Родина Марії (ім’я змінене) з Маріуполя була на обліку у місцевих соцслужбах як така, що перебуває у складних життєвих обставинах. Коли постало питання про позбавлення жінки батьківських прав на доньку, яка ще не ходила до школи, соціальна служба вилучила дитину з сім’ї на той час, доки триватимуть судові засідання. Дівчинка потрапила до дитячого будинку ще до повномасштабного вторгнення Росії. А після, разом з іншими вихованцями, заклад був релокований спочатку до Львова, а потім за кордон. Весь цей час Марія намагалась повернути собі доньку. Їй це вдалось завдяки юридичному супроводу адвокатів приймальні УГСПЛ у Дніпрі, що працює на базі ГО «Правозахисна група «Січ». 

Марія тримала зв’язок з працівниками дитячого будинку і знала, що заклад вивозять з Маріуполя на захід України. Жінці також вдалось виїхати з рідного міста і дістатись Львова: там вона орендувала кімнату у гуртожитку. Так Марія бачилась з дитиною. Але згодом, за її словами, з міста дітей вирішили перевезти подалі від війни – у Швейцарію: адміністрація попросила матір дати на це згоду, пообіцявши, що як вирішиться питання у суді, допоможуть повернути дівчинку з-за кордону. 

Наприкінці 2023 року Марія звернулась за юридичною допомогою до громадської приймальні УГСПЛ у Дніпрі. 

– Після повномасштабного вторгнення, відкрите ще у Маріуполі провадження у справі Марії мало б бути передане до Ленінського районного суду Дніпра. Але сталось так, що паперовий варіант документів залишився на окупованій території, а електронного не було. Тобто до Дніпра провадження не дійшло, тому розгляд позову про позбавлення клієнтки батьківських прав завис на невизначений строк, – розповідає адвокатка УГСПЛ Марина Кіптіла. 

Адвокатка приймальні допомогла Марії скласти два позови до суду. Перший – про відновлення втраченого судового провадження. 

– Але з цим позовом ми потрапили у правову колізію. Справа у тому, що судовий процес про позбавлення батьківських справ так і не розпочався. А за нинішніми законами України відновити нерозглянуте втрачене судове провадження неможливо. Тому суд нам відмовив. Ми пройшли суди першої інстанції, апеляції і кругом отримували негативне для клієнтки рішення. Подавали навіть у Європейський суд з прав людини, але і він не відкрив провадження, тому що не побачив для цього підстав. Детальніше, на жаль, вони не пояснюють, – пояснила адвокатка. 

Другий позов, про повернення дитини матері, адвокатка  склала вже до Жовтневого районного суду Дніпропетровська. 

– Цей судовий процес у нас тривав довго: відбулось багато засідань, під час яких суддя хотіла пересвідчитись, що Марія змінила поведінку та позбавилася шкідливих звичок, тому їй можна повернути дитину. Хочу зазначити, що мати завжди була на зв’язку з донькою: вони зідзвонювались щоп’ятниці. За цей час у Марії з чоловіком (а це також біологічний тато дівчинки, яка опинилася у Швейцарії) народилась ще одна донечка. І сестричка за кордоном щиро цьому раділа, вона дуже хотіла повернутись додому і побачити малечу: навіть купувала їй якісь подаруночки. Справа у тому, що суддя побоювалась виносити рішення про повернення дитини зі Швейцарії в Україну, де триває війна. Згодом Марія з чоловіком виїхали до Німеччини: там вони отримали прихисток і помешкання для проживання. Документи з ФРГ, які підтверджують, що подружжя може піклуватись про дитину, ми передали на розгляд суду. З рештою, рішення про повернення доньки нашій клієнтці Жовтневий райсуд Дніпра ухвалив, – резюмує Марина Кіптіла. 

Марія поїхала до Швейцарії і забрала доньку із дитячого будинку. Родина нарешті воззʼєдналася і проживає за кордоном.

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram — УГСПЛ пише | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube | Viber

Матеріал підготовлено за фінансової підтримки Благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» в рамках реалізації проекту «Прискорення прогресу у зменшенні тягаря туберкульозу та ВІЛ-інфекції в Україні», підтриманого Глобальним фондом для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією.