Запит суспільства на правосуддя – як сформувати реалістичні очікування?

«Вже через рік ми не побачимо потерпілих та свідків воєнних злочинів у судових процесах» – з такою основною думкою виступила на конференції  «На зламі історії: шлях до справедливості для жертв війни в Україні» голова Медійної ініціативи за права людини (МІПЛ) Ольга Решетилова. Панельне обговорення було присвячене саме запиту суспільства на правосуддя і тому, як сформувати реалістичні очікування. 

В дискусії взяли участь керівниця Координаційного центру підтримки потерпілих і свідків  воєнних злочинів Офісу Генерального прокурора Вероніка Плотнікова, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини  Олександр Павліченко, виконавча директорка Центру громадянських свобод  Олександра Романцова, заступниця голови Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Ноель Калхун. Модераторкою дискусії виступила голова правління ГО «Інститут миру та порозуміння» Альона Горова. 

Потрібна чесна комунікація

Ольга Решетилова розпочала дискусію ключовими тезами, які в подальшому викликали бурхливе обговорення не лише серед спікерів, а й серед учасників. Учасниками конференції були представники як державних структур, так і експерти громадських організацій, поруч із суддями, прокурорами та адвокатами. 

Голова Медійної ініціативи за права людини (МІПЛ) розпочала свою промову з прикладів, де в судах розглядалися масові воєнні злочини російської армії. Всі ці засідання відбуваються в режимі заочного засудження. І якщо на суди першої інстанції потерпілі приходили і обіцяли ходити стільки, скільки буде потрібно заради справедливості, то через рік в судах апеляційної інстанції вже нікого з постраждалих не було. 

Спікерка пояснює це зневірою людей, відсутністю прикладів покарання злочинців не заочно, а в реальності, а також складними судовими процедурами – подекуди потерпілих та свідків навіть не повідомляли про перенесення засідань. 

– Жертви воєнних злочинів часто мусять доводити свій статус потерпілих, проте ніхто їх не готує до участі в судових процесах. Їх не попереджають, коли переносяться засідання, не роз’яснюють, як відбувається правосуддя, – наголошує Ольга Решетилова.

Керівниця Координаційного центру підтримки потерпілих і свідків  воєнних злочинів Офісу Генерального прокурора Вероніка Плотнікова зауважила, що необхідна чесна комунікація із суспільством. Адже всі елементи судової процедури не є чиєюсь забаганкою – це вимога здійснення правосуддя. Для багатьох потерпілих і свідків повторні допити – це повторна травматизація, зазначає спікерка. 

В Координаційному центрі намагаються змінити той складний порядок, коли постраждалим необхідно доводити через державні інституції, що вони є потерпілими від воєнних злочинів. 

– Наша задача – це чесна комунікація, а також показати можливості, що існують. Потерпілий має відчути, що держава не забула про свої зобов’язання щодо нього і кримінальне провадження – це не вид екзекуції, а спосіб віднайти справедливість, – зауважує Вероніка Плотнікова.

Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини  Олександр Павліченко також зауважив, що потрібна чесна комунікація із суспільством, без використання юридичних інструментів в політичному і пропагандистському плані.

– Ми повинні не забувати, що війна йде з 2014 року і постраждалі не діляться на  «до 2022 року» і «після». До всіх постраждалих ми маємо підходити з однаковим ставленням і однаковими процесами, – наголошує Олександр Павліченко.

Погляд на справедливість

Виконавча директорка Центру громадянських свобод  Олександра Романцова вказала на те, що дуже багато випускників юридичних освітніх закладів не вірять в справедливість в Україні. Причиною тому називає те, що суспільство досі не відчуло і не побачило прикладів такої справедливості. 

– У кризі війни не мати судової системи, на яку ми можемо покластися – це боляче. Але питання до нас: ми мали 30 років щоб її побудувати. В той самий час ми маємо міжнародну систему, на яку ми сподіваємося, що вона має спрацювати на боці справедливості. Те, що вона не спрацювала раніше у інших випадках – нас не хвилювало, – зауважує Олександра Романцова.

Не потрібно чекати, що хтось прийде і щось надасть, наголошує  виконавча директорка Центру громадянських свобод. Україна має стати партнером в розбудові міжнародної справедливості, але ніхто не буде сприймати це всерйоз поки ми не розбудуємо власну справедливу систему правосуддя.Трибунал проти злочинів агресії таки має відбутися в світі, попри те, що це дуже складно реалізувати, переконана Олександра Романцова. 

Заступниця голови Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Ноель Калхун в контексті справедливості звернула увагу на питання колаборації місцевих жителів з окупаційною владою. 

– Поведінка людей в окупації зумовлена діями окупаційної влади, а не їхнім вільним вибором, – наголошує Ноель Калхун. 

Спікерка зауважила, що міжнародне гуманітарне право захищає місцеве населення в окупації, а також забороняє окупаційній владі примушувати людей до присяги новому режиму, примусовій паспортизації і примушенню до нових робочих контрактів. Втім в реальності Росія не дотримується цих правил. 

Дискусії 

Після виступу спікерів виникли дискусії із залом. Представники прокуратури, міністерства юстиції та державних органів також підключилися до обговорення. 

Одним з питань дискусії став обмін військовополонених, яких звинувачують у воєнних злочинах. Про те, що підозрюваних обміняли, часто навіть не повідомляють прокурорам, а потерпілі очікують на допит своїх кривдників в судах. Чесна комунікація із учасниками процесу є одним з рішень такої проблеми. 

Чи існує зразкові судові процеси в Україні з точки зору сили прокурорів та якості матеріалів? Таке питання від голови Українського інституту національної пам’яті Антона Дробовича викликало бурхливе обговорення. 

Ну думку Олександра Павліченка, якісного зразка і стандарту щодо такого процесу ще не було. 

Ольга Решетилова навела приклад міжнародного процесу, на який варто рівнятися – суд через збиття Малайзійського боїнга МН17, що відбувся в Нідерландах. В Україні Ольга вважає взірцевою справу по військовому комісару в Криму, який був обвинувачений у примусовій мобілізації: обвинувачення представляла Прокуратура АР Крим, суддею була Марина Бондаренко. 

– Це справа на яку ми посилаємося і про яку ми навіть написали колонку в Європейську правду про те, що можемо, якщо є підготовка. В Кримську прокуратуру дуже довго вкладали зусилля громадянське суспільство, експертне середовище та донори, і там мотивовані співробітники, які готові брати ці знання. Марина Бондаренко проходила навчання в школі суддів УГСПЛ. І це результат спільних зусиль, коли ми отримали таке рішення, за яке не соромно, – зауважує Ольга Решетилова. 

Директор департаменту міжнародного співробітництва та представництва Міністерства юстиції України  Захар Тропін вказав на те, що шукати взірцевий судовий процес – це ніби решту називати поганими. Він зауважив, що краще шукати знакові судові рішення, які допоможуть відповідати на критичні питання. За приклад навів рішення Верховного Суду  стосовно злочинів агресії  про те, що ця стаття має застосовуватися лише до військового керівництва, а не рядового складу. 

Також Захар Тропін наголосив, що в Міжнародному кримінальному суді справи розглядаються по 5 років тільки в першій інстанції. Тож варто це враховувати, критикуючи довготривалість розгляду справ в українських судах. 

Конференція «На зламі історії: шлях до справедливості для жертв війни в Україні», яку організувала  Українська Гельсінська спілка з прав людини, стала підсумком Програми «Права людини в дії», що впроваджується УГСПЛ за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Читати також: На зламі історії: шлях до справедливості для жертв війни в Україні. Конференція УГСПЛ 

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram — УГСПЛ пише | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube | Viber

Цей захід став можливим завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ. 

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. +38 (044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: https://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.