Публікація

Полон і виплати військовослужбовцям – де істина?

30 серпня 2017 р. Кабінет Міністрів України прийняв Постанову «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Не дивлячись на те, що на офіційному сайті Уряду текст постанови знайти не вдається, з ним все ж таки можна ознайомитися (повний текст за посиланням: http://www.ukrmilitary.com/2017/09/postanova-groshove-tekst.html). Як зазначив під час брифінгу 12 вересня 2017 р. заступник директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України полковник Сергій Галімський, прийняття цієї Постанови дозволить зробити більшу ставку на основному виді грошового забезпечення військовослужбовців, а не на надбавках, які наразі складають 85 % забезпечення (з прес-релізом брифінгу можна ознайомитися за посиланням: http://www.mil.gov.ua/news/2017/09/12/vpershe-za-chasiv-nezalezhnosti-kardinalno-zmineno-pidhodi-do-narahuvannya-groshovogo-zabezpechennya-vijskovosluzhbovczyam-zbrojnih-sil-ukraini/).

37_main

Джерело фото: glavcom.ua

Добре, що держава піклується про матеріальне забезпечення своїх військовослужбовців. Але ж до чого я веду? Окрім підвищення ставок виплат важливим залишається питання грошового забезпечення військовослужбовців, які належать до бойових втрат, а саме зникли безвісти або потрапили у полон. Як виявляється, там не все так просто і добре врегульовано.

Відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім’ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Отже у вересні 2016 р. до зазначеного Закону було внесено загальну норму, яка зобов’язувала військові частини проводити виплати, належні військовослужбовцям, які зникли безвісти або захоплені у полон, їх сім’ям.

Загальний перелік додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців визначено Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 р. № 1294 (текст Постанови за посиланням: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1294-2007-%D0%BF/page). Окрім того, окремо регулюються питання виплати винагород за безпосередню участь в АТО (на даний час діє Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» від 20.01.2016 р. № 18: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/18-2016-%D0%BF). Розмір виплачуваної винагороди варіюється від безпосереднього розміщення підрозділу в зоні АТО, будь то передова чи третя лінія, військової посади. Ось тут вже і починаються проблемні питання: як обліковується полонений чи зниклий безвісти військовою частиною? які мають йти виплати?

Інструкція з організації обліку особового складу Збройних сил України, затверджена Наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 р. № 333 визначає, що вбиті, померлі, зниклі безвісти, особи, що потрапили у полон, включаються до безповоротних бойових втрат. Персональний облік особового складу, який вибув зі строю через загибель (смерть), поранення, хворобу та з інших причин, у підрозділах військових частин ведеться в такому порядку:

  • у відділенні та взводі – про всіх військовослужбовців, що вибули зі строю, командири відділень і взводів доповідають своєму безпосередньому командиру (начальнику) щодня в ході бою і після перевірки наявності особового складу після бою;
  • у роті (батареї), окремому підрозділі – на всіх військовослужбовців, що вибули зі строю, складається Іменний список особового складу, який вибув зі строю. Іменний список особового складу, який вибув зі строю, щоденно подається командиру батальйону (дивізіону), до штабу військової частини;
  • батальйоні (дивізіоні, ескадрильї) – на підставі даних іменних списків особового складу, який вибув зі строю рот (батарей) і окремих підрозділів, про втрати особового складу, звірені з даними закладу охорони здоров’я військової частини, складається загальний іменний список особового складу, який вибув зі строю, на особовий склад батальйону (дивізіону, ескадрильї), який разом із добовою відомістю щоденно надається до штабу військової частини (більш детально по тексту Інструкції за посиланням: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0611-14/page4).

Окрім закріпленого контролю та обліку особового складу, важливим є те, що особовий склад, який безповоротно вибув, виключається зі списків військової частини. Відповідно до пункту 1.18 Інструкції зниклі безвісти і ті, які не повернулися в установлений строк із відрядження, відпусток або закладів охорони здоров’я, а також ті, які дезертирували, виключаються після ретельного їх розшуку і розслідування обставин їх дезертирства або неповернення до частини, але не пізніше п’ятнадцяти діб з дня зникнення, дезертирства і закінчення строку відрядження, відпустки або строку повернення до частини, повідомленого закладом охорони здоров’я. Отже, після проведення внутрішнього розслідування по військовій частині за фактом зникнення військовослужбовця його мають вивести за чисельність особового складу частини. Тобто особа ніби є, її доля не встановлена, але військовий підрозділ не несе за неї відповідальність.

Дивимося на інший, більш пізніший акт. Пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім’ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» від 30.11.2016 р. № 884 визначає, що виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з’ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації) (повний текст Постанови за посиланням: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/884-2016-%D0%BF/paran9#n9).

Отут вже починається непорозуміння: з однієї сторони, відповідно до порядку обліку особового складу, полоненого чи зниклого безвісти виводять зі списків особового складу; з другої сторони – порядок виплат визначає, що вони мають проводитися до звільнення особи або з’ясування її долі. Зазначені вище акти – яскравий приклад неузгодженості норм права. Виникає колізія, яка має бути вирішена виходячи із загальної теорії права. Юридичну силу у даному випадку має норма:

  • прийнята хронологічно пізніше;
  • акту, який має вищу юридичну силу;
  • спеціальна норма, яка більш точно та повно врегульовує конкретні відносини.

Тому цілком логічно зробити висновок про те, що застосуванню підлягає норма, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України № 884. Але ще залишається декілька проблемних аспектів.

Відповідно до положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регулювання виплат не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів. Факт самовільного залишення військової частини має бути встановлений лише у процесі проведення об’єктивного внутрішнього розслідування по військовій частині. Тобто в даному випадку все буде залежати від повноти та незалежності подачі інформації щодо долі військовослужбовця (прим. – проблематика самовільного залишення військової частини та його наслідків буде досліджена у подальших дописах).

Ще досить цікавим питанням у контексті додаткових грошових виплат залишається місце перебування полоненого. Тобто, якщо грошова нагорода за безпосередню участь в АТО розрізняється в залежності від місця перебування людини у зоні конфлікту, то як саме розглядати полоненого: чи за місцем закріплення його підрозділу, чи розглядати його як такого, що безпосередньо перебуває у зоні активних бойових дій?  Законодавчо цей момент чітко не врегульований. Як зазначено у Постанові Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 р. № 18 розміри винагороди визначаються пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду. То цілком логічно буде провадити виплати полоненому за максимальною тарифікацією, зважаючи на ситуацію та обставини, у яких перебуває особа.

Час плине досить швидко. Але тут, в мирному середовищі, він не відчувається настільки болісно, як у неволі або у невідомості. Не дивлячись на те, що полонений чи зниклий безвісти розглядається як бойова безповоротна втрата, за ним ще залишається родина, у якої фактично земля пішла з-під ніг. Питання виплат грошового забезпечення родинам постраждалих має показувати чітку схему, до якої не виникатиме питань. Але, дані виплати жодним чином не впливають на компенсаційні відшкодування за матеріальну та моральну шкоду. Проте у нас поки на врегулювання виплати компенсації як полоненим, так і сім’ям зниклих безвісти просто закривають очі.

 

Далі буде…

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування