Встановлення справедливості за злочини окупантів: чи можна ефективно розслідувати міжнародні злочини?

З початку повномасштабного вторгнення, за даними Офісу Генпрокурора, зафіксовано понад 100 тисяч воєнних злочинів, які вчинила Росія. Розслідування цих злочинів має цілу низку викликів, серед яких, зокрема, брак ресурсів та нестача правоохоронців. Чи можна розслідувати міжнародні злочини ефективніше та які проблеми виникають під час їхнього розслідування — у випуску подкасту «DURA LEX SED LEX» розповів аналітик Української Гельсінської спілки з прав людини Владислав Мірошниченко.

Найчастіше під терміном «міжнародні злочини» йдеться про чотири види злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду. Це злочин геноциду, злочин агресії, воєнні злочини і злочини проти людяності. У їхньому розслідуванні експерти позитивно оцінюють роль національної правоохоронної і судової системи. Попри все, розслідувачі стикаються з низкою викликів, які не дозволяють розслідувати міжнародні злочини у тому обсязі, який є.

Зараз надзвичайно високий запит суспільства на справедливість. Спираючись на міжнародний досвід, можна зрозуміти, що задовольнити цей запит буде надзвичайно важко. Протягом 10-25 років розслідування злочинів у колишній Югославії: Боснії, Хорватії і Сербії, суди винесли лише сотні вироків, хоча воєнних злочинів було вчинено тисячі. З подібним може стикнутися і Україна. 

«За даними офісу Генпрокурора, на території Україні було вчинено понад сто тисяч лише з початку повномасштабного вторгнення. Натомість з 2014, за майже десять років, судами було винесено всього шістсот вироків. Але ми не можемо сказати, що це через те, що національна судова система погано працює. Такі реалії. Значна частина нашої території окупована і проводити розслідування там неможливо. Суттєві ускладнення викликає те, що наша система не була створена для того, щоб переварити таку кількість злочинів та розслідувати таку кількість злочинів одночасно», — зауважує аналітик. 

За десять років з початку російської агресії національна система так чи інакше адаптувалася. Велика кількість прокурорів, поліцейських, суддів пройшли навчання з міжнародного гуманітарного права, з міжнародного кримінального права. Вже зараз вони спроможні розслідувати ці злочини і виносити вироки. Найбільший виклик — масштаб конфлікту і обсяг роботи, який правоохоронці мають виконати.

Декілька місяців назад Українська Гельсінська спілка з прав людини проводила дослідження про ключові проблеми України у розслідуванні воєнних злочинів. В його рамках правозахисники також провели фокус-групу серед прокурорів, працівників органів досудового розслідування та суддів. Опитані заявляли про три найбільші перепони для ефективнішого розслідування міжнародних злочинів: 

• величезне навантаження на кожну конкретну людину, 
• нестача знань у сфері міжнародного гуманітарного права, міжнародного кримінального права, 
• брак ресурсів: як людських, так і фінансових та матеріальних. 

Читайте більше: Ключові проблеми України у розслідуванні воєнних злочинів. Результати дослідження

«Працівники прокуратури часто звертаються за підтримкою до інших держав. Наприклад, після деокупації Ізюма, вони зверталися за наданням мобільної лабораторії, яка надасть змогу опізнати тіла, які були виявленні після звільнення, і ідентифікувати людей за ДНК», — підкреслює аналітик. 

Україна зараз працює над створенням спеціального трибуналу щодо злочину російської агресії під керівництвом Міністерства закордонних справ. Специфіка цього трибуналу у тому, що він має бути створений, щоб притягнути до відповідальності найвище політично-військове керівництво Російської Федерації.

«Ми розуміємо, національна судова система України не має можливості дотягнутися до російського керівництва. Ми можемо винести вирок, але це не матиме наслідків. Тому Україна на міжнародній арені лобіює створення спеціального трибуналу», — зауважує Владислав Мірошниченко. 

Натомість експерти сходяться здебільшого на думці, що з метою підвищення ефективності розслідування міжнародних злочинів Україні не треба створювати окремих змішаних палат за участі міжнародних партнерів в Україні, а потрібно підвищувати ефективність власної судової та правоохоронної системи. Це можна зробити через розв’язання найчастіших проблем. Це навчання, збільшення людського потенціалу, підвищення фінансового забезпечення і покращення матеріального забезпечення, і зменшення навантаження. 

Крім того, існують специфічні моменти, пов’язані з законодавством і підслідністю. Наразі воєнні злочини можуть розслідуватися лише Службою безпеки України. Через це у них ще більше навантаження. Натомість інші органи досудового розслідування, Державне бюро розслідувань та Національна поліція, можуть лише долучатися до СБУ під час розслідування. Тож процедуру підслідності потрібно вдосконалювати.

«В кримінальному кодексі України також наразі відсутні такі терміни, як воєнні злочини, міжнародні злочини, злочини проти людяності. Але в нас існують статті кримінального кодексу, які за своєю суттю відзеркалюють положення Римського статуту. Перш за все це стаття ККУ про геноцид, про екоцид, про порушення законів та звичаїв війни, проведення агресивних бойових дій і ще декілька. За своєю суттю воно відзеркалює визначення воєнних злочинів і злочинів проти людяності», — розповідає аналітик.

Частину положень Римського статуту Кримінальний кодекс України не покриває, але це компенсується принципом універсальної юрисдикції, коли національні структури спільно з міжнародними партнерами розслідують такі злочини. Принцип універсальної юрисдикції передбачає, що найтяжчі міжнародні злочини, які були вчинені у світі, можуть розслідуватися не лише правоохоронними структурами держави, на чиїй території вони були вчинені, а й правоохоронними структурами інших держав, навіть якщо не підлягають юрисдикції. Західні партнери в рамках спільних слідчих груп долучаються до розслідування злочинів проти людяності, скоєних Росією в Україні. Окремо наші правоохоронні структури не можуть цього робити. 

Про приклади міжнародних трибуналів та інші виклики у розслідуваннях міжнародних злочинів слухайте у подкасті: 

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram юридичний | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube