Вісім років потому харків’янка довела, що її катували в міліції. Прес-конференція щодо справи Помиляйко
Вчора у Харкові відбулася прес-конференція юристів Харківської правозихисної групи стосовно рішення у резонансній справі в Європейському суді з прав людини. Світалана Помиляйко, одна з двох жінок, які 8 листопада 2008-го зазнали катувань у Орджонікідзевському райвідділку міліції Харкова. Колишній міністр МВС Юрій Луценко пригадує цю справу, як один із найжорстокіших та найцинічних випадків міліцейського садизму, який мав місце під час обіймання ним посади. Три роки потому Помиляйко подала скаргу до Європейського суду з прав людини. 12 лютого 2016-го суд виніс рішення на її користь, зобов’язавши державу виплатити компенсацію.
Юристи ХПГ Наталія Охотнікова, Людмила Клочко та Юрій Чумак розказали про перебіг та успіх справи, умови її старту та те, чому все ж таки вдалося здобути позитивного рішення в ній.
Відео прес-конференції:
Пряма мова Світлани Помиляйко, яка наразі не живе в Україні:
Начала Вам писать и снова вспомнила всё, что со мной произошло более 7-ми лет назад накануне моего дня рождения. Как обманом вызвали в РОВД, а затем пытали с целью выбить признания в том, чего не совершала и заставить написать повинную, которая должна смягчить наказание. Это был кошмар и шок одновременно. Избитая, но не сломленная я вышла из Ордж-го РОВД. В один день я потеряла работу честное имя и оказалась в больнице. Много лет пришлось доказывать свою правоту в судах разных уровней. Одновременно 3 иска в суд и несколько лет слушаний . И, конечно, я помню и ценю помощь и поддержку ХПГ и всех, кто не остался равнодушным и верил в меня. Долгожданная победа! Справедливость восторжествовала!
Я родилась и выросла Харькове. Дом, Семья, друзья, учеба, работа и т.д. -это всё связывает меня с Украиной. Я была уверена, что если живешь и работаешь честно, то у тебя не будет проблем с законом или его представителями (работниками милиции). Я люблю свою Родину. Считаю, что потратила свои силы не напрасно, добиваясь справедливости. Да, сейчас я живу и работаю в России. Но это после того, как я не смогла найти себе работу в родном городе по специальности даже после победы в суде по иску о моём незаконном увольнении я получала отказы из-за “прошлого”.
