Науково-правовий висновок щодо законопроєктів 10136 та 10136-1. Удосконалення правового регулювання щодо відповідальності за колабораціонізм - Українська Гельсінська спілка з прав людини
Повернутись назад

Науково-правовий висновок щодо законопроєктів 10136 та 10136-1. Удосконалення правового регулювання щодо відповідальності за колабораціонізм

Дослідження
#Аналітика#Програма USAID «Права людини в дії»

Науково-правовий висновок щодо проєкту Закону про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексу України щодо вдосконалення відповідальності за деякі злочини проти основ національної безпеки України (номер, дата реєстрації: 10136 від 09.10.2023), а також проєкту Закону про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо вдосконалення відповідальності за деякі злочини проти основ національної безпеки України (номер, дата реєстрації: 10136-1 від 24.10.2023) був підготовлений кандидатом юридичних наук, доцентом, старшим науковим співробітник відділу дослідження проблем кримінального процесу та судоустрою Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В.В. Сташиса Національної академії правових наук України, адвокатом Миколою Пашковським. 

У цьому висновку положення законопроєктів проаналізовано на відповідність Конституції України, міжнародному гуманітарному праву та міжнародному праву прав людини, здійснено оцінку правової визначеності норм, обґрунтованості та ефективності криміналізації, справедливості та пропорційності пеналізації, соціальних та економічних наслідків криміналізації і пеналізації, практичної можливості впровадження, можливостей зловживання нормами або несправедливого застосування і дискримінації, а також наслідків в контексті перехідного правосуддя. Цим документом закладено основу для підготовки нового законопроєкту, положення якого, зокрема, будуть спрямовані на подолання визначених недоліків правового регулювання.

Висновок до 10136, 10136-1 Завантажити

Резюме висновку:

  1. Обраний законодавцем у 2022 році ситуативний підхід до протидії колабораційній діяльності переважно заснований на заходах кримінально-правового впливу, а відповідні нові норми КК України, з моменту їх включення зазнають системної конструктивної критики, що дозволяє висловити обґрунтовані сумніви як у правильності такого підходу з нормативної ідентифікації колабораційної діяльності, так і в організації протидії колабораціонізму.
  2. Критика з боку міжнародних моніторів щодо криміналізації колабораційної діяльності вказує на необхідність врахування відповідних положень міжнародного права, зокрема МГП та МППЛ.
  3. МГП не ігнорує можливу взаємодію громадян сторони збройного конфлікту з ворогом, проте за невеликим винятком не містить прямих обмежень криміналізації такої поведінки громадян.
  4. Чинна редакція КК України не враховує, що взаємодія цивільного населення окупованої території з окупантом може бути спрямована на забезпечення цивільного життя (добробуту) окупованого населення, зокрема забезпечення його базових потреб, що є однією з переваг цивільного населення за ГП 1907 р., ЖК IV, ДП І, а отже – охоронюваною МГП цінністю. Також згідно з ЖК IV цивільне населення може бути примушене окупантом до взаємодії, однак такий примус може не досягати рівня, передбаченого ст. 40 КК України. Ці обставини мають значення у кримінальних провадженнях про взаємодію громадян України з ворогом під час окупації та при визначенні прав і свобод громадян на окупованій території, правового режиму на ТОТ, криміналізації такої поведінки (видається, що законодавство держави, територія якої окупована, також не може позбавляти цивільне населення окупованої території переваг ГП 1907 р., ЖК IV, ДП І).
  5. Особливістю окупації російською федерацією окремих територій України є системне порушення режиму окупації, визначеного нормами міжнародного права (міжнародного права окупації), яке супроводжується створенням для цивільного населення примусового середовища (зокрема, впровадженням атмосфери страху), що є однією з контекстуальних обставин, які повинні встановлюватися у кримінальних провадженнях про кримінальні правопорушення, вчинені в умовах окупації.
  6. Особливості конструкції ст.ст. 111-1, 111-2 КК України, широта вжитих в них формулювань не лише допускають значну дискрецію правозастосувачів (за якої не парламент і уряд, а слідчий, прокурор визначають державну політику з протидії колабораційній діяльності), але й уможливлюють використання значного правоохоронного ресурсу на переслідування простих форм колабораційної діяльності, спотворюючи розуміння колабораціонізму як складного і небезпечного для основ національної безпеки явища, девальвуючи таким чином його небезпеку.
  7. Пропоновані в аналізованих законопроєктах зміни до КК України, зокрема до статті 111-1 «Колабораційна діяльність» загалом не вирішують більшість з ідентифікованих проблем правозастосування, їх положення не відповідають принципу правової визначеності, а розмежування складів кримінальних правопорушень, передбачених статтями 111, 111-1, 111-2, 114-2, 436-2 КК, внаслідок прийняття законопроєктів лише прогнозовано ускладниться. Пояснювальні записки до законопроєктів переважно мають декларативний характер, не містять аргументів на користь конкретних змін, їх положення надалі не можуть бути використані для історичного тлумачення норм КК, у разі прийняття одного з цих законопроєктів. Тому пропонується вказані законопроєкти відхилити.
  8. Значення аналізованих законопроєктів полягає у тому, що вони, як й інші подібні законопроєкти, ідентифікують проблеми, пов’язані із застосуванням законодавства про кримінальну відповідальність за колабораційну діяльність.

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram — УГСПЛ пише | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube | Viber

Ця публікація/візуальний матеріал зроблений завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через USAID Ukraine – USAID Україна. Зміст публікації є виключною відповідальністю УГСПЛ і не обов’язково відображає погляди USAID –  Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду США.