Президенту Леоніду Кучмі

Київ, Україна

Факс: +380-44-293-7364

Шановний Президент Кучма,

Міжнародна організація захисту свободи слова АРТИКЛЬ 19 виражає занепокоєння з приводу обставин можливого несправедливого поводження з журналістом Володимиром Бойком та тижневиком „Остров”, а також можливої участі в його справі Генерального прокурора України Геннадія Васильєва.

Згідно з отриманою нами інформацією, в листопаді 2003 до віце-спікера Парламенту та кандидата на посаду Генерального прокурора Геннадія Васильєва звернулися з вимогою прояснити можливу участь в діяльності кримінальних структур Донецька, де в 1992-1996 рр. Васильєв виконував обов’язки прокурора. Подібні звинувачення було висунуто в статті Володимира Бойко „В краю непуганых прокуроров”, опублікованій в тижневику „Остров”. На парламентській сесії, під час якої його було призначено Генеральним прокурором, Васильєв зауважив, що на основі інформації, викладеній в статті, було розпочато судову справу, і що він зробить все від нього залежне, щоб дати цій справі подальший хід.

Згодом, на прес-конференції 18 грудня 2003 року Васильєв публічно визнав, що суд вже прийняв рішення у справі Бойко не на користь журналіста (хоча з цього приводу Васильєв і зауважив, що дифамаційна справа проти Бойко контролюється третьою стороною (а не Васильєвим). Присутній на прес-конференції Бойко одразу відповів, що рішення суду йому невідомо, і вимагав від Васильєва відповідних документів. Генеральний прокурор не захотів вдаватися до деталей судової справи на прес-конференції та натомість запевнив Бойка, що документи слухання будуть згодом йому надані, але це так і не сталося.

Того ж дня в Донецьку, на квартирі дочки Бойка, де мешкає зараз його 75-річна мати, працівниками служби Генерального прокурора було проведено обшук. Для виправдання обшуку вони також посилалися на „фантомне” рішення суду, але не надали матері Бойка жодних документів, що його б підтвердили, натомість забравши в неї ордер на квартиру. Оскільки Бойко в цей час перебував у Києві, редактор тижневика „Остров” навів довідки та через власні канали дізнався, що нібито Васильєв звернувся до судді окружного суду м. Донецька з проханням сфабрикувати судове рішення проти Бойка. Крім того, повідомляють, що банківський рахунок газети „Остров” було заморожено (згідно з процедурою ведення судової справи проти видання ЗМІ), але газета так і не отримала жодних подробиць судової справи. Ні Бойко, ні агентство „Фортуна”, видавець газети „Остров”, не отримували виклику до суду (Бойко нібито отримав один виклик до суду, але коли з’явився в суді, то кімната засідань була пустою). Намагаючись пролити світло на цю справу, 21 грудня „Остров” поширив звернення з вимогою надати документи слухання.

Напруженість між Бойко та Васильєвим має довгу історію. Бойко опублікував серію статей про припущену корумпованість Васильєва. Наприкінці червня 2002 року журналіст був затриманий податковою міліцією нібито за умисне ухиляння від сплати податків та протягом тижня утримувався у в’язниці. Бойко пов’язує свій арешт з критичними статтями, присвяченими роботі податкової міліції Донецької області. У лютому 2003 журналіст подав позов проти Прокуратури м. Донецька та висунув вимогу відшкодувати моральні збитки за незаконне затримання. Справа неодноразово відкривалася та закривалася. Часом було незрозуміло, розглядається справа в даний момент, чи ні. Прокуратура м. Донецька відмовилася надати суду відповідні документи, що стало причиною прийняття судом рішення про закриття справи через відсутність доказів.

АРТИКЛЬ 19 вважає, що дана судова справа викликає питання щодо міжнародних правових зобов‘язань України та відповідності міжнародним нормам свободи слова.

По-перше, хоча АРТИКЛЬ 19 і не може судити, чи є зроблені Бойком заяви дифамаційними, чи ні, наша організація вважає, що мали місце серйозні порушення встановленого законом порядку відшкодування шкоди, нанесеної репутації особи.

АРТИКЛЬ 19 рекомендує, щоб урядовці не використовували своє службове положення для винесення справи на розгляд суду, а натомість спростовували дифамаційні твердження на свою адресу. Якщо, за надзвичайних обставин, громадський діяч заявляє про збитки, нанесені йому дифамаційною інформацією, і наполягає на вирішенні справи в суді, слухання справи повинно відбуватися у встановленому законом порядку. У таких випадках суди повинні враховувати, що, згідно з постановою Європейського Суду з Прав Людини, громадські діячі повинні зазнавати більшої критики, ніж пересічні громадяни (Наприклад, див. Лінгенс проти Австрії, рішення суду від 8 липня 1986, заява №. 9815/82 (Європейський Суд з Прав Людини). Викликає занепокоєння, що один з державних службовців вищого рангу, покликаний бути головним гарантом справедливості в Україні, може діяти всупереч основним принципам правосуддя.

По-друге, застосування таких мір як обшук на квартирі матері Бойка та „замороження” рахунку тижневика ”Остров” є принципово невірним. Обидві міри є диспропорційними по відношенню до потенційно дифамаційного твердження; а „замороження” рахунку зокрема свідчить про відсутність „презумпції невинуватості” та упередженість, що є неприпустимим до винесення судом рішення. Крім того, при „замороженні” рахунку видання ЗМІ несе серйозні збитки, оскільки змушене тимчасово призупинити свою діяльність, а наслідки цього можуть згубними та незворотними.

По-третє, не маючи відомостей про судову справу, нібито розпочату проти них, і Бойко, і тижневик „Остров” вочевидь позбавлені необхідної інформації стосовно власних осіб. „Заморожений” рахунок свідчить про те, що розпочатий державними структурами судовий процес вже мав негативні наслідки як для Бойка, так і для газети „Остров”, а отже пройшов стадію розслідування. У цьому випадку відсутність повідомлення є порушенням законодавства України та міжнародних правових норм. Той факт, що Бойко та тижневик „Остров” навіть не можуть встановити, чи було проти них розпочато судову справу, і чи визнали їх винними, позбавляє їх законного права на неупереджений судовий розгляд та належний захист. Відсутність прозорості раніше допомогла Бойку добитися перегляду свого затримання в червні 2002 та вимагати компенсації.

Згідно нашій інформації, не виключено, що ці події є ланками переслідування та залякування Бойка і газети „Остров”. Зокрема, здається, що метою обшуку на квартирі матері Бойка є залякування, а не збір доказів для розслідування. Подібні форми психологічного тиску можуть відчутно зашкодити виконанню ЗМІ своїх функцій в демократичному суспільстві, що полягають у поширенні різних думок та поглядів та контролі роботи уряду. Натомість, подібні дії можуть призвести до створення репресивної атмосфери, в якій процвітає само-цензура.

Враховуючи це, наша організація закликає уряд України:

– Гарантувати, що Бойко та тижневик „Остров” отримають вичерпну інформацію про будь-яку судову справу, розпочату проти них, а також будуть мати можливість підготувати належний захист.

– Негайно „розморозити” рахунок газети „Остров” та загалом припинити застосування подібної практики до ЗМІ.

– Сприяти запровадженню практики вирішення дифамаційних справ не у судовому порядку, а спростуванням громадськими діячами дифамаційних тверджень. У випадку, коли ініціатором судової справи є громадський діяч, необхідно принаймні гарантувати, що справа розглядається в установленому законом порядку та з дотриманням міжнародних норм свободи слова.

– Забезпечити відповідність процедури ведення розслідування нормам закону.

– Гарантувати незалежність діяльності ЗМІ від втручання громадських організацій.

Щиро Ваш,

Ендру Паддефатт,

Виконавчий директор