#ЗаЩо

Активіст з Дніпра Всеволод Новохатько допомагає місцевим мешканцям звільнити їхню вулицю від незаконних кіосків. У травні 2018 року він домовився про зустріч з начальником патрульної поліції Дніпропетровської області, щоб принести йому зібрані докази. Але наступного дня на Всеволода напали та побили. З речей зникла лише флешка. Замовників та виконавців нападу за два роки так і не покарали, а поліція саботує розслідування.

Боровся проти незаконного перекриття вулиці 

Вулиця Інженерна у Дніпрі знаходиться у місці, де багато людей та активний рух. Поруч – Будинок культури «Шинник», у якому діти займаються баскетболом, танцями та творчістю. За рогом – техніко-економічний ліцей. А по самій вулиці мешканці мікрорайону йдуть до зупинок транспорту, який їде до центру міста. Тож не дивно, що ще на початку двотисячних знайшлись бажаючі встановити на тротуарах вулиці Інженерної декілька кіосків, щоб продавати перехожим каву, цигарки та навіть одяг. 

Згодом це переросло у стихійний ринок, кіосків там з’явилось близько сотні. Їх не тільки поставили на тротуарах, а ще й розвернули так, що вхід до них став з проїжджої частини. На вулиці встановили декілька різних засобів блокування руху транспорту – шлагбауми, стовпчики та паркан. Один з місцевих мешканців, потерпаючи від того, що по Інженерній неможливо проїхати, прислав фотографії дніпровському активісту Всеволоду Новохатьку, та попросив допомоги. 

Всеволод – активіст та редактор сайту «Закон один для всіх», або «ЗОВ». Він вже 9 років проводить розслідування щодо бездіяльності правоохоронних органів у Дніпрі. Наприклад, писав про ДТП, у яких ніхто так і не був покараний та про сім’ю підполковника МВС Юрія Берези. 

Фотографії з вулиці Інженерної Всеволода зацікавили, і він почав надсилати запити, щоб дізнатись, чи справді це незаконно. Це почалось восени 2017 року. 

Виявилось, що ще у 2016 році кіоски намагались узаконити. ТОВ «Ювілен» подавало відповідні документи до міськради, проте чиновники відмовили. Мерія аргументувала відмову тим, що проїзд по Інженерній перекривати не можна, а кіоски від проїжджої частини треба відвернути. Проте цього так і не сталось. 

«Ми почали діставати патрульну поліцію зверненнями, що на вулиці заблокували рух автівок, – розповідає Всеволод. – Згодом поліція підтвердила: Інженерну перекрили незаконно. Але майже півроку патрульні нічого не робили. Тільки взимку 2018 року поліція видала припис звільнити вулицю. Проте знову-таки, не поспішала його виконувати». 

На Інженерній не просто стоять кіоски, а навіть встановлені відеокамери та є будка охорони. Все, як на справжньому ринку, тільки з’явився цей торгівельний квартал без жодних дозволів. За даними, які озвучували на одному з мітингів орендарі кіосків – з них збирають по $200 на місяць за «вирішення питань». 

У квітні 2018 року поліцію нарешті «додавили» – вони приїхали та зрізали паркан болгаркою.

 

Напад

Власникам кіосків та їхнім охоронцям таке рішення не сподобалось. Навіть за відсутності паркану, охорона фізично намагалась не пустити на вулицю водіїв. Відбулося кілька сутичок. 

«У травні мені розповіли, що охоронці незаконного ринку планують йти домовлятись з поліцією, – розповідає Всеволод Новохатько. – Я зв’язався з начальником патрульної поліції Дніпропетровської області Андрієм Калюжним. Домовився, що прийду та принесу усі зібрані документи, які підтверджують, що вулиця перекрита незаконно. Він радо дав свій телефон та попросив подзвонити». 

