Публікація

Короткий огляд стану з правами людини в так званих “ЛНР” і “ДНР”

Минуло майже три роки з моменту початку агресії РФ на території Донбасу, в результаті якої були створені самопроголошені Луганська і Донецька народні республіки – маріонеткові квазідержави (надалі ЛНР і ДНР), і розгорівся воєнний конфлікт. У свою чергу, квазідержави ЛНР і ДНР вже створили свою квазінормативну базу.

Підготовлено Євгеном Захаровим, ХПГ на основі двох доповідей: 1. Евгений Захаров. Нарушения прав человека в т. н. ЛНР и ДНР: законодательство и практика; 2. Олег Орлов, Ян Рачинский. Ситуация с правами человека в Донецкой и Луганской областях (апрель–июнь 2016).Мониторинг на территориях, неподконтрольных властям Украины. – С. 35-68.

На території, що непідконтрольна Україні, на даний момент проживає приблизно 3 млн. чоловік. Це такі ж громадяни України, як і ті, що мешкають на підконтрольних територіях, але жителі ДНР і ЛНР не можуть не підкорятися чинному на території ДНР і ЛНР квазізаконодавству, тому що в іншому випадку вони будуть репресовані. Тому, хоча будь-який нормативний акт квазідержав ЛНР і ДНР є незаконним, цей факт для мешканців окупованих територій є несуттєвим з практичного погляду.

Оскільки поки що немає ніяких перспектив на швидке припинення окупації частини територій Донбасу, то необхідно досліджувати соціальну реальність, яка склалася в ЛНР і ДНР, зокрема, ситуацію з правами людини, як на нормативному рівні, так і на практиці. Як і раніше актуальним залишається також подальший пошук інформації та документування екстраординарних порушень прав людини, що масово мали місце в 2014-2015 роках (страти без суду, насильницькі зникнення, тортури, незаконне позбавлення волі і утримання під вартою і т. і.).

З травня 2016 року Харківська правозахисна група проводить систематичний моніторинг прав людини на окупованих територіях Донецької та Луганської областей. На основі зібраної інформації проведений аналіз законодавства ЛНР і ДНР станом на 1 жовтня 2016 року, і практики, судової та адміністративної, в порівнянні з міжнародними стандартами прав людини, зокрема, з Європейською конвенцією прав людини (далі Конвенція) і практикою Європейського суду захисту прав людини. Тут подається короткий огляд результатів цього дослідження.

Порушення прав людини в квазізаконодавстві ЛНР і ДНР

 Огляд законодавства самопроголошених Донецької і Луганської народних республік показує, що його можна розділити на три складових:

– Українське законодавство, яке застосовується в частині, що не суперечить Конституції ДНР від 14 травня 2014 р. і Конституції ЛНР від 18 травня 2014 р..;

– Законодавство ДНР і ЛНР, запозичене повністю з законодавства Російської Федерації (КК ДНР, ЦПК ДНР, Закон ДНР від 14 серпня 2015 р № 84-IНС «Про оборону» та інші закони, або з невеликими редакційними правками (Закон ДНР від 25.12. 2015 99-IНС «Про податкову систему», Закон ЛНР від 3 липня 2015 р № 28-II «Про державну цивільну службу ЛНР» та інші);

– Законодавство ДНР і ЛНР, розроблене самостійно, яке не має прямих аналогів (наприклад, Закон ЛНР від 23 жовтня 2015 р № 71-II «Про спеціальні економічні та інші санкції», Закон ДНР від 21 серпня 2015 р № 76-IНС «Про державний нагляд у сфері господарської діяльності», Закон ДНР від 24 квітня 2015 № 23-IНС «Про особливі правові режими», Закон ЛНР від 11 вересня 2015 р № 52-II «Про засади державної молодіжної політики», Закон ЛНР від 11 вересня 2015 р № 49-II «Про культуру» та інші).

Великий вплив на повсякденне життя мають також укази глав ДНР і ЛНР і акти виконавчих органів влади.

Права людини і основоположні свободи порушуються в ЛНР і ДНР вже на нормативному рівні. Так, в Конституціях формулювання обмежень прав і свобод не відповідає підходу, прийнятому в Раді Європи: втручання держави в здійснення прав і свобод має ґрунтуватися на законі, переслідувати легітимні цілі з вичерпного переліку цілей і бути необхідним у демократичному суспільстві.

Навпаки, в Конституціях ДНР і ЛНР, велика частина норм яких запозичена з Конституції РФ, всі права і свободи або декларуються взагалі без будь-яких обмежень, або вказується, що вони можуть бути обмежені законом, і діє досить волюнтаристськи сформульований принцип пропорційності: «Права і свободи людини і громадянина можуть бути обмежені законом тільки в тій мірі, в якій це необхідно з метою захисту основ конституційного ладу, моральності, здоров’я, прав і законних інтересів інших осіб, забезпечення оборони країни і безпеки держави» (ч. 2 ст. 48). З огляду на невибагливу норму ч. 4 ст.12 «Здійснення прав і свобод людини і громадянина не повинно порушувати права і свободи інших осіб», яка в реальності ігнорується щодня, можна стверджувати, що права людини і основоположні свободи в ДНР і ЛНР обмежуються квазідержавами практично довільно. А якщо ще врахувати, що норми Конституцій ДНР і ЛНР не мають прямої дії, то захистити конституційні права і свободи в суді в разі їх порушень практично неможливо. Чи варто дивуватися наявності в квазідержавах комендантської години?

У Конституції ЛНР також містяться положення, які прямо призводять до порушення норм Конвенції. Так, наприклад, такий перл в ч. 5 ст. 22, як «Цензура забороняється, крім випадків, передбачених законом», порушує статтю 10 Конвенції, а ч. 4 ст. 5 «В Луганській Народній Республіці продаж земель заборонений» (в розділі «Основи конституційного ладу»!) суперечить статті 28, яка гарантує право власності, і призводить до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Прямі порушення прав людини закладені і в нормах ординарного законодавства. У законах «Про засоби масової інформації» забороняється розповсюдження зарубіжних періодичних видань без дозволу реєструючого органу. Ця заборона поширюється на ЗМІ, що фінансуються іноземними державами, юридичними особами або громадянами. У тих же законах діє заборона іноземним журналістам працювати в ДНР і ЛНР без акредитації. Всі ці заборони є непропорційними обмеженнями свободи вираження поглядів, що захищається статтею 10 Конвенції.

Вимога законів про акредитацію поширюється на всіх журналістів, які приїжджають в ДНР і ЛНР, а не тільки іноземних. Зауважимо, що акредитація в ЛНР і ДНР означає набагато більше, ніж просто реєстрація журналістів, вона фактично вводить пропускний режим: без пред’явлення акредитаційної перепустки (саме так називають свідоцтво про акредитацію, яке видається журналісту) з ним не буде розмовляти жоден чиновник. Наявність же такої перепустки зовсім не гарантує надання інформації.

Існують аналогічні необґрунтовані обмеження свободи об’єднань, що порушують статтю 11 Конвенції, вони стосуються діяльності міжнародних організацій та іноземного фінансування. Згідно з Указом глави ДНР № 231 від 2 червня 2015 року «Про заборону діяльності іноземних неурядових організації на території ДНР», забороняється «діяльність іноземних неурядових організацій, які не пройшли акредитацію в «Спеціальній комісії з акредитації міжнародних місій, глав, співробітників, адміністративно-технічного персоналу міжнародних місії». Подібні норми існують і в ЛНР. Відповідно до закону ЛНР «Про громадські об’єднання» громадське об’єднання зобов’язане інформувати реєструючий орган про обсяг грошових коштів та іншого майна, одержаних з іноземних джерел, про цілі витрачання цих коштів і використання майна та про фактичне витрачання коштів. Крім того, діють норми про іноземних агентів, подібні до російського законодавства, – об’єднання, які мають намір отримувати іноземне фінансування і брати участь у політичній діяльності, повинні попередньо зареєструватися в реєстрі некомерційних організацій, що виконують функції іноземного агента. У ДНР закон «Про громадські об’єднання» так і не був прийнятий.

