Свобода думки, совісті і релігії: як ЄСПЛ захищає ці права. Посібник

Що передбачає стаття 9 Європейської конвенції про захист прав людини? Який обсяг захисту надає стаття 9 Конвенції? Які зобов’язання має держава щодо свободи думки, совісті та релігії? Чи можливий відступ від зобов’язань за статтею 9 Конвенції у надзвичайних ситуаціях (відповідно до статті 15 ЄКПЛ)?

Ці питання на прикладах практики ЄСПЛ роз’яснив експерт Сергій Заєць у посібнику «Свобода думки, совісті і релігії в практиці Європейського суду з прав людини».

Як зазначив Європейський суд з прав людини, свобода думки, совісті та релігії є однією з основ демократичного суспільства відповідно до Конвенції. Від неї залежить плюралізм, невід’ємний від демократичного устрою, який був здобутий великою ціною.

В Україні питання свободи совісті набуло особливої гостроти після більшовицького перевороту у жовтні 1917 року та подальшої радянської окупації. Відтоді ця тема не втратила своєї актуальності, проявляючись у різних формах. Спочатку це були активні переслідування церкви радянською владою, репресії проти священнослужителів і віруючих.

Однак свобода совісті – це не лише питання релігії. Вона також охоплює право людини залишатися атеїстом та не дотримуватися жодної усталеної світоглядної картини. У Радянському Союзі більшовицько-комуністична ідеологія була проголошена єдино правильною, стала загальнообов’язковою та визначала всі сфери життя. Утисків зазнавали не лише релігійні переконання, а й будь-які ідеї, що суперечили марксистсько-ленінському вченню. Наприклад, проголошення генетики та кібернетики псевдонауками було зумовлене саме ідеологічними міркуваннями.

Російська агресія проти України, що розпочалася з окупації Криму та частини Донбасу у 2014 році, загострила питання міжконфесійних відносин. Це пов’язано з тим, що російська влада використовує релігію як інструмент гібридної війни для просування власних політичних інтересів. З повномасштабним вторгненням 24 лютого 2022 року цей аспект набув ще більшої гостроти. Симбіоз релігійних і політичних факторів поставив перед урядом України нові виклики – забезпечення балансу між свободою совісті, міжконфесійними відносинами, запобіганням дискримінації та питаннями національної безпеки.

Цей посібник допоможе читачам розібратися в підходах до регулювання питань свободи совісті, які використовує Європейський суд з прав людини (далі – Суд або ЄСПЛ). У ньому проаналізовано основні принципи застосування статті 9 Конвенції у практиці Суду, а також розглянуто ключові теоретичні аспекти її тлумачення.

Практика ЄСПЛ не завжди містить готові відповіді на конкретні питання, що можуть виникнути у читачів. Водночас вона дає загальне розуміння того, якими можуть бути рішення Суду в подібних справах та від яких факторів залежить їхня оцінка.

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram — УГСПЛ пише | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube | Viber