Село Лежине знаходиться у Запорізькому районі. Відстань до обласного центру не більше 25 км, а до лінії фронту – трохи більше 30 км. З початку вторгнення Росія обстрілювала населений пункт щонайменше 14 разів. Куди били окупанти, одна з місцевих жительок розповіла документаторам Української Гельсінської спілки з прав людини в рамках ініціативи «Трибунал для Путіна».

Лілія Докашенко живе у Лежиному все своє життя. Лише одного разу їй довелося покинути рідну оселю на тривалий час – після російського повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року.

– Було страшно. Виїжджала до дочки в Польщу. Я п’ять місяців там сиділа, – ділиться спогадами Лілія.

Та вже у серпні 2022 року вона вирішила повернутися додому. А з осені помітила, що Росія почала активно обстрілювати село ракетами. 

Двічі били зовсім поруч з її будинком:

– Я живу неподалік переїзду. Бомбардували так, що будинки дуже постраждали, але люди – ні. Вперше влучили в місцину за залізничною дорогою. А другий приліт – прямо в дорогу. Того разу удар був потужнішим, що і дах злітав. Я не постраждала, а колега, що живе поруч, постраждала двічі. 

Точно у школу

Ще одна російська атака відбулася наприкінці грудня 2022 року. Тоді окупанти влучили у школу.

– Два снаряди до російського зенітного ракетного комплексу С-400. Пряме попадання у двоповерхову будівлю, – згадує подробиці і показує фотографії «до» і «після» такого втручання Росії в український освітній процес.

Будівлю звели у 90-х, а кілька років тому відремонтували.

– Двоповерхова школа. Зверху були розташовані два комп’ютерні класи. Удар розрушив будівлю до самого фундаменту, – зазначає Докашенко. 

У купах сміття – зошити дітей, підручники та інше шкільне приладдя. Серед понівеченого росіянами є і обгоріла сторінка зі старої радянської книжки, в якій йдеться про те, фашизм – це хвороба.

Інша ракета від С–400 прилетіла у будівлю поруч: 

– Там у нас була бібліотека, музичний клас і музей села Лежине. 

Лілія працює прибиральницею у школі. Під час цього обстрілу за випадковим збігом обставин врятувався її колега – сторож:

– У нас ще є маленька початкова школа, де діти з першого по четвертий клас навчаються; і три групи дитячого садка, – розповідає жінка. – Сторож чергував в більшій школі, але ж там у грудні холодно було, хоч і опалювалося. Він пішов в маленьку школу, і так врятувався. А так би його привалило в тій кімнаті, де ми сиділи. 

Спершу дітей з Лежиного планували возити на навчання у сусіднє село, але скоро і по території тієї школи Росія завдала удару. Тож тепер опрацьовують варіант відновлення закладу – директорка у пошуку спонсорів.

Від обстрілу постраждали близько 70 будинків

За півтора року Лілія нарахувала чотирнадцять обстрілів. 

– З вересня–жовтня 2022 року почали бомбити – то за селом, то в тік влучили двічі, то біля тракторної бригади. 

Черговою ціллю для Росії стала водокачка:

– Там одразу три прильоти було. Люди постраждали. Але ніхто не загинув. 

Повітряними атаками Росії, за словами Лілії, жителям завдана здебільшого матеріальна шкода – у селі обстрілами пошкоджено близько 70 будинків. Хоч не минулося без постраждалих:

– Синці, порізи у людей були. Але нікого не вбило, слава Богу.

Пораненим надавали допомогу. Медики упродовж повномасштабного російського вторгнення у Лежиному працювати не припиняли:

– І приїжджали, і безплатно роздавали медикаменти, кому потрібно. І швидка за викликом приїде.

З продуктами харчування у селі теж проблем не виникало:

– У нас чотири приватні магазини. Але нам часто привозять гуманітарну допомогу, допомагають через те, що було багато прильотів. Навіть з Америки приїжджали. 

Село – не військовий об’єкт

Лише впродовж січня 2024 року УГСПЛ задокументувала 2467 епізодів російських воєнних злочинів. З них у Запорізькій області зафіксовано найбільше – 723. 

Окремо правозахисники підраховують пошкоджені житлові будинки та цивільні об’єкти, яких у Запорізькій області лише за січень додалося 1753.

– Женевські конвенції та Римський Статут чітко забороняють обстріли (із застосуванням будь–яких засобів) цивільного населення чи невійськових об’єктів – міст, сіл, помешкань або будівель. Ракетні атаки на населені пункти, як Лежине, є порушенням норм Міжнародного гуманітарного права та кваліфікується як воєнний злочин, – констатує Сергій Бізденежний, координатор громадської приймальні УГСПЛ у Запорізькій області. – Водночас частина області досі залишається окупованою Росією, а тому я можу прогнозувати, що кількість вчинених воєнних злочинів тут буде лише зростати – аж до повного звільнення територій. 

---

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram — УГСПЛ пише | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube | Viber

---

Якщо ви теж є свідком чи жертвою воєнного злочину РФ, повідомте про це. Напишіть на пошту: [email protected] або просто залиште контакти й правозахисники з вами зв’яжуться. Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі та покарати винних. З початку повномасштабного вторгнення, у рамках ініціативи Т4Р, задокументовано понад 59 тисяч воєнних злочинів Росії проти України. Усі дані документатори вносять у загальну базу, яка оновлюється щодня.

Нагадуємо, що мережа громадських приймалень УГСПЛ надає юридичну допомогу постраждалим унаслідок війни Росії проти України, за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Ми працюємо у 18 областях країни. Щоби дізнатися наші контакти, натисніть ТУТ.