Джерело: Кримська правозахисна група

Фото Володимира Балуха: Олександра Єфименко, Фейсбук

У зверненні, опублікованому Кримською правозахисною групою, український активіст повідомив, чому він вирішив почати голодування, а також розповів про те, як йому доводиться терпіти фізичні та моральні знущання зі сторони співробітників кримського СІЗО.

Вітаю шановне Українство!

Користуючись нечастою нагодою звернутись до Вас, дозвольте мені окреслити цілі і перебіг протестної голодовки, в стані якої я знаходжусь.

Жодного разу, за весь час перебування в полоні, я не вживав тюремної «баланди» і добровільно не зроблю цього за жодних обставин. 14 березня цього року, коли черговий наскрізь брехливий вирок у сфабрикованій проти мене справі набув «чинності», я прийняв рішення оголосити протестне голодування, як вияв свого особистого презирства до окупаційного режиму і їхніх жалких потуг будь що позбавити свободи всіх незгодних з їх ординсько-феесбешною «ідеологією» людиноненависті.

15 березня мною було подано заяву на ім’я начальника СІЗО №1 м.Сімферополя з вимогою забезпечити належні умови для можливості здійснення свого права. З 19 березня, пройшовши моральні знущання, крадіжку особистих речей і побої з боку деяких працівників СІЗО, мені нарешті вдалося домогтись офіційного визнання мого протесту із переведенням в окрему камеру. Та провокації і моральний тиск з метою дискредитувати мене і мій протест з того часу тільки посилилися.

На 25-й день голодовки після консультації з Архієпископом Кримським Климентом, аби  максимально унеможливити імовірність насильницького годування та не санкціонованого мною застосування медичних засобів життєзбереження організму, а також, аби не завдавати невиправного горя своїм рідним, мною було прийнято рішення перейти на інший режим протесту: з того дня я щоденно вживаю дві склянки вівсяного киселю, 50-70 г сухарів з чорного хліба і п’ю чай з медом.

Тільки Богові відомо, скільки ще триватиме це балансування на нульовий позначці, але на даний час інші методи викриття сутності процесів, які відбуваються в окупованому Московією Українському Криму, мені недоступні.

Сподіваюсь на Ваше розуміння.

Слава України!

Щиро Ваш, Володимир Балух.