Як виміряти досягнутий прогрес у реалізації Національної стратегії у сфері прав людини?

Які інструменти слід застосовувати, щоб переконатись, що програмні документи у цій сфері виконуються? Відповідь на ці та інші питання мав дати семінар-практикум, що відбувся у Києві  20 та 21 вересня. Близько сорока його учасників, серед яких були представники державних органів, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та активісти організацій громадянського суспільства, впродовж двох днів напрацьовували індикатори для моніторингу Національної стратегії та Плану дій на її виконання.

Тренерами семінару виступили міжнародні експерти системи ООН.

Раджев Малхотра – експерт у питаннях застосування концептуального та емпіричного аналізу для вивчення та висвітлення макроекономічних питань у політиці розвитку, податково-бюджетній політиці та бюджетуванні; плануванні, моніторингу, оцінці та аналізу впливу; оцінюванні рівня бідності та людського розвитку; прав людини та розвитку.

Пан О’Доннелл – юрист із 39-річним стажем роботи у сфері прав людини. З 1993 року працював незалежним консультантом, переважно для органів ООН, у більш ніж 40 країнах Африки, Азії, Європи та Латинської Америки. Останні 10 років працює здебільшого з ЮНІСЕФ, у регіоні ЦСЄ-СНД, із питань, що стосуються ювенальної юстиції.

Завдяки консультуванню експертів учасники розробили індикатори вимірювання досягнутого прогресу у виконанні розділів Національної стратегії у сфері прав людини, а саме: права не бути підданим катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність поводженню чи покаранню, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, захист прав внутрішньо переміщених осіб.

Працюючи над виробленням індикаторів розділу щодо протидії катуванням та жорстокому поводженню, експерти зауважили, що «…низка очікуваних результатів не буде і не може бути досягнутими, доки на їх реалізацію не будуть виділятись відповідні кошти. Теоретично, закріплення певних заходів на рівні програми або плану, мало б мати наслідком передбачення коштів в держбюджеті на відповідний рік, проте з огляду на системність проблеми фіксації зобов‘язання без відповідного фінансового забезпечення, пропонується одним з індикаторів все ж таки встановити розмір фінансування (чи то взагалі факт його наявності)».

Крім того, експерти прокоментували складність пошуку індикаторів для вимірювання досягнутого прогресу щодо захисту прав внутрішньо переміщених осіб: «вірогідно, це через відсутність чіткої статистики, яка б давала розуміння про реальний стан дотримання прав ВПО, а відтак, і сформулювати індикатори було складно».

Разом із тим, організатори та учасники семінару сподіваються, що розроблена система індикаторів вимірювання досягнутого прогресу у реалізації Національної стратегії у сфері прав людини буде підтримана урядом як уніфікована модель моніторингу цього стратегічного документу.

Організаторам семінару-практикуму виступили Українська Гельсінська спілка з прав людини спільно із Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини та Програмою розвитку ООН в Україні.