За словами Всеволода, він кілька разів зідзвонювався з Калюжним, щоб домовитись про зустріч. Той весь час був зайнятий. Домовились, що всі дані будуть у Всеволода з собою, та, як тільки у начальника патрульної поліції з’являться зайві 15 хвилин, він подзвонить. Наступного ранку після цієї домовленості, 24-го травня 2018 року, на Всеволода напали посеред вулиці. 

«Я вийшов зі свого двору та розмовляв по телефону, коли на мене напали двоє, – розповідає Всеволод Новохатько. – Почали бити. В сумці у мене була відеокамера, в руках – телефон, але взяли тільки флешку. Нападників злякали перехожі, і вони втекли». 

Активіст впевнений, що метою нападників було потягнути час. На момент нападу він встиг зібрати цілу папку відповідей міськради та інших органів про те, що кіоски та огорожа на Інженерній встановлені неправомірно. 

«Якби Калюжний отримав ці документи, у нього не було б іншого виходу, окрім як дати команду прибрати кіоски та паркан, – говорить Новохатько. – Гадаю, нападники хотіли знищити документи, щоб я знову був змушений надсилати запити та чекати відповіді». 

Найближчий місяць Новохатько лікувався після нападу – у нього було розбите обличчя та гіпс на руці. Андрій Калюжний відмовився від зустрічі. А на Інженерній не тільки повернувся паркан, а й з’явились знаки «проїзд заборонено». 

 

У пошуках справедливості  

Після нападу Всеволод викликав поліцію та написав усі необхідні заяви, в яких прямо вказав, що напад пов’язано із його журналістською діяльністю. Слідчий зв’язався з ним лише на четвертий день. На той момент у активіста вже були записи з відеокамер, розташованих поруч із його будинком. 

«На відео видно, що з 6:30 ранку на мене біля будинку чекала автівка, – розповідає Всеволод. – Близько восьмої я вийшов з дому і автівка відразу заїхала у підворіття. А двоє нападників після побиття побігли туди ж». 

Активіст віддав поліції відеозаписи, на яких видно номер автівки та розповів про домовлену зустріч з начальником патрульної поліції. Він заявив, що подає клопотання про проведення радіорозвідки. Тобто у мобільних операторів мали запросити усі номери телефонів людей, які в цей час перебували в районі нападу. Після цього слідство на півроку зупинилось. 

Паралельно Всеволод проводив власне розслідування. Активіст дізнався, що водій автівки, яка чергувала на вулиці майже півтори години – такий-собі ріелтер з Кам’янського (колишній Дніпродзержинськ), колишній помічник судді одного з судів Дніпропетровської області. На допиті він розказав, що якась людина з Кам’янського попросила його знайти житло в Дніпрі, і саме тому, мовляв, він у той день зранку приїхав до будинку Новохатька. За свідченням сусідів Всеволода, біля того місця, де чогось чекав ріелтер, ніхто житло не продає.

«Він сказав поліцейським, що в машині з ним ніхто не сидів. Хоча по всіх камерах видно, що затонована автівка заїжджає у підворіття, а виїжджає з нього не відразу. За цей час у те ж підворіття забігають нападники. Очевидно, що вони сіли у автівку і далі їхали вже втрьох», – розповідає він. 

Автівку відразу після нападу ніхто не розшукував. Її знайшли майже через тиждень. Всеволод подавав клопотання на арешт машини, але слідчі відмовили – через тиждень після нападу знімати відбитки пальців було вже пізно. 

 

Як саботують розслідування 

Домагаючись справедливого розслідування нападу, Всеволод Новохатько написав заяву в прокуратуру, щоб у його справі змінили підслідність. Прокуратура визнала бездіяльність слідства, і справу передали з районного відділу поліції до Дніпровського. Наступні 5 місяців знову нічого не відбувалось. 

«Коли я приношу їм якісь документи, вони починають метушитись та відповідати. Якщо не приношу – справа не рухається», – говорить Всеволод. 

Не допомогло навіть те, що справу розглядала Тимчасова слідча комісія Верховної Ради із розслідування нападів на активістів, спроби правоохоронців закрити її все одно тривали. 

«Справу про напад на мене намагались закрити двічі. Я поновлював її через суд, висловлював недовіру слідчим та прокурорам і просив усіх замінити. Так тривало кілька місяців. Тому я подав заяву вже за іншою статтею – «напад на журналіста» – розповідає Всеволод. 

Заяву розглядали як звернення, активіст знову подав до суду, той примусив прокуратуру внести дані до ЄРДР. Прокурори знову цього не зробили. Тоді Всеволод подав скаргу щодо невиконання рішення суду. Лише через півтора місяця після подання заяви про злочин та через місяць після рішення суду про бездіяльність прокуратури дані внесли до ЄРДР. Але ця маленька перемога якраз співпала з початком карантину, тому рух знову зупинився.

«Наразі має бути відкрито близько 5 кримінальних справ. Кожен прокурор, через якого проходили мої заяви, винен у тому, що він їх не розглядає», – говорить Новохатько. 

 

Що далі 

Після карантину Всеволод Новохатько продовжить боротись за те, щоб розслідування щодо нападу на нього проводили як слід. 

«Залякати нападом мене не змогли, – говорить він. – Але все це відбирає величезну кількість часу. Я став проводити менше розслідувань, бо змушений грати у «пінг-понг» з поліцією та прокуратурою, відкриваючи кримінальні справи та збираючи документи. В моїй справі понад 500 сторінок, але всі вони – ні про що».

Більшість документів – протоколи опитувань сусідів, бо поліція наполягає, що напад відбувся «на побутовому підгрунті», або з «раптової неприязні». Висновки Всеволода про те, що це був заздалегідь спланований напад, правоохоронці ігнорують.

«Наприклад, я таки добився проведення радіорозвідки – дані про те, які телефони були включені перед та після нападу в цьому місці у справі є. Їх мали проаналізувати експерти, але цього ніхто не зробив. Тобто саботаж, саботаж і ще раз саботаж», – говорить Всеволод». 

Зараз у нього на руках є рішення суду про те, що прокуратура зобов’язана відкрити кримінальну справу по статті 345-1 «Погроза або насильство щодо журналіста». А ще – відповідь прокуратури, у якому вона фактично підтверджує, що ігнорує це рішення суду. 

Лише після заяви про злочин прокурора, який не виконує рішення суду, до ЄРДР внесли заяву та розпочали кримінальне провадження. Саботаж прокурора це – ще одна потенційна кримінальна справа, переконаний він. 

Справою нападу на Новохатька зацікавилась Transparency International Ukraine та ОБСЄ. Перші – письмово звертались до поліції влітку 2018-го, але отримали відписки за підписом начальника райвідділу Євгена Весни про те, що «слідчі дії успішно тривають» – хоча на той час вже місяць не робилось нічого. Влітку 2019 року представнику ОБСЄ тодішній начальник Дніпровського відділу поліції Дніпра Олег Кабаненко розповів: відео з камер передано на місцевий телеканал, щоб там покращили якість і допомогли розпізнати нападників. 

«Через якийсь час я запитав про це слідчих клопотанням, а вони відповіли, що ніякого «покращеного відео» не існує, бо нічого нікуди не передавалось. Тобто начальник Дніпровського відділу поліції просто збрехав місії ОБСЄ», – говорить Всеволод. 

Наразі Центр стратегічних справ УГСПЛ готує подання до Європейського суду з прав людини щодо неефективного розслідування справи Всеволода Новохатька. 

Тим часом на вулиці Інженерній досі триває торгівля, дорога перекрита, а знаки про заборону проїзду – висять. Поліція не втручається. 

 

***

Матеріал підготовлено у рамках проекту “Підтримка та захист громадянського суспільства в Україні”, що втілюється Українською Гельсінською спілкою з прав людини за фінансової підтримки Посольства Королівства Нідерланди в Україні та Європейського Союзу.