Публікація

Питання юристу від Поваляєв Володимир Андрійович

Поваляєв Володимир Андрійович
49052, м. Дніпропетровськ, вул. Орловська 34 кв.56
(056)52-65-35; 066 4457969
v-poval@meta.ua
На виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області, перебуває виконавче провадження № 46408303 з примусового виконання виконавчого листа № 2/а205/18/14 виданого 30.01.2015 року Ленінським районним судом м Дніпропетровська про «Зобов’язати Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради розглянути питання щодо надання Поваляєву Володимиру Андрійовичу як інваліду першої групи житла у встановленому законом порядку.»
06.02.2015 року до відділу примусового виконання рішень надійшла заява на відкриття виконавчого провадження та зазначений виконавчий лист. 06.02.2015 року у відповідності вимог ст. 17.19,20,25, Закону України ” Про виконавче провадження” винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, яка направлена на адресу сторін виконавчого провадження стягувачеві до відома, боржнику – до виконання, однак у виконавчому провадженні відсутні повідомлення про отримання боржником постанови про відкриття виконавчого проваджень зв’язку з чим державним виконавцем повторно, а саме 12.02.2015 року надано постанову про відкриття виконавчого провадження до канцелярії установи, про що є відповідний штам у супровідному листі.
13.02.2015 року відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій, якою відкладено провадження виконавчих дій терміном на 10 робочих днів, а саме до 26.02.2015 року.
27.02.2015 року у зв’язку з невиконанням рішення немайнового характеру, а саме відсутності відомостей у державного виконавця про його виконання, державним виконавцем складено вимогу про виконання рішення, яка отримано боржником 27.02.2015року, про що на вимозі міститься відповідний штамп.
06.03.2015 року до відділу примусового виконання рішень надійшла відповідь на вимогу від боржника – Дніпропетровської міської ради з повідомленням про те, що 19 грудня 2014 року Ленінська районна у місті Дніпропетровську рада листом № 1/13-362 повідомила про те, що питання надання Поваляєву В.А. житла буде розглянуто на засіданні громадської комісії з житлових питань виконавчого комітет Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради. Після розгляду даного питання, зобов’язувались повідомити міську раду додатково (копія листа додається).
Проте відомостей щодо розгляду даного питання на громадській комісії з житлових питань виконавчого комітет Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради до Дніпропетровської міської ради не надійшло.
Крім того, на виконання постанови суду, планується скликання наради з метою вирішення питання виконання постанови державного виконавця з залученням працівників департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради та Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради, у зв’язку з чим просили державного виконавця продовжити строк на самостійне виконання постанови та призупинити виконавче провадження.
Державним виконавцем направлено лист роз’яснення про можливість зупинення виконавчого провадження у відповідності до вимог ст.37, 38 та повторну вимогу про термінове виконання вимог виконавчого документа.
09.04.2015 року на адресу відділу примусового виконання рішень надійшов лист від боржника з повідомленням про те, що 02.04.2015 року департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради проведено нараду з метою вирішення питання виконання постанови державного виконавця, за результатами проведення якої вирішено наступне.
За результатами проведення зазначеної наради було вирішено включити гр. Поваляєва Володимира Андрійовича, зі складом родини 1 особа до Відомості про потребу у житлових приміщеннях для покращення житлових умов громадян, які перебувають на квартирному обліку при виконавчих комітетах районних у місті Дніпропетровську радах, для подальшого розгляду питання надання Поваляєву В.А., як інваліду першої групи, житла у встановленому законом порядку. Після складання відповідного документу про включення Поваляєва В.А. до зазначеної відомості будуть надані їх копії.
У відповідності до постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 року винесеної у справі № 2а/205/18/14 (8885), встановлено, що із матеріалів судової справи вбачається, що правовідносини між сторонами регулюються Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Житловим кодексом України та Правилам обліку громадян, які потребують покращення житлових умов.
Згідно приписів ст. 29, ЗО Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інваліди забезпечуються житлом у порядку і на умовах, передбачених чинним законодавством; жилі приміщення, займані інвалідами або сім’ями, у складі яких вони є, під’їзди, сходові площадки будинків, в яких мешкають інваліди, мають бути обладнані спеціальними засобами і пристосуваннями відповідно до індивідуальної програми реабілітації, а також телефонним зв’язком.
Обладнання зазначених жилих приміщень здійснюється органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, у віданні яких знаходиться житловий фонд.
Обладнання індивідуальних жилих будинків, в яких проживають інваліди, здійснюється підприємства, установами і організаціями, з вини яких настала інвалідність, а в інших випадках- відповідними органами місцевого самоврядування.
У разі невідповідності житла інваліда вимогам, визначеним висновком медико- соціальної експертизи, і неможливості його пристосування до потреб інваліда може провадитись заміна жилої площі.
Відповідно до ст. 51 ЖК України, та п. 37 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР. затверджених Постановою Міністрів УРСР №470 від 11.12.1984 р. , які чинні на час розгляду справи, жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих рад надаються громадянам, які перебувають на квартирному обліку виконавчим комітетом відповідної ради
Згідно рішення Дніпропетровської міської ради № 23/37 від 24.07.2013 року, розподіл та надання житлових приміщень у м. Дніпропетровську здійснюється рішеннями Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, цим же рішенням затверджено Порядок розподілу та надання житлових приміщень у м. Дніпропетровську, який є додатком до рішення.
Пунктом 1.3. Порядку розподілу та надання житлових приміщень у м. Дніпропетровську передбачено, що рішення про розподіл та надання житлових приміщень у м. Дніпропетровську відповідно до чинного законодавства та цього Порядку приймається виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради.
Судом першої інстанції встановлено, що Поваляєв Володимир Андрійович є інвалідом І групи загального захворювання, людиною з обмеженими фізичними можливостями, що може пересуватися за допомогою інвалідного візка.
Я проживаю в 2-кімнатній квартирі, житловою площею 35 кв.м., загальною 49,7 кв.м. на четвертому поверсі 4-х поверхового будинку, вказана квартира належить на праві спільної сумісної власності мені, колишній дружині та сину, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 8.04.1998 року.
Згідно з висновком медико-соціальної експертизи від 06.02.2012 року, наданого «КЗ обласний центр медико-соціальної експертизи», житло, де я мешкаю, не відповідає потребам, обумовленим захворюванням, оскільки не забезпечує вільного доступу до житла на 1 поверсі чи у будинку з ліфтом згідно з п. 7 додатку № 2 до Наказу Міністерства охорони здоров’я УРСР № 52 від 08.02.1985 року «Про затвердження переліку хронічних захворювань, при яких особи, що хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім’ї».
За інформацією Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради я один перебуваю на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов згідно рішення Виконавчого комітету Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради № 653 від 21.10.2011 року, станом на 1.01.2014 року у першочерговому списку під №487, у загальному списку під №1809.
Із матеріалів справи видно, що будинок, де я проживаю, побудований в 1935 році, не обладнаний ліфтом, будинок не можливо обладнати спеціальними засобами і пристосуваннями з огляду на особливості конструкції цього об’єкту нерухомого майна.
Викладене свідчить про наявність мого права на забезпечення виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради належним житловим приміщенням, з якого я мав би доступ до об’єктів громадського призначення.
Матеріалами справи підтверджено, що я на протязі тривалого проміжку часу неодноразово звертався до органів місцевого самоврядування, в тому числі в 2013 році до відповідача Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, щодо вирішення питання забезпечення належним житловим приміщенням, придатним для використання за станом здоров’я, але в порушення вимог діючого законодавства відповідачем не вирішено питання забезпечення благоустроєним житлом, з якого я мав би доступ до об’єктів громадського призначення.
Наразі, проводиться примусове виконання рішення суду щодо «Зобов’язати Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради розглянути питання щодо надання Поваляєву Володимиру Андрійовичу як інваліду першої групи житла у встановленому законом порядку», з цього приводу Дніпропетровська міська рада різними протоколами та рішеннями сповіщає про те, що питання розглянуто та вирішено не надати житло, а включити гр. Поваляєва Володимира Андрійовича, зі складом родини 1 особа до Відомості про потребу у житлових приміщеннях для покращення житлових умов громадян, які перебувають на квартирному обліку при виконавчих комітетах районних у місті Дніпропетровську радах, для подальшого розгляду питання надання Поваляєву В.А., як інваліду першої групи, житла у встановленому законом порядку.
