Звертається до Вас матір одного із працюючих студентів. 1. Мій син працює вільнонайманим у державній установі 2.Паралельно навчається на денній формі у ВНЗ за приватні кошти фізичної особи 3.У робочий час на робочому місці та виконує трудові обов’язки 4.На саме навчання не ходить. Бо, ВНЗ прийняв навчальне положення згідно якого можна невідпрацьовувати пропущені заняття, але тоді обов’язково прийти на екзамен і набрати бали. 5.Час екзаменів випадав на відпустку мого сина. І таким чином, на роботі був і навчання тягнув. 6.Однак в держ.установу приїжджала внутрішня безпека. Це виявила (через довідку про навчання). І скащала, що це грубе порушення закону та вимагає заяви на звільнення за власним бажанням. 7.Скажіть будь ласка, чи є у даній ситуації порушення закону? (якщо можна з детальним аналізом) 8.Якщо можливо, то відпишіть у форматі ворд з Вашими реквізитами. 9.Дякую!

Відповідь.
Працевлаштування під час денного навчання у вищому навчальному закладі не порушує трудового законодавства України.
Теоретично неможливо, щоб студенти денної форми навчання працювали без відриву від виробництва. Тому законодавством України врегульовані тільки питання працевлаштування студентів, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання.
Разом з тим, жодним законом або іншим нормативно-правовим актом такому студенту не заборонено працювати, у тому числі, в умовах повного робочого дня. Більш того, статтею 218 Кодексу законів про працю України стосовно надання працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах та аспірантурі, вільних від роботи днів охоплюються студенти останніх курсів вищих навчальних закладів без застереження щодо форми навчання. Тобто фактично законодавець вважає працю студентів денної форми навчання можливою в деяких випадках, наприклад, на останньому курсі навчання.
Таким чином, вільний простір для дій виникає у роботодавця та працівника – студента денної форми навчання. З одного боку, ніщо не заважає таким трудовим відносинам існувати, роботодавець може включити в умови трудового договору пункт про створення необхідних умов для поєднання працівником роботи з навчанням. З іншого боку, у разі, якщо роботодавцю не відомо про навчання працівника або він не згоден забезпечити ці умови, він не несе жодної відповідальності, окрім випадків, коли працівник є неповнолітнім або навчається на останньому курсі вищого навчального закладу (ст. 218 КЗпП). Однак, факт навчання у вищому навчальному закладі не може стати підставою для припинення трудових відносин згідно ст. 36 КЗпП, де наведено вичерпний перелік підстав припинення трудового договору.
Що стосується вимоги з боку роботодавця подати заяву про звільнення, то вона є незаконною за будь-яких обставин. У працівника є право звільнитися з роботи, що передбачено ст. 38, 39 КЗпП, у тому числі він має право звільнитися у разі вступу до вищого навчального закладу, однак це не є обов’язком. Роботодавець може розірвати трудовий договір з працівником у чітко визначених випадках. Так, ст. 40 КЗпП закліплює наступні випадки:
1) зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;
2) виявлена невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров&#146я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов&#146язків вимагає доступу до державної таємниці;
3) систематичне невиконання працівником без поважних причин обов&#146язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;
4) прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
5) нез&#146явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв&#146язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
7) поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп&#146яніння;
8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу;
10) призов або мобілізація власника – фізичної особи під час особливого періоду.
Додатково згідно ст. 41 КЗпП у випадках:
1) одноразового грубого порушення трудових обов&#146язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами;
1-1) винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати;
2) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір&#146я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;
3) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи;
4) перебування всупереч вимогам Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції” у безпосередньому підпорядкуванні у близької особи;
5) припинення повноважень посадових осіб.
При цьому, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 КЗпП може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Можуть мати місце інші порушення законодавства у трудових відносинах осіб, які навчаються. Так, наприклад, стаття 205 КЗпП забороняє залучення працівників до роботи, що не стосується спеціальності, яка ними вивчається. Існує особливий порядок працевлаштування та оплати праці неповнолітніх осіб, які навчаються. Закон вимагає роботодавців створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням працівникам, які проходять виробниче навчання або навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, у тому числі надавати додаткові відпустки та інші пільги. У будь-якому разі, звільнення за власним бажанням у зв’язку з вимогою роботодавця виходить за межі регулювання трудових відносин. Відсутність підстав для правомірного звільнення працівника може свідчити тільки про порушення його права на працю з боку роботодавця. Так, держава гарантує правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (ст..51 КЗпП), захист від незаконного звільнення (ст. 5 Закону України «Про зайнятість населення»).