«Земля спалахувала – неможливо було загасити»: жителі Запоріжжя вважають, що їх обстріляли фосфором

Коли розпочалось повномасштабне вторгнення мешканка села Кам’янське Запорізької області Людмила Іванівна (ім’я змінено в цілях безпеки) навіть і не думала кудись виїжджати. Проте просування російських військ та постійні обстріли села з боку збройних сил Російської Федерації змусили шукати прихистку на більш безпечній території. Це врятувало їй та її чоловікові життя, на відміну від багатьох односельців, які вирішили залишитись у прифронтовому селі. Але подружжя втратили усе майно, яке накопичували роками. Про життя в селі, яке зупинило війська окупантів на шляху до Запоріжжя, щоденні обстріли жінка розповіла документаторам Української Гельсінської спілки з прав людини, які збирають свідчення в рамках глобальної ініціативи «Трибунал для Путіна». 

Життя під час війни

– Коли почалось повномасштабне вторгнення, в селі було спокійно. Але на початку березня все змінилось. В нас знаходилась перша лінія оборони, тому російські військові гатили по селу з боку Василівки, звідки підходила армія РФ. В нас є два мости, які ділять село на дві частини — автомобільний і залізничний. Їх обидва зірвали, щоб зупинити просування російської армії.

Другого березня був обстріл. Тоді в будинку повилітали шибки, постраждала покрівля і паркан. Ми якось то все відремонтували підручними матеріалами. В той самий день в нас пропало світло. В селі нема газу. Ті в кого було електричне опалення залишились без тепла. Добре хоч мобільний зв’язок був.

Події розгортались швидко і швидко почались активні бойові дії. Нашу вулицю добряче обстрілювали. Вдома стало небезпечно знаходитись, тому ми і ще кілька сімей перебрались в підвал до моєї невістки. Кілька днів жили 14 чоловік в підвалі 3 на 3. Прибрали стелажі з консервацією і на них вкладали дітей спати. Харчувались продуктами, які були.

5 березня ми виїхали з села за 10 км. Думали, що їдемо на кілька днів, що скоро то все скінчиться, тому з дому нічого не брали. З чим приїхали до невістки, з тим і виїхали. З того часу я не була в селі, я не можу бачити вживу те, що з ним зробили. 

Обстріли і смерті

— Односельці розповідали, що нашого сусіда, Олексія, під час чергового обстрілу поранило — перебило руку. Він вижив, але тепер не може її підняти. Багато односельців загинули. Якось одразу троє, працюючи на городі. Садили картоплю, щоб прогодувати себе взимку, але не добігли до укриття. Від обстрілів загинуло більше 30 односельців.

Сусіди казали, що село обстрілювали, ймовірно, фосфорними бомбами. Бо від обстрілів земля спалахувала — неможливо було загасити. Ми чули, що разів п’ять стріляли ними, не менше. Били навмання, не прицілюючись.

Коли ми виїжджали, то лишили сусідам корову. Розповідали, що молоко від нашої корови ділили між іншими сусідами. Так і виживали.

Ми виїхали 5 березня. Потім чоловік на якийсь час повернувся, бо виникли деякі проблеми по господарству. Машину в село не пускали, то він лишив машину біля села і пішки йшов. Тоді летіли два вертольоти і випустили снаряди, одразу п’ять хат загорілися. Потім стріляли з танків. Зараз кажуть, що село обстрілюють з літаків. Залітають зі сторони Каховського водосховища, їх не можуть збити. 

Безхатьки

– 28 вересня сину подзвонили і сказали, що ракетою влучили в нашу літню кухню поруч з будинком. Ми погорювали, але потім подумали: раз туди поцілили, то може будинок збережеться. Коли вперше прилетіла ракета на літню кухню, вона розірвалась, але нічого не загорілось. Але 1 жовтня син нам повідомив, що після чергового обстрілу будинок вигорів ущент. Так ми і дізнались, що тепер — безхатьки. Коли влучило вдруге, все згоріло. Підозрюємо, що це могли бути фосфорні снаряди. Адже, уявіть, котел повністю розплавило — це ж яка температура була. Добре, що нас там не було. Хтозна чим би то закінчилось.

Цю історію задокументував Сергій Бізденежний – юрист громадської приймальні УГСПЛ у Запорізькій області.

Якщо ви стали свідком чи жертвою воєнного злочину Росії, розкажіть нам це. Напишіть на пошту: [email protected] або просто залиште контакти й ми з вами зв’яжемося. Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі і покарати винних. З початку повномасштабного вторгнення, в рамках ініціативи Т4Р, задокументувано понад 31 тисячу воєнних злочинів Росії проти України. Всі дані документатори вносять в загальну базу, яка оновлюється щодня. Щоб дізнатись актуальні новини, підпишіться на телеграм-канал ініціативи https://t.me/T4Pua