Публікація

ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ В СЕКТОРІ БЕЗПЕКИ – 2017

ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ В СЕКТОРІ БЕЗПЕКИ[1]

У міжнародній практиці під сектором безпеки маються на увазі структури та установи, відповідальні за управління, забезпечення і контроль за безпекою в країні: збройні сили та правоохоронні органи, пенітенціарна служба та служба зовнішньої розвідки. Завдання сектору безпеки – реагувати на громадські потреби та гарантувати безпеку як суспільне благо.[2] Відповідно до європейського підходу, сектор цивільної безпеки передбачає узгоджену у правовому полі роботу цивільних органів безпеки, правоохоронних органів, судової системи та оборонних структур.[3]

Попередня доповідь зафіксувала негативний стан дотримання прав людини в діяльності низки правоохоронних органів, що передусім стосувалося діяльності Служби безпеки. Ця тенденція зберігалася й у 2017 році.

До прикладу, у травні 2017 р. було зафіксовано спробу легітимізувати статус слідчих ізоляторів СБУ, на незаконному існуванні та функціонуванні яких неодноразово наголошували міжнародні інституції. Законопроект дістав негативну оцінку громадянського суспільства як крок назад у забезпеченні права на свободу та особисту недоторканність. [4]

Протягом 2017 р. також були зафіксовані факти незаконних дій працівників СБУ в зоні АТО. Таким, наприклад, було побиття та незаконний фізичний огляд жінки, затриманої у травні в м. Маріуполь за підозрою у належності до незаконних збройних формувань.[5] Зафіксовані скарги цивільного населення, яке перетинає КПВВ, на факти примушування працівниками СБУ до підписання документів про готовність збирати інформацію та передавати її СБУ.[6] 15 серпня 2017 р. жертвою жорстокого поводження з боку працівників СБУ стала Д.Мастікашева, громадянка України, під час її приїзду з Москви. Порушення процесуальних прав затриманих – проведення допиту без адвокатів – зафіксовано 12 жовтня 2017 р. в результаті затримання Службою безпеки активістів кримського Євромайдану та організації «Автономний Опір».[7]

Відсутність дієвого контролю за діяльністю СБУ стала причиною того, що лише на підставі інформації, наданої СБУ до Пенсійного фонду, було припинено соціальні виплати близько 200 тисячам ВПО[8]. У такий само необ’єктивний та позасудовий спосіб, лише на підставі інформації СБУ, в 2017 р. було заблоковано соціальні мережі «ВКонтакте» та «Одноклассники», а також застосовано обмежувальні санкції стосовно 468 юридичних та 1228 фізичних осіб. Блокування веб-ресурсів дістало негативну оцінку практично усіх цільових груп, міжнародних та національних експертів через порушення принципу пропорційності втручання держави в свободу слова.[9]

СБУ перебувала у фокусі міжнародної уваги також через затримання опозиційних журналістів з Узбекистану (Нарзулло Охунжонов) та Азербайджану (Фікрат Гусейнов). Їх затримання формально здійснювалося на законних підставах згідно з процедурами міжнародного розшуку Інтерполу. Проте формальне дотримання протоколу з подальшою екстрадицією журналістів несли реальні загрози їхньому здоров’ю та життю. Відсутність удосконалення державних процедур надання політичного притулку, враховуючи випадки з біженкою Амінат Бабаєвою (Дагестан) та членом партії «Яблуко» Володимиром Єгоровим (РФ)[10], ставить СБУ у позицію потенційного порушника прав людини.

Слабко аргументованими з позиції закону виглядали затримання працівниками СБУ журналістів-фрілансерів Антоніо Памплієги та Анхеля Састре (Іспанія), Тамари Нерсесян та В’ячеслава Немишева (РФ).[11]

Станом на 1 листопада 2017 р. у провадженні Військової прокуратури перебували 118 злочинів, скоєних як працівниками СБУ (зловживання владою, фізичне насильство над затриманими), так і особовим складом військових формувань України.[12]

Вектор порушень прав людини в діяльності Збройних Сил протягом 2017 р. здебільшого вказував на незадовільну роботу командування щодо розшуку щонайменше 425 військовослужбовців, зниклих безвісти. Правозахисники констатують, що службові розслідування за фактом зникнення безвісті особового складу проводяться командуванням військових частин неефективно або ж не проводяться взагалі, виплати грошового забезпечення членам сімей зниклих безвісти не здійснюються. Національних баз ДНК військовослужбовців та правоохоронців не створено, це робить процес пошуку зниклих та ідентифікації загиблих невиправдано довгим.

Моніторинг імплементації Національної стратегії у сфері прав людини у 2017 р. висвітлив додаткові проблеми ЗСУ:

  • не реалізовано конституційне право на заміну військової служби альтернативною у разі, коли виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням особи;
  • учасників АТО з інвалідністю не забезпечено можливістю отримання нової освіти на бюджетній основі або небюджетній із поверненням коштів;
  • не забезпечено безоплатну підготовку до вступу у вищі та професійно-технічні навчальні заклади демобілізованих учасників АТО, зі включенням поряд з освітньою частиною постійного психологічного супроводу ветеранів.

Окремої уваги заслуговує тема планування військових операцій, оскільки навіть у 2017 р. більшість із них не були сплановані або контрольовані у спосіб, який передбачав би зведення до мінімуму шкоди цивільному населенню від застосування зброї. [13]

Проблема точного підрахунку втрат та збитків у зоні АТО посилюється через неефективну роботу Національної поліції: місцеві підрозділи поліції часто не вносять до ЄРДР відомості про злочин з метою зменшити негативну статистику щодо злочинів, пов’язаних із проведенням АТО. Навіть якщо такі відомості були внесені до ЄРДР, немає єдиного підходу до кваліфікації злочинів, cкоєних в ОРДЛО. Низка населених пунктів АТО не має дільничних інспекторів поліції або ж їхній графік роботи передбачає лише декілька робочих годин на тиждень. Громадяни, чия нерухомість була зруйнована або пошкоджена, не мають можливості звернутися в правоохоронні органи для ініціювання відкриття кримінальних проваджень.[14]

Протягом 2017 р. МВС України не спромоглося забезпечити стабільну охорону мирних зібрань. Це стосується, насамперед, нечисленних та регіональних публічних заходів, організованих групами меншин або опозиційними політичними рухами. Поліція не забезпечила належного рівня безпеки учасникам мирного зібрання «Права ЛГБТ – права людини» 17 травня 2017 р. у Харкові, на яких здійснили напад члени «Правого сектору». Виключно через відмову поліції гарантувати безпеку було скасовано феміністичну демонстрацію у Києві у червні 2017 р.[15] Водночас МВС України не створило належної нормативної бази для організації роботи персоналу під час проведення мирних зібрань, як це планувалося ще у 2016 р. Підрозділи Національної гвардії, Національної та патрульної поліції, задіяні в охороні громадського порядку, не мають належної координації, уніфікованих та чітких алгоритмів дій, часто – навіть ознак ідентифікації, що створює для учасників мирних зібрань реальну загрозу довільних, незаконних та безкарних дій з боку держави.[16]

Проблемним залишається напрямок роботи поліції з ромськими громадами. Незважаючи на задекларовані реформаторські кроки та численні тренінги від неурядових та міжнародних організацій, підрозділи поліції не демонструють ознак сервісної моделі, коли справа стосується проблем ромської спільноти. До прикладу, зостався нерозслідуваним резонансний факт насильства та незаконних обшуків, здійснених стосовно 150 мешканців ромського табору (Березняки, м. Київ) невідомими особами в масках, після якого табір було повністю знищено внаслідок пожежі.[17]

У 2017 р. МВС перебувало під шквалом критики через відсутність прогресу у практиці поводження з мігрантами. Правозахисники констатують, що шукачі притулку, затримані персоналом Державної прикордонної служби, часто не мають змоги подати заяву про надання притулку через відсутність правової допомоги юристами. Навіть у разі прийняття такої заяви не існує чіткої та ефективно виконуваної процедури передання заяви до найближчого офісу міграційної служби.

МВС стабільно негативно репрезентує міжнародний імідж України через відсутність ефективних процесуальних інструментів захисту прав осіб, затриманих у транзитних зонах аеропортів, які, до того ж, як правило, позбавлені їжі, води та можливості забезпечення елементарної гігієни. Причиною цього, крім нестачі перекладачів та фінансування, є тенденція правоохоронців не складати адміністративні протоколи про затримання іноземців та осіб без громадянства, оскільки факт складання протоколу зобов’язує їх інформувати центри з надання безоплатної правової допомоги.

