
УГСПЛ закликає фахівців долучитися до обговорення законопроєкту щодо змін до КПК
29 березня 2021 року відбулася експертна дискусія «Кримінальне провадження, коли матеріали справи залишилися на тимчасово...
09 Квітня 2021
15.09.2016
Переховування від обстрілів, втеча з рідних домівок, спішний пошук житла, постійна боротьба на новому місці — речі, що супроводжують мешканців територій, охоплених військовими діями антитерористичної операції. Однак, для людей з інвалідністю, які і в мирний час часто залежали від допомоги інших, виконання навіть цих речей є складнішим.
Прикуті до ліжка чи користувачі інвалідних візків, що перебували у багатоквартирному будинку під час обстрілів, не мали змоги його залишити та могли сподіватись лише, що будинок вціліє. Особи із порушеннями слуху часто дізнавались про небезпеку, бачачи загальну паніку. Люди з інвалідністю могли розраховувати лише на допомогу сторонніх осіб у доступі до об’єктів укриття. Промовистою є ситуація в одному з інтернатів Луганської області, де дер персонал просто покинув потребуючих догляду підопічних закладу, яким загрожували не лише наслідки бойових дій, але й голод.
Якщо і вдавалось людям з інвалідністю, за допомогою волонтерів або близьких, залишити небезпечні території, — на новому місці їх чекали не менші виклики. Наприклад, проживання у непристосованих санаторіях, будівлі яких у зимовий період «відкривали» двері додатковим захворюванням.
На державну підтримку у придбанні ліків практично не можна було розраховувати. Гостро відчувалась і незабезпеченість засобами реабілітації та медичного призначення, спеціальним харчуванням. В особливо складній ситуації перебували люди з інвалідністю, що хворіють на гемофілію.
Бюрократичні перепони ставали на заваді отримання належних соціальних виплат.
«Чоловік з інвалідністю змушений був повернутись додому за оригіналом документів (копія не влаштувала посадовців) для отримання пенсійних виплат та загинув, потрапивши під обстріл», — повідомляють люди з інвалідністю.
Про своєрідне розуміння посадовцями Луганської області інклюзивного навчання свідчить ситуація із навчальним закладом у місті Кремінна. У частину будівлі єдиного в регіоні закладу, де навчаються діти із важкими захворюваннями (діти із фізичною, інтелектуальною та психосоціальною інвалідністю) вирішили обладнати номери для ста спортсменів. Відібрати вирішили частину будівлі, у якій жили хлопчики, котрих переселили у спільне крило з дівчатами. Важко зрозуміти, як уявляли собі чиновники співжиття дітей з інвалідністю та спортсменів. На жаль, подібні ризики, помножені на подвійну дискримінацію, в тому числі при пошуку роботи, стали причиною повернення до раніше залишених домівок.
Перетин постів на лінії розмежування людьми з інвалідністю є не менш ризиковий. Більше доби у пільговій черзі, без доступних туалетів, для залежних від ліків осіб не є свідченням спрощеного переходу. Міст на пішому переході у Станиці Луганській неможливо подолати людям із порушеннями руху та тими, хто користується інвалідними візками.
Таким побачили становище людей з інвалідністю, що опинились заручниками військового конфлікту, автори та експерти аналітичного звіту Української Гельсінської спілки з прав людини.
Фото — depo.ua
Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.
29 березня 2021 року відбулася експертна дискусія «Кримінальне провадження, коли матеріали справи залишилися на тимчасово...
09 Квітня 2021
1 та 2 лютого 2020 року відбулися круглі столи «Потенціал для співпраці ОГС та місцевої влади...
08 Лютого 2021
11 грудня 2020 року спеціалістка з питань нормотворення УГСПЛ Олена Семьоркіна взяла участь у круглому...
15 Грудня 2020
До Вашої уваги інтерв’ю із Марією Цип’ящук – координаторкою та юристкою Громадської приймальні УГСПЛ у...
05 Жовтня 2020