У відповідності до викладеного видно, що боржник намагається ухилитись від надання житла та прийняттям примарних рішень та протоколів щодо постановки мене на облік, де я і так перебуваю. Таким чином я фактично позбавлен судового захисту та знову змушен захищати свої права в кабінетах посадових осіб органів влади та місцевого самоврядування.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій її території. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише Закону, отже у рішеннях суду втілюється волевиявлення самої держави, а тому обов’язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, згідно з положеннями ст. 129 Конституції України.
Тому питання про своєчасність виконання судових рішень, що набрали законної сили або допущені до негайного виконання має виключно важливе значення для авторитету судової влади в державі. Безперечно, завдання судочинства не виконується, якщо не виконується судове рішення.
В Україні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у цивільних, господарських, кримінальних та адміністративних справах, а також майнових стягнень, врегульовано Законом України «Про виконавче провадження». Так, статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі – рішення).
Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що Державна виконавча служба є єдиним органом примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності.
Статтею 2 зазначеного закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Так, Законом України «Про державну виконавчу службу» визначено, що завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень.
передбачених законом. Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі – рішень) відповідно до законів України.
Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Цією ж статтею встановлено, що державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Так, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, є зобов’язального характеру за яким боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії, у зв’язку з чим організація його виконання визначена статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження». Так, у разі невиконання вимог виконавчого документу без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.
З контексту рішення суду чітко встановлюється необхідність зобов’язання боржника особисто вчинити певні дії, а вчинення визначених дій не може бути проведено без участі боржника, тому державний виконавець не може організувати виконання самостійно у відповідності до повноважень наданих йому законом.
За таких обставин статтею 75 цього Закону передбачено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
На думку державного виконавця « З огляду на вищенаведені обставини, до боржника неможливо застосувати передбачені Законом штрафні санкції та направити подання про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за умисне невиконання рішення суду через відсутність в діях боржника або його посадових осіб прямого умислу або невиконання вимог виконавчого документу без поважних причин». Але я вважаю, що державний виконавиць умисно без діє і в діях посадових осіб виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради є прямий умисел.
На підставі викладеного,
Прошу:
1. Порадити яким чином вплинути на виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, щоб вони виконали рішення суду, та надали мені житло на пешому поверсі, або у будинку з ліфтом.
З повагою
В. Поваляєв

Відповідь юриста:

Примусове виконання судових рішень покладається на Державну виконавчу службу. Порядок такого виконання регламентований Законом України “Про виконавче провадження” (далі – Закон)  http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/606-14. Згідно Закону державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру – у двомісячний строк.

За умисне невиконання судового рішення, що набрало законної сили, або перешкоджання його виконанню передбачена кримінальна відповідальність (стаття 382 Кримінального кодексу України http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14. статтею 75 Закону передбачено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

сторони виконавчого провадження можуть оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Така скарга подається до суду, який видав виконавчий документ (ст. 82 Закону). Відповідно до статті 385 Цивільного процесуального кодексу України  http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15, скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій – у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Такі строки можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Також можливо подати до суду позов про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби (Постанова Вищого спеціалізованого суду № 6 від 07.02.2014 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах” http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0006740-14.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування