Публікація

Моніторинговий візит до Херсонської обласної психіатричної лікарні

 1  2

 

ЗВІТ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ

МОНІТОРИНГОВОГО ВІЗИТУ

УКРАЇНСЬКОЇ ГЕЛЬСІНСЬКОЇ СПІЛКИ З ПРАВ ЛЮДИНИ

 

за тематикою «Права осіб з проблемами психічного здоров’я. Дотримання прав людини у психіатричних закладах»

 

ТЕХНІЧНЕ ЗАВДАННЯ МОНІТОРИНГОВОГО ВІЗИТУ:

Мета візиту: проаналізувати стан дотримання прав людини у психіатричній лікарні, шляхом обстеження соціально-побутових умов перебування пацієнтів, вивчення документів, що є підставами для лікування та свідченнями перебігу лікування та проведення опитування пацієнтів та персоналу лікарень.

Місце проведення: Херсонська обласна психіатрична лікарня (вул. Джона Говарда, 65 , с. Степанівка, м. Херсон, Херсонська область).[1]

Дата проведення: 23 грудня 2015 року

Склад групи:

  • Мойса Богдан Степанович, керівник групи (moysa@gmail.com, 096-836-06-17);
  • Імереллі Руслан Едуардович, юрист, президент організації користувачів психіатричної допомоги «Юзер», (uangouser@gmail.com, 097 221-71-93);
  • Казачинська Ксенія Павлівна, юрист (uangouser@gmail.com, 063 782-79-19).

 

Завдання:

  • описати дотримання належних умов проживання, харчування та дотримання приватності пацієнтів;
  • з’ясувати умови отримання медичної допомоги, в тому числі не психіатричного характеру;
  • проаналізувати умови участі пацієнтів у прийнятті рішення щодо госпіталізації до закладу госпіталізації та лікування;
  • дослідити чи убезпечені пацієнти від катувань, жорстокого, нелюдського чи такого, що принижує гідність людини поводження чи покарання;
  • окреслити напрями реабілітації пацієнтів, їх участь у громадському житті.

 

Методи:

  • Вивчення документів: підзаконні акти, внутрішні документи Херсонської обласної психіатричної лікарні.
  • Спостереження за стандартами та критеріями ВООЗ. Моніторинговою групою оглянуті: житлові корпуси, відділення лікарні, наглядові палати та палати із звичайним режимом, санвузли, кімнати для роздачі їжі, кімнати для зустрічей відвідувачів, загальна їдальня та маніпуляційні кабінети.
  • Інтерв’ювання пацієнтів за критеріями ВООЗ. Участь в опитуванні запропоновано взяти 15 пацієнтам, по п’ять із кожного відділення, де проводилось спостереження.[2]

 

ОПИС ВІЗИТУ:

Психіатрична лікарня побудована в 1886 р., спочатку була розрахована на 1145 ліжко-місць. 9 відділень лікарні розташовані у відреставрованих старих корпусах з центральним опаленням, гарячим і холодним водопостачанням. Менша частина відділень, служби, адміністративний корпус – нова будівля лікарні, побудована за типовим проектом. На сьогодні лікарняна установа розрахована на 950 ліжко-місць. Загальна кількість користувачів закладу на момент моніторингу – 867 осіб. Психіатрична установа налічує 18 лікувальних відділень, одне з яких відділення судово-психіатричної експертизи.

Лікарня знаходиться в 10 кілометрах від міста в селі Степанівка (м. Херсон). Останнє зумовлює й певну незручність транспортного сполучення, що має наслідком обмеження для відвідування пацієнтів, особливо тих, що мешкають за межами обласного центру. На території психіатричної лікарні наявне часткове покриття мобільного зв’язку всіх діючих в Україні операторів.

Лікарня знаходиться в парковій зоні із невеликим садком, однак, її територію обмежує великий бетонний паркан.

 

Умови проживання та побут пацієнтів

Технічний стан споруд лікарні задовільний. Особливу увагу головний лікар приділяє загальним місцям користування у відділеннях, тобто загальний коридор, кабінети лікарів, медичних сестер, зроблені відповідні ремонти.

Водночас, стан палат залишає бажати кращого: стелі потріскані і мають великі щілини, стіни біля ліжок із затертою фарбою. Ліжка фактично всі старі і потребують або заміни, або реставрації, підлоги встелені старим лінолеумом лише в деяких палатах було виявлено плитку, при цьому щілини між кахельною плиткою брудні.

 4  5
Фото 1-2. Палата чоловічого відділення № 17

 

Температурний режим в опалювальний сезон відповідає нормам, за словами пацієнтів: «Холодно ніколи не буває». Відділення лікарні мають стандартні стелі, в палатах і коридорах стандартні вікна, які дають достатнє природне освітлення. У палатах відсутня діюча вентиляція, тому у відділеннях наявний специфічний неприємний запах. Відсутня й загальна сигналізація, пожежна лише на сестринських постах.

