Публікація

Харківська правозахисниця Марія Ясеновська: «Навчання правам людини – це навчання протягом усього життя»

Нове інтерв’ю з серії «Правозахисниці, які змінюють Україну», підготоване гендерною експерткою Тамарою Марценюк.

Марія Ясеновська є президенткою Харківської обласної фундації «Громадська Альтернатива», Співголовою Координаційної ради Коаліції з протидії дискримінації, тренеркою Молодіжного директорату Ради Європи.  Марія – правозахисниця із навичками управління проектами та проведенням освітніх заходів. Лідерка молодіжних ініціатив, учасниця експертних дискусій з питань освіти в галузі прав людини, стратегії правозахисного руху тощо.

Марія Ясеновська виступає експерткою з проведення моніторингів дотримання прав людини і прав дитини, зокрема громадських судових моніторингів.

1601349_822679921149531_4121997730980118490_n

– Будь ласка, поділіться історією свого залучення до правозахисного руху України. Чому Ви вирішили працювати у цій сфері?

– Так сталося. Я за освітою математик, планувала займатися наукою, навчалася в аспірантурі, працювала у школі, потім – у дослідницькому інституті, а паралельно в моє життя прийшла громадська робота.

Cпочатку я була волонтеркою на “гарячій лінії” з попередження торгівлі людьми, потім у 2001 році потрапила на Міжнародну школу з прав людини у Варшаві, до Марека Новіцького.  Так усе почалося.

У певний момент мого життя (десь у 2007 році) я зрозуміла, що громадська діяльність для мене цікавіша за все інше, і саме просування розуміння прав людини виходить в мене найкраще.

– Де Ви здобували освіту та знання із сфери прав людини?

– Коли потрапила на Школу з прав людини у Варшаві, то була як чистий аркуш паперу, не знала нічого. Фахівці Гельсінського фонду та Марек Новіцький стали моїми вчителями та провідниками у світ прав людини.

Найголовнішою подією у навчанні правам людини стала для мене участь у Вищому курсі, що впроваджував Гельсінський фонд. Майже 2 роки ми зустрічалися, слухали лекції, мали практичні заняття, тести та дипломну роботу. Потім було багато семінарів, Канадська школа прав людини, кілька тренінгів від Молодіжного директорату Ради Європи, зустрічі з експертами, нескінченні розмови з колегами. Й це все продовжується, бо навчання правам людини – це навчання протягом всього життя.

12273627_940139466059084_4050565847996809129_o

– З якою тематикою у правозахисному русі Ви працюєте?

– Я фахівчиня широкого профілю. Але переважно зосереджуюсь на темах прав дитини, протидії дискримінації, освіті з прав людини та моніторінгу прав людини, зокрема, громадському судовому моніторингу.

– Чи доводилося Вам працювати із тематикою прав жінок?

– Так. Я починала свою громадську діяльність в організації «Жіноча громада» та займалася протидією торгівлі людьми. Потім була залучена до вдосконалення нормативно-правових актів щодо попередження домашнього насильства.

Останні роки я входжу до складу Координаційної Ради Коаліції з протидії дискримінації в Україні. Теми прав жінок й гендерної рівності не оминаються нашою увагою. Зокрема, підтримуємо ініціативи організацій Коаліції щодо публічних дискусій та міських акцій на тему сучасної ролі жінки, проблеми насильства над жінками та ратифікації Стамбульської Конвенції, дискримінації на ринку праці. Масово такі заходи під егідою Коаліції пройшли 8 березня.

У 2016 році в рамках активностей нашої організації – Харківської обласної фундації «Громадська Альтернатива» – проводили моніторинг судових рішень на предмет дотримання принципу гендерної рівності.

З вересня 2015 року по березень 2016 року Харківською обласною фундацією «Громадська Альтернатива» за підтримки Проекту USAID «Справедливе правосуддя» в рамках Проекту «Моніторинг судових рішень щодо захисту від гендерної дискримінації, спрямований на застосування українського законодавства та міжнародних документів» було проведено громадський моніторинг судових рішень з відповідної тематики. Проект мав на меті сприяння підвищенню рівня забезпечення судовою системою України ефективного захисту жінок від гендерної дискримінації.

21543891_1925746154360396_6533755070298980160_o

У результаті, як й очікувалось, законодавство має багато лакун, а судді мало розуміються на гендерних питаннях, недостатньо застосовують не тільки міжнародне, а й національне законодавство. Тому гендерна специфіка в трудових спорах, визначенні статусу «одинокої матері» тощо не враховується, й жінкам заважко відстояти свої права та інтереси у суді.

Однак проект продемонстрував високий рівень зацікавленості судової системи та самих суддів розібратися у темі. Тому ми підготували спеціальний посібник з гендерних питань для суддів й зараз наші експертки та експерти беруть участь у навчанні суддів та прокурорів.

– На Ваш погляд, які найбільші успіхи правозахисного руху в Україні?

– Я й до сьогодні вважаю, що найбільшим успіхом було скасування смертної кари. Зараз таких яскравих досягнень я не бачу. Але для мене очевидно, що без правозахисників ситуація з правами людини в країні була б значно гіршою.

– Із якими викликами стикається сучасний правозахисний рух України?

– Цінності прав людини не набули для суспільства очікуваного значення, більш того, вони знецінюються. Це дуже помітно у нових законодавчих ініціативах.

Правозахисний рух, на мою думку, виявився не готовим до цих викликів й не дає належної їм відповіді. Але я вірю у краще й у спроможність змінюватись.

– На Вашу думку, чи достатньо уваги правозахисний рух приділяє гендерній тематиці?

– Ні, ця тема скоріш спримається як другорядна.

14372302_1349586681736031_696393982635513399_o

– Гендерне насильство – серйозна проблема, зокрема в Україні. На Ваш погляд, що слід зробити, аби змінити ситуацію на краще?

– Окрім очікуваної ратифікації Стамбульської Конвенції потрібна велика робота над усвідомленням проблеми суспільством, виведення її з тіні.  Тут неоцінна роль соціальної реклами, мережевих акцій на кшалт #ЯНеБоюсьСказати, експертних дискусій, врахування гендерного компоненту в освіті дорослих та дітей.

Тема гендеру має стати однією з основних у правозахисному порядку денному, час й тут змінити до неї ставлення. Зусиль самих громадських організацій очевидно замало, потрібна державна підтримка, реальна стратегія із зрозумілими індикаторами.

– Що або хто Вас найбільше надихає у Вашій правозахисній діяльності?

– Наша команда, люди, з якими я працюю: Віка Бабій, Олена Уварова та Олена Зіненко, Світлана Охович, Катя Дайнеко, Ксюша Тіщенко, Оля Сінюгіна, Льоня Балдін, Тетяна Каледіна, та всі інші, тому що нас набагато більше.

 Підготувала Тамара Марценюк

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування