Євген Федорічев: «Адвокати мають справу з наслідками, а правозахисники намагаються боротися з причинами»

Юрист громадської приймальні УГСПЛ у Торецьку Донецької області Євген Федорічев про особливості роботи у регіоні біля лінії дотику, де мешканці мають багато соціальних проблем, місію правозахисників та взаємовідносини з місцевою владою.

Пане Євгене, розкажіть, як Ви почали співпрацювати з Українською Гельсінською спілкою з прав людини?

Я давно знаю координатора місцевої приймальні Володимира Єльця ще по громадській діяльності. Ми з ним займалися багатьма заходами у нашому місті та регіоні, разом заснували громадську організацію «Твоє нове місто». Коли ж відкрилась приймальня УГСПЛ, долучався до роботи – до мене звертався Володимир як до фахового юриста, я допомагав консультаціями. У січні 2019 Володимир запросив мене працювати разом з УГСПЛ. Я погодився. По-перше, розумів, що проблем правого характеру у регіоні багато. А, по-друге, можливо, через покликання. Вважаю, що професія юриста, навіть не юриста, а правозахисника, я розрізняю ці поняття, дуже схожа на професію лікаря. Тільки лікар лікує якісь фізичні хвороби, а юрист-правозахисник – соціальні вади.

Поясніть, чому у Торецьку важливо бути не просто юристом, а правозахисником?

У нашому місті достатньо юристів – діють різні адвокатські контори, об’єднання. Ці люди надають фахову юридичну допомогу. Але далеко не всі вони є правозахисниками. Чому? Тому що адвокати мають справу з наслідками, а ми, як правозахисники, намагаємось боротися з причинами. Ми бачимо, є проблеми, які непоодинокі і неіндивідуальні, і наша задача зробити так, аби в регіоні була така політика, яка призводить до унеможливлення виникнення цих проблем, ситуацій з порушенням прав людини. Ми не зацікавлені в тому, щоб якомога більше було порушень прав людини, на відміну від адвокатів, які на цьому заробляють. Ми робимо все, аби порушень, зокрема з боку місцевої влади, було менше. І тому ми прагнемо не тільки вирішувати конкретні індивідуальні справи, а доносити цей посил саме до органів місцевої влади, які мають обслуговувати інтереси жителів громади.

Можете розказати, які найпоширеніші запити отримуєте від громадян?

На тлі зубожіння найчастіше людей цікавлять питання матеріальних виплат – субсидії, пенсії, соціальної допомоги. І оскільки з мого досвіду знаю, що держава в особі профільних структур, таких як Пенсійний фонд або органи соціального захисту, зовсім не зацікавлена збільшувати обсяг або кількість цих виплат, а навпаки – зменшувати, таке урізання відбувається не зовсім законними шляхами. Тобто пільговикам відмовляють зі штучних незаконних підстав. Ми ретельно вивчаємо такі випадки, інколи звертаємось до суду, аби було ухвалене рішення, яке би бодай визнавало дієву бездіяльність цих профільних структур протиправною.

Окрім соціальних питань, з якими ще звертаються?

Починаючи з криміналу і закінчуючи сімейними справами – розлучення, оформлення опікунства, аліментні питання тощо. Дуже широкий спектр.

А чи звертаються до громадських приймалень УГСПЛ мешканці непідконтрольних Уряду України територій, що цікавить їх?

Найпоширеніший запит – легалізації певних документів, які були видані на непідконтрольній території органами, що не уповноважені це робити, органами так званих невизнаних республік. Це свідоцтва про народження або смерть. Також певний час було дуже актуальне питання перетину блокпостів та притягнення до адміністративної відповідальності. До нас зверталися громадяни з проханнями оскаржити дії прикордонної служби, представники якої масово накладали штрафи на людей за те що вони нібито перетинають лінію розмежування в невизначених пунктах, а насправді державний кордон України.

Чи є запити про допомогу викрадення або зникнення людина на непідконтрольних територіях?

Кількість таких справ можна перелічити на пальцях. Але і їх ми передаємо до Центру стратегічних справ УГСПЛ до Києва – там спеціально обізнаних фахівців, які надалі вже вивчають ситуацію і вирішують, що робити, чи подавати скаргу, приміром, до Європейського суду з прав людини.

Які особливості роботи правозахисника в Торецьку – місті фактично на лінії зіткнення, де проживають люди з різними політичними поглядами?

Я не питаю у людей, які звертаються до нас, яких вони поглядів, як і лікар, а намагаюсь всім допомогти, якщо це в моїй компетенції. Варто говорити про інший аспект. У цій прифронтовій зоні, нажаль, місцева влада не зацікавлена в тому, аби співпрацювати з правозахисникам. Вони бачать у нас не союзників, а конфліктних осіб, які ставлять незручні запитання, домагаються для органів влади якихось незручних рішень у суді, з які потім треба виконувати. Наприклад, притягувати винного у порушені прав до відповідальності. Але не дуже хочеться визнання свої помилки, бездіяльність на цій специфічній території, яка в принципі може призвести до більшого загострення соціального напруження та, можливо, навіть колапсу. А ці ж органи покликані, аби запобігти цьому колапсу, соціальному напруженню. Ми вказуємо на помилки, їм це не подобається, і з нами не хочуть співпрацювати.

Можете навести приклад такого протистояння?

Наприклад, у Торецьку є автовокзал. Він у жахливому стані, хоча він – обличчя міста. Ми, як правозахисники, почали це питання педалювати. Як і питання якості доріг. У відповідь з боку органів влади отримували відмовки. Це були якісь казочки про те, що «бюджет у нас не дозволяє» зробити ремонт. Тоді ми звернулися до поліції з заявою. І для того, аби уникнути притягнення до відповідальності керівника нашої військово-цивільної адміністрації, поліція перенаправила наше звернення в інше місто – Краматорськ. Принаймні, так нам повідомили. Проте, коли ми запитали у Краматорську, чи було таке звернення, отримали відповідь – ні. Подібні випадки свідчать про те, що на місцевому рівні це питання вирішувати не хочуть, адже поліція мала би притягати до відповідальності посадових осіб місцевої адміністрації, з якими вони у гарних стосунках.

Але коли ми ставимо незручні запитання, то інколи трапляються цікаві історії. Є у наприклад, «співпраці» з місцевим управлінням соціального захисту населення. Одинокій матері відмовили у соціальних виплатах. І коли ми взялися за справу і пішли до суду, домоглися, аби виплати були призначенні, а бездіяльність управління визнана протиправною, паралельно звернулися до керівника військово-цивільної адміністрації, якому підпорядковане й управління, аби притягнули до відповідальності керівника відповідного департаменту. Знаєте, що нам відповів керівник військово-цивільної адміністрації?.. Вже ж є рішення суду, права місцевої жительки поновлені, тож і вимагати нема чого. Тобто не вважати за необхідність притягати до відповідальності керівника, оскільки є рішення суду.

За Вашими спостереженнями у разі порушень прав людини громадяни частіше звертаються до юристів чи опускають руки?

Люди почали все ж таки не боятися звертатися до фахівців. Але, нажаль, у багатьох взагалі відсутнє розуміння, що потрібно робити у певній ситуації. Нема  загального розуміння – хто порушив їх права, і до кого звертатися згідно компетенції і повноважень. Люди часто вимагають, аби звернулися до президента, Верховної Ради за допомогою у полагодженні даху чи ремонту квартири після затоплення. Або у той час, коли це компетенція українських правоохоронних органів, просять писати заяви до Європейського суду з прав людини. Тобто правова обізнаність на досить низькому рівні, багато речей доводиться пояснювати буквально «на пальцях». І це ми працюємо сумлінно. Але у той ж час стикаємося з випадками, коли після звернень до адвокатів, про яких я згадував на початку, доводиться виправляти ситуацію.

Як Ви оцінюєте ефективність роботи приймальні у регіоні?

Не всі люди можуть дозволити собі звернутися до адвоката, заплатити певну суму грошей. До того ж результат їм ніхто не гарантує. Ми ж надаємо послуги безоплатно. Звертаючись до нас люди бодай впевнені, що не дуже постраждають фінансово. Наша робота перш за все спрямована на захист незахищених верств населення, тобто тих, хто в першу чергу потребують допомоги – пенсіонери, інваліди, користувачі соціальних пільг. Особливо це важливо у цьому складному регіоні, де є населені пункти – Щербинівка, Озерянівка, Залізне, Нью-Йорк, у яких недоступні юридичні послуги. Ми ж виїжджаємо на місця і надаємо правові консультації, співпрацюємо з молодіжними організаціями у регіоні. Ми докладаємо зусиль, аби люди відчували себе захищеними і мали можливість оскаржити  незаконні дії, зокрема, чиновників.