МВС так само є відповідальним за відсутність обліку осіб без громадянства, які перебувають на території України, а відповідно – за відсутність належних законодавчих ініціатив з урегулювання проблем цієї соціально вразливої групи, яка кількісно коливається від 3 млн 522 тис. 811 до 4 млн 587 тис. 712 осіб.[18]

Як розв’язання зазначених проблем з боку міжнародних організацій пропонується здійснити реформу сектору безпеки.[19] Реформування безпекового сектору не є синонімом реформування у сфері оборони, оскільки воно є ширшим, і таким, що адекватно відображує інтереси населення в цілому та окремих соціальних груп, а також враховує гендерні аспекти. Проте керівництво України та її силових структур, на думку міжнародних інституцій, неприпустимо довго перебуває лише на підготовчому етапі такої реформи попри наявність концептуальних і стратегічних документів реформування.[20]

[1] Розділ підготовлено: Мартиненко Олег, Блага Алла, УГСПЛ

[2] Україна. демократичне урядування у секторі безпеки. [Електронний ресурс] – Режим доступу:  https://ukrainesecuritysector.com/uk/topic/

[3] Цілісність сектору безпеки [Електронний ресурс] – Режим доступу:  https://securitysectorintegrity.com/uk

[4] Проект Закону про внесення змін до Законів України «Про попереднє ув’язнення» та «Про Службу безпеки України» щодо функціонування слідчих ізоляторів №6521 від 26.05.2017 // Офіційний веб-портал Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=61911

[5] Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 травня – 15 серпня 2017 року // Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ohchr.org/Documents/Countries/UA/UAReport19th_UKR.pdf

[6] Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 серпня – 15 листопада 2017 року // Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ohchr.org/Documents/Countries/UA/UAReport20th_UKR.pdf

[7] Андрій Коваленко. Human Rights Watch: СБУ затримала кримських активістів у стилі ФСБ // Depo. Війна. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.depo.ua/ukr/war/human-rights-watch-sbu-zatrimala-krimskih-aktivistiv-u-stili-fsb-20171013657196

[8] С 1 апреля приостановлены выплаты переселенцам, попавшим в «списки СБУ» // 62.ua Сайт города Донецка [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.62.ua/news/1626457?utm_source=Abomus&utm_medium=referral&utm_campaign=news

[9] Олексій Панич. Блокування інтернет-ресурсів йде врозріз із розумінням свободи слова – Рада Європи // «Детектор медіа». Олексій Панич [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://detector.media/infospace/article/126033/2017-05-17-blokuvannya-internet-resursiv-ide-vrozriz-iz-rozuminnyam-svobodi-slova-rada-evropi/

[10] Олег Шинкаренко. Правозахисники: СБУ допомагає спецслужбам авторитарних країн // Олег Шинкаренко. Українська Гельсінська спілка з прав людини [Електронний ресурс] – Режим доступу: /articles/pravozahysnyky-sbu-dopomahaje-spetsluzhbam-avtorytarnyh-krajin/

[11] Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 серпня – 15 листопада 2017 року // Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ohchr.org/Documents/Countries/UA/UAReport20th_UKR.pdf

[12] Там само.

[13] Універсальний періодичний огляд: альтернативний вимір. Компіляція альтернативних доповідей організацій громадянського суспільства // Третій цикл УПО, Україна: ПРООН в Україні, 2017 [Електронний ресурс] – Режим доступу:  /wp-content/uploads/2017/04/UPR_3rd-cycle_CSOs_ua.pdf

[14] Там само.

[15] Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні 16 травня – 15 серпня 2017 року // Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ohchr.org/Documents/Countries/UA/UAReport19th_UKR.pdf

[16] Універсальний періодичний огляд: альтернативний вимір. Компіляція альтернативних доповідей організацій громадянського суспільства // Третій цикл УПО, Україна: ПРООН в Україні, 2017 [Електронний ресурс] – Режим доступу:  /wp-content/uploads/2017/04/UPR_3rd-cycle_CSOs_ua.pdf

[17] Ольга Веснянка. Виселення ромів з табору у Києві це порушення прав людини – правозахисники // Громадське радіо. Ольга Веснянка [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://hromadskeradio.org/ru/programs/chiriklo/vyselennya-romiv-z-taboru-u-kyyevi-ce-porushennya-prav-lyudyny-pravozahysnyky

[18] Універсальний періодичний огляд: альтернативний вимір. Компіляція альтернативних доповідей організацій громадянського суспільства // Третій цикл УПО, Україна: ПРООН в Україні, 2017 [Електронний ресурс] – Режим доступу:  /wp-content/uploads/2017/04/UPR_3rd-cycle_CSOs_ua.pdf

[19] Україна. демократичне урядування у секторі безпеки.  https://ukrainesecuritysector.com/uk/topic/

[20] Україна-2016: здобутки і проблеми на шляху трансформації. Прогнози-2017. Громадська думка про підсумки 2016 р. [Електронний ресурс] / [Ю. Якименко, А. Биченко, В. Замятін та ін.]. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: http://razumkov.org.ua/uploads/article/2016-2017_Pidsumky.pdf.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування