Як сьогодні правозахисники оцінюють стан забезпечення прав людини людей з інвалідністю?

У травні 2021 року відбулася нова дискусія в рамках ініціативи УГСПЛ #експертиЗА! Цього разу ключовою темою була проблема забезпечення прав людини людей з інвалідністю. Пропонуємо вашій увазі серію публікацій із короткими витримками з обговорень окремих питань. Перша тема – стан забезпечення прав людини цієї категорії населення.

Ірина Текучова, аналітикиня ГО “Fight For Right”: Я вважаю, що ситуація покращується, якщо не з де-факто дотриманням прав людей з інвалідністю, а з питаннями навколо дотримання прав людей з інвалідністю. Змінюється дискурс; проблема недоступності, неінклюзивного суспільства в нас не знаходиться більше у процесі стагнації, а виходить на порядок денний держави, і це є дуже позитивним фактором.

В нас у квітні цього року була прийнята Національна стратегія з безбар’єрності. Я не буду давати оцінку самій стратегії, але факт того, що в нас вона існує, говорить про те, що держава визнає важливість дотримання прав людей з інвалідністю і починає пріоритетизувати ці питання. Також вже другий рік поспіль в нас відкритий конкурс на державне фінансування для громадських організацій осіб з інвалідністю – дуже велика перемога громадянського суспільства, і це дає змогу громадським організаціям бути більш впливовими, ставати повноцінними гравцями та партнерами в процесі державотворення та взагалі формування політики, яка стосується прав людей з інвалідністю.

Громадські організації почали більше використовувати міжнародні механізми комунікації та впливу на державну політику. Минулого року “Fight For Right” разом з національною мережею правозахисників та іншими організаціями людей з інвалідністю сформували та подали альтернативний звіт щодо виконання державою Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю. У 2019-му році ми подавали також в рамках процедури “List of Issues Prior to  Reporting” – перелік запитань, відповідь на які ми хотіли би отримати у звіті державному, і ми дуже пишаємось тим, що ООН врахувало у своєму заключному зауваженні більшість наших запитань.

Віктор Іванкевич, представник Уповноваженого з дотримання рівних прав і свобод: Принаймні за останні 30 років суспільство почало розгортатися до цих проблем. І я згоден, що попередні стратегії і плани дій не виконані до кінця, але принаймні про це починає говорити суспільство. Так, і сьогодні ми можемо привести приклади, коли здорові люди кажуть: «Ви знаєте, я не хотів би, щоби мої діти навчалися з дітьми з інвалідністю». Але якщо це питання перебуватиме в полі зору суспільства, то суспільство так само мінятиметься. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини може ініціювати вивчення і моніторинг певних проблем і складати рекомендації органам влади.

Щорічні доповіді. За минулий рік принаймні досліджувалося питання доступності виборчих дільниць для осіб з інвалідністю. Відповідно, ми провели моніторинг 1110-ти дільниць і побачили, що тільки один відсоток виборчих дільниць повністю відповідав питанням доступності для осіб з інвалідністю, 85% виборчих дільниць залишалися і залишаються недоступними для цієї категорії наших громадян. 

Відповідно, були сформовані рекомендації Уповноваженого, і зараз ми фактично щомісяця відслідковуємо, як міняється ситуація щодо доступності виборчих дільниць. І сподіваємось, що на наступні масові вибори, які відбудуться в Україні, принаймні відсоток доступних дільниць буде набагато більший.

Стосовно нашого моніторингу в сфері праці: є на сьогоднішній день дуже багато проблем із створенням робочих місць для осіб з інвалідністю. І, хоча статистика тої ж Державної служби зайнятості говорить про те, що чисельність працевлаштованих через цю установу осіб з інвалідністю зросла на 15,2% порівняно з 2019 роком, але ми перевірили цю ситуацію у розрізі областей і побачили, що не збільшено на 10% у жодній області кількість робочих місць для осіб з інвалідністю, а навпаки: в Дніпропетровській області, Харківській, та в Києві зменшено більш як на 12%.

Я хочу вас поінформувати, що у складі Міністерства соціальної політики України працювала комісія, яка передбачала можливість надання переваг по сплаті податків для підприємств, організацій, заснованих організаціями осіб з інвалідністю і де працюють особи з інвалідністю. Принаймні я, коли працював у цьому міністерстві, очолював цю комісію, і за рік ми приймали рішення, принаймні, близько по 50-ти підприємствам щороку. На жаль, я сьогодні не чув, щоб ця комісія продовжувала свою роботу.

Проблема психологічного супроводження таких осіб у трудовому колективі після їх працевлаштування протягом певного часу – це також питання, яке могло б вирішити багато проблем, з якими стикається особа з інвалідністю. Для особи з інвалідністю нема нічого гіршого –знаходитися вдома, в чотирьох стінах, нікуди не виходити і ніде не працювати. Тому наше суспільство має створити умови для цих людей, для того, щоб вони могли працювати. Безумовно, питання фінансування є одним із головних питань. Бо які б гарні програми сьогодні не писалися, але якщо не буде певного фінансування, то зрозуміло, що і бюрократична машина завжди буде пробуксовувати.

Ще я хочу привернути увагу: в умовах ковіду найбільше потерпають особи з інвалідністю. І, на жаль, кількість безробітних у нас зросла під час пандемії – за цей період на 1 000 000, і, безумовно, в першу чергу постраждали працюючі особи з інвалідністю. Звісно, ці проблеми є загальними, але для саме цієї категорії вони найбільш відчутні. 

Я також хочу запросити всіх учасників сьогоднішнього круглого столу доєдналися до роботи. Наш Офіс зараз опрацьовує матеріали до спеціальної доповіді Уповноваженому «Про дотримання прав осіб з інвалідністю в Україні”.

Ірина: Я би хотіла прокоментувати, пане Вікторе, те, що Ви сказали з приводу виборчих прав недієздатних осіб. Коли в нас був прийнятий Національний план дій з реалізації Національної стратегії з прав людини, то це питання підіймалося і держава відповідно до цього документу пообіцяла вивчити міжнародний досвід та надати власні висновки. Як Ви вже сказали, у 2017 році держава вивчила досвід і вирішила, що Україна не готова до такого експерименту.

На той час близько 5-6 країн Європейського Союзу повністю вже відмінили заборону голосування для недієздатних виборців. На 2020-й рік цих країн вже близько 20, які повністю або частково відмінили заборону голосування. Я хочу сказати, що цей процес невідворотний: хочемо ми цього чи ні, але у короткостроковій перспективі Україна повинна перестати порушувати міжнародні законодавства, і я думаю, що ми прийдемо до того, що повністю заборона буде скасована.

Чому? Є дуже логічне пояснення. Якщо ми говоримо, що виборець з інтелектуальними порушеннями не має право голосувати, оскільки він не може здійснити свій свідомий вибір та критично мислити, то, якщо не дискримінувати нікого, ми повинні зробити відповідний екзамен для всіх виборців, які проживають у нас в Україні.

Якщо ми, відповідно, не робимо екзамен для всіх виборців, то порушуємо права осіб з інтелектуальною інвалідністю, оскільки це не нам вирішувати, наскільки людина обізнана про виборчі права, наскільки людина обізнана про кандидатів, і ми не можемо робити такі суб’єктивні висновки.

Сергій Богданов, заступник голови всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів»: У 2014 році мінімальна зарплата, мінімальна пенсія і прожитковий мінімум були майже на одному рівні, різниця – пару гривень. Починаючи вже з 2015 року і до сьогоднішнього дня, пенсія зростала втричі, а мінімальна зарплата відрізняється від мінімальної пенсії також втричі. Це означає, що люди з інвалідністю перестали довіряти владі. Натомість почали довіряти громадським організаціям. Що робить влада? Зараз влада, як показує 2020 рік, припинила фінансувати громадські організації інвалідів, мотивуючи це різними «пандеміями». Пандемія є, але це не означає, що цим організаціям не треба давати на утримання. Отримують дві-три організації.

Дискусія в рамках ініціативи #експертиЗА! була проведена разом з онлайн виданням www.newssky.com.ua та інститутом досліджень суспільства «Кронос».