Як покарати Росію за злочини агресії: можливості  та реальність обговорили на міжнародному форумі в Берліні 

15-16 листопада в Берліні відбувся «Четвертий міжнародний форум європейської України. Подолання війни Росії проти України». Організатором виступила Міжнародна платформа громадянського суспільства CivilMPlus. 

Учасники заходу обговорювали шляхи та методи притягнення до відповідальності Росії за злочини агресії в Україні. Форум зібрав близько 300 представників(ць) громадських організацій та органів влади, дипломатів, міжнародних експертів(ок), активістів(ок) та журналістів. 

Серед запрошених спікерів були виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко та керівник Департаменту УГСПЛ з документування воєнних злочинів Сергій Мовчан. 

На панелі з документування міжнародних злочинів в Україні Олександр Павліченко, Сергій Мовчан, народна депутатка України Марія Мезенцева, посол з особливих доручень МЗС України Антон Кориневич та Ілля Нузов, керівник відділу Східної Європи та Центральної Азії, FIDH обговорили створення спеціального трибуналу для притягнення до відповідальності Росії за злочини агресії проти України. 

Наразі немає дієвого механізму для зупинки агресії

Виконавчий директор УГСПЛ Олександр Павліченко розпочав свій виступ з того, що всі рішення щодо створення спецтрибуналу мають ухвалювати на політичному рівні. 

– Інструменти та юрисдикція такого суду залежать від політичного рішення. І для цього процесу необхідна підтримка на глобальному рівні від ООН. Ми бачимо на нещодавніх прикладах, що на сьогодні не існує дієвого міжнародного механізму зупинки агресії. Наша місія – залучити політиків, діячів і ключових гравців на міжнародній арені в процес створення такої інституції. 

УГСПЛ в межах ініціативи «Трибунал для Путіна» документує воєнні злочини російської армії в Україні. Наразі в базі даних ініціативи понад 25 тисяч таких епізодів. Ті самі злочини Росія вчиняла в Україні і до 24 лютого, наголошує Олександр Павліченко. 

– Ми знаємо навіть імена злочинців, але це зло не було покаране. І статистика має бути доповнена випадками, які зафіксовані до 24 лютого. Ми повинні розробити інструмент, який би покарав тих, хто вчиняв ці всі злочини

Чому саме спецтрибунал, а не існуючі інструменти?

Чому тих міжнародних інструментів, які наразі існують в світі, недостатньо, пояснив посол з особливих доручень МЗС України Антон Кориневич під час свого виступу на форумі. 

– Нам рекомендують використовувати всі наявні законні механізми та інструменти, щоб притягнути Росію та російських громадян до відповідальності. Ми відповідаємо, що взагалі то з 2014 року Україна стикається з цією трагедією, і намагається використати будь-який можливий міжнародний механізм та інструмент, щоб притягнути Росію до відповідальності. Ми звернулися до всіх можливих й існуючих міжнародних судів і трибуналів: тобто ми у всіх цих процесах, які були вже засновані. 

Антон Кориневич зупинився на двох ключових прогалинах, які не дозволяють відновити справедливість. Одна з них – міжнародний механізм компенсацій для відшкодування збитків, завданих від пошкодження внаслідок російської агресії проти України. Тільки нещодавно ООН ухвалила резолюцію, яка підтримує встановлення такого механізму компенсацій, і це є перший крок на шляху реалізації цього інструмента. Інша прогалина – це  спеціальний трибунал щодо злочинів агресії проти України, якого немає, і немає можливості притягнути країну агресора жо віжповідальності.

– Чому ми наполягаємо, що саме такий трибунал має бути створений? Перш за все, ми бачимо, що притягнення до відповідальності за злочин агресії за міжнародним правом може вивести нас на тих, хто ухвалював рішення щодо нападу на Україну ще з 2014 року. Тобто ми вийдемо на вищих посадових осіб Росії. Разом із тим, з усіма масивом фактів про російську агресію проти України, з усіма резолюціями, ухваленими багатьма міжнародними організаціями, включно з Генеральної Асамблеєю ООН, злочини агресії легко довести. Головними задачами є встановлення зв’язку між воєнними злочинами, вчиненими в Бучі, Ірпені, Ізюмі, Куп’янську та інших містах з прямими наказами із Кремля. В сьогоднішніх реаліях і з чинними інструментами притягнення до відповідальності такий зв’язок дуже важко довести, і це може забрати роки. 

Зі злочину агресії є похідними вже всі інші злочини, зазначає посол з особливих доручень МЗС України. Востаннє в історії міжнародного кримінального правосуддя, коли винуватці у злочині агресії були притягнуті до відповідальності, був Нюрнберзький процес. Агресія Росії проти України є найбільшою війною в Європі з 1945 року, але механізму притягнення за злочини агресії в цьому випадку немає, наголошує Антон Кориневич. 

– Для того, щоб МКС розслідував злочини щодо агресії проти України, обидві держави, які в конфлікті, мають ратифікувати Римський статут і Кампалійські додатки до Статуту. Або ситуація має бути визнана актом агресії резолюцією Ради Безпеки ООН, яка має передати документ далі в МКС. Ми всі розуміємо, що жодна з цих умов недосяжна, це доволі очевидно. Також очевидно, що національні суди України чи інших країн, не здатні розглядати злочини агресії відносно найвищих посадових осіб Росії – вони мають імунінет від юрисдикцій судів інших країн. Це головне правило міжнародного права. 

Саме тому на рівні української влади і суспільства наголошують, що необхідний спеціальний трибунал для розслідування та покарання за злочини агресії проти України, що це він має стати ефективним механізмом притягнення до відповідальності найвищого керівництва Росії, додає Антон Кориневич. 

– Якщо злочини агресії не будуть розслідувані зараз, то ми отримаємо «паперового тигра», який буде жити в книжках з міжнародного права, буде присутнім в промовах експертів, академіків та політиків, але який ніколи не буде подоланий на міжнародному рівні. Переконаний, що це те, чого світова спільнота не має допустити.