Багато одіозних норм, які порушують права людини, в кримінальному та кримінально-процесуальному квазізаконодавстві ЛНР і ДНР. Наприклад, за «злісне ухилення керівника організації або громадянина від погашення кредиторської заборгованості у великому розмірі або від оплати цінних паперів після вступу в законну силу відповідного судового акта» загрожує позбавлення волі на строк до двох років. Ця норма КК ЛНР є середньовічним рудиментом і прямо суперечить ст. 1 Протоколу №4 до Конвенції (заборона позбавлення волі за борги). У КК ЛНР і ДНР криміналізований наклеп, КК ДНР допускає смертну кару як міру покарання.

У КПК ЛНР і ДНР для вирішення судом питання про запобіжний захід відводиться 48 годин (в КПК України – 72 години), але суд може продовжити термін затримання на 72 години неодноразово (з моменту оголошення рішення) за клопотанням сторін для надання додаткових доказів обґрунтованості або необґрунтованості обрання запобіжного заходу, при цьому суд повинен розглянути тільки ризики і не розглядає обґрунтованість підозри в скоєнні злочину. Це порушення статті 5 Конвенції, яка захищає право на свободу та особисту недоторканність.

Прямі порушення прав людини в квазізаконодавстві ЛНР і ДНР можна перераховувати ще довго. Зокрема, багато огріхів у виборчому законодавстві. Відзначимо також, що в ЛНР на відміну від ДНР суди розглядають тільки кримінальні справи, що суттєво обмежує в ЛНР доступ до правосуддя. У ЛНР досі не прийнятий Цивільний кодекс. В обох республіках не врегульовано питання громадянства, немає статусу внутрішньо переміщеної особи, хоча таких осіб, наприклад, в ДНР більше, ніж 8400.

Таким чином, порушення прав людини і основоположних свобод прямо закріплені в нормах законодавства, що неминуче призводить до систематичних і масових порушень прав людини і буде призводити до них далі.

Державний устрій самопроголошених ДНР і ЛНР

Хоча в Конституціях самопроголошених республік є норми про поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, і органи всіх трьох гілок влади названі самостійними, насправді роль першої особи в ДНР і ЛНР є визначальною. Так, вся судова система республік фактично підпорядкована главам ДНР і ЛНР – саме їх указами судді всіх рівнів призначаються на посаду і звільняються з неї. Глави ДНР і ЛНР формують Раду Міністрів і приймають рішення про його відставку. Крім того, глава ДНР може поєднувати або не поєднувати за своїм бажанням свою посаду з посадою голови Ради Міністрів. Саме глави ЛНР і ДНР визначають персональний склад Ради Міністрів, в яку обов’язково входять їх заступники. Хоча формально особа, яка претендує на посаду голови Ради Міністрів, має бути затверджена парламентом, за допомогою авторитарного вето після двох відмов парламенту Глава республіки може призначити голову Ради Міністрів самостійно.

Слід також зауважити, що глави ЛНР і ДНР наділені широкими повноваженнями в сфері нормотворчості. Фактично їх указами часто регулюються правовідносини, які за своєю суттю і значущістю повинні регулюватися законодавчими актами. Наприклад, указом глави ЛНР «Про керівництво діяльністю виконавчих органів державної влади ЛНР» встановлені державні органи, якими керує глава ЛНР, і державні органи, якими керує Рада Міністрів ЛНР. Глава ЛНР здійснює керівництво діяльністю навіть Державного слідчого комітету ЛНР.

Можна підсумувати, що за формою правління ЛНР і ДНР є президентськими республіками, а за політичним режимом – одноосібною диктатурою.

Громадянські та політичні права і свободи

 У 16-й доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини стверджується, що «озброєні групи регулярно піддають позбавлених волі осіб катуванням та жорстокому поводженню» і наводиться багато прикладів ( пп. 47-56). Багато повідомлень про насильницькі зникнення. Так, в липні 2016 року троє молодих таксистів пропали без вісті в Луганську в один день з інтервалом 40 хвилин між 22.00 і 23.00. У цей час в місті починається комендантська година. У всіх трьох зниклих водіїв був дозвіл працювати і під час комендантської години. Молоді люди працювали в службі таксі офіційно. Прийняли по раціях повідомлення на виклик в різні райони міста. Більше на зв’язок вони не виходили. Через кілька днів автомобілі всіх трьох зниклих хлопців були знайдені в різних районах міста. Одного з таксистів, 27-річного Дмитра Крилова, знайшли на ранок після зникнення мертвим без ножових і вогнепальних поранень.

Про свободу поглядів, свободу слова, свободу інформації, свободу зібрань та свободу об’єднань в самопроголошених республіках годі й мріяти. Люди залякані, протестувати проти дій влади ДНР та ЛНР не наважуються. В ЗМІ зовсім відсутні погляди, альтернативні офіційним, використовується дуже агресивна термінологія. Навіть просто намагання неупереджено висловлюватися в Інтернеті може привести до репресій. Так, луганських блогерів Едуарда Нєдєляєва та Геннадія Беницького обвинуватили в «екстремізмі» (покарання – до 4 років позбавлення волі) за публікацію в своїх блогах матеріалів, критичних відносно адміністрації ЛНР. Обох примусили публічно покаятися (можна тільки гадати, які засоби для цього використовували), Нєдєляєв навіть зізнався в шпигунстві. Обидва не мали можливості запросити адвоката за своїм вибором, хоча слід сказати, що адвокати побоюються мати таких підзахисних.

Двох молодих фанатів луганської фуктбольної команди «Зоря» Влада Овчаренка та Артема Ахмерова обвинувачують в «державній зраді» (санкція – до 15 років позбавлення волі) так само за висловлювання своїх поглядів. Ось текст, опублікований Владом в своєму блозі в Twitter (мовою оригінала):

«Меня зовут Влад. Мне 19 лет. Живу в городе Луганске.

У меня обычная, среднестатистическая семья: отец, мама и я.

В целом, жизнь в так называемой ЛНР навевает смуту. Главной проблемой в данный момент является отсутствие финансов. Работы в Луганске так же нет, а если и есть, то нужно работать по 13-15 часов в день (как рабы) за 3000-5000 рублей в месяц. Качественных продуктов питания также очень мало, то что привозят с России даже есть нельзя. Одна надежда на контрабандные продукты с Украины.

С приходом «Народной» Республики моя жизнь и жизнь близких превратилась в кошмар. Мы потеряли многих друзей и знакомых, некоторые просто убежали от войны, а некоторые погибли на войне с оккупантами. Мы полностью потеряли связь с цивилизацией, отсутствует банковская система, отсутствует почтовая служба. В целом же с приходом ЛНР для нас началась полная и беспросветная тьма.

Моя жизнь, повторюсь, стала в разы хуже с приходом «ЛНР». Безработица, сумасшедшие налоги и вооруженные бандиты на улицах не могут исправить эту ситуацию.

Самое худшее что пришлось пережить за прошлый год, это попадание на «подвал» (в плен) к местным боевикам. Также в этот список могу вписать момент, когда нам вручили счета за коммунальные тарифы. Счета с сумасшедшими цифрами. Никогда не имея задолженностей по ком/тарифам, мы получили немалую (для ЛНР) задолженность. А что произошло самого лучшего даже и сказать не могу, т.к. у нас всё идёт в одном минорном ритме.

Руководителям т.н. «Республики» абсолютно плевать на людей. Они набивают себе карманы, как только можно. Вот пример -жена главы луганской республики владеет сетью супермаркетов «Народный» которых в «Республике» уже не малое кол-во. Все продукты, которые есть в наличии этих супермаркетов привезены гуманитарными конвоями из России. Т.е. гуманитарная помощь, предназначенная для людей, продаётся за деньги в супермаркетах «Народный». Если говорить о безопасности в «Республике», то и этого нет. В Луганске с наступлением темноты страшно выйти на улицу. На улицах очень много пьяных и не контролированных ополченцев, и прочих боевиков. Полиция никак не реагирует на этих ребят. Выходя на улицу, мы не имеем уверенности, что вернемся домой.

Когда люди сравнивают ЛНР/ДНР с Северной Кореей, то я с ними не согласен. Всё-таки на территориях т.н. народных республик, чуток побольше признаков цивилизации. Хотя общая картина жизни в ЛНР действительно похожа на Северную Корею.»

Ось такий «зрадник»…

Населення республік перебуває в стані фрустрації, переважає почуття розчарування, безвиході і депресії. Люди втомилися – від війни, від стану невідомості, від безвір’я. Вони не вірять жодній владі і не чекають нічого хорошого в майбутньому. Негативне ставлення до української влади підтримується агресивною російською пропагандою і пам’яттю про загиблих і поранених, нестатками через руйнування житла та іншого майна. Очікування успіхів молодих республік, підтримуваних РФ, змінилося розчаруванням. Найбільш оптимістичні продовжують сподіватися, що це тимчасові труднощі, які будуть подолані. Але тим не менш, сім’ї, в яких діти навчаються в старших класах, намагаються знайти будь-яку можливість, щоб вони закінчили школу на контрольованій території, здали тест ЗНО і вступили до вишу на контрольованій території.

Слід відзначити, що кількість годин, відведених на викладання української мови і літератури, різко скорочено. Наприклад, українській літературі відведено одну годину на тиждень. Звіт Міністерства освіти і науки ДНР за 2015 рік повідомляє: «В Донецкой Народной Республике полностью удовлетворены потребности населения в языке обучения. Если в 2014 году в дошкольных образовательных учреждениях воспитывалось 10,5% детей на украинском языке, 89,5% – на русском, то в 2015 году 100% детей, по желанию родителей, воспитываются на русском языке».

У середній школі такого «остаточного вирішення мовного питання» досягти не вдалося:

«В 2015-2016 учебном году открыты 6780 (97%) классов с русским языком обучения, в которых обучаются 125984 (98%) учащихся, и 170 (3%) классов с украинским языком обучения, в которых – 2358 (2%) обучающихся.

Для сравнения:

В 2014-2015 учебном году было 4723 (65%) класса с русским языком обучения, в которых обучались 99202 (71%) учащихся; 40519 (29%) учащихся обучались в 2496 (35%) классах с украинским языком обучения.

Так, количество русских классов увеличилось на 2057, украинских классов уменьшилось на 2326.

В Донецкой Народной Республике работают 431 (88%) общеобразовательных организаций, осуществляющих образовательную деятельность только на русском языке (без украинских классов), и 3 (1%) общеобразовательные организации, осуществляющие образовательную деятельность только на украинском языке (без русских классов). В 54 (11%) общеобразовательных организациях ДНР образовательная деятельность осуществляется как на русском, так и на украинском языках».

 Соціальні та економічне права в ДНР і ЛНР

Навесні 2015 року пенсіонери і службовці бюджетної сфери почали регулярно отримувати пенсії і зарплати в російських рублях. Виплати проводилися, виходячи з розміру раніше одержуваних пенсій і зарплат з використанням курсу перерахунку 1 грн. = 2 руб., Хоча реальний курс коливається в залежності від місця в діапазоні 2.4- 2.8 руб. Мінімальна пенсія в розмірі 2000 руб. (1000 грн.) реально перетворювалася в 760 грн. (на контрольованих територіях мінімальна пенсія – 1130 грн.). Кількість людей, які отримують також пенсію від українського Пенсійного фонду оцінити важко, але, думається, це число не є дуже великим. Крім того, введення карток Ощадбанку, які будуть служити одночасно пенсійним посвідченням, унеможливить подальше отримання пенсії жителями ЛНР і ДНР. На мій погляд, ця позиція української держави не витримує критики: пенсіонери повинні отримувати зароблену ними пенсію незалежно від місця проживання, і держава повинна вжити всіх заходів, щоб ці виплати забезпечити, а не боротися з «пенсійним туризмом». Я запропонував би розглядати виплату 2000 російська рублів пенсіонерам як хоча б мізерну компенсацію за важкі негаразди, які принесла окупація жителям ЛНР і ДНР.

Аналіз продуктової частини мінімального споживчого кошика в містах України і ДНР / ЛНР показує, що, крім хлібопродуктів, ціни в ЛНР і ДНР майже на всі продукти харчування вище, ніж в Україні, на багато продуктів – істотно вище. Відомо, що на хлібопродукти встановлена дотація. Слід зазначити, що тарифи на комунальні послуги в ЛНР і ДНР залишилися колишніми, тобто істотно нижчі, ніж в Україні, помітно дешевше також пальне.

За даними міністерства економічного розвитку ДНР, «середньомісячна чисельність наявного населення у 2015 році в цілому по Донецькій Народній Республіці склала 2 277,2 тис. осіб, з них 68% проживає в трьох найбільших містах ДНР – в Донецьку (962,0 тисячі осіб ), Макіївці (382,8 тис. осіб) і Горлівці (210,0 тис. осіб). Аналогічно розподілилася і середньооблікова чисельність штатних працівників, яка в цілому по Республіці склала 346,4 тис. осіб або 15% від загального числа жителів, в тому числі по найбільших містах відповідно – 146,1 тис. осіб, 55,3 тис. осіб, 30,3 тис. осіб.

Середньомісячна заробітна плата одного штатного працівника в 2015 році по містах і районах Донецької Народної Республіки коливається в широких межах – від 4 685 російських рублів в Горлівці до 10 850 російських рублів в Жданівці. У Донецьку цей показник склав 6 782 російських рубля. Дещо в меншому ступені відрізняються середньомісячні розміри виплат на одного пенсіонера, які в 2015 році склали від 2 619 російських рублів в Тельманівському районі до 4 368 російських рублів в Жданівці.»

Таким чином, доходи жителів ЛНР і ДНР при більш високих цінах на основні продукти харчування значно менші, ніж на контрольованих територіях України. Прожити при таких доходах дуже важко. Особливо гостро це відчувають вразливі групи населення – пенсіонери, інваліди, одинокі матері, багатодітні сім’ї, – які виживають завдяки гуманітарній допомозі, насамперед, фонду Р. Ахметова.

Різниця в цінах стимулює жителів ДНР / ЛНР привозити дешевші продукти з контрольованих територій. Але через лінію розмежування  можна провезти не більше 50 кг продуктів на суму не більше 5000 грн. (крім гуманітарної допомоги). Ці обмеження призводять до різних схем кримінального характеру, що дозволяє обійти заборони.

Право на медичну допомогу дуже обмежене. В аптеках майже немає ліків, за ними спеціально їздять через лінію розмежування. Всі, хто має можливість оплатити лікування, лікуються в лікарнях Харкова, Дніпропетровська та інших міст.

Контрольні пункти в’їзду-виїзду (КПВВ), які призначені для перетину лінії розмежування (ЛР), щодня приймають в середньому 20 тис. людей. Відкрито 6 КПВВ, один з них, в Золотому, не працює, оскільки не підтримується ЛНР, з решти п’яти один призначений для пішого переходу (в Станиці Луганській), 4 (Гнутове, Новотроїцьке, Мар’їнка, Зайцеве) – для проїзду на автомобілі. З 5 діючих КПВВ тільки один – в Гнутовому – пропускає людей швидко, черги тут зазвичай не більше години, персонал ввічливий і намагається допомагати людям. В інших КПВВ збирається черга, в якій можна простояти добу, вона рухається, як ніби навмисне, дуже повільно. Персонал КПВВ вимагає від громадян, які перетинають ЛР, документи, які не підлягають пред’явленню, нерідкі випадки відмови без всяких підстав в дозволі перетнути ЛР. Персонал КПВВ відноситься до людей грубо, цинічно і вороже. Таке ставлення може тільки посилити і без того критичне ставлення жителів ДНР і ЛНР до української держави.

Неодноразово бували ситуації, коли в результаті обстрілу прилеглих до транспортного коридору територій робота блок-постів припинялася повністю, блокувався рух автотранспорту, і заблоковані між блок-постами люди піддавалися безпосередній небезпеці потрапити під обстріл.

У другій половині 2016 року обстріли почастішали, при цьому обома сторонами застосовувалася зброя, заборонена Мінськими угодами. У ДНР і ЛНР вогонь ведеться з житлових масивів, тому вогонь у відповідь з української сторони неминуче зачіпає житлові квартали.

Масштаби руйнувань, які стали наслідком бойових дій в Донецькій і Луганській областях, величезні по обидва боки ЛР..

С самопроголошених ДНР і ЛНР розгорнуті масштабні програми відновлення як багатоквартирних, так і найбільш постраждалих приватних будинків. Безсумнівно, це стало можливим лише тому, що основний обсяг відновлювальних робіт здійснюється за рахунок допомоги з Росії.

Згідно з інформацією, наданою членам моніторингової місії прес-службою Міністерства будівництва ДНР, по неостаточним даним в ході бойових дій на території, контрольованій владою самопроголошеної ДНР, пошкоджено або зруйновано:

– 1676 соціальних об’єктів, з них відновлені 621,

– 4233 багатоквартирних будинки, з них 60 не підлягають відновленню, 825 відновлені.

– 17 803 будинків приватного сектора, з них 1793 не підлягають відновленню, 2596 відновлені.

Процес відновлення був розбитий на етапи. В даний період завершується другий етап відновлення.

Перший етап тривав з березня по травень 2015 року. Тоді в першу чергу відновлювали соціально-значимі об’єкти – школи, лікарні, котельні, об’єкти водопостачання – 293 об’єкти (в тому числі 116 – об’єктів освіти, 25 – охорони здоров’я, 123 – теплопостачання, 27 – водопостачання та водовідведення, 1 об’єкт культури, 1 об’єкт енергетики).

Другий етап відновлення почався у вересні 2015 року та триває до сих пір. На другому етапі до соціальних об’єктів додалося відновлення житлових об’єктів. Згідно з програмою відновлення до другого етапу увійшли:

– Відновлення 436 об’єктів соціальної сфери (246 об’єктів сфери освіти, 105 – охорони здоров’я, 62 – теплопостачання, 23 – водозабезпечення і водовідведення),

– Відновлення 1189 багатоквартирних житлових будинків,

– Відновлення 2000 приватних житлових будинків – так звана «програма 2000 будинків». В рамках цієї програми господарям видаються будматеріали, а ремонтні роботи вони повинні здійснювати своїми силами,

– Будівництво 111 нових приватних будинків замість повністю зруйнованих в населених пунктах Дебальцеве, Вуглегірськ, Іловайськ, Зугрес та Шахтарськ. В рамках цієї програми будують чотири типи будинків (32, 42, 54 і 84 м кв) в залежності від кількості людей, які були зареєстровані на постійне місце проживання в зруйнованому будинку,

– Будівництво трьох багатоквартирних житлових будинків на заміну тих, що не підлягають відновленню.

На початок липня 2016 року під час другого етапу програми відновлення завершені роботи на 334 об’єктах соціальної сфери та по 564 багатоквартирних будинків.

В ході виконання програми «2000 будинків», за попередніми даними буде відновлено більше будинків, ніж планувалося спочатку – імовірно 3728 будинків.

Завершено будівництво 111 нових приватних будинків (замість зруйнованих) в містах Дебальцеве, Вуглегірськ, Іловайськ, Зугрес та Шахтарськ, при цьому на зекономлені при будівництві цих будинків кошти розпочато будівництво ще 18 приватних будинків в Пролетарському районі Донецька.

Подібні програми існують і в самопроголошеній ЛНР. Наприклад, в рамках програми «100 будинків» здійснюється будівництво нових приватних будинків замість зруйнованих в населених пунктах Новосвітлівка, Хрящувате, Чорнухине, Георгіївка, діє програма «2000 будинків» і т.п.

Рекомендації

  1. Українським органам влади вжити всіх заходів для того, щоб пенсіонери, які проживають на території самопроголошених ДНР і ЛНР, отримували свої пенсії.
  2. Компетентним органам України збільшити пропускну здатність КПВВ, максимально виключити черги, зробити пріоритетом шанобливе і ввічливе ставлення персоналу КПВВ до людей, які перетинають ЛР.
  3. Змінити нормативну документацію і практику роботи КПВВ в разі обстрілу прилеглих територій з метою захисту людей, які перетинають ЛР.
  4. Виключити ситуації, коли обстріли протилежного боку здійснюються з території населених пунктів.
  5. Сторонам військового конфлікту вжити всіх заходів щодо припинення бойових дій і насильства в зоні конфлікту.
  6. Сторонам конфлікту негайно звільнити всіх осіб, свавільно позбавлених волі.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування