Висновок з питання, порушеного у конституційному поданні 53 народних депутатів України про офіційне тлумачення частини третьої статті 103 Конституції України 9 (справа про третій термін Президента)

Вирішуючи питання, порушене у конституційному поданні 53 народних депутатів України щодо тлумачення ч. 3 ст. 103 Конституції України слід виходити з наступного:

1. Незважаючи на те, що з моменту заснування інституту Президента України його конституційно-правовий статус періодично змінювався, нормативне положення про те, що «Одна й та ж особа не може бути Президентом України більше двох строків підряд», вперше закріплене в Конституції УРСР 1978 р. – пункт 2 статті 114-2 (в редакції Закону від 05.07.91 р.), залишилося незмінним до сьогоднішнього дня. Це положення закріплене і в частині другій статті 2 Закону УРСР від 5 липня 1991 р. «Про Президента Української РСР» відповідно до якої «Одна й та ж особа не може бути Президентом Української РСР більше двох строків підряд»; і в частині п’ятій статті 21 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України, відповідно до якої «Одна і та ж особа не може бути Президентом України більше двох строків підряд»; і в частині третій статті 103 Конституції України від 28 червня 1996 року, відповідно до якої «Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше двох строків підряд». Аналіз змісту зазначених положень нормативно-правових актів свідчить, що усі вони практично ідентичні за змістом та однакові за спрямованістю правового регулювання.

Вищезазначені нормативні положення є прямим свідченням правонаступності в конституційно-правовому регулюванні статусу Президента України, в аспекті конституційного закріплення права однієї й тієї ж особи обиратися Президентом України декілька разів підряд.

2. До сьогоднішнього дня не відмінений Закон УРСР від 5 липня 1991 р. «Про Президента Української РСР», частина друга статті 2 якого встановила, що «Одна й таж особа не може бути Президентом Української РСР більше двох строків підряд» (Відомості Верховної Ради України. – 1991 р. – № 33. – Ст. 446). А згідно, пункту 1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України 1996 р., «Закони та інші нормативні акти, прийняті до набрання чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України». Закон УРСР від 5 липня 1991 р. «Про Президента Української РСР» є законом у власному розумінні цього слова, а частина друга статті 2 його не суперечить частині третій статті 103 Конституції України 1996 р. Таким чином, вищезазначений Закон є чинним на сьогоднішній день, і був чинним на час обрання Президентом України Л. Кучми і в 1994 році і в 1999 році.

3. Частину третю статті 103 Конституції України необхідно тлумачити у взаємозв’язку з частиною першою статті 38 Конституції України (на порушення якої звертають увагу суб’єкти права на конституційне подання), відповідно до якої «Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.», оскільки конституційне право кожного громадянина України вільно бути обраним до органів державної влади в даному випадку об’єктивно обмежується конституційним положенням про те, що «Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше двох строків підряд». Закріплюючи дане обмеження законодавець виходив з того, що однією з визначальних засад демократії є саме змінність влади.

Окрім того, стаття 64 Конституції України (на порушення якої також звертають увагу суб’єкти права на конституційне подання), закріплює, що «Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.» В даному випадку, конституційне право громадянина України вільно бути обраним Президентом України декілька разів підряд обмежується двома строками підряд саме Конституцією України.

4. Посилання суб’єктів конституційного подання на рішення Центральної виборчої комісії від 1999 року, в жодному з яких не зазначається, що претендент чи кандидат у Президенти України, або вже обраний Президент України обирається на пост повторно, є безпідставним, оскільки: по-перше, рішення Центральної виборчої комісії за своєю юридичною силою є підзаконними правовими актами, а отже посилання на них в процесі офіційного тлумачення Конституційним Судом України відповідного положення Конституції України є недопустимим; а по-друге, в зазначених у конституційному поданні рішеннях Центральної виборчої комісії чітко вказується, що претендент у кандидати у Президенти України, кандидат у Президенти України та вже обраний Президент України – Кучма Леонід Данилович, 1938 року народження, громадянин України, позапартійний, освіта вища, Президент України, який проживає у місті Києві. А це свідчить, що на момент обрання Кучми Л.Д. Президентом України він вже був Президентом України, а отже обирався на цей пост повторно.

5. Посилання суб’єктів права на конституційне подання на статтю 58 Конституції України є необґрунтованим, оскільки частиною третьої статті 103 Конституції України нове конституційне положення не встановлено, а лише повторено положення, яке було закріплене в Конституції УРСР 1978 року і яке діяло на момент прийняття Конституції України 1996 року, а отже яке абсолютно не змінило конституційне право громадянина України вільно бути обраним Президентом України не більше двох строків підряд.

6. Пунктом третім розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України 1996 р. закріплено, що «Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю жовтня 1999 року». Вказане положення Конституції України свідчить, що Президент України, обраний до прийняття Конституції України 28 червня 1996 року продовжує до останньої неділі жовтня 1999 року виконувати повноваження Президента України, закріплені вже новою Конституцією України.

Виходячи з викладеного можна зробити висновок, що положення частини третьої статті 103 Конституції України, відповідно до якого «Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше двох строків підряд», в аспекті конституційного подання 53 народних депутатів України поширюється і на особу, обрану Президентом України до набуття чинності цією Конституцією, оскільки ця особа на момент виборів нового Президента України в 2004 році буде особою, яка вже була Президентом України два строки підряд.

кандидат юридичних наук