Ключові тези із розмови уряду та неурядового сектору про пріоритети державної політики щодо окупованого півострова.

Як відомо, 11 березня 2021 року РНБО затвердила Стратегію деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя — фундаментальний документ, який визначає ключові пріоритети та засади політики держави у контексті деокупації та реінтеграції тимчасово окупованого Росією півострова. 24 березня Стратегію затвердив президент України. 

Медійна ініціатива за права людини та Українська Українська Гельсінська спілка з прав людини у партнерстві із Представництвом Президента України в Автономній Республіці Крим 1 квітня провела онлайн-дискусію з представники уряду, експертної спільноти та корінного народу Криму щодо “Кримської Стратегії”, переваг та недоліків цього документу.

Модерувала дискусію координаторка МІПЛ Марія Томак.

Спікери та спікери давали різні оцінки Стратегії, але сам факт її появи вітають всі. 

Так, Антон Кориневич, Постійний представник президента в АРК, зауважує, що “Кримська Стратегія” — це широка рамка, політичний позиційний документ. Він збирає воєдино всі ключові позиції України щодо питань, які постають зараз, і пов’язані з тимчасовою окупацією Кримського півострову, а також, які можуть постати після того, як деокупація відбудеться. 

“Наявність цього документу є важливою для того, щоби всі державні органи, які працюють по Криму, працювали у одному напрямку. Цей документ вже став основою, тому що він є юридично обов’язковим і основним для діяльності всіх органів, які займаються Кримом. Тепер це чітка вказівка, що ми робимо і як ми думаємо”, — зазначив Кориневич.

 

Міжнародні санкції як наріжний камінь

Цьогорічна ініціатива уряду України – міжнародна Кримська платформа, також згадана в документі як один із ключових елементів у контексті міжнародного просування теми Криму. 

Водночас, постає питання про виконання та імплементацію документу, адже подібні стратегічні документи завжди дуже рамкові, тому ризикують бути нереалізованими.

Перша заступниця міністра закордонних справ України Еміне Джапарова у своєму виступі сконцентрувалась саме на Кримській платформі. Вона зазначила, що мета МЗС — консолідувати навколо стратегічного бачення деокупації та  реінтеграції Криму міжнародну спільному, а Кримська платформа є практичним виміром Стратегії. Під час інавгураційного Саміту Кримської платформи, який запланований на 23 серпня, Україна пропонуватиме іншим країнам підписати “Кримську Хартію”. 

“Кримська хартія — це політичний документ, який кодифікує політику невизнання. Це той документ, навколо якого є перспектива поєднання зусиль багатьох країн… Це засудження політики Росії, тих злочинів, які відбувається в Криму,” – зауважила Перша заступниця міністра закордонних справ України.

Водночас, повідомила, що не всі країни, з якими МЗС веде перемовини, готові підписатися під зобов’язанням утримувати санкційний режим проти Росії: “Деякі країни консолідовані з нами, деякі кажуть, що питання санкцій не може бути інтегрованим у Хартію. Для нас це виклик — захищати певні позиції, які для нас важливі”, — розповіла Еміне Джапарова.

Так само викликом для України напередодні втілення масштабної міжнародної ініціативи є ухвалення пакету законопроектів, які б сигналізували міжнародним партнерам про те, що України в контексті Криму вимоглива до позиції не лише партнерів, а й до власної позиції: ідеться про зміни до законодавства про санкції, закон про статус політичних в’язнів, скасування вільної економічної зони в Криму. 

 

У цьому контексті Юлія Каздобіна, голова Української фундації безпекових студій, зазначила, що Кримська платформа у її експертному вимірі могла би бути орієнтованою не тільки на закордонні аудиторії. На її думку, Кримська платформа може працювати і на національному рівні, посилюючи органи державної влади.

 

План дій має бути готовий до 1 червня

Рефат Чубаров — голова Меджлісу кримськотатарського народу — розповів, що Меджліс кримськотатарського народу залучили до роботи над первісним текстом Стратегії, але, на думку представників Меджлісу, найбільш принципові та ключові пропозиції не були включені до тексту стратегії. Чубаров зазначив, що Стратегія уникає відповідей на питання, пов’язані з долею корінного народу цієї території. Глава Меджлісу розраховує, що це питання буде враховане на етапі розробки плану реалізації Стратегії.

 

До речі, Ігор Яременко — заступник міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, який приєднався до заходу дещо пізніше, що прем’єр-міністр вже дав доручення Мінреінтеграції розробити план дій із реалізації Кримської Стратегії до 1 червня. 

“До 1 червня наше міністерство у співпраці з усіма причетними органами влади має подати такий план дій. Зараз ми починаємо работу над тим, щоб скоординувати всі зусилля. Будемо відверті, там значна частина стосується компетенції нашого міністерства, але ми також розраховуємо на дуже фахову та серйозну залученість інших відомств та міністерств, які не поставляться до цього формально”, — зазначив Яременко.

На запитання щодо готовності міністерства приймати пропозиції також від неурядових організацій Ігор Яременко відповів ствердно.

 

Голова правління Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник відзначила, що, попри наявність багатьох позитивних моментів у “Кримській Стратегій”, зокрема, пріоритетності положень, які стосуються прав людини, є багато широких формулювань із незрозумілими механізмами запровадження. Саме тому, як вважає правозахисниця, важливо, аби якнайшвидше був розроблений план заходів із впровадження Стратегії.

Також Ольга зазначила, що під час напрацювання плану заходів важливо окремо прописати ті, які стосуватимуться подолання наслідків мілітаризації населення та публічного простору, а також деколонізації, адже це стратегічна проблема. 

Заходи, спрямовані на мілітаризацію та колонізацію Криму, тобто на зміну демографічного складу населення, має бути окремою підставою для введення санкцій, переконана Ольга Скрипник.

“Позитивно, що деокупація розглядається разом із реінтеграцією, що це комплекси заходів, які ідуть поруч. Я думаю, що це дуже важливий меседж, який ми надсилаємо людям у Крим. Питання не тільки про те, щоб звільнити, а у першу чергу і про те, щоб захистити, врятувати і повернути людей”, — наголосила правозахисниця.

 

Питання деколонізації Криму

Одне зі складних питань, яке почало обговорюватися після оприлюднення стратегії — це деколонізація Криму, простіше кажучи: що робитиме Україна з тими громадянами РФ, які незаконно були переміщені на територію півострова під час окупації. Ця тема стала гострою після заяви міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексія Резнікова в медіа: громадяни Росії, які незаконно прибули на територію анексованого Криму, після повернення територій до складу України повинні будуть залишити півострів. Однак Резніков не коментував, як саме це має статися. У Росії вже відреагували на його слова. Депутат Держдуми РФ Михайло Шеремет закликав слідчі органи порушити кримінальну справу і оголосити Резнікова у розшук. Залишимо без коментарів той факт, що сам Шеремет, відомий як координатор так званої “Кримської Самооборони”, причетної до викрадень та катувань людей під час так званої “Русской весни” в Криму сам має видіти за грами.

Одна, деколонізація – це справді складне питання: як здійснити її не порушуючи норм міжнародного права та самим не вдаючись до жорстоких практик?

“Я розглядаю це питання в контексті цивільного населення. Якщо для мене стосовно військових і працівників силових структур більш-менш все зрозуміло, то в питанні стосовно цивільного населення не може бути єдиного підходу, — зазначила правозахисниця Ольга Куришко, співкоординаторка Крим SOS. –

З одного боку, Україна зв’язана положеннями міжнародного права. Наприклад, масове виселення іноземців заборонене. Але з іншого боку, ті дії, які вчиняє Російська Федерація — переміщення свого населення на окуповану територію і в тому числі депортація або переміщення населення з окупованої території — є воєнним злочином”.

Зауважимо, що в “Кримській Стратегії” означена загальна рамку з цього питання, але висловдена вона дуже обережно, а  саме: “Україна гарантує і забезпечує захист прав, свобод і законних інтересів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебуватимуть на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя після деокупації”. 

Але Ольга Куришко зауважила, що таких іноземців і осіб без громадянства, які би на законних підставах перебували на території Криму, буде дуже мало. Більша частина цих людей перебуває там незаконно, оскільки вони заїжджають із території Російської Федерації, а не з території підконтрольній Україні. Тобто Україна постане зрештою перед проблемою – а як, власне, забезпечити виконання цього пункту Стратегії.

Ольга Куришко озвучила набір проблемних питань, які стосуються деколонізації, і які Україна має поставити собі вже сьогодні: (1) притягнення до відповідальності за порушення перетину державного кордону; (2) придбання майна особами, які незаконно потрапили на територію Криму; (3) порядок відшкодування збитків, які була завдані законним власникам цього майна; (4) умови, за яких громадяни Російської Федерації чи інші іноземці, які незаконно заселялися в Крим, можуть залишатися проживати на території після деокупації. 

Заступник міністра з питань реінтеграції ТОТ Ігор Яременко, втім, вважає, що на всі ці складні питання вдасться знайти відповіді:  “Звичайно, з цього питання ідуть дискусії. Є абсолютно різні думки та підходи. Я думаю, що рамках нормального цивілізованого діалогу між громадянським суспільством і державою ми знайдемо правильний підхід до вирішення цього питання”. 

 

Катерина Яресько, журналістка-розслідувачка проєкту SeaKrime, вважає, що вже зараз Україна має подумати також про кримські порти після деокупації.

“У контексті реінтеграції для нашої країни буде мати важливе значення запуск кримських портів. Це той кейс, де ми можемо бути значно успішнішими за державу-окупанта, вкладаючи гроші у будівництво та інші проєкти. У кримських портах Росія втрачає свій авторитет, адже вони зараз знаходяться у занедбаному стані. Їхня матеріальна база дуже погана.”

Яресько зазначила, що це буде викликом для держави — як запустити порти і показати населенню, що ці важливі підприємства працюють.

“Дуже важливо моніторити стан тих підприємств, які знаходяться в Криму, моніторити стан власності, яка знаходиться в Криму і бути готовими до того, щоб здійснювати певні кроки для реінтеграції цих підприємств в промисловий комплекс України”, — наголосила Яресько.

 

 

Кримська Стратегія в контексті перехідного правосуддя

Юлія Тищенко — співзасновниця Нацплатформи “Діалог про мир та безпечну реінтеграцію” — звернула увагу на те, що спільного має бути між уявленнями про стратегію реінтеграції та деокупації ОРДЛО та Кримською Стратегією. 

Вона зазначила, що у Кримській Стратегії йдеться про питання деокупації, реінтеграції Криму з одного боку, з іншого боку — це більш широка рамка, яка корелюється із загальними політиками щодо підвищення соціальної стійкості суспільства в цілому. А тому це стосується в тому числі Донбасу.

“Складно говорити про політику перехідного правосуддя, наприклад, тільки для Донецької області, тільки для Луганської, окремо для Севастополя. Це документ декларує та закладає основні принципи та напрями з урахуванням кримської специфіки, які було б непогано, якби надалі були би відображені та продовжили свій розвиток в стратегії стосовно деокупації Донецько та Луганської областей, звичайно, з урахуванням Мінського процесу”, — зазначила Тищенко.

 

Запис дискусії