У жовтні минулого року Туреччина розпочала військову операцію в Сирії під назвою “Мирна весна”. Передусім, вона спрямована проти сирійських курдів, яких турецька влада вважає терористами.

Після агресії Туреччини у Сирійському Курдистані, велика частина світової спільноти відреагувала обуренням. А в багатьох країнах світу, в тому числі Україні,  прокотилася хвиля протестів. 11 жовтня у києві відбулася мирна акція “Rise Up 4 Rojava”. Активісти вийшли під турецьке посольство з вимогою припинити військові дії у Сирії.

Однак мирна акція для протестувальників завершилася сутичками. Наприкінці дійства з дипломатичного відомства вийшли кілька агресивних чоловіків, які напали на мітингувальників і навіть завдали їм тілесних ушкоджень. За словами активістів, представники Національної гвардії, не тільки не стали на їх захист, але й допомогли нападникам повернутися на територію посольства.

Винні в нападі на українських громадян не покарані досі. Тим часом активісти б’ють на сполох. Адже поліція намагається звинуватити саме їх у скоєнні злочинів, не пов’язаних із акцією протесту. А за деякими з них ведеться стеження.

Ми розібралися, що саме сталося під турецьким посольством, як діяла поліція та які факти свідчать про переслідування правоохоронцями учасників мирного зібрання.

 

Що сталося біля посольства?

Коли у світі люди почали виходити з акціями протесту проти воєнних дій Туреччини, такі мітинги почалися й в Україні. Спершу – в Одесі, де поліція вимагала зупинити “несанкціоновану” акцію. Згодом – у столиці.

Акція під турецьким посольством у Києві проходила мирно: активісти тримали дистанцію з парканом установи, стояли із плакатами та виголошували антивоєнні гасла. Спочатку жодної реакції від працівників відомства не було. Однак ситуація змінилася ближче до завершення пікету.

Фото Ростислава Погорєлова

Спершу пікетувальників здивувала поведінка нацгвардійців, присутніх на місці. “Старший нацгвардієць з охорони посольства безуспішно намагався обмежити наші права на проведення мирної акції, дезінформував і провокував учасників акції в той час, коли його підлеглі поводили себе не агресивно і навіть демонстрували підтримку наших вимог”, – пояснює Давид Чичкан, учасник акції.

Фото Сергія Мовчана для видання “Політична критика”

“Коли акція вже добігала кінця, з території посольства вийшли близько п’яти чоловіків. Вони щось кричали нам турецькою і зверталися ламаною російською до нацгвардійців, вимагаючи припинити акцію і забрати в учасників плакати”, – розповідає Ганна Циба, дружина Давида, активістка, яка постраждала внаслідок сутичок під час мітингу.

Реакція нацгвардійців на чоловіків здивувала активістів ще більше. Зі слів, учасника протесту Іллі Власюка, невідомі поводилися зухвало. “Я не чув розмови, але по жестикуляції виглядало, наче вони їм наказували. Військовослужбовці національної гвардії слухали їх, наче це їх начальство”, – додає чоловік.

Фото Сергія Мовчана для видання “Політична критика”

Коли нацгвардієць намагався вирвати плакат у протестувальників, чоловіки, які вийшли з дипустанови, вчинили напад. Невідомі агресивно виривали плакати активістів та завдали кільком із них ударів. Зокрема, внаслідок нападу постраждала Ганна – вона отримала удар в обличчя та серйозний забій. Крім Ганни, фізичні ушкодження отримали ще двоє людей.

Фото Сергія Мовчана для видання “Політична критика”

“Нацгвардiйцi не завадили нападати на нас цим чоловікам, але всіляко заважали їх затримати, і самі не затримували, таким чином агресори сховалися на територію посольства”, – пригадує Давид.

Після сутички активісти викликали поліцію. Однак агресорів не затримали. За словами активістів, згодом на місце прибула ще одна група поліції, яку пустили на територію посольства, проте вони не дали жодної інформації щодо того, хто ж нападав на пікетувальників.

Згодом на сайті поліції з’явилося повідомлення з обіцянкою розібратися в інциденті. У ньому ж ідеться про те, що організатори заходу нібито завчасно не попередили про проведення акції. Однак активісти запевнять – заздалегідь проінформували КМДА про подію. А українське законодавство не вимагає отримання будь-якого дозволу на мирне зібрання.

“Право на мирні зібрання та право на вільне вираження світогляду є фундаментальною засадою демократичного суспільства і є особливо важливим для громадських активістів, оскільки наділяє їх можливістю вільно висловлювати свої погляди”, – пояснює юристка УГСПЛ Юлія Коваленко.

 

Хто напав на активістів?

Одразу після нападу активісти подали до поліції колективну заяву про напад на акції. Однак просування у цій справі вони не бачать. За словами активістів, вони досі не знають, хто завдавав ушкоджень пікетувальникам.

Турецьке посольство відреагувало на інцидент у той же день. За інформацією установи, люди, які напали на активістів – не дипломати, а звичайні відвідувачі посольства.

“Демонстранти розгорнули транспаранти, частина з яких містила брудну лайку, та фізично блокували доступ до будівлі посольства. Через цю провокаційну демонстрацію відбулись короткі сварки між демонстрантами і нашими громадянами, що звертались в цей час до посольства. Посольство з сумом сприймає цю ситуацію. Надіємось, що такі неприємні ситуації більше не повторяться”, – йдеться в коментарі посольства журналістам “Радіо Свобода”.

Попри те, що нападники не є дипломатами, а, за даними посольства, звичайними іноземними громадянами в Україні, ентузіазму в розслідуванні справи активісти не бачать. Ганна додає, що справу за її заявою відкрили лише за тиждень і, швидше за все, через тиск преси та обурення громадськості. Імен людей, які побили дівчину, досі не знає ніхто.

“Пізніше в коментарях хтось написав, що один з нападників є власником кафе “Еміль” на Печерському ринку, надіслав фото на підтвердження та адресу кафе. Цю інформацію я передала слідчому Печерського РОВД Володимиру Швидкому, який веде спільну справу – за моєю заявою та колективною заявою учасників акції . Однак, мені не відомо, чи вчиняла поліція якісь слідчі дії відносно нападників”, – розповідає Ганна.

Очікування активістів, що розслідування в їхній справі буде ефективним та призведе до реальних результатів не виправдалися. Натомість вони відчувають тиск з боку правоохоронців. 

“Замість того, аби розслідувати справу, поліція навпаки – стежить за активістами та намагається знайти докази причетності їх до іншої кримінальної справи”, – розповідає адвокат потерпілих Євген Чекарьов. На думку юриста, ймовірно, це робиться з метою їх залякування та відмови від подальшого проведення розслідування.

 

Чому поліція стежить за активістами?

Нещодавно до рук активістів потрапив інформаційний плакат із назвою “Ініціативне розслідування”. Документ містить персональні дані, зокрема фото з біометричних паспортів та домашні адреси кількох учасників жовтневої акції і, більше того, – є свідченням того, що поліція веде за ними стеження.

“У ньому є фото мене, моє дружини, інших учасники акції, а також людей, яких ми не знаємо; вказані наші адреси прописки і актуального проживання та усім нам дається характеристика від СБУ і Кіберполіції, – запевняє Давид Чичкан. – Також там описано вміст чатів з телеграм-месенджера моєї дружини та вказано, що злам її месенджера здійснила кіберполіція”.

Про переслідування учасники протесту здогадувалися раніше. Ганна пригадує – у лютому вона помітила атаку на її акаунти в соціальних мережах.

“Хтось зламав мій телеграм-месенджер та невдало спробував зламати Facebook-месенджер, який був захищений двофазово. Я тоді звернулася до незалежного форензік-експерта, який сказав, що злам був зроблений через VPN, – пригадує дівчина. – Я намагалася зрозуміти, кому і навіщо це могло бути потрібно, але вже за кілька днів почала здогадуватися, що це могла зробити поліція. Адже за тиждень після зламу мені вперше з моменту подачі заяви зателефонував слідчий Володимир Швидкий, запросив мене поспілкуватися і ніби обмовився, що я “поки що потерпіла”.

Чоловік Ганни, Давид, додає: особисті адреси, які були в документі “Ініціативне розслідування”, ніхто з активістів поліції не повідомляв. Отже, припускають вони, ця інформація була отримана саме зі зламаних месенджерів – Ганна запрошувала додому гостей і залишала їм адресу.

На плакаті вказано, що це документ про розслідування підпалів телефонних вишок турецької фірми Lifecell. Схоже, що акцію під посольством та цей злочин намагаються пов’язати.

“Я фігурую на плакаті двічі, як учасниця акції, і як людина, що “може бути причетна до скоєння злочину, – але жодні докази на підтвердження цього припущення не наводяться, – розповідає Ганна Циба. – Всі ці версії щодо мене звісно насмішили, але факт існування цього плакату викликає стурбованість, тому що у ньому опублікована моя домашня адреса і йдеться про запит на стеження за мною та моїм чоловіком”.

Окрім Ганни, за словами Іллі Власюка, на плакаті є інформація про нього самого, Давида, Наталію Луньо, яка повідомляла КМДА про заплановану акцію, та Софію Лапіну, яка вела пряму трансляцію події. Іншими словами – до фігурантів “Ініціативного розслідування” потрапили ті, кого досить легко ідентифікувати. 

“Я вважаю, що співробітники поліції просто настільки некомпетентні і невмотивовані, що не можуть розслідувати підпал вишок, але мають щось робити, імітувати діяльність, а тому стежать за нами, публічними активістами, бо мають наші номери телефону і дані, аби якось звітувати перед керівництвом і, ймовірно, турецькою стороною”, – вважає Давид.

Адвокат УГСПЛ Євген Чекарьов вважає стеження все ж спланованим і навмисним: “Ці дії відверто спрямовані на залякування активістів, адже безпосередньо зачіпають сферу їх приватного життя. Вочевидь, мотивацією до тиску на активістів стала їх активна громадянська позиція та бажання, щоб справа щодо нападу на них під час акції протесту дійсно розслідувалася”.

На жаль, випадки перешкоджанню проведенню мирних зібрань, насильства та тиску на громадських активістів, досить часто супроводжуються відсутністю реакції з боку представників влади. Такі дії становлять вагому перешкоду діяльності активістів та є серйозною віхою на шляху розвитку демократичного суспільства.

 

Надія Суха

Публікація здійснена в рамках проекту “Підтримка та захист громадянського суспільства в Україні”. Проект втілюється за фінансової підтримки Посольства Королівства Нідерланди в Україні та Європейського Союзу.