Жіноча справа – захист прав людини

У Києві відбулася публічна дискусія про жінок, які змінюють історію правозахисного руху.

30-го червня в Американському Домі відбулась лекція відомої вірменської активістки Лари Агаронян. Лекцію продовжила панельна дискусія про гендерний аспект правозахисної діяльності, а також відкриття виставки фотопортретів “Правозахисниці: обличчя сили” в рамках однойменної публічної дискусії. Обговорення покликане привернути увагу громадськості до небезпек, на які у всьому світі наражаються суспільно активні жінки та захисники прав жінок незалежно від їхнього гендеру, а також до спеціальної резолюції ООН про захист правозахисниць, яка може слугувати інструментом для запобігання цих небезпек.

На портретах фотовиставки зображені 18 активісток, які працюють в організаціях-членах міжнародної Мережі Домів прав людини, зокрема і три українки.

Відкриваючи виставку, регіональний менеджер Фонду Домів прав людини Ане Тусвік Бонде пояснила:

«Правозахисниці кидають виклик стереотипам, які існують на міжнародному, національному та місцевому рівнях, а також упередженням, які існують у релігійному та культурному усвідомленні громад. Вони часто стикаються з додатковими загрозами, які невідомі їхнім колегам-чоловікам. Ми багато зробили для того, щоб постанова ООН про захист правозахисників була ухвалена, і наша мета – щоб про неї знали не лише в Нью-Йорку або Женеві, але і в країнах-підписантах. Ця виставка була організована для того, щоб люди дізналися, що є жінки-правозахисниці і чим вони займаються».

Виставка експонуватиметься в Американському Домі до 30-го липня.

Ухвалена 2013-го року резолюція ООН визначає, що правозахисниці – це жінки, які захищають права людини, а також усі, хто захищає права жінок. Резолюція офіційно визнає специфічні ризики, з якими стикаються жінки-правозахисниці в ході своєї роботи та зобов’язує держави до протидії цим загрозам на законодавчому рівні, а також з боку органів влади. Мова йде про погрози життю та здоров’ю активісток і їхніх родин, а також напади на них, різноманітні вияви дискримінації. У другій подібній резолюції, ухваленій 2015-го року, держави зобов’язуються захищати активісток зокрема і від образ та погроз в інтернеті, з якими вони часто стикаються.

Про це під час лекції розповіла відома вірменська феміністка, лідерка “Жіночого ресурсного центру” Лара Агаронян. У своєму виступі вона пов’язала поширеність патріархальних установок у вірменському суспільстві із численними ризиками життю, здоров’ю, громадянським свободам і  правам жінок, які в ньому живуть, а надто активісток. Лекторка наголосила на подвійній дискримінації правозахисниць у консервативному суспільстві, фактором якої виступають одночасно активна громадянська позиція та гендерна ідентичність.

«Правозахисниці не лише зазнають нападів з боку держави та суспільства, а також із боку членів сім’ї. Найрідніші, найближчі люди не розуміють, чому ми маємо бути такими активними і не робимо того, що від нас очікують. Дуже багато правозахисниць у Вірменії зазнали переслідувань через те, що вони були тим, чим були, – гоорить Лара Агаронян. – Це не сприймається суспільством, тому що від жінок не очікують, що вони будуть мати справу з правоохоронними органами, з поліцією, говорити або боротися з ними».

Як приклад Лара Агаронян розповіла про торішні протести проти підвищення тарифів на електроенергію в Єревані, учасники якої отримали загальну підтримку, натомість учасниці зазнали суспільного осуду. Також активістка розповіла про небезпеку правам людини, пов’язану з мілітаризицією і посиленням націоналістичних настроїв у суспільстві, роль російської пропаганди у компрометуванні правозахисників у сусідніх країнах, захист репродуктивних і сексуальних прав жінок у Вірменії.

Лекція була продовжена панельною дискусією за участю українських правозахисниць. Під час обговорення діячки окреслили власне бачення найгостріших викліків правам людини в сучасній Україні та ролі жінок у їх подоланні.

Так, голова “Центру інформації про права людини” Тетяна Печончик наголосила на поляризації українського суспільства внаслідок конфлікту на сході країни, яка зменшила чутливість суспільства до порушень прав людини,  навіть таких абсолютних свобод, як свобода від тортур.

«Робота правозахисників в Україні найближчими роками полягатиме в тому, щоб запроваджувати тут принципи перехідного правосуддя, відшкодування, реституції, документування. Важливо змістити дискурс із питання переможців і переможених на постраждалих від конфлікту та їхні родини, і роль правозахисниць у тому, щоб порушувати  це питання», – вважає правозахисниця.

На думку юристки Української Гельсінської спілки з прав людини Дар’ї Свиридової, нині суттєві виклики постали перед самою міжнародною системою захисту прав людини, яка не завжди демонструє спроможність запобігти їх порушенню. Переглянути власні погляди на гендерні ролі правозахисницю змусила окупація рідного для неї Криму.

«До приходу “русского мира” в моє життя я вважала, що сила жінки в її слабкості. Але коли захоплювали військові частини в Криму, для тих, хто це робив, не було різниці між чоловіками та жінками: били і застосовували тортури до всіх однаково. Освіта у сфері прав людини є такою собі вакциною від того незнання і викликаних ним страхів, які керують людьми і які призвели до розділення суспільства і непорозумінь, і конфліктів», – підкреслила Дар’я Свиридова.

Координаторка відомої громадської ініаціативи “Євромайдан SOS” Олександра Матвійчук назвала одразу три ключові, на її погляд, виклики:

«Перший – це змусити владу провести кардинальні реформи у сфері прав людини, щоб ми ніколи не могли в цьому відкотитися назад внаслідок зміни політичного флюгера. Другий – виграти війну з Російською Федерацією і самим не перетворитися на Росію. Не здавати острівці свободи слова та мирних зібрань, хай би як привабливо це виглядало в риториці боротьби та війни. Третій виклик особистісний: дуже складно робити те, що ми робимо і бути патріотом своєї країни. Але якщо ми хочемо побудувати справді демократичну країну, ми не можемо ділити суспільство на своїх і чужих, ворогів, бо на такому розділенні суспільства не побудуєш».

Дискусія організована Освітнім домом прав людини в Чернігові та Фондом Домів прав людини за підтримки Міністерства закордонних справ Норвегії спільно з Українською Гельсінською спілкою прав людини за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) і в партнерстві з Американським Домом.

Захід організовано програмою Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», яка впроваджується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Американський народ, через USAID, надає економічну та гуманітарну допомогу по всьому світу понад 50 років. В Україні допомога USAID надається у таких сферах як: економічний розвиток, демократія та управління, охорона здоров’я і соціальний сектор. Починаючи з 1992 р., Агентство США з міжнародного розвитку надало Україні технічну та гуманітарну допомогу на суму 1,8 мільярда доларів.

Детальнішу інформацію про програми USAID в Україні можна отримати на офіційному веб-сайті USAID http://ukraine.usaid.gov та сторінці у Facebook https://www.facebook.com/USAIDUkraine.