Публікація

Права людини на окупованих територіях та в зоні конфлікту – 2017

ПРАВА ЛЮДИНИ НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ ТА В ЗОНІ КОНФЛІКТУ[1]

Порушення основних прав людини на окупованих територіях Донбасу протягом 2017 р. традиційно мали системний характер.

Найбільший резонанс викликала практика свавільних затримань громадян силовими структурами так званих «ЛНР/ДНР» під виглядом адміністративного арешту. Початковий строк такого арешту становить 30 діб із можливістю його продовження. Тримання під час арешту могло здійснюватися без контактів з родичами та адвокатами, без процесуального нагляду та моніторингу з боку міжнародних організацій. Таким чином «адміністративний арешт», який може тривати до кількох місяців, за всіма сутнісними ознаками майже не відрізняється від факту насильницького зникнення.

В одному з таких випадків, у лютому 2017 р., озброєні люди в камуфляжній формі і масках увірвалися в приватний будинок у Донецьку і «заарештували» чоловіка на очах його сім’ї. Наступного дня «МДБ» підтвердило, що чоловік перебуває під 30-денним «адміністративним арештом». У березні «МДБ» повідомило, що строк тримання під вартою було продовжено ще на 30 днів без надання будь-якої інформації про його місцезнаходження. Жертві лише двічі дозволили зателефонувати дружині. Під час першого дзвінка вона зрозуміла по голосу, що чоловік страждає від фізичного болю. У квітні його родині повідомили, що чоловіка обвинувачують у «шпигунстві». Станом на 15 травня місце його утримання під вартою залишалося невідомим, а адвокат не мав безперешкодного доступу до підзахисного.[2]

Свавільність затримань супроводжується порушенням права на життя затриманих та жорстоким поводженням з ними. Умови тримання ускладнені недостатнім рівнем медичної допомоги, їжею неналежної якості, відсутністю належного опалення. Ці ж проблеми стосуються й виправних колоній, де до зазначених проблем слід додати свавільне порушення права на свободу тих засуджених, які повністю відбули строк покарання або були виправдані судами на контрольованій Урядом території після початку конфлікту. Проте ця категорія засуджених звільнена не була. Засудженим, ув’язненим на території так званої «ДНР» до початку конфлікту, також відмовляють у переведенні на контрольовану урядом України територію.[3] В окремих дослідженнях правозахисників станом на січень 2017 р. було виявлено 147 незаконних місць несвободи, утворених сепаратистами (84 у Донецькій і 63 в Луганській області). Особи, які в них утримувалися, також вказують на обмежений доступ до води; відсутність спеціально облаштованих місць для сну; неналежні санітарні умови; відсутність доступу до свіжого повітря, широке застосування фізичного, сексуального та психологічного насильства.[4]

Свобода слова непропорційно та незаконно обмежена, через що об’єктивне викладення суспільно значущої інформації часто є неможливим. Відомим є випадок із затриманням 13 липня 2017 р. жінки з вадами слуху, яка публічно критикувала «Луганську народну республіку» у соціальних мережах. Вона протягом 16 діб утримувалася без адвоката та зв’язку із зовнішнім світом. Під час одного з допитів їй вивихнули палець із використанням плоскогубців. Після цього її було «депортовано» до контрольно-пропускного пункту у Станиці-Луганській, де їй наказали йти на сторону, підконтрольну Україні.[5] 27 вересня 2017 р. в Донецьку озброєні люди затримали російського блогера, якого під час арешту було побито, зламано ногу та висунуто звинувачення щодо участі в терористичній організації. Продовженням такої політики стала вимога у вересні 2017 р. влади так званої «ДНР» до інтернет-провайдерів стосовно збору та зберігання персональних даних усіх користувачів, а також інформації щодо їхніх дій в інтернеті.[6]

Репресивні дії супроводжуються ризиками у сфері свободи переконань, де особливою категорією об’єктів впливу стають діти. Правозахисникам вдалося виявити залучення близько 200 дітей із непідконтрольних територій Донецької та Луганської областей до участі у військово-виховних таборах на території Росії, або території, що фактично контролюється Росією (Абхазія, Крим). Частина таких таборів організовувалася на базі військових частин Збройних сил Російської Федерації (табори «Бойове братство», «Гвардієць») або ж із залученням представників силових структур Російської Федерації. Експерти зазначають, що такі дії з дітьми окупованих територій у поєднанні з військово-патріотичною риторикою створює реальний ризик для прикриття вербування та підготовки юнаків і дівчат для участі у незаконних воєнізованих формуваннях.[7]

