Відкритий лист Харківської правозахисної групи до До Центрального правління Всеукраїнського Товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка

До Центрального правління Всеукраїнського Товариства
«Просвіта» ім. Т. Шевченка
голові Товариства Мовчану П.М.
вул. Хрещатик, 10 б,
м. Київ, 01001

Шановний Павле Михайловичу!

Попри очевидні відмінності у політичній, соціальній та культурній ситуаціях, динаміка розповсюдження неонацистської ідеології в сучасній Україні найбільше нагадує подібні процеси у Росії 7-8 років тому. Існують підстави побоюватися, що за подальшого розвитку за деякий час Україна матиме такі самі наслідки цих процесів, як-от: поширення ксенофобських та ультраправих ідей серед певних верств молоді; наявність організованого неонацистського середовища, орієнтованого на насильство, у великих містах України; систематичні вбивства на ґрунті расової ворожнечі, та, як наслідок, загальне підвищення рівня насильства у суспільстві та підрив іміджу України на міжнародній арені.

За свідченням правоохоронних структур та правозахисних організацій, дуже тісними є переплетіння воєнізованої праворадикальної організації «Патріот України» з неонацистським середовищем – передусім на Харківщині та у Києві, зв’язки «патріотів» з російськими неофашистами (зокрема, з «Російським православним нацонал-соціалістичним рухом»).

Відповідно до програми «Патріоту України», розміщеної на офіційному сайті організації, організація «виступає за монорасове мононаціональне суспільство». Її очільник А.Білецький прямо заявляє про те, що «український расовий соціал-націоналізм – ідеологія організації «Патріот України» (саме таку назву має його стаття, надрукована у збірці ідеологічних робіт та програмних документів «Український соціальний націоналізм»). А ідеолог організації О.Однороженко відверто пише у матеріалі «Соціал-націоналістичний рух та його основні завдання»: «Обмеженню та контролю будуть піддані всі інородчеські етно-расові групи, з їх подальшою депортацією на історичні батьківщини… Ми, українські соціал-націоналісти, розглядаємо так звані «людські раси» як окремі біологічні види, а людиною розумною в біологічному розумінні вважаємо лише Білу Європейську Людину». Отже, чим відрізняється соціал-націоналізм від націонал-соціалізму, який сповідував ще біснуватий Гітлер? Судячи з усього, від зміни місць складових результат не змінюється: «Патріот України» піднімає на щит ідеї неофашизму та расизму.

І це, на жаль, не є перебільшенням, адже термін «неофашист» («neofascist»), за визначенням Європейського суду з прав людини, означає «прихильність до ідеології антисемітизму й расових розходжень» (дивись справу Karman v. Russia). На цьому тлі збентежує та шокує той факт, що отака поважна організація, як «Просвіта», надає приміщення та потурає «Патріотам України» у Харкові. Точніше, їх «бере під опіку» та частина «Просвіти», що підтримує колишнього голову Харківської організації ВУТ «Просвіта» М.Кіндратенка.

Прикриваючись гарними гаслами патріотизму, організація «Патріот України» своїми діями дискредитує та опоганює саму цю ідею. Адже її діяльність, наскрізь просякнута расизмом, ксенофобією та антисемітизмом, призводить до того, що у масовій свідомості жителів східноукраїнського регіону поняття «націоналіст» та «неонацист» стають ледь не тотожними. Чи не на це, власне, й спрямована «робота» провідників організації, чи не має вона під собою провокаційне підґрунтя?

Так, «патріоти» хизуються тим, що кожного року в квітні проводять «Марш Патріотів» – так звану антимігрантську ходу. Її особливістю є те, що «патріоти», на відміну від інших організацій, виступають не проти нелегальної міграції, а проти імміграції в Україну взагалі. «Марш Патріотів» двічі (у 2006 та 2008 роках) проводився в Харкові і один раз (у 2007 році) в Києві. Вже три роки поспіль «Патріот України» скандально відомий також нічними смолоскипними ходами по студентських містечках Харкова, Києва та Чернівців, від яких жахаються іноземні студенти, що навчаються в Україні. Ще одне «досягнення»: в результаті численних пікетувань Міністерства освіти та науки і його місцевих представництв, проведених «патріотами» в Києві, Харкові та Чернівцях, було відмінено запроектоване на вересень 2008 року впровадження до шкільного навчального курсу дисципліни «Толерантність», яка мала прививати школярам почуття терпимості до етнічних та інших меншин.

«Патріот України» має формування, які організовані за військовим принципом та проводить постійні «вишколи» для своїх членів. До якої війни готують цих юнаків? Може, для війни з власним народом, з тими людьми, які за «антропометричними» вимірами не підходять під визначення «білої раси»? «Щоб утвердити право нації, є прийнятними будь-які методи: від публічних до підпільних, від місцево-локальних до глобально-масштабних, від парламентських до збройно-силових… Виправдані будь-які доцільні та достатні насильство та жорстокість», – пишуть у своєму буклеті новоявлені «патріоти».
З подібних буклетів та брошур майже 100 років тому починався рух Гітлера до влади. Чим це закінчилося, історія пам’ятає. Головне, щоб не забували про це й сучасні українці.

Звісно, тільки членам та провідникам «Просвіти» вирішувати, з ким їм йти пліч-о-пліч у своїй діяльності. Разом з тим, хочеться застерегти Вас від того, щоб ім’я організації, що має 140-річну історію, якою можна пишатися, не було спаплюжене брудними плямами коричневого неонацистського кольору.

Євген Захаров,
Співголова ХПГ