Одночасно в палатах перебувають не менше 10 пацієнтів. У чоловічому відділенні від шести до десяти пацієнтів, жіночому – від чотирьох до десяти. Площа палат не відповідає нормам житлового приміщення на одну особу (6 м.кв.). Площа наглядових палат теж не відповідає нормі 7 м. кв. на одну особу. Так, у наглядовій палаті чоловічого відділення № 3, розміри якої 35/15 м2, розміщено 19 місць.

 6  

Фото 3. Наглядова палата чоловічого відділення № 3

У наглядовій палаті жіночого відділення, розміри якої 15/15 м.кв. розташовано 8 ліжок, що теж не відповідає нормі.

 7  8
Фото 4-5. Наглядова палата жіночого відділення № 10

 

На ліжках, де лежать пацієнти – старі матраци і старі подушки. Постільна білизна відносно чиста (зі слів пацієнтів міняють раз у два тижні). На ліжках висять чисті рушники, переважно постіль та рушники пацієнти приносять із дому.

Тумбочки застарілі в не достатній кількості (одна на чотири-п’ять ліжок), вішалки для верхнього одягу відсутні. Опитані пацієнти підтверджують, що не у всіх є місце для зберігання особистих речей.

Одяг, взуття, інші речі пацієнтів більшості відділень, зі слів адміністрації лікарні, зберігаються у спеціальних кімнатах схову та видаються сестрою-господаркою з дозволу медичного персоналу. Пацієнти звернули увагу на те, що свої речі їм доводиться прати вручну, не зважаючи на наявність пральної машинки.

 9  10
Фото 6-7. Палати із звичайним режимом чоловічого та жіночого відділень № 10

 

На день проведення моніторингу у наглядових палатах відділень для дорослих було виявлено дітей. Медичний працівник – чергова у зазначеній палаті підтвердила нам цей факт, вказавши, що тут перебувають особи 12-річного віку. Проте інший працівник поспішила цю інформацію спростувати.

За словами пацієнтів санвузли у відділеннях знаходяться віддалено від палат, але це не створює будь-яких незручностей. одночасно туалетами можуть користуватися від 3-х до 6-х пацієнтів чоловічого відділення , та до 3-х пацієнтів жіночого відділення.

 11  12  13
Фото 7-8. Туалети чоловічого відділення № 17 Фото 9. Туалет жіночого відділення

 

Ванною кімнатою одночасно можуть користуватись від 5-ти до 6-ти пацієнтів. Сигнальні дзвінкі в санвузлах відсутні. В душових кімнатах та у кількох туалетах зроблено відповідний ремонт Прибирання в туалетах і ванних кімнатах здійснюється неналежно. Зафіксовано, що фактично у всіх туалетах і ванних кімнатах між кахельною плиткою є бруд який ніколи не вимивають.

 14  15  16
Фото 9. Душова кімната чоловічого відділення №10 Фото 10-11. Душова кімната жіночого відділення №3

 

Зі слів респондентів, доступ до душової кімнати є обмеженим: «Душова працює тільки три години на добу о 16 години відкривають, а о 19 годині закривають». Підтверджує слова опитаних наявність замків на дверях зазначених кімнат. Навіть якщо прийняти, що звернувшись до персоналу можна скористатись душовою чи ванною кімнатою частіше, сам факт такої залежності не лише підтверджує обмеження при користуванні, але й  пригнічує пацієнтів.

 17  18
Фото 12-13. Ванна кімната відділення № 17

 

Пацієнти підтверджують, що не можуть здійснювати гігієнічні процедури за ширмою, так як вона просто відсутня: «В туалеті дуже часто збираються черги, а відсутність дверей означає те, що без свідків не обійтись».

Для тютюнозалежних пацієнтів в деяких відділеннях створенні кімнати для куріння. В деяких відділеннях пацієнти курять в прогулянкових двориках.

Респонденти переконані, що ознайомлені з правилами внутрішнього розпорядку: «Правила висять у відділенні на видному місці». Водночас, жоден з опитаних не зміг чітко зазначити, що правилами передбачено. Респонденти вважають, що оскільки головний лікар затвердив ці правила, то саме він і може внести до них зміни.

 19  

Фото 14. Режим дня у відділенні

Опитані зазначили, що можуть обирати собі час здійснення особистої гігієни; можуть обирати час підйому  та вечірнього сну. Останнє, проте, залежить від режиму вмикання світла. Згідно із режимом дня, час підйому пацієнтів о 6.00 ранку, час відбою – о 22.00 годині. Включати світло після 22–ої заборонено, виключенням є лише наглядові палати, у яких світло горить всю ніч.

 

Харчування

Пацієнти повідомляють, що не знайомі із вартістю харчування та його нормативною кількістю. Із їх слів, якість їжі у лікарні задовільна. На запитання: «чи наїдаєтесь їжею, що надається у лікарні, – відповідь більшості респондентів була ствердною наїдаються: «Навіть тоді, коли каша нічим не приправлена». Згідно із меню в день на пацієнта передбачено всього 300 гр. хліба з розподілом відповідно по 60 гр. сніданок, 60гр. – другий сніданок, 120 – обід, 60 гр. вечеря. Дієтичне харчування в їдальні відділення відсутнє. Харчування пацієнтів відбувається за чітко визначеним графіком, Вживання їжі та напоїв у непередбачений розкладом час – є обмеженим. Пацієнтів, які не можуть самостійно їсти, годують санітари і медсестри.

