Публікація

Право на справедливий суд: інші аспекти – Р. Куйбіда, Т. Руда (Центр політико-правових реформ)

Право на справедливий суд: інші аспекти[1]

У 2015 році політична влада, на жаль, не змогла зробити помітний прорив у забезпеченні права на справедливий суд. Судова система в очах суспільства залишається корумпованою, залежною від політичних органів та олігархів[2]. Незважаючи на ухвалення законодавства, покликаного очистити суддівський корпус, реальний прогрес в люстрації суддів майже відсутній. Значну протидію цьому чинять самі судді, які не скористалися навіть «м‘якими» формами самоочищення, що були створені законодавцем. Усе це негативно позначилося на довірі до судової системи – лише 5% громадян довіряють судам, що є одним з найнижчих показників у світі[3]

Перші кроки реформи

12 лютого парламент ухвалив ініційований Президентом ЗУ «Про забезпечення права на справедливий суд»[4], який став першим, але незначним кроком на шляху судової реформи. Закон повністю врахував 27 рекомендацій органів Ради Європи у судовій сфері, ще 21 рекомендацію було враховано частково. Однак ключові рекомендації щодо обмеження політичного впливу Президента та Парламенту на судову систему, на жаль, було проігноровано (детальніше про ступінь врахування європейських рекомендацій можна прочитати у Довідці про втілення рекомендацій органів Ради Європи у Законі України «Про забезпечення права на справедливий суд»[5]).

Венеційська комісія оцінила закон стримано позитивно, а у низці моментів були висловлені досить критичні зауваження[6]. Деякі з них стосувалися питань, що слід урегулювати через внесення змін до закону, інші зауваження – ключових проблем залежності судів, які потребують внесення змін до Конституції. Заступник глави Адміністрації Президента О. Філатов повідомив, що рекомендації будуть ураховані під час напрацювання змін до Конституції[7].

Закон дав можливість сформувати новий склад Вищої ради юстиції (ВРЮ). Більше року вона не працювала, бо Законом «Про відновлення довіри до судової влади» у квітні 2014 року повноваження ВРЮ часів президентства В. Януковича було припинено. А формування нового складу було тривалий час заблоковано в судах.

Однією з переваг нового закону стало запровадження конкурсного порядку добору на всі суддівські посади, зокрема й у суди вищого рівня. Крім того, у кар’єрі кожного судді відтепер має ураховуватися його попередня діяльність (кількість прийнятих ним рішень, кількість скасованих рішень, загальне навантаження, відповідність стилю життя легальним доходам тощо). Відповідна інформація акумулюватиметься в суддівському досьє. Також передбачено систему регулярної оцінки суддів різними суб’єктами, у тому числі підготовленими представниками громадських об’єднань за результатами моніторингу судових процесів. У 2015 році лише почалося формування суддівських досьє, але до застосування конкурсів та регулярної оцінки справа ще не дійшла.

Позитивним стало підвищення відкритості діяльності суддів, адже, кожен отримав можливість здійснювати відеозапис судового засідання без спеціального дозволу суду, а усі без винятку судові рішення мають оприлюднюватися в єдиному державному реєстрі. Водночас, внаслідок відсутності відповідних змін до процесуальних кодексів, на практиці виникають численні конфліктні ситуації, коли судді намагаються протидіяти відеозапису.

Закон посилив змагальність дисциплінарної процедури і запровадив, замість двох, шість дисциплінарних стягнень: попередження, догана, сувора догана, тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя (від місяця і до півроку), переведення судді до суду нижчого рівня та розгляд питання щодо звільнення судді з посади з підстав порушення присяги. При цьому, догана та сувора догана позбавляють права на отримання доплат, а тимчасове відсторонення ще й вимагає підтвердження кваліфікації. Але на практиці у 2015 році найбільш поширеним видом стягнення стало попередження.

У системі суддівського самоврядування законодавець відмовився від конференцій і рад суддів загальних і спеціалізованих судів, передбачивши, що організаційними формами суддівського самоврядування є лише збори суддів у кожному суді, Рада суддів України та з’їзд суддів України. При цьому з’їзд суддів формується не з центру, а знизу – зборами суддів відповідних судів. Законом також вилучено положення щодо обов’язкової присутності  посадових осіб, які не мають відношення до судової влади, у роботі органів суддівського самоврядування. З’їзд суддів у новому форматі відбувся у листопаді. Він був непередбачуваний за рішеннями, але, не зважаючи на нові правила, продемонстрував відкриту опозиційність до суспільного запиту на очищення судової системи. Деякі одіозні судді були обрані до складу Конституційного Суду і Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС).

Закон забезпечив пряме оскарження рішень вищих судів до Верховного Суду, розширивши одночасно підстави для такого оскарження. Верховний Суд отримав можливість переглядати справи не лише у разі неоднакового застосування норм матеріального, але й процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил юрисдикції або підсудності справ.

Усі діючі судді повинні пройти «переатестацію» – так зване первинне кваліфікаційне оцінювання (тестування і співбесіду перед ВККС). У разі невдалого проходження оцінювання, суддю має бути відсторонено від посади і направлено до Національної школи суддів для навчання. Якщо ж після цього суддя повторно отримає негативний висновок, він може бути звільнений за порушення присяги.

З прийняттям закону кваліфікаційне оцінювання усіх суддів Верховного та вищих судів мало бути проведено протягом півроку. Але воно навіть не розпочалося, оскільки Рада суддів загальмувала процес погодження розробленої ВККС методики оцінювання[8]. Більше того, Рада суддів ініціювала звернення до Конституційного Суду, аби визнати звільнення судді за наслідками оцінювання неконституційним, що також виглядає як протидія будь-яким спробам очистити суддівських корпус.

Новий закон також зберіг підзаконне регулювання правил розподілу справ, що не лише зберегло, а й відкрило нові можливості для «ручного» режиму розподілу справ головами судів. Так, 2 квітня, користуючись новим законом зі старими правилами, Рада суддів затвердила положення про автоматизовану систему документообігу суду[9], що містить норми, які нівелюють автоматизований розподіл справ. Адже визначати склад і засади формування колегій суддів для розгляду справи можуть збори суддів, а не автоматизована система. Крім того, збори суддів можуть визначати особливості здійснення автоматизованого розподілу судових справ у декількох випадках. Завдяки цьому, голови судів зберегли вплив на цей процес, оскільки збори суддів доручають виконувати ці функції саме головам судів.

Показовим прикладом втручання керівництва суду в автоматизований розподіл справ є ухвала Черкаського окружного адміністративного суду, у якій зазначено, що колегію суддів з розгляду справи утворено розпорядженням заступника голови суду[10]. Водночас закон передбачає, що визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою.

 

Напрацювання змін до Конституції

16 січня Президент ініціював законопроект «Про внесення змін до Конституції України (щодо недоторканності народних депутатів та суддів)»[11]. 05 лютого він був направлений до Конституційного Суду для надання висновку. Конституційний Суд не встановив жодних порушень конституційних вимог. Законопроект передбачає скасування депутатської недоторканності, передання ВРЮ повноважень з позбавлення імунітету судді, зміну статусу імунітету судді з загального на функціональний, що відповідає рекомендаціям Венеційської комісії. Водночас, оскільки прийняття конституційних змін щонайменше на рік блокує ухвалення змін до тих самих положень, розгляд зазначеної ініціативи Президента відкладено у зв’язку з напрацюванням іншого законопроекту у Конституційній комісії, – щодо реформи системи правосуддя.

Останній утілив низку європейських стандартів щодо безстрокового призначення суддів; усунення Парламенту від призначення і звільнення суддів; запровадження такого складу ВРЮ, де більшість становитимуть судді, обрані суддями; обмеження суддівського імунітету до функціонального; звуження функцій прокуратури тощо.

При доопрацюванні законопроекту за результатами отримання попереднього висновку Венеційської комісії[12], Конституційна комісія прибрала з тексту повноваження Президента звільняти суддів, а також встановила, що суди утворюються або ліквідуються лише на підставі закону, але тимчасово це повноваження здійснюватиме Президент. Водночас у завуальованій формі збережено повноваження Президента переводити суддів (по горизонталі і вертикалі), чим проігноровано рекомендацію про те, що після призначення будь-який зв’язок між суддею та політичним органом має бути обірваний. Також збережено положення про чотирирівневу судову систему, хоча Венеційська комісія неодноразово закликала владу спростити судову систему. Так само збережено розпорошену систему суддівських органів – Вища рада правосуддя, ВККС, РСУ. Раніше Венеційська комісія пропонувала створити один, але сильний орган.

При доопрацюванні законопроект було доповнено положеннями про очищення суддівського корпусу. Так, повноваження суддів, яких було призначено на 5 років, мають бути припинені після закінчення цього терміну (більшість з них були призначені за часів Януковича). Інших суддів має бути піддано оцінюванню, негативні результати якого будуть підставою для звільнення.

Слід зазначити, що паралельно роботі Конституційної комісії у громадському середовищі було підготовлено альтернативний законопроект змін до Конституції[13], який пропонував заснування нової 3-рівневої системи судів з відкриттям прозорих конкурсів на кожну суддівську посаду. Нова судова система передбачає відмову від аж чотирьох касаційних судів (Верховного Суду і трьох вищих судів). У зв’язку з децентралізацією, об‘єднанням територіальних громад, а також внаслідок значного зменшення кількості судових справ мала би бути скорочена кількість судів нижчого рівня, яких сьогодні біля 700. Проект передбачав поетапне формування нових судів. Також політичні органи повністю усуваються від участі у вирішенні питань кар’єри судді.

4 вересня Конституційна комісія схвалила свій законопроект і вирішила знову направити його до Венеційської комісії. Водночас разом із законопроектом 9 вересня було надіслано також ті пропозиції з проекту, розробленого громадськими експертами, які стосувалися механізму перепризначення суддів (відкриті конкурси на всі суддівські посади), як альтернативу механізму оцінювання всіх суддів. Наприкінці жовтня 2015 р. Венеційська комісія ухвалила висновок щодо проекту змін до Конституції у сфері правосуддя[14], в якому допустила можливість добору нових суддів через конкурс у разі реорганізації судів.

Після чергового доопрацювання законопроекту, 30 жовтня Конституційна комісія схвалила остаточний варіант проекту змін до Конституції щодо правосуддя[15]. Серед позитивів є те, що він передбачає зменшення політичних впливів: Президент і парламент не матимуть стосунку до переведення і звільнення суддів, рішення про створення чи ліквідацію судів ухвалюватиме Верховна Рада через відповідний закон. Водночас за погодженням з Венеційською комісією “з міркувань національної безпеки” Президент зберігатиме право ліквідовувати, утворювати суди на один рік, а переводити суддів – на два роки. Крім того, законопроект передбачає можливості щодо спрощення судової системи, але це питання може бути вирішено законом. З метою очищення суддівського корпусу передбачається, що усі судді мають пройти оцінювання, за результатами якого їх може бути звільнено. У разі ліквідації або реорганізації суду суддя може подати заяву про відставку або пройти конкурсний відбір. Водночас, у законопроекті збережено й певні негативні положення: політичний механізм призначення Генерального прокурора, запровадження монополії адвокатури на представництво в судах (за винятком трудових, соціальних та деяких інших “малозначних” справ).

30 жовтня Конституційна комісія передала Президенту для внесення фіналізований законопроект про внесення змін до Конституції (щодо правосуддя). 25 листопада 2015 року Президент вніс законопроект до Парламенту, де він знаходиться на опрацюванні[16].

Однак основні рішення будуть відкладені до остаточного прийняття та ухвалення імплементаційних законів.

 

Боротьба за адміністративні посади в судах

Боротьба голів судів часів Януковича за керівні посади у судах набула нових обертів після ухвалення ЗУ «Про забезпечення права на справедливий суд», який містить аналогічну минулорічному ЗУ «Про відновлення довіри до судової влади» норму про те, що одна і та ж особа не може займати адміністративну посаду два рази поспіль. Проте у квітні РСУ роз’яснила, що судді, які були призначені на адміністративні посади відповідно до законодавства, що діяло раніше, можуть бути знову обраними на адміністративну посаду в суді, і оце обрання вважатиметься першим обранням згідно з новим Законом[17]. Тож, попри законодавчу заборону обіймати цю посаду більш як два строки поспіль, РСУ фактично дозволила головам судів, призначеним при Януковичі, працювати на цих посадах ще 4 роки.

