Згуртованість класу: як об’єднувати дітей в сучасних умовах

Українська Гельсінська спілка з прав людини провела вебінар для педагогів юна тему «Соціальні зв’язки підлітка: як відновити коло спілкування під час війни». Мирослав Грінберг, педагог, співзасновник та голова Правління ГО «Київський освітній центр «Простір толерантності» дав поради щодо розбудови згуртованості класу

Згуртованість – важлива риса класів, у яких діти краще навчаються, більше спілкуються та отримують задоволення від взаємодії. Згуртувати клас – непроста задача. А через повномасштабне вторгнення у багатьох класах змінився склад учнів та сама структура класу. Часто це має негативний вплив на згуртованість. Але в умовах загрози солідарність може допомогти згуртувати клас.

Згуртованість є однією за складових групової динаміки. Тому, перш ніж переходити власне до згуртованості класу, з’ясуємо, що таке соціальна група та за яких умов клас може стати саме реальною малою соціальною групою.

1. Що таке соціальна група, колектив, команда

Не кожна сукупність людей є групою.

Сукупність людей може являти собою агрегацію – сукупність людей, які зібрані в певному фізичному просторі і не здійснюють свідомих взаємодій або ці взаємодії тривіальні (на рівні ритуалів) (за Е. Берном) або соціальну групу – двоє або більше людей, які взаємодіють одна з одною, усвідомлюють свою групову приналежність і беруть участь у спільній діяльності (за Д. Майєрсом).

Більшість класів є агрегаціями з певними рисами групи. Для того, щоб агрегація перетворилася на соціальну групу, необхідні певні умови. Первісно у класі є лише одна з умов – безпосередні контакти. Допомогти дітям створити спільну діяльність повинен педагог. А усвідомлення групової належності та групові норми сформуються у результаті контактів та спільної діяльності.

Класи часто називають «колективами» або «командами». Але далеко не кожний клас є колективом, а командою клас, ймовірно, і не повинен бути.

Колектив – це група об’єднаних спільними цілями та завданнями людей, що досягла у процесі соціально-цінної спільної діяльності високого рівня розвитку (А. Петровський, Г. Ярошевський). Не всі класи сягають високого рівня розвитку, отже, не всі класи є колективами. (Зазначимо, що поняття «колектив» було серйозно спотворене радянською ідеологією. Але очищене від ідеологічних нашарувань дослідження феномену колективу є перспективним напрямом психології малих груп).

Команда – це мала кількість людей з взаємодоповнюючими вміннями, пов’язаних єдиним задумом, які прагнуть спільних цілей і поділяють відповідальність за їх досягнення (Дж. Катценбах, Д. Сміт). У класі команда складається лише іноді для досягнення дуже конкретної мети. В цілому ж навчання не передбачає спільної відповідальності за результат, єдиного задуму та не обов’язково передбачає спільних цілей.

2. Що таке групова згуртованість

Людина віддає групі, у яку входить, свої ресурси – інтелектуальні, часові, фізичні, емоційні. І, для того, щоб залишатись у групі, людина повинна щось отримувати взамін. (Хоча дитина часто не може покинути клас, вона може залишатись у ньому, не відчуваючи належності до класу як групи). 

Те, що утримує людину у групі, можна назвати згуртованістю. Групова згуртованість – це ступінь прихильності членів до групи, результат дії тих сил, які утримують людину в групі (за Л. Фестінгером).

Щодо джерел групової згуртованості існує декілька поглядів:

1. Згуртованість – результат міжособистісної атракції (тобто симпатії та тяжіння людей один до одного), така групова властивість, яка є похідною від кількості та сили взаємних позитивних установок членів групи (А. Лотт, Б. Лотт).

Цей підхід концентрується на емоційних відносинах всередині групи, головним чином – симпатії та антипатії.

2. Згуртованість – результат мотивації групового членства, певна результуюча сил, чи мотивів, які спонукають індивідів до збереження членства у цій конкретній групі (Д. Картрайт).

Такими мотивами є сукупність потреб і цінностей людини; цілі, програма, способи дії групи; характеристики її членів; престиж групи; суб’єктивна ймовірність того, що членство матиме сприятливі чи негативні наслідки; результат порівняння членства у цій групі з членством в іншій.

3. Згуртованість – це ціннісно-орієнтаційна єдність, тобто це характеристика системи внутрішньогрупових зв’язків, що показує ступінь збігу оцінок, установок і позицій групи стосовно об’єктів (осіб, завдань, ідей, подій), найбільш значущих для групи в цілому (А. Петровський).

Цей підхід зосереджується на спільних цінностях.

Якщо у підлітковому віці вчителю важко впливати на атракцію, тобто симпатії-антипатії в класі, то на мотивацію групового членства та спільні цінності він вплив має і може таким чином підвищувати групову згуртованість. Вчитель не повинен сам проявляти надмірної симпатії до певних учнів/учениць і взагалі не повинен проявляти антипатії.

3. Ефекти групової згуртованості

Групова згуртованість має певний ефект на життя групи. Це ефект може бути і позитивним, і негативним. Згуртованість групи веде до:

• Агресії щодо несимпатичної групи особи.
• Зростання конформної поведінки.
• Зміни в оцінці інших.
• Зміні (підвищенню) в оцінці групової комунікації.
• Більш високої оцінки ситуацій міжособистісної взаємодії.
• Схильності зберігати членство у групі.
• Більшого впливу групи на поведінку її членів.
• Більшої участі у житті групи.
• Краща індивідуальна адаптація та переживання почуття особистої безпеки (А це вкрай важливо зараз – в ситуації війни!).

Як бачимо, групова згуртованість може мати негативні прояви, такі, як агресія до несимпатичної особи. Деякі прояви залежать саме від цінностей групи, наприклад, вплив на поведінку.

Звернемо увагу, що негативні прояви групової згуртованості більше пов’язані з її емоційною складовою і можуть бути зменшені через ціннісну складову.

Згуртованість також впливає на продуктивність групи, але цей вплив може призводити як до підвищення продуктивності, так і зниження і залежить від трьох чинників:

1. Групових норм: якщо групові норми передбачають низькі рівні продуктивності, висока згуртованість перешкоджає її зростанню.
2. Мотивації до групової діяльності: при високої мотивації членів групи продуктивність більш згуртованої групи вища, а при низькій мотивації – нижча.
3. Взаємозалежного типу завдань: групові завдання, розв’язання яких потребує високого ступеня взаємозалежності та взаємодії членів групи, сприяють зростанню згуртованості та подальшої продуктивності.

Вчителю нелегко впливати на групові норми та мотивацію, але пропонувати взаємозалежні задачі для підвищення згуртованості та продуктивності, він може без значних зусиль.

4. Шляхи підвищення згуртованості.

Згуртованість групи підвищується та знижується залежно від зовнішніх обставин та внутрішнього розвитку групи (розвиток групи – поза темою даної статті).

Можна виділити декілька факторів підвищення групової згуртованості:

• Успіх у спільній діяльності.
• Згода щодо цілей.
• Зусилля, необхідні для того, щоб стати членом групи.
• Пережита спільно реальна небезпека.
• Висока оцінка діяльності групи ззовні.
• Конкуренція з іншими групами.
• Особиста привабливість членів групи.
• Історія групи; час, проведений спільно, часта взаємодія.

Деякі зі шляхів підвищення згуртованості вчителю не варто використовувати: створювати конкуренцію між класами або наражати клас на реальну небезпеку. Зараз деякі класи дійсно спільно пережили небезпеку, і це могло підвищити згуртованість.

Але інші шляхи, такі, як висока оцінка, допомога у спільному проведенні часу, гарантування успіху у діяльності доступні для використання вчителем. Особливо це важливо для нових груп або груп, які були під загрозою – а таких зараз дуже багато.

Серед факторів, які знижують згуртованість:

• Велика кількість членів групи.
• Домінування одного або кількох членів групи (а в класах – домінування вчителя навіть поза уроками).
• Внутрішньогрупова конкуренція.

Вчителю варто зменшувати вплив цих факторів: не створювати конкуренцію всередині класу (Певне суперництво під час виконання окремого завдання може бути, якщо таке передбачене сутністю завдання) та уникати домінування. 

Автор: Мирослав Грінберг, педагог, співзасновник та голова Правління ГО «Київський освітній центр «Простір толерантності», тренер низки підліткових освітніх проектів, експерт УГСПЛ.

• Соціальні зв’язки підлітка: як відновити коло спілкування під час війни?

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram юридичний | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube

Дана публікація стала можливою завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. 

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.

У світі USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.