 20  

Фото 15. Меню у відділенні № 10

Місць в їдальнях відділень лікарні за чисельністю перебування стаціонарних хворих не достатньо, тому пацієнти відвідують їдальню як мінімум в дві зміни.

 21  22
Фото 16-17. Їдальня

 

Цікава відповідь була респондентів на запитання чи чиста їхня їдальня? «Чиста. Дівчата щойно мили». Останнє може свідчити: по-перше, що приміщення їдальні могли спеціально готувати до нашого приїзду; по-друге, що до прибирання залучають пацієнтів лікарні.

Є підстави стверджувати, що пацієнти все ж недоїдають. Це підтверджується хоча б тим, що пацієнти споживають їжу, яку їм приносять близькі. В кожному відділенні є холодильник, де пацієнти зберігають власну їжу, але при цьому доступ до холодильників, обмежений графіком. За словами пацієнтів, у них не має вільного доступу після вечері до своїх продуктів харчування. Хоча кожна працівниця кухні у відділеннях запевняла нас, що такий доступ є відкритим.

 

Зв’язок із зовнішнім світом

Більшість пацієнтів відвідуються родичами, для чого при вході у відділення виділені відповідні кімнати. У кімнатах створені умови для спілкування із близькими, разом з тим, не відгородженість кімнати від коридору не дає можливості залишатись пацієнтам із відвідувачами наодинці.

 23  24
Фото 18-19. Кімната для відвідування пацієнтів відділення №10

 

Дата, час та особа відвідувача пацієнта фіксується у відповідному журналі. В іншому журналі ведеться облік продуктів харчування та страв, які залишають пацієнтам. Думається, що аж така форма контролю, що межує із втручанням у приватне життя пацієнтів не може бути виправданою. На жаль, відвідування пацієнтів обмежуються графіком – до 19-ї години, пізніше зустрічі заборонені.

Своєрідно персонал трактує можливість таємного листування та використання пацієнтами засобів комунікації. Формально, пацієнтам не заборонено листування, однак, респонденти констатують, що: «всі листи, які ми пишемо перечитуються старшою медичною сестрою відділення, а потім відправляються. Коли листи приходять, спочатку їх перечитують, а вже потім віддають». Опитані стверджують, що користуватись міським телефоном вони не мають права. Користування мобільним телефоном здійснюється лише із дозволу та під контролем медичного персоналу. Вихід за межі установи заборонено. Пацієнти можуть виходити до своїх знайомих тільки у супроводі, отримавши на це дозвіл мед сестри. Інколи установу відвідують представники громадських та релігійних організацій.

В ході опитування встановлено, що більшість пацієнтів не мають права виходити за територію лікарні. Більше того, від стану і поведінки пацієнта залежить можливість виходу на прогулянки у прогулянкові дворики. До слова, на такі прогулянки дозволяють вихід не більше трьох осіб. Для більшості пацієнтів можливість вільно пересуватись територією закладу суттєво обмежена внутрішніми правилами лікарні. Під час огляду відділень ми самі помітили що більшість пацієнтів знаходилися в ліжках і просто лежали. Їх поведінка була помітно скутою, а будь-яка ініціатива чи пожвавлення з їх сторони, викликали у медичного персоналу насторогу. Респонденти стверджують, що чи не на будь-яку їх дію потрібен дозвіл персоналу.

 

Медичне обслуговування

Відділення лікарні обладнанні процедурними кабінетами, кабінетами для лікарів, кімнатами для чергових медсестер. Опитані пацієнти загалом вважають, що медичного персоналу для обслуговування вистачає. Більше того, опитані переконані, що можуть обирати собі лікуючого лікаря. Персонал лікарні з пацієнтами, на їх думку, спілкується доброзичливо: «До нас звертаються на «Ви».  Опитані не змогли пригадати випадків, коли персонал відносився зверхньо чи як до капризної дитини. Однак, на запитання, чи є пацієнти в лікарні до яких відносяться гірше респонденти не змогли дати відповіді. Характерно, що на попередні питання Пацієнти активно відповідали одразу. Така невпевненість опитаних наштовхує на сумнів щодо приязного ставлення персоналу.

Висловлена вище думка підтверджується відсутністю вільного доступу до лікаря у пацієнтів. У лікарні існує відповідна «поетапна процедура»: 1) звернення до медичної сестри і розповідь, чому ти хочеш поговорити з лікарем. 2) потім медична сестра йде до лікаря і розповідає йому, що до неї на прийом проситься пацієнт по певній справі. 3) лікар приймає рішення про прийом пацієнта.  Є підстави стверджувати, що навіть пройшовши цей «шлях», ймовірність спілкування із лікарем не гарантована.

Респонденти зазначили, що мають доступ до інших лікарів, крім психіатрів.

Пацієнтам доводиться самостійно закуповувати собі всі основні спеціалізовані лікарські засоби, в тому числі пов’язані із супутніми захворюваннями. При чому, старша медична сестра пропонує пацієнтам сплатити за вже «куплені» ліки. «Вони оцінюють вартість таблетки, а потім ми за неї сплачуємо гроші». Іноді лікарня видає власні лікарські засоби тим, у кого не має коштів на їх придбання. Вживання лікарських засобів здійснюється під контролем медичної сестри.

