Публікація

Місцевий індекс прав людини і пост-конфліктне (перехідне) правосуддя

Як Місцевий індекс прав людини працює на цілі пост-конфліктного врядування?

Пост-конфліктне (перехідне) правосуддя як сталий термін в Україні все ще залишається маловідомим і інколи невірно розуміється як щось таке, що стосується виключно “військового конфлікту” (сторони, потерпілі, відповідальність, пошук компромісів), та “правосуддя” (судовий спосіб вирішення спорів). Насправді цей термін спрямований на суспільство і державу/и, на їх ефективне виведення із конфлікту і побудову взаємин у такий спосіб, що виключає його повторення. Тому більш вірно і зрозуміло для українців буде називати цей процес пост-конфліктним врядуванням.

Це врядування, як зазначалося, має два напрями: 1) припинення конфлікту і 2) побудова подальшого мирного співіснування. Перший крок без другого буде неефективним, він працює з наслідками, а не з причинами конфлікту і не виключає його повторення в подальшому. В Україні з її недолугою владою, що майже ніколи не працює на майбутнє, другий напрям ще більш важливий.

Місцевий індекс прав людини спрямований на обидва напрями, хоча більше сфокусований на другому: побудові подальшого мирного співіснування у суспільстві.

Як Місцевий індекс прав людини спрямований на припинення конфлікту?

Здавалось би, він не має до цього відношення, адже сьогодні це робота у підконтрольних Україні населених пунктах із владою і громадою. Але можна навести два приклади, що доводять інше:

1. Моніторинги Місцевого індексу прав людини покращують практики діяльності місцевої влади, підвищують якість рішень і дій самоврядування, залучають людей у вирішення справ місцевого значення. Це мотивує жителів громад до підтримки цих ініціатив, а отже зростанню довіри до влади, а з нею до держави, чого тотально не вистачає в усій Україні; це демонструє мешканцям оточуючих громад (в тому числі тимчасово окупованих), через засоби масової інформації, через їх контактерів, спроможність української влади, готовність її до діалогу і роботи для людей та їхніх прав.

2. Конфлікт, сподіваємося, буде завершений і Україна отримає зруйновані населені пункти зі зневіреним населенням, що звикло до брутальних порушень прав людини та переховування і закритості як кращого способу уникнення цього. Українці знають – влада, що не спромоглась до діалогу з суспільством за 25 років існування держави, не запропонує чогось якісно нового в умовах виснаження конфліктом. Тому без інноваційних практик побудови діалогу, ефективного публічного управління на місцях, “сіра зона” залишиться мертвим, з позиції розуміння і впровадження демократії та прав людини, регіоном, що заважатиме розвиватись усій державі, та не буде змінюватись на краще. Місцевий індекс прав людини якраз є прикладом такого інструменту, що дозволяє під час моніторингів у населених пунктах, що повернуті під контроль Української держави, мирно розбудувати життя на засадах порозуміння, поваги до прав людини і сталого розвитку.

Як Місцевий індекс прав людини спрямований на побудову подальшого мирного співіснування у суспільстві?

Моніторинги Місцевого індексу прав людини розвивають найнижчий рівень взаємодії влади і громади, рівень населеного пункту (міста, селища, громади). Оцінювання стану справ з правами людини через аналіз використовуваних практик органами місцевого самоврядування дозволяє сформувати дві зацікавлені сторони ефективної взаємодії: владу і громаду (в особі активістів). Ці дві сторони в Україні ніколи не співпрацювали, ніколи не довіряли одна одній. Це і стало однією з причин конфлікту: недовіра до держави та її інституцій, бажання маргіналізованих груп взяти владу в свої руки через неспроможність місцевого самоврядування та незрілість/невідомість адекватних місцевих лідерів. Кожний моніторинг залишає за собою у населеному пункті опис позитивних практик і програму усунення недоліків із правами людини, зводить місцевих активістів із владою з тим, щоб спільно гарантувати права людини і усунути соціальну напругу. Більше того, у дрібних громадах ми працюємо на пошук і розвиток таких адекватних активістів-лідерів, навчаємо їх практик моніторингу, взаємодії і правозахисту.

У мирних територіях це будує сталі розвинуті громади, що несхильні до загострення конфліктів. У прифронтових населених пунктах це демонструє зусилля влади і держави працювати на людей та їх очікування, виховує повагу та бажання співпрацювати з ефективною владою, та з іншого боку – привчає владу бути готовою до служіння громаді через реалізацію прав людини і демократії.

Наприклад, у найближчі три місяці ми плануємо провести пілотні моніторинги у 7 населених пунктах поблизу із зоною військового конфлікту. Як у великих містах, так і у дрібних. Це допоможе місцевій громаді і місцевій владі побачити пріоритети діяльності, посилити зусилля щодо реалізації прав людини. Мешканці міст, що дізнаються про результати (а ми завжди широко презентуємо результати) зможуть бачити, де їх інтереси можуть захищатися краще. Місцеві активісти матимуть експертний план розвитку населеного пункту, який треба контролювати. Це все сприятиме відновленню довіри до держави, спроможності місцевої влади і громади спільно вирішувати важливі питання.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування