Прошу Вас надати юридичний та правозахисний коментар змісту листа МОН від 29.07.2014 року №1/9-382 «Про особливу відповідальність педагогічних та науково-педагогічних працівників». Районний відділ освіти надіслав цей лист в навчальний заклад і змушує педпрацівників поставити власні підписи під ним.

Відповідь
Лист Міністерства освіти і науки України від 29.07.2014 року №1/9-382 «Про особливу відповідальність педагогічних та науково-педагогічних працівників», надалі Лист, має ознаки розпорядчого документу, складеного Міністерством освіти і науки України, та реалізує кадрову політику у педагогічних та науково-педагогічних закладах. Лист адресований керівникам навчальних закладів. Відповідно до ст. ст. 4, 12 Закону «Про освіту», державна політика в галузі освіти визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України і здійснюється органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Лист викладений в межах компетенції Міністерства освіти і науки України.
Лист доручає керованим суб’єктам при комплектуванні педагогічних та науково-педагогічних працівників під час укладення та переукладеня контрактів взяти до уваги зазначені обставини та забезпечити, щоб навчально-виховний процес в системі освіти України забезпечували особи, що не заплямували себе в терористичних організаціях чи пособництвом їм.
Обставинами, які зазначаються у Листі, є участь в організації так званих «референдумах» у Донецькій та Луганській областях працівниками педагогічних та науково-педагогічних установ, а також участь у терористичних організаціях «ДНР» та «ЛНР».
У Листі зазначено примірний перелік суб’єктів, які можуть бути звільнені за зазначеною підставою, наведений у ст. 50 Закону України «Про освіту». До таких осіб належать керівники, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстери виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів.
Діяльність терористичних організацій в України заборонено. Відповідно до ст. 258-3 Кримінального кодексу України створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації – караються позбавленням волі на строк від восьми до п&#146ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої. Притягнення до кримінальної відповідальності здійснюється виключно за вироком суду.
Будь яке притягнення до відповідальності без рішення суду є незаконним. Відповідно до ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Притягнення до відповідальності без рішення суду, залежно від наслідків, тягне до цивільної, адміністративної та кримінальної відповідальності.
Трудовим законодавством передбачено вичерпний перелік підстав припинення трудового договору. Відповідно до п.7 ст. 36 Кодексу законів про працю України, трудовий договір припиняється у разі набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи. Особа підлягає звільненню з посади у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.
Таким чином, звільнення зазначених у Листі осіб може відбуватися на підставі вироку суду, який набрав законної сили. В інших випадках звільнення є незаконним та порушує презумпцію невинуватості.
Стосовно укладення та/або переукладення трудових договорів з особами, які зазначені у Листі, то тут все простіше. Трудовий договір не може бути укладений з особою, яка притягнута до відповідальності на підставі та в порядку передбаченому законом у зв’язку з неможливістю такої особи виконувати покладені на неї трудові обов’язки.
Лист зазначає, що відповідно до п. 3 ст. 41 Кодексу законів про працю України, підставою для звільнення особи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу є вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи. Зміст аморального проступку, що дає підстави для звільнення, законодавство не визначає, а підходу до визначення межі між проступками, сумісними і не сумісними з продовженням роботи не визначено. За таких умов, законне звільнення на підстав викладеній у цьому абзаці, є неможливим.
Виходячи з судової практики по звільненню на підставі п. 3 ст. 41 Кодексу законів про працю України, можливо дійти висновку, що у всіх позовах, накази про звільнення на підставі п. 3 ст. 41 Кодексу законів про працю України скасовувались, а працівники поновлювались на посаді.