Із спостережень та інтерв’ювання пацієнтів випливає, що медикаментозне лікування є домінуючим. В лікарні в повному обсязі відсутні  елементи реабілітації, в тому числі і лікувально-терапевтичні заняття. Єдине, що змогли пригадати респонденти – це ранкова гімнастика. Не вистачає інструкторів з праце терапії, психотерапії.

Медична допомога здійснюється в доброзичливій атмосфері. Пацієнти стверджують, що персонал лікарні обговорює питання, що стосуються їхнього особистого життя та родини: «Ми із задоволенням розповідаємо медичному персоналу про себе, персонал також розповідає нам про себе». Останнє підтверджує відсутність реабілітаційної роботи із пацієнтами. Комунікація здійснюється виключно на рівні побутових розмов.

Респонденти стверджують, що при наданні медичної допомоги персонал дотримується інтимності. Однак, інформація отримана з інших джерел свідчить про зворотне.

З повідомлення особи, що перебувала у стаціонарі лікарні: «Під час мого перебування у Херсонській обласній психіатричній лікарні, нас відвідували лікарі, які не представлялися і проводили медичний огляд, а саме: коли я знаходилася в палаті, то до мене підійшов чоловік у білому халаті і наказав підняти сорочку у присутності інших пацієнтів і медичного персоналу. Спочатку мене прослухали медичною трубкою, потім ця людина почала мацати мої груди. Інший «лікар» – попросив зняти білизну. При цьому він зауважив, що якщо я буду слухняною, то швидко вилікуюсь. Мені було огидно і дуже неприємно».

Респонденти не володіють інформацією, що міститься в їхній історії хвороби, адже впевнені, що лікар на їх прохання може розповісти що там написано. Вони вважають, що доступ до історії хвороби має медичний персонал відділення, лікуючий лікар та їх родичі. Більшість пацієнтів під час опитування висловили думку, що вони мають право внесення певних змін до історії своєї хвороби, при цьому не змогли чітко зазначити, які саме зміни можуть внести. Єдине – можуть поскаржитися лікарю, що їм погано від того чи іншого психотропного препарату, який надають їм для лікування. Фактично жоден пацієнт не знайомий зі своєю історією хвороби. Винятком була лише одна пацієнтка, яка повідомила, що знайома з історією хвороби, оскільки має медичну освіту. Водночас, респондентка зазначила, що не розуміє з яких підстав вона у лікарні: «Мені пишуть якісь неврози, але я не розумію навіщо я тут». З цитованого напрошуються висновок, що пацієнтів не інформують з яких причин вони у лікарні, які методи  лікування їм застосовують. Більше того, можна припустити зловживання госпіталізацією до лікарні.

 

Свобода від катувань, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність людини поводження чи покарання

Зі слів пацієнтів виявлено, що у відділеннях лікарні застосовується примус, а саме за «неправильну поведінку» пацієнтові можуть ввести психотропний засіб, або застосувати м’яку фіксацію на руках і ногах, зафіксувавши пацієнта до ліжка. Медичні сестри, коли пацієнти знаходяться в гострому стані, а  потім їх фіксують до ліжка, не обізнані із процедурою: «Медична сестра підходить до пацієнта, починає його гладити по голові і просити, щоб він заспокоївся. Насторожує й той факт, що подібні заходи здійснюються без участі лікаря.

З інших джерел стало відомо, що м’яка фіксація застосовується не тільки у відділеннях лікарні під час загострення хвороби, чи в результаті покарання, але іще і в тому випадку, коли пацієнта треба супроводити з однієї  будівлі  лікарні в іншу. Відбувається це таким чином: пацієнт йде разом з санітаром, але його рука прив’язана мотузкою, інший кінець мотузки тримає санітар, накрутивши собі на руку. Коли є необхідність перевезти до іншої будівлі двох осіб, то їх прив’язують один до одного мотузкою за руку.

Респонденти не підтвердили, що зазнавали образ із боку персоналу. Що ж до подібних інцидентів між пацієнтами, то опитані зазначили, що персонал завжди реагує на винуватців: «Зазвичай їм роблять  дозу аміназину, а потім поміщають до наглядової палати, в якій їх прив’язують до ліжка». Наглядову палату як покарання використовують і в інших випадках «поганої поведінки».

Обмеженим є доступ до туалету пацієнтів, які перебувають у наглядовій палаті.

З повідомлення особи, що перебувала у стаціонарі лікарні: «У наглядовій палаті були жінки, яких не відв’язували декілька діб, при цьому вони були зв’язані по рукам і ногам. Якщо ці жінки жалілися і просилися, щоб їх відв’язали, то їм могли навіть вчасно не піднести судно, тому вони мочилися під себе, матраци при цьому їм не міняли. В одної з зв’язаних жінок почалися місячні, але її продовжували тримати у зв’язаному стані, не надавши жодних гігієнічних засобів».

Під час спілкування з персоналом та інтерв’ювання пацієнтів, виникла підозра що лікарнею здійснюється випробування ліків та/або наукових досліджень із залученням пацієнтів. Отримані дані стосовно видів економічної діяльності лікарні підтверджують це припущення. Крім традиційного для закладів виду економічної діяльності «Діяльність лікарняних закладів», лікарнею ще здійснюється «Спеціалізована медична практика» та «Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук. На якій науковій базі така діяльність може здійснюватись? У м. Херсон із медичних закладів лише базовий Медичний коледж, без спеціальності психіатрія.

За повідомленням головного лікаря, четверо лікарів працюють у транснаціональній корпорації, завдяки чому заклад отримує певну фінансову допомогу. Характерно, що пізніше головний лікар намагався всіляко обійти цю тему.

З повідомлення особи, що перебувала у стаціонарі лікарні: «Разом зі мною у відділенні лежали жінки здебільшого до 40 років. До десяти жінок були вагітними. Кожна друга вагітна перебувала у лікарні тривалий час. Медикаменти, які вони вживали мали такий ефект, що частина з них не бачили мене, коли я йшла із їдальні, яка була світлішою . Інша категорія дівчат були дуже сильно загальмовані, і ходили з припіднятими догори руками, зігнутими під прямим кутом в ліктях».

До слова, головний лікар, який і на той час займав цю посаду, запевнив, що у лікарні ніколи не було вагітних пацієнток. Формально діяльність із залучення пацієнтів до випробування ліків не заборонена та регулюється відповідним порядком, затвердженим МОЗ.[3] В іншому разі, якщо слова пацієнтки можна підтвердити, діяльність лікарні (окремих представників персоналу) може виходити за межі дозволеного.

Респонденти стверджують, що вони  були задіяні по прибиранню території лікарні і відділень. Оплату за цю роботу вони не отримували. Пацієнти також відмітили що їх не змушують це робити та не використовують їхню працю як міру покарання.

Респонденти стверджували, що не відчувають себе потерпілими. Однак пізніше виявилось, що вони не розуміють значення цього терміну та не знають, що можна звернутись за захистом своїх прав. А навіть, якщо і доведеться звертатися, впевнені, ніколи не зможуть добитися результату на свою користь, адже відчувають себе неповноцінними. При виникненні будь-яких  несприятливих дій чи рішень медичного персоналу, вони завжди можуть поскаржитись головному лікарю. Яке  буде прийняте рішення за результатом їх скарги, опитаним не відомо. Вище йшлося про контроль із сторони персоналу під час комунікацій пацієнтів із зовнішнім світом. Тому, не зважаючи на наявність інформаційних куточків із телефонами та адресами Департаменту охорони здоров’я чи інших установами, скористатись ними пацієнту практично не можливо.

 

Інші аспекти дотримання прав пацієнтів

Опитаних дуже засмучує, що в відділеннях не має приміщень обладнаних під молитовну кімнату з образами та іншим церковним приладдям, пацієнти не можуть усамітнитись, щоб помолитися, вони не можуть вільно дотримуватись обрядів своєї релігії. Пацієнти  за власним бажанням можуть брати участь у недільній молебні, мають можливість причащатись їз власної згоди коли приїжджає представник з УПЦ МП, проте лікарняну установу не відвідують священики різних конфесій.

У відділеннях відсутня можливість для усамітнення пацієнтів.

На питання чи знаєте Ви, чому знаходитесь в психіатричній установі та чим хворієте? Пацієнти відповіли так, також пацієнти знають які ліки приймають. Разом з тим, вони не знають скільки часу їм доведеться провести в лікарняній установі. Частина респондентів підтвердила, що їм є куди повернутись якщо вони випишуться. Однак, певна кількість опитаних такої можливості немає.

Пацієнти впевнено сказали, що знають свої права, адже перелік прав висить на стінах у відділеннях. Це викликає сумнів, оскільки у подальшому спілкуванні з’ясувалось, що опитані не знають жодного із прав людини.

На жаль, виникли сумніви і щодо обізнаності лікарів із стандартами прав пацієнтів. Вони вперто наполягають, що для госпіталізації недієздатної особи достатньо згоди опікуна. У процесі дискусії щодо згоди особи, визнаної недієздатною та альтернатив госпіталізації, здивувала позиція заступника головного лікаря з медичних питань, який сказав: «От коли змінять Закон «Про психіатричну допомогу» тоді і будемо так робити». Що ж до застосування методів фіксації, то головний лікар висловив впевненість в існуванні відповідного наказу МОЗ.

Респонденти підтвердили, що у лікарні відсутня будь-яка форма самоврядування. Більше того, є підстави стверджувати, що персонал категорично виступає проти ініціатив пацієнтів чи їх родичів.

Дозвілля пацієнтів здебільшого обмежується переглядом телевізора. Слід віддати належне, у деяких відділеннях обладнані відповідні території чи кімнати відпочинку.

 25  

Фото 20. Кімната відпочинку у відділенні №3

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ:

Загальні висновки:

  1. Доводиться констатувати, що у лікарні не дотримано права на гідний рівень життя пацієнтів та порушується їх приватність. Так, палати, що потребують серйозного ремонту, можуть одночасно прийняти до 10-ти пацієнтів. При чому, площа цих спальних приміщень не відповідає нормі. В окремих відділеннях зафіксовано спільне перебування дітей із дорослими. Кількість меблів у палаті ставить під сумнів забезпечення достатнього простору для пацієнта. Постільна білизна, предмети гігієни здебільшого пацієнти приносять із собою. Тумбочки розраховані на двох, інколи на трьох осіб. Одяг та інші особисті речі «надійно» охороняється у спеціальному приміщенні. Доступ до схованих речей можливий з дозволу персоналу. Час відходу до сну регламентується вимкненням світла у звичайних палатах, що передбачено режимом дня, але не бажанням пацієнтів. Натомість у наглядовій палаті пацієнти перебувають під постійним освітленням. Приміщення туалету та ванної кімнат не забезпечує приватність пацієнтів, а наявність замків на дверях зазначених кімнат не дозволяє говорити про необмежений  доступ. Харчування у лікарні не є достатнім, а можливість харчуватись власними продуктами чи стравами обмежена графіком. На жаль, персоналом грубо порушується таємниця листування пацієнтів, а користування телефоном, або можливе з дозволу та під контролем персоналом, або заборонено взагалі. Не зважаючи на наявність окремих кімнат для відвідування, пацієнти не мають можливості бути наодинці з близькими, а термін відвідування є обмеженим. Обмеженою є й можливість прогулянок в межах території лікарні. Вихід за межі закладу фактично є забороненим.
  2. Шляхи та методи лікування у закладі не сприяють відновленню пацієнтів. Медикаментозні препарати покликані лише загальмувати стан загострення. Деякі з них можуть використовуватись у якості покарання. Пацієнти переважно комунікують із молодшим та середнім медичним персоналом, натомість доступ до лікарів ускладнено. Лікарня не надає жодних терапевтичних (крім медикаментозних), реабілітаційних та відновних заходів.
  3. Позиція та дії персоналу лікарні ставлять під сумнів визнання ними концепту вільної та інформованої згоди пацієнта. Останні переважно не лише не мають доступу до медичних справ, визнаючи за лікарем їх тлумачення, але й не мають можливості отримати альтернативні методи лікування. Навіть процедура придбання ліків за кошти пацієнтів викликає думку про недобросовісність персоналу.
  4. Стурбованість викликає й неналежне використання методів фіксації та ізоляції у закладі. Виникає сумнів щодо їх належного документування як і взагалі присутності лікарів під час використання відповідних методів. Покарання наглядовою палатою із прив’язуванням має ознаки неналежного поводження. Посилюється це й фактичною безкарністю персоналу. Пацієнти не мають змоги оскаржити їх дії. Найвищою апеляційною інстанцією залишається головний лікар. Виникають підозри, що у лікарні проводяться наукові експерименти та випробування, до яких залучають пацієнтів.
  5. Персоналом перешкоджається ініціативи пацієнтів щодо налагодження громадського життя в лікарні. Самоврядні пацієнтські органи відсутні. А серед організацій, які відвідують лікарню, здебільшого благодійні та релігійні. Водночас, у лікарні відсутнє приміщення для задоволення релігійних потреб. На жаль, серед пацієнтів є й ті, кому нікуди повертатись у разі можливої виписки. Саме цей контингент є найбільш залежним від персоналу.
  6. Загалом, Херсонська обласна психіатрична лікарня залишила враження обгородженого високим парканом середовища тотального контролю та пригнічення. Установа, у якій навіть для того, щоб скористатись ванною кімнатою, слід брати дозвіл персоналу, де розмова по телефону з близькими може відбутись виключно зі згоди та участі працівника, де наглядова палата є швидше місцем відбування покарання, – є далекою від лікувального закладу, метою якого мало б бути поступове відновлення стану здоров’я.
  7. Спілкування із пацієнтами виявило відчуття ними скутості в розмові і відповідях. Залежність та страх перед персоналом змушувало їх кожного разу неправдиво відповідати на запитання по опитуванню. Це може бути наслідком маніпулюванням ними із сторони персоналу. З іншого боку, можна стверджувати, що в лікарні дійсно діє система покарань. Є сенс припустити, що пацієнти становлять дві групи – слухняні та непокірні. Останнє й визначає ставлення пацієнтів до умов перебування у лікарні. Складається враження, що пацієнти, взагалі не вірять, що в цій лікарні відбудуться будь-які зміни на краще. Тому багато з них просто змирилися із своїм постійним існуванням «за парканом» психіатричних відділень. Більшість з них не вірять, що їх стан здоров’я може покращитися. Думається, що пацієнти взагалі не чули, що це таке права пацієнтів і як ними можна скористатися.
  8. Більшість середнього медичного персоналу не знають механізмів застосування заспокійливих медичних засобів щодо пацієнтів, які знаходяться в гострому стані. На превеликий жаль, за словами самих пацієнтів, заспокійливі медичні засоби вводяться пацієнтам в загостреному стані без рекомендацій лікуючого, або чергового лікаря.

 

Рекомендації:

  1. Роз’яснити заступнику головного лікаря із медичних питань, завідуючим відділенням та лікарям, що під час госпіталізації пацієнтів та їх стаціонарного лікування вони повинні користуватися не лише статтею 13 Закону України «про психіатричну допомогу». В Україні існують Конституція України, Цивільний кодекс України, Конвенція про права інвалідів, Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини, Закон «Про соціальний захист інвалідів в Україні», якими вони теж повинні керуватися не порушуючи права пацієнтів.
  2. Провести практичну роботу з черговими лікарями та завідуючими відділень на предмет дотримання прав пацієнтів під час госпіталізації, у випадку, коли пацієнт не може дати свою усвідомлену згоду на госпіталізацію.
  3. Виділити окреме приміщення в лікарні, де можуть відбуватись судові процеси у випадках передбачених ст.14 Закону України «Про психіатричну допомогу», а не возити пацієнтів до суду в місто не принижуючи тим самим гідність самих пацієнтів.
  4. Звернутись з листом до Голови міського суду м. Херсон щодо забезпечення суддів для проведення судових процесів на предмет примусової госпіталізації в приміщенні Херсонської обласної психіатричної лікарні, а не в будинку суду першої інстанції.
  5. Звернутись до Прокуратури м. Херсон щодо забезпечення присутності прокурора під час судового процесу з питання примусової госпіталізації пацієнта в приміщенні Херсонської обласної психіатричної лікарні.
  6. Звернутись до Органу Опіки та Піклування Виконавчого комітету Херсонської міської ради щодо присутності представника органу опіки та піклування під час судового процесу стосовно примусової госпіталізації пацієнта у випадках, коли у пацієнта немає законного представника, а він не розуміє значення своїх дій.
  7. Роз’яснити медичному персоналу Херсонської психіатричної лікарні а також заступникам головного лікаря що Херсонська обласна психіатрична лікарня є лікарнею відкритого типу.
  8. Припинити практику поселення дітей до палат для дорослих.
  9. Винайти можливість забезпечити дотримання гігієнічних норм перебування пацієнтів в палатах спеціалізованих психіатричних установ відкритого типу.
  10. У палатах кількість лікарняних ліжок слід привезти у відповідність з гігієнічними нормативами, Розрахункова площа в палатах загального типу психіатричних закладів повинна відповідати 6 м.кв. на одне ліжко. У наглядових палатах – 7м.кв. Ліжка в палатах слід розміщувати рядами, паралельно стінам з вікнами. Відстань від ліжок до стін з вікнами має бути не менше 0,9 м. Відстань між торцями ліжок , а також між торцями ліжок і стіною  має бути не менше 1,2 м. Відстань між сторонами ліжок має бути не менше 0,8 м, а в палатах дитячих відділень  – не менше 1,2 м.
  11. Меблі та інші предмети для зберігання особистих речей (тумбочки, стільці) слід привезти у відповідність із кількістю ліжко-місць. Кожне відділення слід оснастити засобами малої механізації (каталками, кріслами-каталками, візками для транспортування ліків, білизни, їжі, відходів тощо) в необхідній кількості, яка має залежати від ліжкової місткості відділення.
  12. Терміново зробити косметичні ремонти в палатах, де виявлені щілини і обдерті стіни.
  13. Забезпечити освітлення наглядової палати таким чином, щоб воно не заважало пацієнтам у нічний час.
  14. Припинити практику заборони вмикати світло у палатах після 22-ої. Права пацієнтів повинні бути пріоритетом над правилами лікарні.
  15. Забезпечити необмежений доступ пацієнтів до туалетних та ванних кімнат, знявши усі замки.
  16. Роз’яснити працівникам кухні у відділенні та молодшому, середньому персоналу необхідність вільного доступу пацієнтів до холодильника, в якому знаходиться їх страви чи продукти харчування. Найліпшим варіантом для того було б, щоб холодильник знаходився в самому відділенні.
  17. Провезти роботу з лікарями приймального відділення, завідуючими відділень стосовно запровадження в історії хвороби листа призначення харчування пацієнту під час його стаціонарного лікування: порційної вимоги на харчування пацієнта, який знаходиться на стаціонарному лікуванні. Під час госпіталізації пацієнта  до психіатричного закладу охорони здоров’я, його обов’язково необхідно  зважувати, визначати зріст, а черговий лікар  повинен призначати харчування. Дані заносяться  до листа призначення харчування  в карті стаціонарного хворого. Під час роз’яснення керуватись Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29.10.2013 року № 931 «Про удосконалення організації лікувального харчування та роботи дієтологічної системи в Україні».
  18. Провести роботу з медичним персоналом стосовно припинення ганебної практики перечитування листів, які надсилаються або отримуються пацієнтами. Сприяти пацієнтам у безперешкодному користуванню телефонами та іншими засобами комунікації. Телефонні розмови пацієнтів повинні відбуватись без свідків.
  19. Роз’яснити всьому медичному персоналу лікарні, що відповідно до 49 статті Конституції України в Херсонській психіатричній лікарні надається безоплатна психіатрична допомога, а не за кошти самих пацієнтів.
  20. Відповідно до Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» застосовувати у відділеннях лікарні елементи реабілітаційних заходів відносно стаціонарних пацієнтів.
  21. Розробити індивідуальні реабілітаційні програми для кожного стаціонарного хворого.
  22. Започаткувати навчання пацієнтів навичкам життєдіяльності, застосовуючи програми соціального супроводу.
  23. Провести інструктаж з молодшим, середнім медичним персоналом та лікарями стосовно випадків елементів катувань пацієнтів, які завуальовано під м`яку фіксацію. Роз’яснити вищезазначеним особам, що в Україні, на сьогоднішній день, відсутній будь-який нормативно-правовий документ, яким затверджено правила здійснення фіксації.
  24. Знайти можливість опанування персоналом альтернативних фіксації та ізоляції деескалаційних практик.
  25. Припинити практику використання наглядової палати та м’якої фіксації у якості покарання пацієнтів.
  26. Започаткувати тренінгові навчання з основ прав пацієнтів психіатричних закладів України відповідно до національного законодавства та міжнародних стандартів прав людини.
  27. Надати можливість пацієнтам за їх бажанням зустрічатись із юристом, правозахисником, якого пацієнт може самостійно обрати. Передбачити, що такі зустрічі повинні відбуватись без участі персоналу.
  28. Запровадити пацієнтське самоврядування в відділеннях лікарні, оновивши громадську раду із залученням неурядових організацій, родичів та близьких пацієнтів та створивши пацієнтські ради при відділеннях.
  29. Налагодити співпрацю з організаціями громадянського суспільства, які працюють в галузі захисту прав людини з метою дотримання прав пацієнтів, отримання ними медичної , в тому числі психіатричної допомоги належної якості.
  30. Оновити інтернет сторінку лікарні для прозорості її діяльності та інформування населення про діяльність Херсонської обласної  психіатричної лікарні. Висвітлити інформацію, яка має суспільне значення, в тому числі і статут Херсонської  обласної  психіатричної лікарні, Ліцензії МОЗ України на зайняття медичною практикою та іншими діяльностями, Акредитаційний сертифікат МОЗ України
  31. Щорічно запрошувати фахівців з громадських організацій для проведення громадського аудиту стосовно дотримання прав пацієнтів в лікувальному закладі.
  32. Поліпшити культурно-просвітницьку діяльність у відділеннях лікарні, залучаючи при цьому до участі самих пацієнтів. Організовувати концертні програми, творчі вечори, дискотеки інше. Розширити та оновити бібліотеки в відділеннях. Влаштовувати для пацієнтів відзначення днів народження у вигляді вітання, свят, тематичних вечорів з декламування віршів, інших видів самодіяльності.
  33. Налагодити постійну роботу з релігійними конфесіями міста для сприяння здійсненню релігійних обрядів пацієнтами. Винайти приміщення в кожному відділенні або в одному з місць в самій лікарні для можливості усамітнення пацієнтів.
  34. Департаменту охорони здоров’я та курортів Херсонської обласної державної адміністрації проконтролювати виконання рекомендацій наданих під час соціально побутового обстеження Херсонської обласної психіатричної лікарні головному лікарю.
  35. Департаменту охорони здоров’я та курортів Херсонської обласної державної адміністрації ініціювати питання перед органами місцевого самоврядування стосовно поліпшення забезпечення транспортного сполучення між містом Херсоном та Херсонською обласною психіатричною лікарнею, для зручності відвідування пацієнтів та планової госпіталізації пацієнтів в лікарню.
  36. Міністерству охорони здоров’я України створити робочу групу для всебічної перевірки Херсонської обласної психіатричної лікарні.

 

 

Цей звіт підготовлено в рамках проекту «Права людини в дії», який впроваджує Українська Гельсінська спілка з прав людини завдяки щедрій підтримці американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).

Американський народ, через USAID, надає економічну та гуманітарну допомогу по всьому світу понад 50 років. В Україні допомога USAID надається у таких сферах як: економічний розвиток, демократія та управління, охорона здоров’я і соціальний сектор. Починаючи з 1992 р., Агентство США з міжнародного розвитку надало Україні технічну та гуманітарну допомогу на суму 1,8 мільярда доларів. Детальнішу інформацію про програми USAID в Україні можна отримати на офіційному веб-сайті USAID http://ukraine.usaid.gov та сторінці у Facebook https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

[1] Згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Комунальний заклад «Херсонська обласна психіатрична лікарня» є юридичною особою, що здійснює діяльність  відповідно до  КВЕД 10.85 Виробництво готової їжі та страв; Код КВЕД 86.10 Діяльність лікарняних закладів (основний);Код КВЕД 86.22 Спеціалізована медична практика; Код КВЕД 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н. в. і. у.; Код КВЕД 47.73 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук. Головний лікар – Паламарчук Павло Вікторович.

[2] Пряма мова пацієнтів, викладена у тексті взята із аудіо запису, зробленого під час інтерв’ювання.

[3] Наказ Міністерства охорони здоров’я від 23.09.2009 № 690 «Про затвердження Порядку проведення клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробувань і Типового положення про комісії з питань етики». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1010-09/page

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування