Публікація

Як активістам реагувати на цькування в соцмережах 

Протягом проекту “Підтримка та захист громадянського суспільства в Україні” до УГСПЛ зверталися громадські активісти, які стикалися з цькуванням чи навіть погрозами у соцмережах. У цьому тексті ми зібрали декілька таких історій і попросили юристку та психологиню дати поради, як юридично та морально захистися від цькування. 

Історія Андрія Качора

 

Погрози у бік екс редактора вінницького видання “Вежа” Андрія Качора почалися після відео проросійського блогера Анатолія Шарія. Він назвав Качора “невдахою”, його дружину “вонючкою”, а у дитини побачив “майбутній алкоголізм”. Мотивом для відео став пост Качора про підпал символіки партії Шарія у Вінниці. 

Прихильники Шарія почали масово писати погрози, зокрема, й про фізичну розправу, в особисті повідомлення Андрію Качору у Фейсбуці. Одна з коментаторок написала на сторінці Андрія, у якому садочку навчається його син. З’ясувалося, що це була вихователька садочка. Пізніше Андрій дізнався про атаку, яку готували ті ж прибічники відеоблогера. Вони планували атакувати офіс, де працює дружина Качора, а також напад на Андрія біля його помешкання. Він писав, що адресу проживання могли дізнатись у тієї ж виховательки садочка.

Історія Антона Кудінова

 

 

Напередодні виборів голови Гостомеля минулого року Антон опублікував пост про чинного голову селища Юрія Прилипка. У ньому Антон критикував Прилипка за розкрадання селищного бюджету. Пост викликав резонанс: у коментарях посипались погрози у бік активіста. Ось що написали коментатори:

“Тільки руку тобі пошкодили, ще можна і ноги повідривати”;

“Лично я не успокоюсь пока ты не получишь по заслугам сполна … Так что готовься. Впереди самое интересное… Бить тебя в руку никто не будет. Я нанесу удар другим способом”. 

До цього конфлікт між активістом та зятем Прилипка Ростиславом Скуратівським тривав два роки. Він виник через забудову лісової ділянки. Як повідомляв УГСПЛ Антон, під час вирубки лісу Скуратівський назвався представником забудовника та напав на Кудінова, коли той перешкоджав лісорубам.

 

Історія Лариси Байди

 

 

Лариса Байда працює у Національній Асамблеї людей з інвалідністю. У лютому 2021 року їй почали телефонувати невідомі та погрожувати. У групах на Фейсбуці її почали цькувати.

“Писали, що мене пора удавити, бо я пишу звіти у міжнародні організації та співпрацюю з ООН. Писали, що я відпрацьований матеріал і що треба дати дорогу іншим. І все це з лайкою”, – розповіла УГСПЛ Лариса. Вона вважає, що останнім часом у русі за права людей з інвалідністю почався розкол. Через це, як каже Байда, її діяльність у Асамблеї могла стати комусь на заваді.

 

Чи є шляхи притягнення до відповідальності?

 

Так, є. Для цього треба зібрати усі докази цькування та погроз: зробити скріншоти з соцмереж та повідомлень на телефоні, навіть, якщо пишуть невідомі вам користувачі або з невідомого номера. Зібрати будь-які інші докази. Далі – звернутись до поліції.

Варто подати у поліцію усі докази, які ви маєте, і слідчі визначатимуть: чи є склад злочину, чи немає, пояснює юристка київської приймальні УГСПЛ Вікторія Петрук. Невідомих користувачів, за словами юристки, поліція може визначити за IP-адресою та місцезнаходженням SIM-карти.

У поліції ви маєте написати заяву про злочин. Але в юридичній практиці поняття “булінг” або “цькування” використовують тільки щодо учасників освітнього процесу, каже юристка. Про це йдеться у статті 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Але є декілька статей Кримінального кодексу, за якими можна притягнути до відповідальності онлайн-кривдників

№1 – Захист честі, гідності та ділової репутації

Активіст(-ка) може звернутися у суд із цивільним позовом, посилаючись на статтю 297 та 299 Цивільного кодексу України про захист честі, гідності та ділової репутації. Вікторія Петрук каже, що такий спосіб захисту використовують у випадках, коли цькування вплинуло на репутацію компанії або окремої людини, і внаслідок цього, наприклад, від послуг компанії відмовились клієнти.

До Печерського суду із подібним позовом звертався журналіст Bihus.info Данило Мокрик проти екс голови Військової прокуратури України Анатолія Матіоса через його пост у Facebook. Матіос прокоментував журналістський запит Мокрика до Генпрокуратури, у якому звинуватив журналіста нібито у роботі на екс міністра доходів і зборів Олександра Клименка. До посту Анатолій Матіос додав фото запиту, у якому був телефон журналіста. Тож Данило Мокрик подав ще й адміністративний позов за розголошення персональних даних. 

№2 – Перешкоджання діяльності громадських організацій

У звіті Центру прав людини ZMINA про “Становище правозахисників та громадських активістів” за 2020 рік зафіксували 9 спроб дискредитації громадських діячів та 3 випадки були кваліфіковані як перешкоджання діяльності громадських організацій – 170 стаття ККУ. Зокрема, під статтю підпадають погрози, насильство та інший протиправний вплив на керівників чи членів ГО з метою не допустити виконання ними своєї діяльності. 

Справа може бути кваліфікована правоохоронними органами за цією статтею, наприклад, якщо через тиск активісти вирішили припинити громадську діяльність або закрити свою громадську організацію, пояснює Вікторія Петрук.

Статтю використовують, як правило, у комплексі з іншими. Наприклад, після нападу на учасників Одеса прайду у серпні 2020 року, юристка одеської приймальні УГСПЛ писала заяву за 161 статтею ККУ – умисні дії, спрямовані на розпалювання ворожнечі та ненависті. А також подала адміністративний позов до суду на бездіяльність поліції. Оскільки це не перше перешкоджання ЛГБТ-активістам, організаторка Прайду Ганна Леонова написала заяву на перешкоджання діяльності Гей-Альянсу.

№3 – Порушення недоторканності приватного життя

Під “втручанням у приватне життя” розуміють незаконне збирання, зберігання, використання, поширення конфіденційної інформації про особу. Про це йдеться у статті 182 ККУ. Вікторія Петрук каже, що на статтю можна посилатися при зверненні із заявою до правоохоронних органів, якщо активісту(-ці) повідомляють, що знають його (її) адресу і погрожують прийти.

У 2019 році Антикорупційне бюро оприлюднило записи розмов голови Окружного адміністративного суду Києва Павла Вовка та судді Євгенія Аблова. У розмові вони домовлялися дістати дані трафіку журналістки Слідство.Інфо Євгенії Моторевської. Напередодні вона оприлюднила розслідування про святкування дня народження Аблова, яке відвідали чимало політиків та суддів. Євгенія написала заяву на “порушення приватності”. На жаль, розслідування на національному рівні не дало результатів.

№4 – Доведення до самогубства та погроза вбивством

Заяву за статтею 120 ККУ – доведення до самогубства – варто писати, якщо через цькування та погрози у активіста (-ки) з’явилися думки про заподіяння собі шкоди. Вікторія Петрук каже, що широкої практики за цією статтею немає. До слова, “доведення до самогубства” криміналізували лише у 2018 році. Для того, щоб встановити зв’язок між цькуванням та думками про самогубство, правоохоронці мають провести відповідні експертизи, наприклад, психологічну, додає юристка.

Щодо статті 129 ККУ – погрози вбивством – мають бути “реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози”. Наприклад, після підкладу вибухівки під помешкання батьків Віталія Шабуніна, голови правління Центру протидії корупції, справу відкрили саме за цією статтею. Зараз триває досудове розслідування.

Окрім звернення до правоохоронних органів та правозахисників, подбайте про особисту кібербезпеку. Як захистити особисті сторінки та дані, навчають колеги з Лабораторії цифрової безпеки

Що радить психотерапертка?

Цькування значно впливає на психологічний стан. Як захистити ментальне здоров’я пояснила психотерапертка Ольга Семенова, яка консультує у правозахисних організаціях.

 

Ми перебуваємо на карантині вже рік і продовжуємо жити з обмеженнями. Це впливає на психологічний стан людей та підштовхує до прояву агресії. Анонімність та відчуття безкарності – це ключові причини цькування у соцмережах. Цькування вселяє відчуття влади та самореалізації. 

Людина, яка стикається з кібербулінгом відчуває комплекс емоцій. Вона може сильно засмучуватись, ніяковіти, здаватися собі недостатньо розумною. Відчувати розпач, безпорадність, знецінення. 

Людина може думати, що вчинила, щось погане. Є високий ризик відчуття провини. Через відчуття провини дуже легко керувати та маніпулювати поведінкою іншої людини. Цькування на те і направлене, щоб людина змінила свою поведінку. 

Дуже часто люди, які стикаються з кібербулінгом, починають соромитись своїх поглядів. І як результат – людина може втратити мотивацію займатися власною справою, наприклад, громадською діяльністю. Цькування онлайн може викликати навіть фізичні проблеми, наприклад, розлади сну, головні болі, втрату апетиту, панічні атаки. 

Якщо цькує знайома людина, то варто сказати, щоб вона припинила цькування. Не думайте, що людина уявляє, як вона ранить ваші почуття. Про це треба прямо сказати і відстоювати свою позицію. 

Якщо ви відчуваєте сильну тривогу страх або невпевненість, відчуваєте провину і не можете знайти для неї реальних аргументів, то варто звернутись до психолога. Утім, треба розвивати в собі навичку самопідтримки.

Як допомогти собі самотужки:

 

Спробуйте критично осмислити ситуацію. Ваша задача – проаналізувати цькування зі сторони. Можливо, попросити проаналізувати ситуацію друзів або людей, яким довіряєте. Дуже часто відчуття провини примарне. Тобто немає справжнього відчуття провини, а є навіяне відчуття провини і сорому. 

Знайдіть підтримку. Зверніться до друзів, щоб вони підтримали у такій ситуації. Але не залишайтеся наодинці і не приховуйте почуттів. Розкажіть близьким, через що змінився ваш моральний стан. 

Поверніть собі стан спокою. Спробуйте не відповідати на цькування, вийдіть з цієї розмови або візьміть перерву. Можливо, варто заблокувати цькувальника. Дайте собі час усвідомити, що трапилося. Нагадайте собі, що цькувальники намагаються відчути себе краще, через булінг інших. І те, що вони кажуть – брехня. Наостанок, зробіть дихальні вправи.

Робіть детокс. Спробуйте хоча б декілька годин на день бути без гаджетів. Або влаштуйте повний детокс – відмовтеся від соцмереж на деякий час.

Є бажання відповісти на цькування? Зачекайте добу. Загалом, прояви агресії – це природній спосіб відстоювати себе. Наша психіка сприймає цькування в соцмережах як реальну загрозу, тому у частини людей спрацьовує реакція “бити” у відповідь. Якщо у вас є потреба відповідати на агресію тим самим постійно, то варто розібратися у первопричинах із спеціалістом. Інколи відповідати агресією, особливо, коли ображає знайома людина, буває доречно. Але варто спробувати відкласти відповідь цькувальнику, наприклад, на добу. Запишіть ваші думки у нотатки. Скажіть собі, що відправите за добу. Через 24 години перечитайте і подумайте ще раз, чи хочете ви відправити це повідомлення. Буде достатньо часу, щоб знайти інші шляхи, як психологічно розвантажитись. 

***

Допомога активістам надається у рамках проєкту “Підтримка та захист громадянського суспільства в Україні”, що втілюється за підтримки Європейського Союзу.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

Путівник з питань комунікації з суспільством стану досудових розслідувань кримінальних правопорушень, які викликали значний суспільний резонанс

Клімат для громадянського суспільства в Україні залишається небезпечним. Правозахисні організації продовжують фіксувати тиск й переслідування...

25 Січня 2022

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: