Стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Це право також захищається Європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Чомусь таким, не встановленим законом, обмеженням цих прав і свобод, стає для громадян України отримання закордонного паспорту. Причому складність в процедурі отримання, а саме – у документах, які необхідно надати додатково до визначеного законодавством переліку.

Проблема в правовому регулюванні

Закон України „Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України” не дає повного чіткого переліку документів, необхідних для отримання закордонного паспорту.

Проте, згідно Постанови Кабінету міністрів України від 24 березня 2004 р. N 380, якою затверджені „Правила оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення”, для отримання „пропуску у світ” необхідно надати такі документи:

1.  заява-анкета встановленого зразка;

2.  паспорт громадянина України (після прийняття документів повертається);

3.  свідоцтво про народження (після прийняття документів повертається);

4.  копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи;

5.  дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра;

6.  квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати (державне мито становить 170 гривень).

7.  особи віком від 18 до 25 років також подають довідку з військового комісаріату щодо можливості виїзду за кордон.

Для отримання інших документів, наприклад, паспорта моряка, паспорта для постійного місця проживання за кордоном необхідно додатково подати інші документи.

Перелік, затверджений Кабміном є вичерпним, проте не для Міністерства внутрішніх справ. Слід додати, що до 24 березня 2004 року діяла ця ж Постанова Кабміну, проте в іншій редакції, що містила більш широкий перелік документів.

Зокрема, МВС прийняло два накази, якими встановила необхідність подачі додаткових документів і здійснення додаткових обов’язкових платних послуг підприємств МВС, зокрема, Державного підприємства „Ресурси-документ”:

1)  Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21 грудня 2004 року N 1603 „Про затвердження Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини”

2)  Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 26 серпня 2003 року N 1029/541/245 „Про затвердження розмірів плати за послуги, що надаються службою громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, та Порядку їх надання”. Цей Наказ приймається на розвиток Постанови Кабінету Міністрів України від 7 квітня 2003 року N 478, якою було затверджено „Перелік платних послуг, які можуть надаватися службою громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб”. Як видно ця Постанова суперечить пізніше прийнятій, що визначає перелік документів для отримання паспорту і не враховує нові вимоги.

Також для будь-якого юриста є очевидним, що Наказ МВС не може порушувати Постанови КМУ з огляду на певну ієрархію нормативно-правових актів.

З огляду на таку плутанину в правових документах не дивно, що кожне місцеве управління в справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб установлює свої правила, що було легко перевірити на практиці.

Проблеми отримання закордонного паспорту на практиці

Ми прослідкували отримання паспорту для виїзду за кордон у чотирьох містах різних областей: м. Вінниця, м. Дрогобич (Львівська область), м. Калуш (Івано-Франківська область) та м. Суми. Вибір цих міст, звісно, є випадковим.

Отже, на практиці певні посадові особи перелік подовжують, додаючи власні „обов’язкові для виконання” пункти. Причому звичайному громадянину, котрий не знає докладно всі ці правові документи, практично неможливо сперечатися, бо в нього просто не приймуть документи. Наприклад, будь-які послуги Державного підприємства „Ресурси-Документ” відповідно до Наказу МВС є в принципі справою добровільною і здійснюються за вашою власною заявою. Проте у вас не приймуть документів для отримання паспорту без такої заяви, що перетворює такі послуги в обов’язкові.

Згадаємо ту саму довідку про несудимість. Як ви звернули увагу, у переліку її немає. Проте надавати її тривалий час вимагали обов’язково. Представники ОВІРУ мотивували необхідність надання подібної довідки положенням Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, затвердженого наказом МВС України від 21 грудня 2004 р. №1603. Згідно з ним райвідділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, що прийняв заяву-анкету про оформлення паспорта, вживає заходів до з’ясування наявності чи відсутності в осіб, старших 14 років, підстав для тимчасової відмови у видачі паспорта, перелічених у пункті 22 Правил. У тому числі і перевіряє чи був громадянин засуджений за вчинення злочину.

Фактично ж здійснення таких заходів представники ОВІРів покладали (і в деяких містах досі покладають) на самих громадян, що звернулись за видачею паспорту. Вимагають надати довідку, за яку громадяни мають сплатити з власної кишені. Щодо незаконності подібних вимог виніс своє рішення Апеляційний суд м. Києва. Розглянувши 11 березня 2004 р. апеляційну скаргу громадянина Андросенко Є.П. на рішення Дарницького райсуду м. Києва за скаргою на неправомірні дії та бездіяльність посадових осіб відділу зі справ громадянства та реєстрації фізичних осіб Дарницького району м. Києва. Останні вимагали для отримання закордонного паспорту „довідку про судимість”, яка не входить до затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку документів, необхідних для оформлення закордонного паспорту. Своїм рішенням Апеляційний суд м. Києва скасував рішення Дарницького райсуду м. Києва від 10 грудня 2003 р., визнав дії працівників відділу зі справ громадянства та реєстрації фізичних осіб Дарницького району м. Києва неправомірними та зобов’язав видати громадянину Андросенко Є.П. паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Таким чином, Апеляційний суд визнав, що для видачі закордонного паспорту необхідні лише документи, передбачені чинним законодавством.

Та чи знають про таке чи подібні рішення суду громадяни? Ні, на місцях довідки успішно видаються, і гроші на них успішно заробляють. Хіба тільки на довідках?

Так, наприклад, у Вінниці вас запевнять, що анкету вам заповнювати вже не треба, все буде зроблено, прямо в кабінеті ОВІРУ під час подання вами документів – і це буде чистою правдою… За маленьким додатком – ненав’язливий сервіс ОВІРУ коштуватиме вам додаткових 25 гривень, які доведеться сплатити “за підготовку комплекту документів для виготовлення закордонного паспорта”.

У місті Калуш Івано-Франківської області анкету чомусь відсилають завіряти в „паспортиста” ЖЕКу. А в місті Дрогобичі Львівської області слід цю анкету завірити за місцем роботи або в тому ж таки ЖЕКу за місцем реєстрації. Хоча подібних вимог не існує в жодному нормативно-правовому документі. Більше того, законодавством прямо передбачено, що анкета скріплюється печаткою територіального органу чи територіального підрозділу управління, що приймає документи.

У місті Дрогобич Львівської області (міський ОВІР) слід сплатити:

1) 170 гривень – держмито

2) 10.20 – довідка УОІ

3) 22.93 – послуги ВГІРФО

Також вимагають страховку – 35 гривень. Дане питання взагалі, очевидно, є предметом корупційних діянь, оскільки не може здійснюватися з власної волі чиновником без мотивації з боку страхових компаній, чиї агенти очікують поруч з готовими полісами, котрі вам ніколи не знадобляться.

Ще в Дрогобичі просять без пояснень сплатити якусь так звану „білу квитанцію”: „за послуги ОВІРу” 20 гривень.

Крім того, прямо при подачі документів кожен заповнює бланк довіреності для представника місцевого управління з метою представлення ваших інтересів й отримання довідок, за які ви щойно сплатили. Даної процедури також не передбачено жодним правовим актом.

У Вінниці з вас додатково вимагатимуть:

– довідку про несудимість;

– довідку з адресного бюро, що є платною;

– копію довідки про переміну прізвища;

– копію сторінок паспорта (хоча в Постанові Кабміну про ці копії нічого не сказано.) До речі, ці копії вимагаються в усіх містах.

Ще складнішим є питання виготовлення другого паспорту чи виготовлення паспорту за пришвидшеною процедурою. Чомусь це здійснюється виключно за особистим дозволом Голови аж обласного управління реєстрації громадян. Тобто, при потребі людина з регіону повинна їхати до начальника й пробувати потрапити до нього на прийом з метою отримати резолюцію на заяві про видачу паспорту. Про таку складну процедуру також не має згадки в правових документах і вона є надуманою, але ж людині треба їхати в обласний центр і в неї зовсім небагато шансів потрапити на прийом до необхідного „начальника”

Проблемою також виявилося й те, що особи, котрі приймають документи для оформлення паспорту для виїзду за кордон, навіть не мають копій нормативно-правових актів, що регулюють дане питання. Вони керуються якимись конспектами, що були зроблені ними на певних нарадах в області. Дане питання не може не дивувати, оскільки місцеві посадові особи не просто розповідають громадянам що і як робити, вони є посадовими особами і несуть за свої дії відповідальність, проте в очі не бачили нові Правила, затверджені Кабміном ще в 2004 році (!).

Громадяни зазвичай все оплачують і подають все, що в них попросять: лише б прийняли документи та видали паспорт. Часто навіть додають пару гривень, щоби залагодити усі інші питання, що можуть виникнути. Хтось поспішає за кордон і немає часу встрявати в скандал. Хтось просто думає що так і треба, оскільки стендів з повною новою інформацією не існує або вони застарілі й громадяни просто нічого не розуміють в цій процедурі. Іноді трапляються й свідомі громадяни, які зможуть розказати про те, що подібні вимоги є не незаконними. І їх послухають. Їм видадуть закордонний паспорт, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства. Проте наступних відвідувачів про цей випадок не поінформують. Очевидно, що не вигідно.

Виходом з подібного становища є проведення широкої інформаційної кампанії для громадян. Її ініціатором мають виступити державні органи, які відповідають за дотримання законності в ОВІРах. Та чи вигідно їм це робити? Але й громадськість не має бути в стороні від цього процесу.

УГСПЛ тим часом звернулася до Кабінету міністрів України, МВС та Мін’юсту з проханням узгодити дані нормативно-правові акти та довести їх принаймні до відома їх прямих виконавців і громадян, а також привести у відповідність діяльність місцевих органів МВС відповідно до існуючої правової бази.

Вінницька правозахисна група звернулася до Управління МВС у Вінницькій області з проханням з’ясувати законність практики видачі паспортів для виїзду за кордон у місті Вінниця – текст у форматі PDF:pdf-file (95.533 kb)

Володимир Яворський

Марина Говорухіна