Публікація

Права людини на окупованих територіях та в зоні конфлікту – 2017

ПРАВА ЛЮДИНИ НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ ДОНБАСУ ТА АР КРИМ

Порушення основних прав людини на окупованих територіях Донбасу протягом 2017 р. продовжували мати системний характер, в результаті яких жертвами конфлікту стали не менше 644 осіб цивільного населення, постраждалих внаслідок конфлікту: 112 загиблих та 532 поранених. З них 7,9 % складають діти – п’ятеро загиблих та 46 поранених. Для понад 600 тис. цивільних осіб (з них 100 тис. дітей), які мешкають в «сірій зоні» по обидві сторони лінії зіткнення, умови життя погіршилися через пошкодження житла та об’єктів цивільної інфраструктури, обмеження свободи пересування, високий рівень безробіття, нестачу громадського транспорту.[1]

На окупованих територіях Донбасу найбільшого резонансу отримала практика свавільних затримань громадян силовими структурами т.зв. ЛНР/ДНР під виглядом адміністративного арешту. Початковий строк такого арешту складає 30 діб з можливістю його продовження до 60 діб. Тримання під час арешту може проходити без контактів з родичами та адвокатами, без процесуального нагляду та моніторингу з боку міжнародних організацій. Таким чином «адміністративний арешт», який може тривати до кількох місяців, за усіма сутнісними ознаками майже не відрізняється від факту насильницького зникнення. В цілому «МДБ» у 2017 році затримало 246 осіб за «підозрою у шпигунстві та державній зраді».[2]

В одному з таких випадків, у лютому 2017 р. озброєні люди в камуфляжній формі і масках увірвалися в приватний будинок у Донецьку і «заарештували» чоловіка на очах у його сім’ї. Наступного дня «МДБ» підтвердило, що чоловік перебуває під 30-денним «адміністративним арештом». У березні «МДБ» повідомило, що строк тримання під вартою було продовжено ще на 30 днів, без надання будь-якої інформації про його місцезнаходження. Жертві лише дозволили двічі зателефонувати дружині. Під час першого дзвінка, вона зрозуміла по голосу, що він страждає від фізичного болю. У квітні його сім’ї повідомили, що чоловіка обвинувачують у «шпигунстві». Станом на 15 травня місце його утримання під вартою залишалося невідомим, а його адвокат не мав безперешкодного доступу до нього.[3]

Свавільність затримань супроводжується порушенням права на життя затриманих та жорстоким поводженням з ними. Умови тримання ускладнені недостатнім рівнем медичної допомоги, їжею неналежної якості, відсутністю належного опалення. Ці ж проблеми стосуються й виправних колоній, де до зазначених проблем слід додати свавільне порушення права на свободу тих засуджених, які повністю відбули строк покарання або були виправдані судами на контрольованій Урядом території після початку конфлікту. Проте дана категорія засуджених звільнена не була. Засудженим, ув’язненим на території т.зв. ДНР до початку конфлікту, також відмовляють в переведенні на контрольовану урядом України територію.[4] Окремими дослідженнями правозахисників станом на січень 2017 року було виявлено 147 незаконних місць несвободи, створених сепаратистами (84 місця в Донецькій і 63 місця в Луганській областях). Особи, які в них утримувалися, також вказують на обмежений доступ до води; відсутність спеціально облаштованих місць для сну; неналежні санітарні умови; відсутність доступу до свіжого повітря, широке застосування фізичного, сексуального та психологічного насильством.[5]

Свобода слова є непропорційно та незаконно обмеженою, через що об’єктивне викладення суспільно-значущої інформації часто є неможливим. Відомим є випадок із затриманням 13 липня 2017 року жінки з вадами слуху, яка публічно критикувала «Луганську народну республіку» у соціальних мережах. Вона утримувалася 16 діб без адвоката та зв’язку із зовнішнім світом. Під час одного із допитів їй вивихнули палець із використанням пласкогубців. Після цього вона була «депортована» до контрольно-пропускного пункту у Станиці-Луганській, де їй наказали йти на сторону, підконтрольну Україні.[6] 27 вересня 2017 року в Донецьку озброєні люди затримали російського блогера, якого під час арешту було побито, зламано ногу та висунуто звинувачення щодо участі в терористичній організації. Продовженням такої політики стала вимога у вересні 2017 р. влади т.зв. ДНР до інтернет-провайдерів щодо збору та зберігання персональних даних усіх користувачів, а також інформації щодо їх дій в інтернеті.[7] Станом на початок 2018 р. як мінімум двоє блогерів продовжували утримуватись озброєними групами т.зв. ДНР.[8]

Репресивні дії в сфері свободи супроводжуються ризиками в сфері свободи переконань, де особливою категорією об’єктів впливу стають діти. Правозахисникам вдалося виявити залучення близько 200 дітей із непідконтрольних територій Донецької та Луганської областей до участі у військово-виховних таборах на території Росії, або території, що фактично контролюється Росією (Абхазія, Крим). Частина таких таборів проводилась на базі військових частин Збройних сил Російської Федерації (табори «Бойове братство», «Гвардієць») або ж із залученням представників силових структур Російської Федерації. Експерти зазначають, що такі дії з дітьми окупованих територій, у поєднанні з військово-патріотичною риторикою створює реальний ризик для прикриття вербування та підготовки юнаків і дівчат для участі у незаконних воєнізованих формуваннях.[9]

На окупованих територіях зафіксовані масштабні перешкоджання діяльності релігійних громад Свідків Єгови: обшуки, збір персональних даних, примушування до перереєстрації, конфіскація майна. Так, у 2017 р. був конфіскований будинок у громади м. Горлівка (Донецька обл.), ще три будинки були закриті у Луганську, Алчевську та Голубівці (Луганська обл.). [10] З лютого 2018 р. у т.зв. ЛНР вийшов «закон», що забороняє всі «релігійні групи», не пов’язані безпосередньо з «традиційними» конфесіями.[11]

Право власності пересічних громадян також знаходиться під загрозою. Так, 3 листопада 2017 року у т.зв. ДНР було оприлюднено наказ про «націоналізацію» врожаю, вирощеного за земельних ділянках, включених до «державного» та «комунальних» «майнових фондів» та «зайняті» юридичними особами або фізичними особами «без дозволу».[12] Жителі Луганська стурбовані вимогами влади т.зв. ЛНР, згідно яких приватне житло, залишене без нагляду на строк від 3 місяців, підлягає інвентаризації з можливим переданням у володіння іншими особами.

Залишається актуальним доступ вразливих категорій населення до соціальних послуг та державної допомоги. Зокрема, люди з інвалідністю не мають можливості отримувати безкоштовно окремі медикаменти, товари та щорічне лікування, а допомога з інвалідності, яку виплачують т.зв. ЛНР/ДНР, не покриває основних потреб. В силу цих обставин уразливі категорії населення залишаються залежними від своїх сімей або гуманітарної допомоги. Остання, на жаль, довільно обмежується місцевою владу шляхом акредитування, через що доставляння гуманітарної допомоги до 800 тисяч людей, які її потребують, стає проблематичною.[13] Уряд України в 2017 р. продовжував політику обмежень виплати пенсій в залежності від реєстрації осіб в якості ВПО та місця їх проживання.

На території окупованого Криму основна кількість резонансних порушень прав людини була пов’язана з громадами кримських татар. Окупаційна влада активно переслідувала спроби кримських татар проявляти власну громадську, релігійну або культурну активність. З цією метою був застосований широкий спектр репресивних дій – від штрафів за участь у несанкціонованих діях до масових арештів та звинувачень у приналежності до «Хізб ут-Тахріру» – організації, що вважається «терористичною» та діяльність якої у Російській Федерації заборонена. Менджліс кримськотатарського народу також віднесено до екстремістських організацій.

Так, 21 лютого 2017 р. були заарештовані 10 кримських татар, які знімали на відео обшук в будинку, що належить кримському татарину, підозрюваному в екстремізмі. Вони були визнані винними в порушенні громадського порядку і протидії переміщенню цивільних осіб та засуджені до п’яти діб адміністративного арешту. 13 квітня 2017 р. поліція провела рейд в Бахчисараї і заарештувала двох кримських татар за розміщення «екстремістських матеріалів» у соціальній мережі. П’ять інших кримських татар, які зібралися на вулиці, спостерігаючи за поліцейським рейдом, були заарештовані і звинувачені в «несанкціонованому громадському зібранні». Всі семеро були засуджені, шестеро – до адміністративного арешту (від двох до 10 днів) і один – до грошового штрафу.[14]

8 серпня 2017 р. літнього кримськотатарського чоловіка було заарештовано за проведення одиночного пікету навпроти будівлі Верховного суду Криму в Сімферополі на підтримку кримських татар, щодо яких здійснюються кримінальні провадження. Його було притягнуто до відповідальності за проведення несанкціонованого громадського зібрання і здійснення опору наказам поліції та призначено штраф у розмірі 10 тис. рублів, а також 10 днів арешту.[15]

Одними з найбільш резонансних порушень прав людини стало засудження 11 вересня 2017 р. Ахтема Чийгоза до 8 років позбавлення волі за організацію масових заворушень протягом громадського зібрання у Сімферополі 26 лютого 2014 року, тобто до окупації Криму. Іншим випадком стало засудження 27 вересня 2017 р. Ільмі Умерова до двох років позбавлення волі за публічні заклики до порушення територіальної цілісності Російської Федерації протягом телевізійного інтерв’ю.[16]

Залишалася напруженою ситуація зі свободою слова, оскільки окупаційна влада продовжила здійснення тиску на опозиційних та незалежних журналістів.   У лютому 2017 р., наприклад, у Сімферополі була затримана знімальна група телеканалу СТБ (Україна), яка в якості експерименту отримала дозвіл російського МЗС на роботу в Криму.[17] Журналісток Олену Лунькову і Ірину Ромалійську поліцейські перевіряли кілька годин, при цьому вилучили їх документи. Журналістки вважають, що саме широкий розголос інциденту в соцмережах і медіа не допустив того, щоб ситуація стала більш серйозною. Окремі журналісти та активісти, які активно висловлюються по кримській тематиці в ЗМІ, навіть внесені в список терористів і екстремістів (http: // fedsfm. Ru / documents / terrorists-catalog-portal-act). В цьому списку є також українські журналісти, кримчани Ганна Андрієвська, Андрій Клименко та Олег Сенцов.[18]

18 грудня 2017 року Верховний суд Криму залишив чинним вирок, винесений журналісту-фрілансеру Миколі Семені, якого у квітні 2016 року обвинуватили за написання (під псевдонімом) статті, котра нібито містить заклики до порушення територіальної цілісності Російської Федерації.[19]

Залишається системною проблемою неналежний рівень надання медичної допомоги у місцях несвободи на території окупованого Криму. Управління Верховного комісара ООН повідомило про випадок відмови засудженому в медичній допомозі в Сімферопольській виправній колонії № 102 через те, що у нього не було медичної страховки Російської Федерації. 6 березня 2017 р. у виправній колонії в Російській Федерації (Тлюстенхабль, Адигея) помер кримський ув’язнений Андрій Левін, куди він був переведений з Криму 1 листопада 2015 року. Він страждав на ВІЛ, туберкульоз, хронічний панкреатит і хронічний паранефрит. 16 лютого 2017 р. А.Левін звернувся до прокуратури Адигеї зі скаргою на те, що йому не було надано жодного медичного лікування.[20]

Серед масштабних порушень прав  людини в Криму слід зазначити призов жителів Криму до збройних сил РФ, що порушує встановлену міжнародним гуманітарним правом заборону примушувати осіб, що перебувають під захистом, служити в збройних силах окупаційної держави. Кількість двох призивів у 2017 р. склала 4800 осіб, при цьому вперше третину призовників планувалося перевести з Криму на материкову частину РФ.[21]

 

[1] Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини. Доповіді щодо ситуації з правами людини в Україні за період з 16 лютого 2017 року по 15 лютого 2018 року

[2] Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 листопада 2017 року – 15 лютого 2018 року

[3] Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 лютого – 15 травня 2017 року

[4] Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 серпня – 15 листопада 2017 року

[5] Універсальний періодичний огляд: альтернативний вимір. Компіляція альтернативних доповідей організацій громадянського суспільства. Третій цикл УПО, Україна: ПРООН в Україні, 2017. /wp-content/uploads/2017/04/UPR_3rd-cycle_CSOs_ua.pdf

[6] Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 травня – 15 серпня 2017 року

[7] Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 серпня – 15 листопада 2017 року

[8] Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 листопада 2017 року – 15 лютого 2018 року

[9] Універсальний періодичний огляд: альтернативний вимір. Компіляція альтернативних доповідей організацій громадянського суспільства. Третій цикл УПО, Україна: ПРООН в Україні, 2017. /wp-content/uploads/2017/04/UPR_3rd-cycle_CSOs_ua.pdf

[10] Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 серпня – 15 листопада 2017 року

[11] Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 листопада 2017 року – 15 лютого 2018 року

[12] Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 серпня – 15 листопада 2017 року

[13] Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 серпня – 15 листопада 2017 року

[14] Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 лютого – 15 травня 2017 року

[15] Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 травня – 15 серпня 2017 року

[16] Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 серпня – 15 листопада 2017 року

[17] https://www.facebook.com/lunkovaalyona/posts/10207079799107821

[18] КРЫМ БЕЗ ПРАВИЛ. Тематический обзор ситуации с правами человека в условиях оккупации». – Вып. 4 – Информационная оккупация / Под общей ред.: С. Заец, Р. Мартыновский, Д. Свиридова. – Киев, 2017. – 92 с., /wp-content/uploads/2016/04/4Kr_Ru_fin_18.12.2017.pdf

[19] Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 листопада 2017 року – 15 лютого 2018 року

[20] Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 лютого – 15 травня 2017 року

[21] Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини. Доповіді щодо ситуації з правами людини в Україні за період з 16 лютого 2017 року по 15 лютого 2018 року

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування