Запобіжні заходи у справах про колабораціонізм: де межа між правосуддям і порушенням прав людини?

Коли мова заходить про запобіжний захід для людини, яка підозрюється у співпраці з ворогом, одразу зрозуміло – її триматимуть під вартою. На період дії воєнного стану внесли зміни до процесуального законодавства, які не дають можливості слідчому судді обрати інший запобіжний захід. Але така безальтернативність збільшує ризики порушення прав людини. Як цього можна уникнути в нинішніх умовах і чому треба мати альтернативу – обговорювали учасники вебінару Української Гельсінської спілки з прав людини разом із спікеркою – суддею Галицького районного суду м. Львова, викладачкою Національної школи суддів України та випускницею освітніх курсів УГСПЛ Катериною Котельвою. 

Запобіжний захід – не покарання

Під час дії воєнного стану особам, які підозрюються або обвинувачуються за статтею 111-1 Кримінального кодексу України, слідчий суддя, суд може обрати лише один запобіжний захід: тримання під вартою. 

Відповідні зміни були внесені до статті 176 КПК України, а саме її було доповнено частиною 6. Також частину 4 статті 183 КПК України було доповнено абзацем 8, який надав право слідчому судді, суду, обираючи особі запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у справах про колабораційну діяльність, не визначати розмір застави. 

Такі нові правила безальтернативності запобіжних заходів для осіб, що підозрюються або обвинувачуються у вчиненні колабораціонізму, підлягають до застосування саме на період дії воєнного стану.

Запобіжний захід не є покаранням за злочин. Його мета – забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної або обвинуваченої особи.

Незалежно від законодавчих змін та особливостей періоду процедура застосування до особи запобіжних заходів завжди має відповідати правовим принципам, які є універсальними і підлягають до застосування у будь-якій країні, де панує верховенство права. 

Ідеться про такі базові принципи:

1. Презумпція невинуватості.
2. Презумпція свободи.
3. Імператив поваги до людської гідності.

Презумпція невинуватості гарантує, що кожна особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). 

Конституційний суд України зазначає, що метою принципу презумпції невинуватості є захист особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, від будь-яких форм осуду публічної влади, доки вину не буде доведено (Рішення від 8 червня 2022 року 3-р(ІІ)/2022).

Європейський суд роз’яснює, що п. 2 ст. 6 Конвенції забороняє посадовим особам оголошувати людину  винною до винесення їй вироку судом. Можна лише інформувати громадськість про розслідування у кримінальних справах, наприклад, розкривати інформацію про вручення підозри, затримання та зізнання. Але робити це розсудливо та обачно, вибір слів є важливим (Рішення ЄСПЛ від 2 жовтня 2018 року у справі Криволапов проти України).

Отже, до набрання законної сили вироку суду не можна називати людину колаборантом, така людина є особою, яка підозрюється у вчиненні колабораційної діяльності. 

Культура поваги до презумпції невинуватості є однією з основ правової держави.

Презумпція свободи гарантує кожному свободу та особисту недоторканність (ст. 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції). 

Базові висновки стосовно презумпції на користь залишення особи на свободі ЄСПЛ зробив у справах Вітольд Літва проти Польщі та Амбрушкевич проти Польщі. 

Зокрема, ЄСПЛ зазначає: недостатньо, щоб позбавлення волі лише відповідало нормам національного права, а ще необхідно, щоб з огляду на обставини справи воно було необхідним.

Конституційний суд у 2019 році вже визнавав неконституційним положення ч. 5 ст. 176 КПК щодо безальтернативності запобіжних заходів у злочинах проти національної безпеки України та зазначав, що формальне судове рішення нівелює мету та суть правосуддя (Рішення від 25 червня 2019 року 7-р/2019).

Імператив поваги до людської гідності гарантує кожному повагу до його гідності. Заборона жорстокого поводження є абсолютною. Виключень з цього правила бути не може. 

ЄСПЛ у своєму рішенні від 30 травня 2020 року Сукачов проти України, яке для України є пілотним, тобто таким що встановлює повторювану системну проблему, в черговий раз встановив порушення Україною ст. 3 Конвенції. Рішення стосується неналежних умов тримання під вартою. У ньому ЄСПЛ зазначає: коли держава не може гарантувати кожному ув’язненому умови, які відповідають статті 3 Конвенції, найбільш доречним рішенням проблеми буде зменшення кількості осіб, узятих під варту, шляхом частішого використання не пов’язаних з позбавленням волі запобіжних заходів.

Якою може бути альтернатива?

Безальтернативність застосування запобіжних заходів щодо осіб, які підозрюються у вчиненні колабораційної діяльності, викликає серйозне занепокоєння щодо дотримання Україною зазначених базових принципів та своїх міжнародних зобов’язань.

У будь-якому випадку безальтернативність запобіжних заходів не означає немотивованість судового рішення.

Відповідно до національних та міжнародних стандартів обов’язковими елементами процедури обрання людині запобіжного заходу є:

• наявність обґрунтованої підозри;
• наявність ризиків невиконання особою процесуальних обов’язків;
• аналіз альтернатив триманню під вартою.

Відсутність обґрунтованої підозри або ризиків невиконання особою процесуальних обов’язків однозначно призводить до відмови в обранні особі запобіжного заходу. В такому випадку про вид запобіжного заходу можна навіть не говорити. 

З обранням альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів наразі ситуація складна. 

При обранні запобіжного заходу особі, яка підозрюється або обвинувачується за статтею 111-1 Кримінального кодексу України, національне законодавство надає лише такі повноваження слідчому судді, суду:

1. Обрати тримання під вартою без визначення розміру застави.
2. Обрати тримання під вартою з визначенням розміру застави.
3. Відмовити в обранні запобіжного заходу, якщо не вбачається необхідності позбавляти особу її основоположного права на свободу.

Своєрідною альтернативою можна вважати визначення розміру застави при обранні тримання під вартою. Визначення застави у розмірі, яку людина матиме можливість сплатити, може частково вирішити проблему безальтернативності. 

Таким чином, обираючи запобіжний захід у справі про колабораційну діяльність, важливо мотивувати судове рішення відповідно до базових принципів та міжнародних стандартів. 

Україна сьогодні виборює авторитет правової держави, де поважають права людини. Всі правники: судді, прокурори, адвокати мають докладати максимум зусиль, кожен на своєму місці, для утвердження верховенства права в нашій країні. 

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:
Facebook: https://www.facebook.com/Ugspl
Instagram: https://www.instagram.com/human_rights_in_action/
Telegram юридичний: https://t.me/law_space
Telegram з анонсами подій: https://t.me/Ugspl
Twitter: https://twitter.com/UGSPL
Youtube: https://www.youtube.com/@ugsplstream

Цей захід став можливим завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. 

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.