На окупованих територіях зафіксовано масштабні перешкоджання діяльності релігійних громад Свідків Єгови: обшуки, збір персональних даних, примушування до перереєстрації, конфіскація майна. Наприклад, у 2017 р. було конфісковано будинок громади м. Горлівка (Донецька обл.), ще три будинки були закриті в Луганську, Алчевську та Голубівці (Луганська обл.). [8]

Право власності пересічних громадян також перебуває під загрозою. 3 листопада 2017 р. у так званій «ДНР» було оприлюднено наказ про «націоналізацію» врожаю, вирощеного на земельних ділянках, включених до «державного» та «комунальних» «майнових фондів» та «зайняті» юридичними особами або фізичними особами «без дозволу».[9] Мешканці Луганська стурбовані вимогами влади так званої «ЛНР», відповідно до яких приватне житло, залишене без нагляду на строк від 3 місяців, підлягає інвентаризації з можливим переданням у володіння іншим особам.

Залишається актуальним доступ вразливих категорій населення до соціальних послуг та державної допомоги. Зокрема люди з інвалідністю не мають можливості отримувати безкоштовно окремі медикаменти, товари та щорічне лікування, а допомога з інвалідності, яку виплачують так звані «ЛНР/ДНР», не покриває основних потреб. Зважаючи на ці обставини, вразливі категорії населення залишаються залежними від своїх сімей або гуманітарної допомоги. Останню, на жаль, довільно обмежує місцева влада шляхом акредитування, через що доставляння гуманітарної допомоги до 800 тисяч людей, які її потребують, стає проблематичною.[10]

На території окупованого Криму основна кількість резонансних порушень прав людини була пов’язана з громадами кримських татар. Окупаційна влада активно переслідувала спроби кримських татар проявляти власну громадську, релігійну або культурну активність. З цією метою було застосовано широкий спектр репресивних дій – від штрафів за участь у несанкціонованих діях до масових арештів та звинувачень у приналежності до «Хізб ут-Тахріру» – організації, що вважається «терористичною», діяльність якої у Російській Федерації заборонена. Меджліс кримськотатарського народу також віднесено до екстремістських організацій.

Так, 21 лютого 2017 р. було заарештовано 10 кримських татар, які знімали на відео обшук в будинку, що належить кримському татарину, підозрюваному в екстремізмі. Вони були визнані винними в порушенні громадського порядку і протидії переміщенню цивільних осіб та засуджені до 5 діб адміністративного арешту. 13 квітня 2017 р. поліція провела рейд у Бахчисараї і заарештувала двох кримських татар за розміщення «екстремістських матеріалів» у соціальній мережі. П’ятьох інших кримських татар, які зібралися на вулиці, спостерігаючи за поліцейським рейдом, заарештували і звинуватили в «несанкціонованому громадському зібранні». Усі семеро були засуджені, шестеро – до адміністративного арешту (від 2 до 10 днів) і один – до грошового штрафу.[11]

8 серпня 2017 р. літнього кримськотатарського чоловіка було заарештовано за проведення одиночного пікету навпроти будівлі Верховного суду Криму в Сімферополі на підтримку кримських татар, щодо яких здійснюються кримінальні провадження. Його було притягнуто до відповідальності за проведення несанкціонованого громадського зібрання і здійснення опору наказам поліції та призначено штраф на суму 10 тис. рублів, а також 10 днів арешту.[12]

Одним із найрезонансніших порушень прав людини стало засудження 11 вересня 2017 р. Ахтема Чийгоза до 8 років позбавлення волі за організацію масових заворушень під час громадського зібрання у Сімферополі 26 лютого 2014 р., тобто до окупації Криму. Іншим випадком стало засудження 27 вересня 2017 р. Ільмі Умерова до 2 років позбавлення волі за публічні заклики до порушення територіальної цілісності Російської Федерації під час телевізійного інтерв’ю.[13]

Напруженою залишається ситуація зі свободою слова, оскільки окупаційна влада продовжує тиск на опозиційних та незалежних журналістів. Наприклад, у лютому 2017 р. в Сімферополі затримано знімальну групу телеканалу СТБ (Україна), яка для експерименту отримала дозвіл російського МЗС на роботу в Криму.[14] Журналісток Олену Лунькову і Ірину Ромалійську поліцейські перевіряли кілька годин, до того ж вилучили їхні документи. Журналістки вважають, що саме завдяки широкому розголосу інциденту в соцмережах і медіа ситуація не ускладнилася. Окремі журналісти та активісти, які активно висловлюються з кримської тематики у ЗМІ, навіть внесені до списку терористів і екстремістів (http: // fedsfm. Ru / documents / terrorists-catalog-portal-act). У цьому списку також є українські журналісти, кримчани Ганна Андрієвська, Андрій Клименко та Олег Сенцов.[15]

Сталою системною проблемою залишається неналежний рівень надання медичної допомоги у місцях несвободи на території окупованого Криму. Управління Верховного комісара ООН повідомило про випадок відмови в медичній допомозі засудженому в Сімферопольській виправній колонії №102 через те, що у нього не було медичної страховки Російської Федерації. 6 березня 2017 р. кримський ув’язнений Андрій Левін помер у виправній колонії в Російській Федерації (Тлюстенхабль, Адигея), куди його було переведено з Криму 1 листопада 2015 р. Він страждав на ВІЛ, туберкульоз, хронічний панкреатит і хронічний паранефрит. 16 лютого 2017 р. А.Левін звернувся до прокуратури Адигеї зі скаргою на те, що йому не було надано жодного медичного лікування.[16]

Серед масштабних порушень прав людини в Криму слід зазначити призов мешканців Криму до Збройних сил РФ, що порушує встановлену міжнародним гуманітарним правом заборону примушувати осіб, що перебувають під захистом, служити у збройних силах окупаційної держави. Очікувана кількість кожного призову у 2017 р. становила 2 – 2,4 тис. осіб, до того ж третину призовників уперше планувалося перевести з Криму на материкову частину РФ.[17]

[1] Підготовлено Олегом Мартиненком, УГСПЛ

[2] Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 лютого – 15 травня 2017 року // Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини [Електронний ресурс] – Режим доступу:

http://www.ohchr.org/Documents/Countries/UA/UAReport18th_UKR.pdf

[3] Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 серпня – 15 листопада 2017 року // Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ohchr.org/Documents/Countries/UA/UAReport19th_UKR.pdf

[4] Універсальний періодичний огляд: альтернативний вимір. Компіляція альтернативних доповідей організацій громадянського суспільства // Третій цикл УПО, Україна: ПРООН в Україні, 2017 [Електронний ресурс] – Режим доступу:  /wp-content/uploads/2017/04/UPR_3rd-cycle_CSOs_ua.pdf

[5] Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 травня – 15 серпня 2017 року // Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ohchr.org/Documents/Countries/UA/UAReport19th_UKR.pdf

[6] Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 серпня – 15 листопада 2017 року // Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ohchr.org/Documents/Countries/UA/UAReport20th_UKR.pdf

[7] Універсальний періодичний огляд: альтернативний вимір. Компіляція альтернативних доповідей організацій громадянського суспільства // Третій цикл УПО, Україна: ПРООН в Україні, 2017 [Електронний ресурс] – Режим доступу: /wp-content/uploads/2017/04/UPR_3rd-cycle_CSOs_ua.pdf

[8] Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 серпня – 15 листопада 2017 року // Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ohchr.org/Documents/Countries/UA/UAReport20th_UKR.pdf

[9] Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 серпня – 15 листопада 2017 року // Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ohchr.org/Documents/Countries/UA/UAReport20th_UKR.pdf

[10] Там само.

[11] Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 лютого – 15 травня 2017 року // Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини [Електронний ресурс] – Режим доступу:

http://www.ohchr.org/Documents/Countries/UA/UAReport18th_UKR.pdf

[12] Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 травня – 15 серпня 2017 року // Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ohchr.org/Documents/Countries/UA/UAReport19th_UKR.pdf

[13] Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 серпня – 15 листопада 2017 року // Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ohchr.org/Documents/Countries/UA/UAReport20th_UKR.pdf

[14] Лунькова Альона. Нас задержали, уже час проверяют документы [Електронний ресурс] / Alyona Lun’kova // Facebook. – Режим доступу: https://www.facebook.com/lunkovaalyona/posts/10207079799107821

[15] Крым без правил. Тематический обзор ситуации с правами человека в условиях оккупации». – Вып. 4 – Информационная оккупация / Под общей ред.: С. Заец, Р. Мартыновский, Д. Свиридова. – Киев, 2017. – 92 с. [Електронний ресурс] – Режим доступу:  /wp-content/uploads/2016/04/4Kr_Ru_fin_18.12.2017.pdf

[16] Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 лютого – 15 травня 2017 року // Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини [Електронний ресурс] – Режим доступу:

http://www.ohchr.org/Documents/Countries/UA/UAReport18th_UKR.pdf

[17] Там само.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування