Публікація

Як правозахисниці за візою ходили (опис власної історії)

Віце-президентам Центру "Ла Страда-Україна" Ользі Калашник та Людмилі Ковальчук Посольством Королівства Нідерланди відмовлено в отриманні віз. Аналітичні матеріали з власного досвіду.

      Ми добре розуміємо важливість співпраці з демократичними державами та міжнародними організаціями, і що для нас – представниць громадських організацій України, є запорукою впровадження у власній країні стандартів демократії, верховенства права та прав людини. У зв’язку ж із погіршенням ситуації в Україні із дотриманням прав людини та демократією, використанням кримінального переслідування в політичних цілях, підтримка з боку Європейських інституцій для українських правозахисників стає більш важливою. Причому ця підтримка виражається не тільки і не стільки в наданні фінансових ресурсів через різноманітні фонди на здійснення правозахисних проектів, скільки в ідеологічній підтримці, допомозі у пошуку експертів, партнерів, проведенні заходів, а також отриманні віз для здійснення ділових поїздок за кордон.

      У зв’язку з останнім Європейським Союзом прийнято Директиву щодо підтримки діяльності правозахисників, де зазначається, що "підтримка правозахисників – це вже давно загально визнаний елемент зовнішньої політики щодо прав людини Європейського Союзу", і забезпечується така підтримка через допомогу у "створенні мереж правозахисників на міжнародному рівні, включаючи сприяння зустрічам правозахисників та видачі термінових віз (вид. авторами)".

     Необхідність підтримки роботи правозахисників в таких країнах, як Україна, знайшла своє відображення і в ряді інших міжнародних документів, серед них – Декларація ООН щодо правозахисників, для посилення виконання якої створено інститут Спеціального доповідача ООН з питань правозахисників.

    Подивимося, як же виконуються положення цих документів? Зокрема, як виконується Директива Європейського Союзу країнами-членами ЄС?

    Звернемося до нашого нещодавнього приклада звернення до Посольства Королівства Нідерландів в Україні і його допомоги. Нагадаємо, що Центр «Ла Страда-Україна» – громадська організація, яка має секретаріат міжнародної мережі в Амстердамі. Завчасно 18 березня 2011 р. були подані документи на отримання шенгенської візи для можливості участі в міжнародних заходах з протидії торгівлі людьми, що організовані Міжнародною асоціацією «Ла Страда», заснованою та розташованою в Нідерландах.Перші такі заходи мали відбутися 4-9 квітня 2011 р. в Італії. Це – Платформа громадських організацій Європи, які працюють у сфері протидії торгівлі людьми, а також перша зустріч Європейської мережі організацій з протидії торгівлі людьми ENPATES. Ольга Калашник та Людмила Ковальчук мали б бути єдиними представницями від України.

    Сама історія виглядає так. Працівниця візового відділу спочатку документи не хотіла приймати, перенаправляючи на візовий центр. Однак після наполягання на важливості поїздки прийняла, при цьому попередивши, що отримати візу в посольстві буде і важче, і довше. Сказала, що необхідно донести підтвердження бронювання готелю та квитків. Що і було зроблено. 28 березня уповноважена співробітниця організації прибула в візовий відділ Посольства о 16.00 для отримання документів. Довго чекала. Відкрили тільки о 17.10, хоча за графіком роботи, оприлюдненим всюди, мали б відкритися о 16.00. Працівниця Посольства повернула паспорти з листом відмови, написаним, зауважте, голландською мовою. Будь-які пояснення чи уточнення відмовилась надати, грубо зазначивши «Все є в листі. Читайте!».

    Коли переклали лист, з’ясувалось, що причина відмови полягає в тому, що недостатньо доказів перебування в Нідерландах. Але голландська організація проводить заходи в Італії , бо європейські громадяни мають право вільно подорожувати всіма країнами Європи, куди й запросили українських партнерів. Могла, до речі, проводити і в Україні. Візи ж європейцям не потрібні!

    З точки зору прав людини дуже сумнівна причина відмови. Тим більше, що подібний (але позитивний) досвід мали і раніше. Бо заходи проводяться в різних країнах. Службові відрядження відбуваються на запрошення Міжнародної асоціації «Ла Страда» не лише в Нідерландах. Як ми розуміємо, на те й дається піврічна або річна шенгенська віза, що дає право в’їзду в усі країни цієї зони протягом зазначеного часу.

   Але якщо вже в Посольстві вважають це важливою причиною, навіщо тоді приймаються документи і тримаються 10 днів, якщо формальна причина відмови, з точки зору Посольства, була видна одразу?

    Далі дії розгортались так. Це важливо, бо кожен крок, кожен епізод демонструє неповажне ставлення працівників Посольства до українських громадян в цілому. 28 березня Сюзанна Гофф, координатор Міжнародної асоціації «Ла Страда» зателефонувала в Посольство (голландською мовою), щоб з’ясувати ще раз причини відмови і запевнити в тому, що співробітниці української організації не становлять загрози національній та міжнародній безпеці ані Голландії, ані ЄС, ані іншим країнам світу. Надісланий і був лист на ім’я Посла від Центру «Ла Страда-Україна» з проханням розібратися в ситуації та допомогти у вирішенні питання. Адже зривається участь представників українського третього сектору у важливих міжнародних заходах.

    Координатору Ла Стради Міжнародної повідомили, що 30 березня Ковальчук Л. та Калашник О. запрошені до Посольства на зустріч з аташе з візових питань для прояснення ситуації. Коли ж ми з’явилися у зазначений час на зустріч, з’ясувалося, що аташе на даний момент знаходиться на нараді і запросили до візового відділу до віконця.

    І знову повна демонстрація ігнорування правами та інтересами українських громадян. Візовий відділ відкрили о 10.10 тільки після прохання це зробити на прохідній самого Посольства (на дверях візового відділу значиться, що працюють з 9.15). Працівниця безцеремонно заявила: «То це ви хочете знати про причину відмови? То слухайте. Ваші документи підтверджують поїздку в Італію». Пояснення стосовно того, що запрошує міжнародна організація з Нідерландів, що це саме вона організовує, що це один з серії запланованих заходів, що такий досвід отримання віз вже мали і подібні аргументи ніякого ефекту не дали. На прохання дати офіційну письмову відповідь, зазначили, що не уповноважені. Також було проігнороване зауваження, що додатково документи стосовно наступних заходів у Голландії не вимагались (всі документи, які вимагалися Посольством були надані). В листі наведено таке пояснення «Мета та обставини перебування недостатньо підтверджені». Хоча у запрошенні зазначено, що Нідерланди є основним місцем перебування протягом наступного року. Про Директиву ЄС вона і слухати не хотіла, почала перебивати і знервовано казати, що її це не цікавить, вона вже все сказала. На прохання представитися вона відповіла, що не зобов’язана відповідно до інструкції цього робити.

    Що ж це за інструкція така в посольстві Нідерландів, яка не дозволяє його представникам називати своє ім’я? Відповідь дуже «професійна» – «інструкція спілкування з вами». Нас цікавить також від кого з керівників була отримана така інструкція? Після цих слів працівниця повернулася до свого робочого столу, а до заявників спиною, даючи зрозуміти, що розмову закінчено. Оригінали запрошення, відривний листок страхового полісу залишились в Посольстві.

    Заплановані та організовані зустрічі є дуже важливими і для Ла Стради, і для України, оскільки на них відбудеться започаткування нової європейської мережі громадських правозахисних організацій, стратегічне планування громадських організацій у сфері протидії торгівлі людьми, обговорення сучасних тенденцій розвитку проблеми та вироблення рекомендацій щодо ефективних дій у відповідь, гармонізація програм та проектів громадських організацій, обмін кращим досвідом. Досвід участі в подібних міжнародних заходах показує важливість участі представників країн походження, тобто країн, звідки відбувається вивезення людей для торгівлі ними. А неучасть на руку всім тим, хто сприяє руйнуванню системи дотримання прав людини та впровадження гендерної рівності.

 Виникає дилема – хто з міжнародних організацій нас підтримує, і хто – заважає діяльності? З одного боку ми маємо підтримку фондів, посольств європейських країн на діяльність неурядових організацій, за що дуже вдячні, а з іншого боку, нам ставляться штучні бар’єри, що унеможливлює ту ж саму діяльність!

Є питання щодо обізнаності працівників посольств та візових відділів щодо діяльності правозахисних організацій та міжнародних документів, що цю діяльність забезпечують?

Є питання і ставлення до громадян нашої країни. Бо поваги і розуміння в посольстві Королівства Нідерландів не дочекалися.

Чи це не відноситься до питань дотримання прав людини?

 

 

Для довідки. Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда-Україна» – громадська правозахисна організація, працює в Україні з 1997 р. Вона є одним із засновників Міжнародної асоціації «Ла Страда» (м. Амстердам, Нідерланди). Центр «Ла Страда-Україна» представлений в міжнародних мережах громадських організацій ECPAT (Протидія комерційній сексуальній експлуатації дітей), ARIADNE (Протидія торгівлі людьми), GAATW (Протидія торгівлі жінками), eNACSO (Безпека дітей в Інтернеті), the Code (Протидія втягуванню та використанню дітей в секс-туризмі), PICUM (Безпечна міграція), AWID (Права жінок).

 Фахівці Центру брали участь як експерти в роботі комітетів ООН, Ради Європи, зустрічах ОБСЄ, заходах Європейського парламенту, Європейської Комісії.

 

Ольга Калашник

Людмила Ковальчук

Катерина Левченко


Київ, 30 березня 2011 року

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування