(Не)безпека. Про проблеми застосування заходів забезпечення безпеки громадських активістів і правозахисників

25 вересня відбулась презентація дослідження “(Не)безпека. Про проблеми застосування заходів забезпечення безпеки громадських активістів і правозахисників у межах кримінальних проваджень”, яку розробили аналітики Української Гельсінської спілки з прав людини.

Завантажити дослідження можна за цим посиланням: UHHRU Status Pravozahyst:

Протягом 2017-18 років прокотилась хвиля нападів на активістів. Деякі з них піддавались насильству повторно, через те, що система захисту потерпілих від нападів через громадську та професійну діяльність, не реалізується належним чином.

Дослідники ставили перед собою мету проаналізувати заходи безпеки, які надавались активістам та правозахисникам під час досудових розслідувань, і порівняти з тими, що прописані у законодавстві України. Також розглянути міжнародні практики захисту потерпілих та запропонувати заходи, що мають покращити систему забезпечення безпеки потерпілим від нападів на ґрунті громадської або професійної діяльності.

Щоб ознайомитись із реаліями захисту в Україні, дослідники опитали осіб, яким надавались послуги безпеки від правоохоронних органів. Свої історії вони розповідали і під час дискусії. З їх досвіду можна виокремити такі проблеми як:

• поганий технічний стан засобів безпеки (тривожні кнопки, авто), які надаються для убезпечення;
• заходи безпеки у більшості випадків мають превентивний характер, тобто лише відлякують нападників та замовників;
• відсутність чіткого оцінювання, які заходи безпеки мають надаватися при різних ступенях тяжкості ушкоджень потерпілим;
• обмежені часові рамки надання заходів безпеки: вони надаються лише під час досудового розслідування, але загроза потерпілим існує і під час судового розслідування;
• відсутність належного фінансування органів, що убезпечують потерпілих;
• недовіра до осіб, що є виконавцями заходів з забезпечення безпеки через те, що раніше вони належали до спецпідрозділу “Беркут”, який розформували через перевищення повноважень, зокрема під час Майдану
• не має незалежного органу, що надав би заходи безпеки, через що існує ймовірний конфлікт інтересів – особа, що убезпечує від нападів має відношення до самого нападу.

Згідно до цих проблем аналітики запропонували рекомендації, що мають змінити систему надання заходів безпеки.

Зокрема, співавторка дослідження Олена Семьоркіна наголосила на важливості створення незалежного органу – Служби внутрішньої безпеки МВС, яка допоможе уникнути конфлікту інтересів, а також буде зв’язком між правоохоронцями та суспільством. У рекомендаціях йдеться і про розробку ступенів надання заходів безпеки та визначення їх конкретного проміжку часу. 

Олександр Павліченко зазначив, що поки будуть відбуватись реформи у системі захисту потерпілих, важливо реагувати на напади точково та надавати захист вже зараз тим, хто його потребує. 

Результати дослідження будуть рекомендовані Кабінету міністрів України, Офісу Генерального прокурора, які мають залучити висновки аналітиків до вирішення описаних проблем. Дослідження також буде представлено Міністру внутрішніх справ, СБУ, НАБУ, ДБР, які мають забезпечити осіб у кримінальних провадженнях заходами безпеки та контролювати їх виконання належним чином. І Верховному суду, який має узагальнити практику застосування законодавства про забезпечення безпеки осіб у кримінальному судочинстві.

Дослідження підготовлено у рамках проєкту “Підтримка та захист громадянського суспільства в Україні” за спільної підтримки Посольства Нідерландів в Україні та Представництва ЄС в Україні.