпостах», «направлення на навчання копати окопи» не відповідають дійсності.

Щодо загальної мобілізації

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов’язку та ведення військового обліку» №1357-IX від 30.03.2021 року запровадив новий вид військової служби – військова служба за призовом осіб із числа резервістів у особливий період.

Це означає, що під час війни на військову службу призивають громадян, які уклали контракти про проходження служби у військовому резерві та/або зараховані до військового оперативного резерву.

Резервісти оперативного резерву — це військовослужбовці, які звільняються зі строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, які за своїми професійно-психологічними характеристиками і станом здоров’я придатні до служби у військовому резерві та відповідають встановленим вимогам проходження служби у військовому резерві, та набули певної військової облікової спеціальності (мають досвід бойових дій).

22 лютого 2022 року Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України підписав Указ «Про призов резервістів на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період».

Доукомплектування Збройних Сил України почалося 23 лютого 2022 року:

  • до складу органів військового управління та військових частин ЗСУ – до 36 000 осіб;
  • до складу органів військового управління та військових частин Національної гвардії України – до 5 000 осіб;
  • до складу органів військового управління та військових частин Державної прикордонної служби України – обсязі до 5 000 осіб.

Відтак, призов військовозобов’язаних у резерві вже проведено, а отже залякування примусовою мобілізацією серед цивільного населення також є невиправданим.  

Висновок

Новий механізм залучення цивільного населення до національного спротиву будується на принципі добровільного волевиявлення, тому що в комплексі передбачає, насамперед, патріотичне виховання, загальну військову підготовку у мирний час та ряд мотивуючих елементів.

Іншими словами, національний спротив це не примусова мілітаризація мирного населення, а навпаки, укріплення бажання здійснювати оборону і захист країни в межах свого району, міста, області – і не тільки під час війни. Національний спротив мають чинити підготовлені та вмотивовані українці.

Виникнення чуток і залякувань щодо примусу виконувати завдання військового характеру можна пояснити появою значного напруження у більш спокійних регіонах України, до яких масово прибувають жителі сходу та півдня.

Ми наголошуємо, що безпідставна відмова внутрішньо переміщеним особам, зокрема чоловікам, у наданні притулку, оренди житла, медичних послуг, послуг з транспортування тощо, особливо на платній основі, під приводом примусового залучення до військової служби є неприпустимою.

Водночас ми закликаємо переселенців враховувати завантаженість інфраструктури міст західного регіону, обмеженість ресурсів, і зважати на те, що воєнний стан запроваджено на всій території України.

Наразі держава надає всім громадянам без виключення можливість залишити небезпечні місця перебування, пріоритет справедливо мають жінки, діти і люди похилого віку, проте таке право є у кожного і ним варто скористатися. Сьогодні кожен має докласти максимум зусиль для того, аби життя в Україні якомога швидше стало безпечним, стабільним і комфортним для всіх, а для цього звичні робочі та економічні процеси мають продовжуватися і кожен має займатися тим, що дійсно приносить користь і є ефективним для таких цілей.