Звернення про недопущення прийняття законопроекту “Про амністію сепаратистів”

Прем’єр-міністру України ЯЦЕНЮКУ А.П.,

Голові Верховної Ради України ТУРЧИНОВУ О.В.,

головам депутатських фракцій Верховної Ради України СОБОЛЄВУ С.В., КЛИЧКУ В.В., ТЯГНИБОКУ О.Я., ЄФРЕМОВУ О.С., СИМОНЕНКУ П.М.,

уповноваженим представникам депутатської групи “Суверенна європейська Україна” ДОНІЮ О.С., ЄРЕМЕЄВУ І.М., МОСКАЛЕНКУ Я.М.,

голові депутатської групи “Економічний розвиток” КІНАХУ А.К.,

членам Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності,

народним депутатам України

Щодо необхідності внесення змін до законопроекту

«Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час масових акцій громадянського протистояння, що розпочалися 22 лютого 2014 року»

Шановні народні депатути,

Ми, що нижче підписалися, занепокоєні законодавчими ініціативами, які були внесені на виконання Україною зобов’язань в рамках Женевської угоди з Європейським союзом, Сполученими Штатами Америки та Російською Федерацією від 17 квітня 2014 року з метою деескалації насильства в Україні, що має місце під час масових акцій громадянського протистояння. Згідно із зазначеною угодою, передбачається застосування амністії до осіб, які були учасниками протистояння і не скоювали тяжких злочинів. Проте законопроект №4667-3 “Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час масових акцій громадянського протистояння, що розпочалися 22 лютого 2014 року” за своєю суттю не є законом про амністію і не містить положення про амністію. Оскільки амністія – це звільнення від покарання певних категорій осіб, які скоїли злочини. Натомість, зазначеним законопроектом передбачається звільнення відвідповідальності зазначених осіб і унеможливлення проведення розслідування цілої низки кримінальних проваджень, а відтак неможливість встановлення винних у вчинених злочинах, неможливість отримання потерпілими відповідного статусу в кримінальному процесі, та отримати в межах кримінального процесу відшкодування за шкоду, спричинену злочином. Фактично, зазначеним законопроектом на потерпілого покладається обов’язок самостійно розслідувати злочини і тягар доказування спричинення йому шкоди. Що є неприпустимим. Оскільки на практиці означає неможливість відшкодування шкоди потерпілим та відновлення справедливості.

Наголошуємо, що відповідні законопроекти мають також відповідати іншим міжнародним зобов’язанням України, зокрема, Європейській конвенції з прав людини та основоположних свобод , а також чинному законодавству України. Що наразі ми не спостерігаємо.

Так, законопроект №4667-3 “Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час масових акцій громадянського протистояння, що розпочалися 22 лютого 2014 року” у сьогоднішній редакції містить положення про звільнення від відповідальності за тяжкі злочини, що прямо суперечить як, власне, Європейській конвенції з прав людини і основоположних свобод , так і чинному законодавству України.

Ухвалення законопроекту №4667-3 у запропонованій редакції не знизить напруги у суспільстві, а навпаки спричинить хвилю обурення та загострення протистояння. Звільнення від покарання за злочини, частина з яких є тяжкими та особливо тяжкими, лише спонукатиме безкарно чинити злочини проти життя, здоров’я, честі, гідності та свободи громадян на Сході й Півдні України. Порушення прав потерпілих від злочинів може призвести до нової хвилі злочинів на ґрунті помсти, самосуду. Крім того, в разі фактичного звільнення злочинців від відшкодування шкоди потерпілим, держава зобов’язана взяти на себе відповідну компенсацію, що потягне за собою додаткові бюджетні витрати, які не передбачені законом про бюджет.

Також не зрозумілим є звільнення від відповідальності чи покарання осіб, які є громадянами інших держав, зокрема громадянами Російської Федерації і які чинили злочин проти громадян України, зокрема, на території Автономної Республіки Крим. Незрозуміло, як поліпшиться ситуація в Криму з прийняттям такого законопроекту.

Окрім того, документ містить “принцип заручників”, від якого правозахисники застерігали у випадку із законопроектом щодо амністії учасників Майдану ще в січні цього року. Верховна Рада знову ставить українську державу в один ряд із піратами та терористами, що використовують інститут «заручників»  як інструмент впливу на ситуацію.

У зв’язку з цим пропонуємо Вам внести зміни до урядового законопроекту №4667-3 ще до винесення законопроекту на розгляд парламенту. А саме – пропонуємо наступні зміни:

1). Привеcти положення зазначеного законопроекту у відповідність до закону «Про застосування амністії в Україні».

2) Виключити ст. 3 Законопроекту, передбачити необхідність розслідування всіх злочинів, встановлення винних, визнання осіб потерпілими в межах кримінальних проваджень і фіксування незаконності зазначених дій і лише після цього – звільнення від покарання.

3) Передбачити, що звільнення від покарання у кримінальних провадженнях щодо злочинів, якими спричинено шкоду потерпілим, можливе лише за умови примирення із потерпілими та відшкодування шкоди, завданої ним в повному обсязі.

4) Обмежити коло осіб, щодо яких застосовується амністія лише громадянами України та особами без громадянства, а також обмежити злочини, які підпадають під амністію територіально – Луганською, Донецькою областю та м. Одесою.5) У ст.1 законопроекту №4667-3 зазначити, що звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які були учасниками масових акцій громадянського протистояння, можливе лише за тієї умови, що їх дії не є тяжкими та особливо тяжкими злочинами.

З надією на розуміння і співпрацю,

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Центр громадянських свобод

Харківська правозахисна група

Центр «Соціальна дія»

Центр інформації про права людини

ХОФ “Громадська Альтернатива”

Молодіжна Правозахисна Група Харків