Щоб виправити ситуацію, яка склалася у зв’язку із спотвореним тлумаченням положення щодо строку перебування на адміністративних посадах в судах, у парламент було внесено проект закону про внесення змін до Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд” щодо обрання суддів на адміністративні посади[18]. Ним запропоновано звільнити суддів, які обіймають одну й ту саму адміністративну посаду в суді більше ніж двічі поспіль незалежно від часу призначення (обрання) їх на цю посаду та строку, протягом якого вони обіймають цю посаду. При цьому передбачається, що такі судді не можуть бути обрані на цю ж посаду протягом наступних чотирьох років. Законопроект вже отримав невдоволені відгуки від представників старої влади, яка усіляко намагається зберегти свій вплив у судах.

Важливість посади голови суду у ланцюжку політичних та олігархічних впливів підтвердили дві історії, які набули розголосу у першій половині 2015 р.

Суддя Апеляційного суду Черкаської області В. Бондаренко публічно заявив про втручання у його діяльність з боку голови суду В. Бабенка після того, як оскаржив до суду відмову прокуратури розслідувати обставини такого втручання. У справі за позовом підприємства Д. Фірташа ПАТ “Азот” проти викладачки одного з місцевих вузів, яку підприємство намагалось виселити із службового житла, колегія суддів на чолі з Бондаренком відхилила скаргу ПАТ “Азот”. Наступного ж дня, за словами судді Бондаренка, голова суду викликав його до себе і почав обурюватись таким рішенням та погрожувати судді. Невдоволення було пов’язано з тим, що підприємство надавало приміщення працівникам суду для святкування Дня судді, а суддя всупереч проханню голови суду ухвалив рішення не на користь цього підприємства. Розмова голови суду із суддею була записана і оприлюднена. Після цього суддя В. Бондаренко зазнав утисків у своїй роботі[19], а судді апеляційного суду, навіть після значного публічного розголосу цієї ситуації, утретє обрали В. Бабенка своїм головою.

Ще більшого резонансу набула історія з головою Апеляційного суду м. Києва А. Чернушенком. У червні 2015 р. представники Генеральної прокуратури і Служби безпеки провели низку обшуків в цьому суді, а також у будинках голови суду. Самого ж голову суду звинуватили у втручанні в автоматизований розподіл справ і ухвалення завідомо неправосудних рішень. Підтвердженням слугували, зокрема, нетипова комп’ютерна програма, яка розподіляла справи в суді з можливістю голови суду втручатися, а також смс-повідомлення з телефону начебто сина голови суду з інструкціями щодо вирішення справ[20].

У більшості ЗМІ ця історія була подана виключно як приклад боротьби з корупцією в судах. Водночас сам голова суду на засіданні Ради суддів повідомив про те, що обшук в суді почався за півгодини до засідання у справі, у якій від нього вимагали ухвалити певне рішення на користь прокуратури. За словами Чернушенка, втручання відбувалося з боку Адміністрації Президента. Однак Рада суддів відмовилася навіть поінформувати про необхідність перевірки цієї заяви Генеральну прокуратуру[21]. Із повідомленням про злочин за фактом можливого втручання в діяльність судді з боку високопосадовців Адміністрації Президента звернувся до прокуратури активіст Автомайдану Р. Маселко[22].

Якщо ж звинувачення з боку голови апеляційного суду у втручанні з боку Адміністрації Президента правдиве, то це може бути поганим сигналом для суддів: «якщо не будете слухатися, то буде як з Чернушенком». Водночас після надання парламентом згоди на арешт судді Чернушенко почав переховуватися від слідства.

 

Новий формат Вищої ради юстиції

Після більш як річної перерви у червні 2015 . знову запрацювала ВРЮ, яка відповідальна за формування суддівського корпусу та звільнення суддів. Закон «Про забезпечення права на справедливий суд» заново запустив процес оновлення цього органу. За винятком з’їзду суддів (закон визнав легітимність членів, обраних за його квотою восени минулого року), нових членів мали обрати і призначити прокурори, науковці, представники адвокатури, Президент і парламент.

Позитивно, що Закон передбачив більш конкурентні засади формування ВРЮ. Зокрема, кандидати отримали можливість самі пропонувати свої кандидатури, інформація про кожного кандидата була завчасно оприлюднена на офіційних сайтах, тож суспільство мало змогу дати їй публічну оцінку.

Частково це відобразилося на результатах: представники юридичних вищих навчальних закладів і наукових установ, а також конференція представників прокуратури обрали до ВРЮ членів, репутація яких не заплямована зв’язками із жодною політичною силою. Водночас, науковці обрали лише двох із трьох членів за своєю квотою: два з’їди поспіль не підтримали жодного з кандидатів з числа суддів.

Багато проблем виникло з обранням кандидатів представниками адвокатури. З’їзд адвокатів, що відбувся у квітні, а потім і у червні, супроводжувався різноманітними скандалами та маніпуляціями, включаючи фальсифікації протоколів[23]. Це негативно відобразилося на результатах, які взагалі не були затверджені з’їздом, а обрані члени складали присягу у присутності меншості. Крім того, на з’їзді адвокати ніяк не могли досягти згоди щодо обрання третього члена за своєю квотою, підтримка якого, за деякими даними, активно лобіювалася Адміністрацією Президента. Нарешті 12 червня з’їзд адвокатів з третьої спроби таки проголосував за призначення В. Беляневича членом ВРЮ[24].

Президент та Парламент також зробили свій внесок у формування нового складу ВРЮ, хоча й не оминули спокуси протягнути туди кількох осіб з політичної орбіти Президента. Примітним є й те, що процес обрання голови ВРЮ нагадував той, що відбувався за президентства Януковича. На голосування було висунуто лише одну кандидатуру – І. Бенедисюка (призначений за квотою Президента), яку було затверджено одноголосно.

 

Протидія люстрації

На жаль, практика виявила неефективність заходів щодо очищення судової системи. Судді виявилися не готові до змін. За даними загальнонаціонального опитування 67% суддів не підтримують люстрацію в будь-якому вигляді. При цьому заснування нової судової системи змінами до Конституції і новий добір на всі посади суддів підтримало лише 2,3% опитаних суддів[25].

Ще минулого року для перевірки суддів, які були причетні до заборон мирних зібрань та репресій до їхніх учасників, при ВРЮ було створено тимчасову спеціальну комісію (ТСК), яка проводила перевірку заяв стосовно таких суддів і приймала висновки про наявність ознак порушення присяги або відсутність таких ознак. Висновки передавали до ВРЮ, яка уповноважена вирішувати питання щодо внесення подання про звільнення з посади судді.

Спочатку судді, які підпали під перевірку, за допомогою оскарження в судах призначення окремих членів ТСК, оспорюючи її повноважність, намагалися заблокувати її діяльність. Згодом, аби зупинити розгляд питання у ВРЮ, вони подавали скарги на висновки ТСК.

Цинічним прикладом “кругової поруки” стало ухвалення постанови Вищого адміністративного суду, якою суд визнав незаконним та скасував рішення ВККС щодо рекомендації про звільнення судді Ірпінського міського суду Київської області В. Шумко у зв’язку з порушенням присяги[26]. Під час Революції гідності цей суддя безпідставно позбавив водійських прав учасника Автомайдану. Згодом його рішення було скасовано апеляційним судом, а ВККС рекомендувала звільнити суддю з посади. Водночас суд, посилаючись на принцип “верховенства права”, скасував рекомендацію ВККС про звільнення судді, оскільки за новим законом рекомендація на звільнення є дисциплінарним стягненням, а за старим законом однорічний строк для застосування до судді догани збіг. Це було зроблено всупереч тому, що за старим законом рекомендація про звільнення не була дисциплінарним стягненням і однорічний строк давності не міг застосовуватися. Водночас за новим законом строк давності становить три роки.

 

Проблеми правосуддя на окупованих територіях і в зоні АТО

На окупованих і непідконтрольних територіях українські суди припинили роботу ще у 2014 році. Частина суддів виявили бажання бути переведеними до інших судів. Однак далеко не всі судді залишили окуповану територію. Деякі з них написали заяви на звільнення і наразі вони вже «призначені» в новостворені суди так званої ДНР. З цього приводу 22 січня РСУ звернулася до ВККС з метою перевірки фактів, що свідчать про порушення присяги цими особами[27]. Крім того, щодо зазначених суддів прокуратурою Донецької області були порушені кримінальні справи[28].

Слід зазначити, що через тривалу зупинку роботи ВРЮ такі судді, дійсно, офіційно не були звільнені, хоча держава й не витрачає кошти на винагороду цим особам, оскільки нині заробітну плату отримують лише ті судді, які написали заяви на переведення в суди, що розташовані на підконтрольній Україні території. Водночас судді та працівники апарату судів, які з певних причин не мали змоги виїхати з окупованих територій, але не працюють на терористів, також залишилися без грошей. Точна кількість таких осіб не відома, оскільки Державна судова адміністрація не підтримує зв’язок із судами, які знаходяться на неконтрольованих територіях. Однак, виходячи з інформації, яка з’являється у ЗМІ, вона може бути значною[29].

Наприклад, за свідченнями судді Алчевського міського суду Луганської області Л. Жогіної, лише в м. Алчевську залишилося принаймні 27 працівників суду, які не отримують заробітної плати. Не перевелися повним складом і судді Перевальського районного суду Луганської області, які через зволікання з визначенням головою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ територіальної підсудності за Лисичанським міським судом працювали у звичному режимі аж до 8 грудня 2014 р., хоча з жовтня не отримували коштів[30].

Крім цього, у жовтні із проблемою працевлаштування стикнулися судді, які були переведені із зони проведення АТО і прикріплені до інших судів того ж рівня в іншій місцевості із збереженням посадового окладу. Адже сплив встановлений ЗУ “Про забезпечення права на справедливий суд” 6-місячний термін, протягом якого суддя може бути закріплений за іншим судом. Щоб вирішити цю проблему, у Парламенті зареєстровано законопроект[31], який пропонує усунути відповідне часове обмеження, що сприятиме забезпеченню прав таких суддів.

У першій половині 2015 року була нарешті офіційно відновлена робота кількох найбільших судів Донецької та Луганської областей. З квітня у м. Харкові відновили роботу господарські суди Донецької та Луганської областей, а також Донецький апеляційний господарський суд. Крім цього, відновили роботу кілька судів, справи яких до цього розглядалися іншими судами з огляду на зміну територіальної підсудності. Так, у м. Сєвєродонецьку з лютого відновив роботу – Апеляційний суд Луганської області, а з березня – Луганський окружний адміністративний суд. Також у м. Артемівську наприкінці травня почав працювати Апеляційний суд Донецької області.

Щодо ситуації на територіях самопроголошених «республік», то вже на початку року «запрацювала» судова система т.зв. ДНР [32]. Влада ЛНР, прагнучи не відставати від своїх сусідів, також заявила про початок створення власної судової системи. Ухвалений у травні закон ЛНР про статус суддів передбачив створення Верховного і Арбітражного суду, Військового суду і районних міських судів[33]. Водночас станом на кінець року створено лише три суди (у містах Брянка, Алчевськ, Красний Луч), які розглядають лише кримінальні справи[34].

 

Рекомендації

  1. Для успішного проведення судової реформи в Україні, яка б відповідала європейським стандартам, необхідно ухвалити зміни до Конституції України. Зміни повинні вирішити принаймні три основні завдання: усунути політичні впливи, спростити судову систему, створити умови для якісного оновлення суддівського корпусу.
  2. Імплементація змін до Конституції вимагає розробку спеціального закону, який, зокрема, визначатиме строки і порядок створення замість вищих спеціалізованих судів і Верховного Суду нового Верховного Суду, реорганізації всіх апеляційних судів і окремих місцевих судів, порядок проведення оцінювання та нового добору суддів на всі посади у нових (реорганізованих) судах, запровадження нових стандартів оплати праці суддів, які пройшли конкурс до нових судів або оцінювання. Закон повинен бути прийнятий разом зі змінами до Конституції як невід’ємна частина комплексної судової реформи. Від змісту цього закону залежатиме успіх оновлення суддівського корпусу і створення нової якості судів, а відтак багато в чому й судової реформи.
  3. Таким чином, в рамках судової реформи потрібно передусім:
  • забезпечити незалежність судової влади від політичної влади та створити дієвий механізм запобігання тиску на суд через запровадження гарантій для суддів, які повідомляють про факти тиску та притягнення до відповідальності осіб, які чинять тиск;
  • створити єдиний незалежний орган щодо вирішення питань кар’єри і дисципліни суддів, який одночасно є органом суддівського самоврядування, до складу якого входить більшість суддів, обраних самими суддями;
  • спростити судову систему, перейшовши до 3-ланкової системи судів;
  • зменшити навантаження на суддів та суди, зокрема через запровадження електронного судочинства, використання ефективних альтернативних способів вирішення спорів;
  • запровадити прозорий та чесний конкурс на зайняття посад суддів у новостворених (реорганізованих) судах, у яких зможуть взяти участь як чинні судді, так й інші фахівці в сфері права. Доброчесність, репутація, професійні досягнення мають стати ключовими критеріями для добору нових суддів;
  • забезпечити суддів, які не бажають проходити конкурс або переатестацію, правом піти у відставку або звільнитися за власним бажанням;
  • забезпечити суддям, які успішно пройшли процедури перевірки їхньої компетентності та доброчесності, гідні умови праці.
  • визначити правила розподілу справ на рівні закону, а не підзаконного акту;
  • запровадити механізм, який не даватиме суду можливості повернути заяву через непідсудність чи неналежність до юрисдикції суду – суд, який отримав заяву, повинен буде сам передати її за належністю; надання можливості Верховному Суду приймати попередні рішення з питань юрисдикції.

 

[1] Розділ підготовлений Романом Куйбідою та Тетяною Рудою, Центр політико-правових реформ

[2] Судова реформа: громадська думка населення України (грудень 2014) // http://en.pravo.org.ua/2-uncategorised/569-judicial-reform-public-opinion-poll-judges-and-experts-surveys.html.

[3] Національне опитування громадської думки щодо демократичних та економічних реформ, судової реформи та щодо впровадження Закону України «Про очищення влади» (липень 2015 року) // http://www.fair.org.ua/content/library_doc/2015_FAIR_July_Public_Survey_Lustration__ENG.pdf.

[4] Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 р. № 192-VIII // http://zakon.rada.gov.ua/go/192-19.

[5] http://eu.pravo.org.ua/uk/news/view?news_id=114.

[6] Спільний висновок Венеційської комісії і Директорату з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи щодо Закону «Про судоустрій і статус суддів» і внесення змін до Закону «Про Вищу раду юстиції» № 801/2015 від 23 березня 2015 р. // http://www.venice.coe.int/webforms/documents/?pdf=CDL-AD%282015%29008-e.

[7] Венеціанська комісія позитивно оцінила Закон «Про забезпечення права на справедливий суд»

// http://www.president.gov.ua/news/venecianska-komisiya-pozitivno-ocinila-zakon-pro-zabezpechen-34991.

[8] Approval procedure of qualification assessment of judges has not been completed // http://vkksu.gov.ua/en/news/approval-procedure-of-qualification-assessment-of-judges-has-not-been-completed.

[9] Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затверджено рішенням Ради суддів України №25 від 2 квітня 2015 р. // http://court.gov.ua/rsu/rishennya/rishennyaupdate.

[10] Ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 29 травня 2015 р. // http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44443277.

[11] Проект Закону про внесення змін до Конституції України (щодо недоторканності народних депутатів України та суддів) №1776 від 16 січня 2015 р. // http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?pf3516=1776&skl=9.

[12] Preliminary opinion on the proposed Constitutional Amendments regarding the judiciary of Ukraine // http://www.venice.coe.int/webforms/documents/?pdf=CDL-PI%282015%29016-e.

[13] РПР пропонує оновити судовий корпус через зміни до Конституції // http://pravo.org.ua/2010-03-07-18-06-07/lawreforms/2045-rpr-proponuie-onovyty-sudovyi-korpus-cherez-zminy-do-konstytutsii.html.

[14] Opinion on the Proposed Amendments to the Constitution of Ukraine regarding the Judiciary as approved by the Constitutional Commission on 4 September 2015 adopted by the Venice Commission at its 104th Plenary Session (Venice, 23-24 October 2015) // http://www.venice.coe.int/webforms/documents/?pdf=CDL-AD%282015%29027-e.

[15] Пропозиції Робочої групи з питань правосуддя щодо внесення змін до Конституції України // http://constitution.gov.ua/work/item/id/17.

[16] Проект Закону про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) №3524 від 25.11.2015 // http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=57209.

[17] Рішення Ради Суддів України №34 від 2 квітня 2015 р. // http://court.gov.ua/userfiles/file/DSA/RSU_site/2015/Rishennya25_02_04_2014/rishennya34.pdf.

[18] Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» щодо обрання суддів на адміністративні посади №2908 від 19 травня 2015 р. // http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=55227.

[19] Докладно про цю історію у журналістському розслідуванні Центру інформації про права людини: Мирний М. Ціна незалежності українського судді // http://humanrights.org.ua/material/cina_nezalezhnosti_ukrajinskogo_suddi.

[20] Белявский Е. Судья Чернушенко как жертва системы, которую построил он сам // http://glavcom.ua/articles/30432.html.

[21] РСУ незадоволена блокуванням роботи суддів під час обшуку // http://zib.com.ua/ua/117156-rsu_nezadovolena_blokuvannyam_roboti_suddiv_pid_chas_obshuku.html.

[22] Файсбук-сторінка Романа Маселка. Повідомлення про злочин // https://www.facebook.com/roman.maselko/posts/10203591227215756.

[23] Шутко Л. Новообрані члени Вищої ради юстиції: хто вони? // http://pravo.org.ua/2010-03-07-18-06-07/lawreforms/1949-novoobrani-chleny-vyshchoi-rady-iustytsii-khto-vony.html.

[24] Матола В.. Фарс Адвокатів. Продовження // http://lb.ua/news/2015/06/15/308278_fars_advokativ_prodovzhennya.html.

[25] Судова реформа: громадська думка населення України (грудень 2014) // http://en.pravo.org.ua/2-uncategorised/569-judicial-reform-public-opinion-poll-judges-and-experts-surveys.html.

[26] Постанова Вищого адіміністративного суду України від 20 жовтня 2015 р. // http://reyestr.court.gov.ua/Review/52931106.

[27] Голова Ради суддів України звернулась до ВККСУ щодо звільнення окремих суддів // http://mka.court.gov.ua/rsu/149450/.

[28] Прокуратура розслідує роботи 13 суддів в «ДНР». // http://zib.com.ua/ua/114024-prokuratura_rozslidue_robotu_13_suddiv_v_dnr_prizvischa.html.

[29] Шутко Л. Судді в окупації: співпраця з терористами та борги по зарплаті. // http://pravo.org.ua/2010-03-07-18-06-07/laworganisandstatussuddiv/1866-suddi-v-okupatsii-spivpratsia-z-terorystamy-ta-borhy-po-zarplati.html.

[30] На східному фронті без змін, або чому держава відвертає очі від володарів мантій, які опинились у зоні АТО? // http://zib.com.ua/ua/113793-_chomu_derzhava_vidvertae_ochi_vid_suddiv_yaki_opinilis_u_zo.html.

[31] Проект Закону про внесення змін до Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд (щодо забезпечення прав суддів, які обіймають посади у судах, що припинили роботу у зв’язку із стихійним лихом, військовими діями, проведенням антитерористичної операції) №3328 від 15жовтня 2015 р. // http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=56828.

[32] В ДНР начали работать суды общей юрисдикции. // http://novorossiapress.ru/news/v-dnr-nachali-rabotat-sudy-obshhej-yurisdiktsii.

[33] Народный Совет ЛНР принял закон «О статусе суддей». // http://lug-info.com/news/one/narodnyi-sovet-lnr-prinyal-zakon-o-statuse-sudei-3413.

[34] Судебная система ЛНР заработает через 3 месяца // http://miaistok.su/sudebnaya-sistema-lnr-zarabotaet-cherez-3-mesyatsa/.

 

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування