Що ми робимо, коли порушують наші права? Йдемо до суду. А що робити, якщо справедливості добитися не вдалося? Частина з нас опускає руки, а частина – шукає рішення своєї проблеми у найвищій інстанції – Європейському суді з прав людини (далі – ЄСПЛ).

Саме тоді нам на допомогу приходять фахівці, які мають спеціальні знання щодо усіх процедур, умов подання скарг, процесу й динаміки розгляду справ у ЄСПЛ, тощо.

Сьогодні до вашої уваги інтерв’ю з такою людиною – адвокатом Центру судових стратегічних справ (далі – ЦСС) УГСПЛ Юлею Науменко, яка розповість про тонкощі професії, пам’ятні моменти, помилки, проблеми та цікавинки.

1. Одним із напрямків роботи Центру стратегічних судових справ УГСПЛ є подання скарг до ЄСПЛ. Скажіть, як довго Ви та Ваші колеги працюєте у цій сфері?

Роботою з Центром стратегічних судових справ УГСПЛ щодо подання скарг до ЄСПЛ я займаюсь майже з самого початку конфлікту в АР Крим та на сході України, з початку 2015 року. В цілому моя практика подання заяв до ЄСПЛ триває з 2012 року. А ось колеги з Центру стратегічних справ УГСПЛ працюють із цією темою з 2006-2007 року.

2. А чи пригадаєте Ви, яка була перша Ваша справа? Що можете про неї розповісти?

Перша справа стосувалась поранення хлопця в м. Краматорськ під час обстрілів міста в червні 2014 р. Мною було проведено опитування потерпілого, встановлено місце та напрямок обстрілу, було подано ряд запитів та клопотань до слідчих органів, а також до Слідчого комітету РФ, зібрано медичну документацію, матеріали ЗМІ. Після цього вже підготовано та подано заяву до ЄСПЛ проти України та РФ.Насправді досить важко працювати морально з такими справами. Треба намагатись відсторонитись від емоційної складової, оскільки кожна історія досить важко сприймається, це горе і страждання, особливо якщо це стосується загибелі людини або дітей. Це скалічені життя і долі людей, яким ти намагаєшся допомогти та поновити справедливість хоч в якоїсь мірі. Також на перших етапах досить часто ми отримували супротив від слідства, коли не могли визначитись з підсудністю цих справ, навіть важко було домогтись навіть визнання осіб потерпілими. Зараз система вже більш-менш працює.

3. Із якими справами ви загалом працюєте?

В рамках роботи з УГСПЛ я працюю над скаргами до ЄСПЛ по подіям на сході України: руйнування майна, поранення та вбивство цивільних осіб.

4. Чи можете Ви сказати, скільки приблизно скарг на рік допомагають складати Ваші колеги?

Все залежало від року звернення, на початку конфлікту це було більше сотні заяв до ЄСПЛ, зараз можна казати про десятки скарг на рік.

5. Робота із написання скарги, її поданням та подальший супровід в ЄСПЛ – непроста справа. Однак, все ж, у чому складність професії «адвокат у справах ЄСПЛ»?

Насправді так і є. Хоча є інструкція щодо підготовки заяв до Європейського суду, форма скарги, треба стисло та уважно викласти обставини справи, порушення статей конвенції, до цього вичерпати національні засоби захисту права, або обґрунтувати відсутність ефективних засобів на національному рівні. Тож адвокату треба детально проаналізувати всі обставини справи і викласти їх так, щоб охопити з одного боку все, з іншого щоб це було доступно та вкладалось у встановлену судом форму.

6. Зважаючи на Ваш професійний досвід, що б Ви назвали неочевидною особливістю при складанні заяви до ЄСПЛ?

Це вміння просто та доступно, стисло донести виклад обставин справи та порушення, що допустила Держава. Треба вміти чітко розмежовувати порушення Держави і окремих фізичних осіб.

7. А чи можете Ви сказати: «Ніколи не повторюйте цю помилку» у контексті підготовки скарг чи їх супроводу в ЄСПЛ?

Багато формальних помилок може призвести до відмови в прийнятті заяви до ЄСПЛ: перевищення визначених об’ємів описання фактів,  плутанина з додатками, невичерпання національних засобів правового захисту. Оскільки більшість поданих заяв до ЄСПЛ відсіюються ще на етапі прийняття та визнаються неприйнятними.

8. Чи можуть бути якісь перепони з боку держави при складанні та поданні заяви?

Насправді ні. Єдиною перепоною може бути лише затримка в отриманні певних документів від органів державної влади, але це може бути більше пов’язане з роботою державних органів ніж з умисним перешкоджанням звернення до ЄСПЛ.

9. Що частіше: юристи УГСПЛ представляють клієнта у національних судах, а потім в ЄСПЛ чи вже беруться до справи, коли йдеться про міжнародну інстанцію, так би мовити, отримуючи естафету від колег?

Буває по різному. Іноді ми ведемо клієнта від моменту порушення права, супроводження справи в судах національної юрисдикції, в правоохоронних органах і вже потім подання заяви до Європейського суду. Іноді буває, коли люди звертаються вже після вичерпання національних засобів правового захисту для отримання правовою допомоги при зверненні в ЄСПЛ.

10. Як Вам вдається переконати клієнта скаржитися до ЄСПЛ? Адже, буває, що адвокат не зміг допомогти добитися справедливості і людина зневірюється.

Більшість людей, які звертаються все ж таки налаштовані на звернення до ЄСПЛ та тривалий строк очікування. Проте іноді після тривалих процедур на національному рівні в людей в дійсності опускаються руки. Зі свого боку юристи пояснюють можливі позитивні наслідки звернення для людини, компетентність юристів в цій сфері, наведення позитивної практики суду в інших аналогічних справах.

11. Чи можемо ми говорити про те, що в Україні є типові проблеми, настільки системні, що просто не можуть бути вирішені українською Фемідою і «традиційно» потрапляють на розгляд суддів ЄСПЛ?

Напевно тут можна говорити про справи щодо руйнування майна на сході України, коли багаторічний розгляд справ на національному рівні свідчить про неефективність такого звернення через фактичну відмову в присудженні компенсації за зруйноване майно. Фактично суди першої та апеляційної інстанції спочатку задовольняли позови і присуджували компенсацію за зруйноване майно. Але вказану практику перекреслив Верховний суд, який масово в таких справах відмовляє в присудженні компенсації, оскільки в України, на думку суду, є тільки позитивні зобов’язання (проведення ефективного розслідування, розробки порядку відшкодування шкоди). І присуджує компенсацію лише за невиконання позитивних зобов’язань. А також справи щодо невиконання Україною рішень національних судів, по яким суд вже постановив не одне пілотне рішення це Іванов проти України, а також Бурмич та інші проти Україні.

12. Наостанок скажіть: чи варто іншим Вашим колегам долучатися до захисту прав людини у Європейському суді з прав людини? Адже зміни в Україні через практику ЄСПЛ так складно відбуваються, а рішення доводиться чекати роками.

На мій погляд, варто. Оскільки все ж таки рішення ЄСПЛ мають змінювати законодавство, судову практику, що суперечать нормам Конвенції. І як наслідок призводити до усунення порушень прав осіб в тій чи інший сфері.

Інтерв’ю провели: Максим Петров, Анна Лукаш.