Дослідження комплексу проблем „безпритульних”, „бездоглядних” дітей або „дітей вулиці” є актуальними в світовій (зокрема, українській) педагогічній, психологічній, соціологічній сферах науки і практики. Сьогодні до цієї проблематики прикута особлива увага таких високих інституцій держави як Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві органи виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Семирічний досвід “польових досліджень” (вивчення „дітей вулиці” в процесі безпосередніх контактів під час надання їм гуманітарної, правової, інформаційної допомоги; аналіз реальних умов їх життя), що проводились на базі Київського офісу МТПЛ – УС і Дніпропетровського відділення МТПЛ – УС, схиляє нас до висновку, що певну категорію „дітей вулиці” старшого віку (12 – 18 років) можна розглядати як осіб, які, внаслідок специфічного психофізичного стану, а також в результаті несприятливих родинних, соціальних умов вирішили організувати своє життя самостійно (пішли шляхом самоорганізації), обминаючи непривабливі для них на певний період офіційні організаційні форми (родина, опікуни, школа, інтернат, притулок, прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу, трудовий колективи і т. п.). Така позиція молодої людини, на наш погляд, заслуговує на увагу та ретельне вивчення.

МТПЛ – УС за фінансової підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні виконало Проект „Підлітки на вулиці: моніторинг сучасного стану проблеми, аналіз державного забезпечення прав самоорганізованої дитини” (надалі – Проект). Проектна діяльність переважно розповсюджувалась на м. Київ та м. Дніпропетровськ, частково на інші регіони України і була спрямована на моніторинг стану, поведінки самоорганізованих дітей, забезпечення державою їх прав. Опрацювання отриманих нами і знайдених в літературі інформаційно-аналітичних матеріалів дозволило, на наш погляд, сформулювати певні міркування щодо м’якого, поступового, заохочувального підходу до трансформації свідомості, ціннісних орієнтирів самоорганізованих дітей шляхом витіснення окремих соціально неприйнятних уявлень, що обумовлюють їх поведінку, дотримуючись принципу “зменшення шкоди”, а не знищення ідеї і практику підліткової самоорганізації як такої.

Описане вище наводить на думку про доцільність окремого розгляду, а отже моніторингу, дотримання двох категорій прав дитини:

Перша категорія: права дитини в сенсі обов’язків суспільства, держави, батьків, інших дорослих забезпечити дитині весь комплекс потреб, необхідних для її життєдіяльності (право на якісне медичне обслуговування, безоплатне навчання, заможну дружну родину, достойне житло, забезпечення духовних потреб дитини та багато іншого).

Друга категорія: права дитини в сенсі природних, а також прийнятних в суспільстві і забезпечених державою правових можливостей для волевиявлення дитини, тобто для самостійної організації дитиною – людиною, дитиною – громадянином, дитиною – унікальною особистістю певних суттєвих аспектів свого життя (йдеться, звичайно, про дітей середнього та старшого віку).

У відповідних розділах наведені результати моніторингу дотримання певного кола прав першої і другої категорії щодо підлітків та молоді. (Загальновідомо, що вікова межа 14, 16 або 18 років є суто умовною і реальна поведінка молодої людини залежить від рівня її психофізичного розвитку ).

Повний текст звіту у форматі MS Word: doc-file (962.048 kb)

УГСПЛ