Стаття 1. Дія Закону

(…)

Цей Закон регулює відносини, пов’язані з реалізацією права громадян збиратися мирно, без зброї, та проводити мітинги, збори, походи, у тому числі вуличні, демонстрації, акції, пікетування (далі – мирні заходи та акції), про проведення яких сповіщаються відповідно органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Порядок організації та проведення зборів, демонстрацій, мітингів, пікетувань, походів, у тому числі вуличних, інших мирних заходів та акцій в Україні, визначених цим Законом, не поширюється на:

(…)

збори трудових колективів, політичних партій, професійних спілок, громадських організацій, зустрічі виборців з кандидатами у депутати та обраними депутатами, які проводяться у закритих приміщеннях або поза ними у відповідності із законами України, їхніми статутами та положеннями;

мирні заходи та акції, які проводяться органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

мирні заходи та акції громадян з метою відпочинку, громадські розважальні заходи, весільні процесії, народні свята, похорони, паломництва.

До статті 1.

Слід додати”…самоврядування, а також передбачає порядок обмеження реалізації цього права.”

Бажано по всьому тексту, де згадуються громадські організації додати ще й благодійні фонди та релігійні об’єднання.

Сюди слід додати також збори органів самоорганізації.

Стаття 2. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

збори – спільна присутність групи громадян, які зібралися у порядку, передбаченому цим Законом, в одному місці, визначеному їх організаторами, з можливим використанням звукопідсилювальної апаратури для прилюдного обговорення та вираження свого ставлення до дій органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів самоорганізації населення, їх посадових і службових осіб, керівників політичних партій, профспілкових, громадських організацій та установ, підприємств, незалежно від форми власності, подій в політичному, економічному, соціальному, духовному житті країни, суспільстві та світі в цілому.

демонстрація – організоване, мирне масове проходження громадян з можливим використанням як державної, так і іншої незабороненої законами України символіки, плакатів, транспарантів, портретів, а також звукопідсилювальної апаратури по тротуару чи проїжджій частині вулиці (дороги), бульвару, проспекту, площі за визначеним її організаторами маршрутом та часу, з метою привернення уваги органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників політичних партій, профспілкових, громадських організацій, установ, підприємств, незалежно від форми власності, громадськості до вирішення нагальних політичних, економічних, соціальних та інших проблем і питань держави, суспільства, місцевої територіальної громади або з метою прилюдного протесту проти рішень, заходів, здійснюваних органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, а також проти окремих подій життя в державі чи світі в цілому, або навпаки – їх підтримки.

мітинг – організоване, мирне масове зібрання громадян з можливим використанням як державної, так і іншої незабороненої законами України символіки, плакатів, транспарантів, портретів, а також звукопідсилювальної апаратури, у випадках, передбачених цим Законом, у визначеному його організаторами місці та часу для прилюдного обговорення окремих подій чи питань політичного, економічного, соціального життя, вираження протесту або підтримки дій органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників політичних партій, профспілкових, громадських організацій, установ, підприємств, незалежно від форми власності, політичних, профспілкових, громадських організацій, посадових осіб, а також з метою вирішення проблем та питань, що відносяться до сфери політичних, економічних, партійних, релігійних, національних та інших інтересів учасників мирних заходів та акцій.

пікетування – прилюдне виявлення громадянами особистих, групових, політичних, економічних, соціальних, партійних, релігійних, національних інтересів чи протесту (без демонстрацій, мітингів, походів), у тому числі шляхом голодування, біля та навколо адміністративних будинків органів державної влади, органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів, об’єднань громадян, установ, підприємств, незалежно від форми власності, політичних партій, профспілкових, громадських організацій, навчальних закладів з використанням чи без використання закликів, плакатів, транспарантів, портретів.

похід – організований, тривалий, з можливими перервами на проїзд транспортом та проведення мітингів, пікетувань та відпочинку, мирний масовий рух громадян, у випадках, передбачених цим Законом, за завчасно розробленими його організаторами на території України, кількох областей або місцевим маршрутами з метою привернення уваги органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників політичних партій, профспілкових, громадських організацій, підприємств, незалежно від форми власності, до важливих, на погляд організаторів, проблем, а також з метою прилюдного виявлення своїх політичних, економічних, соціальних, партійних, релігійних, національних та інших поглядів, підтримки чи протесту.

вуличний похід – організований, з можливими перервами для проведення мітингів, пікетувань, мирний масовий рух громадян, у випадках, передбачених цим Законом, за заздалегідь розробленими його організаторами міським, районним у місті, селищним чи сільським маршрутами і часу з метою привернення уваги органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників політичних партій, профспілкових, громадських організацій, підприємств, незалежно від форми власності, до важливих, на погляд організаторів, проблем, проблем місцевої територіальної громади, а також з метою прилюдного виявлення своїх політичних, економічних, соціальних, партійних, релігійних, національних та інших поглядів, підтримки чи протесту.

акція – організована мирна дія, у тому числі протестного характеру (голодування, наметове містечко, факельний вуличний похід, автомотовелопробіг, благодійний культурний захід, виставка тощо), групи громадян, об’єднаних спільною метою, спрямованою на привернення уваги органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників політичних, профспілкових, громадських організацій, установ, підприємств, незалежно від форми власності, громадськості до вирішення політичних, економічних, соціальних, партійних, релігійних, національних та інших проблем, які представляють індивідуальний, колективний, суспільний чи державний інтерес.

захід та акція, яка проводиться з комерційною метою – організований мирний захід та акція групи громадян, об’єднаних спільними економічними інтересами.

відкриті території – вулиці, майдани, площі, парки, сквери, водні поверхні, повітряний простір та інші території, що знаходяться за межами приміщень і не належать організаторам мирних заходів та акцій, не орендуються ними або не перебувають в їх іншому законному користуванні.

До статті 2.

Наведені визначення мирних заходів і акцій є занадто об’ємними і не досить точними. Так, наприклад, доволі важко відрізнити збори від мітингу, демонстрацію від вуличного походу, а визначення акції видається штучним.

Як видається, визначення мирних заходів перевантажені повторами. Вони значно б виграли, якби можливість застосування символіки було виділено в окремий припис, наприклад, таким чином:

”Під час проведення мирних заходів і акції дозволяється використання як державної, так і іншої незабороненої законами України символіки, плакатів, транспарантів, портретів, а також застосування звукопідсилювальної апаратури”.

Вбачається за доцільне винести цілі проведення масових заходів та акцій в окрему статтю, прибравши їх з тексту визначень:

“Цілі масових заходів та акцій

Масові заходи та акції можуть проводитися для прилюдного обговорення та вираження свого ставлення до дій рішень, заходів, здійснюваних органами державної влади, органами місцевого самоврядування, органами самоорганізації населення, їх посадовими і службовими особами, керівниками політичних партій, профспілкових, громадських організацій та установ, підприємств, незалежно від форми власності, іншими публічними фігурами, подій в політичному, економічному, соціальному, духовному житті країни, суспільстві та світі в цілому, прилюдного обговорення та привернення їх уваги, а так само уваги громадськості до вирішення нагальних політичних, економічних, соціальних, партійних, релігійних, національних та інших проблем, важливих, на погляд організаторів, а також питань держави, суспільства, місцевої територіальної громади, для прилюдного виявлення своїх політичних, економічних, соціальних, партійних, релігійних, національних та інших поглядів, їх підтримки чи протесту проти них, для окремих подій чи питань політичного, економічного, соціального життя, а також вирішення проблем та питань, що відносяться до сфери політичних, економічних, партійних, релігійних, національних та інших інтересів учасників мирних заходів та акцій.”

Внаслідок цього визначення масових заходів можуть бути набагато лаконічнішими і стосуватимуться суттєвих відмінностей між ними.

Пропонуємо дати такі визначення:

Збори – перебування певних громадян в певний час у приміщенні з можливістю обмеження на участь, з боку організаторів, на участь в ньому;

мітинг – збори під відкритим небом, без обмеження на приєднання до мітингу;

похід – організований масовий рух людей по тротуару чи проїжджій частині вулиці або дороги;

демонстрація – публічне вираження групою людей громадсько-політичних настроїв із застосуванням плакатів, лозунгів тощо.

пікет – нечисленні групи людей поблизу урядових установ, що не перешкоджають руху транспорту та пішоходів.

Це визначення не дає чіткого уявлення, що саме відноситься до заходів та акцій комерційного характеру, оскільки об’єднання спільними економічними інтересами не є достатньою підставою для того, щоб стверджувати, що захід має комерційну мету.

Стаття 3. Законодавство про порядок організації і проведення мирних заходів та акцій в Україні

Законодавство про порядок організації і проведення мирних заходів та акцій базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших законів України, що регулюють відносини у цій сфері, з міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також з прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

До статті 3.

Можливо, краще не базувати законодавство про мирні заходи і акції на Конституції, а включити її в перелік нормативних актів, з яких воно складається

Стаття 4. Організатори мирних заходів та акцій

Організаторами мирних заходів та акцій можуть бути особи з числа повнолітніх громадян України, а також іноземців чи осіб без громадянства, яким виповнилося 18 років і які перебувають в Україні на законних підставах, за умови, що зазначені особи письмово повідомили про виконання ними функцій організаторів відповідних мирних заходів та акцій згідно з вимогами цього Закону.

Політичні партії, професійні спілки, громадські організації, зареєстровані в Україні відповідно до закону, можуть виступати ініціаторами проведення передбачених цим Законом мирних заходів та акцій, для чого вони визначають уповноважених осіб, які виконують функції організаторів за наявності письмового зобов’язання, передбаченого частиною першою цієї статті.

(…)

До статті 4.

Відсутній механізм спільного проведення мирних заходів декількома політичними партіями, професійними спілками, громадськими організаціями.

Слід додати “вимогам частини першої та другої цієї статті”

Стаття 5. Учасники мирних заходів та акцій

Учасниками мирних заходів та акцій можуть бути громадяни України, члени зареєстрованих в Україні відповідно до закону політичних партій, професійних спілок, громадських організацій, у тому числі дитячих, а також іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, за умови, що зазначені особи здійснюють практичні дії з підготовки та проведення мирних заходів та акцій за дорученням їх організаторів чи безпосередньо там присутні.

До статті 5.

Незрозуміла необхідність вказувати на учасників мирних заходів як за ознакою приналежності до громадянства, так і на основі приналежності до громадських організацій.

Стаття 6. Повідомлення про проведення мирних заходів та акцій, строки його подання

Повідомлення про проведення мирних заходів та акцій подається їх організаторами в письмовій формі за три календарних дні до початку їх проведення:

до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради;

до відповідної районної чи обласної державної адміністрації, якщо проведення мирних заходів та акцій передбачається на території району чи області;

до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, якщо проведення мирних заходів та акцій виходить за межі одного району.

Якщо мирні заходи та акції організатори передбачають проводити за маршрутами на території кількох областей, вони за три календарних дні до початку їх проведення подають письмове повідомлення про маршрут до відповідних обласних державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим – до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Організатори можуть не подавати до відповідних місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування письмове повідомлення про проведення пікетування групою громадян, кількість яких не перевищує 50 осіб. Повідомити про цей захід вони можуть напередодні в усній формі.

До статті 6.

Хоча цей строк загалом не викликає заперечень, незрозуміло, кому можна подавати це повідомлення в разі, коли вихідними є більше ніж три дні поспіль. Пропонуємо: “не пізніше, ніж за три календарних дні”

Можливо, слід “не пізніше, ніж за три календарних дні ”

Подібне формулювання “вони можуть” передбачає необов’язковість такого повідомлення, що, як видається, не входило в наміри авторів законопроекту.

(…)

Стаття 8. Прийняття і розгляд повідомлення про проведення мирних заходів та акцій

Уповноважена посадова особа відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування приймає від організаторів повідомлення про проведення мирних заходів та акцій, ставить на копії вхідний номер цього повідомлення, дату і час його прийняття, своє прізвище, ім’я, по батькові, посаду, номер службового телефону та засвідчує все це своїм підписом. Копії повідомлень про проведення мирних заходів та акцій залишаються у їх організаторів.

(…)

До статті 8.

Можливо, слід закріпити необхідність реєстрації повідомлень в Журналі реєстрації повідомлень про проведення мирних заходів та акцій або в журналі вхідної кореспонденції.

Стаття 9. Обмеження реалізації права на проведення мирних заходів та акцій

Обмежити проведення мирних заходів та акцій суд може лише у випадку введення в країні надзвичайного стану.

До статті 9.

Дана стаття не відповідає ані статті 11 Європейської конвенції з прав людини, ані ст.39 Конституції України, які передбачають інші підстави обмеження цього права.

Стаття 10. Місце і час проведення мирних заходів та акцій, підстави для їх проведення

(…)

Гранично допустимі відстані проведення мирних заходів та акцій біля небезпечних для життя людей об’єктів визначаються відповідними органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування та позначаються на місцевості.

(…)

Якщо організатори подають повідомлення про проведення мирного заходу та акції в місці та в час, які визначені в повідомленні про проведення іншого мирного заходу чи акції, що надійшло раніше, вони можуть внести відповідні зміни у своє повідомлення або подати нове повідомлення, при цьому змінивши місце або час проведення мирного заходу та акції. На вимогу організаторів уповноважена посадова особа відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування зобов’язана пред’явити їм повідомлення, у зв’язку з наявністю якого вона пропонує внести зміни щодо місця або часу проведення мирного заходу та акції.

До статті 10.

Можливо, слід визначити в Законі, які конкретно об’єкти є небезпечними для життя.

Даний припис не сформульовано з належною точністю. Надання організаторам можливості змінити місце або час проведення мирного заходу (або не змінити) може призвести до того, що в один і той же час в одному і тому ж місці можливо проведення протилежно спрямованих заходів, що може призвести до зіткнення їхніх учасників.

Слід більш точно прописати процедуру зміни місця або часу проведення мирного заходу в разі, якщо на одне й те ж місце в один і той же час претендує декілька організаторів.

Стаття 11. Оскарження рішення суду щодо обмеження права громадян на проведення мирних заходів та акцій

Рішення суду щодо обмеження права громадян збиратися мирно, без зброї, та проводити збори, демонстрації, мітинги, походи, у тому числі вуличні, інші мирні заходи та акції може бути оскаржене їхніми організаторами, а також громадянами відповідно до законів України.

До статті 11.

Законопроект не передбачає детальної процедури розгляду у суді питання про проведення мирних заходів.

Так, невизначено строки розгляду цієї справи, наслідки рішення суду щодо обмеження права громадян на проведення мирних заходів.

Стаття 12. Матеріально-технічне забезпечення мирних заходів та акцій

Матеріально-технічне забезпечення мирних заходів та акцій здійснюється за рахунок коштів та майна їх організаторів і учасників, а також пожертвувань громадян України, установ, підприємств, незалежно від форми власності, організацій, створених відповідно до законодавства України.

До статті 12.

Слід уточнити за рахунок чиїх коштів здійснюватиметься охорона громадського порядку працівниками правоохоронних органів, оскільки дана стаття може бути розтлумачена таким чином, що оплата витрат, пов’язаних з охороною громадського порядку буде покладено на організаторів і учасників мирного заходу, тоді як насправді така діяльність повинна фінансуватися за рахунок державних коштів.

(…)

Стаття 14. Повноваження посадових осіб органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо здійснення розгляду повідомлення про проведення мирних заходів та акцій

Посадові особи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, яким доручено розгляд повідомлення, зобов’язані:

забезпечити згідно з повідомленням необхідні умови для проведення мирних заходів та акцій, дотримання санітарно-гігієнічних вимог і надання учасникам медичної допомоги;

повідомити правоохоронні органи про проведення мирних заходів та акцій;

повідомити організаторів мирних заходів та акцій про подання заяви до суду та про ухвалене рішення суду щодо обмеження на проведення мирного заходу та акції.

Слід додати “негайно повідомити…””

Слід додати “негайно повідомити…суду, про час і місце її розгляду… ”

Стаття 15. Повноваження правоохоронних органів

(…)

Працівники правоохоронних органів мають право припиняти проведення мирних заходів та акцій у разі:

якщо організатори мирних заходів та акцій не повідомили про їх проведення відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування;

якщо є рішення суду про обмеження на їх проведення.

Перш ніж припинити проведення мирних заходів та акцій працівники правоохоронних органів повинні запропонувати організаторам заходу, повноважним представникам відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування усунути зазначені вище обставини. Якщо ці обставини будуть усунені, захід може бути продовжений. В інших випадках працівники правоохоронних органів припиняють захід, про що повідомляють його учасників. Припинення мирних заходів та акцій здійснюється без застосування засобів фізичного впливу.

Під час виконання обов’язків щодо забезпечення правопорядку працівники правоохоронних органів повинні бути у форменому одязі, їм забороняється маскувати обличчя.

У випадках переростання мирного заходу та акції в масові заворушення або погроми працівникам правоохоронних органів дозволяється застосування для їх припинення передбачених законами України засобів впливу.

Слід додати:”У цьому разі припинення…”

Слід додати “…правопорядку під час проведення мирних заходів…”

Положення про обов’язковість форменого одягу є дискусійним і, на нашу думку, не сприятиме забезпеченню правопорядку. Однак доцільною була б згадка про недопущення провокацій з боку працівників правоохоронних органів, що перебувають під час виконання обов’язків щодо забезпечення правопорядку мирних заходів.

Вислів “погроми” не несе конкретного юридичного значення, тому його застосування, очевидно, недоцільне, оскільки, як видається, ці дії охоплюються терміном “масові заворушення”

Стаття 16. Резолюції та звернення, прийняті учасниками мирних заходів та акцій

(…)

Посадові особи органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, керівники організацій, установ, підприємств, незалежно від форми власності, яким адресовані резолюції, звернення, зобов’язані на вимогу учасників мирних заходів, акцій прийняти їх організаторів, вислухати вимоги і пропозиції, взяти до розгляду їх резолюції, звернення відповідно до Закону України “Про звернення громадян”.

До статті 16.

Можливо, слід передбачити особливу процедуру відповіді на такі звернення і час для такої відповіді.