Відкрите звернення правозахисних організацій з приводу розгляду Верховною Радою України проекту Кримінально-процесуального кодексу України

Шановні народні депутати!

У парламенті планується до розгляду проект нової редакції Кримінально-процесуального кодексу України. Звертаємося до вас з проханням відхилити даний законопроект.

Можемо констатувати, що не зважаючи на те, що у вересні 2003 року розгляд цього проекту не відбувся і він був спрямований на доопрацювання, зміни які були внесені до проекту Кодексу з того часу є значною мірою поверхові.

Проект одного з найважливіших правових актів країни й надалі залишається репресивним і таким, що фактично легалізує вже складену адміністративну практику систематичного та системного порушення прав людини та основних свобод.

Він не враховує міжнародних зобов’язань України у сфері захисту прав людини, прагне законодавчо закріпити повну беззахисність особи та залишає широке поле для свавільних і безконтрольних дій правоохоронних органів.

Нормами цього проекту передбачені необмежені можливості для арешту без судового рішення, а також надзвичайно довготривалого позбавлення волі особи без судового контролю. Попереднє затримання і арешт особи й надалі залишаються швидше правилом, ніж винятком.

В проекті Кодексу практично взагалі відсутнє регулювання судового розгляду питань про позбавлення волі особи, надання санкцій на обмеження інших законних прав громадян, зокрема, таємницю листування та іншої кореспонденції, обшуку тощо.

Слід зазначити, що Проект значною мірою погіршує становище захисника у кримінальних справах у порівнянні навіть із чинним законодавством. Його права зведено до такого мінімуму, який не дозволить йому якісно та ефективно виконувати свої професійні обов’язки, тобто здійснювати захист особи від кримінального обвинувачення. Фактично, його функція стає декоративною. Це пов’язано з питанням допуску адвоката до справи, дозволів на зустріч із клієнтом, його правах збирати й подавати докази чи іншим чином активно захищати особу. Це створює більш ніж серйозну загрозу для засудження невинуватих осіб та є порушенням конституційного принципу змагальності кримінального процесу.

Суд і надалі фактично зберігає обвинувальну функцію, замість того щоби на основі принципу змагальності встановити істину на підставі доказів обвинувачення і захисту. Так, у разі, якщо органи, що проводили досудове провадження у справі, не надали суду достатніх доказів, що підтверджують вину особи у вчиненні злочину, суд замість того, щоби виправдати таку особу, вправі давати доручення проводити певні слідчі дії, допитувати свідків, направляти справу на додаткове розслідування. Тобто, суд фактично ставить себе на місце обвинувачення, намагаючись за будь-яку ціну довести винність особи, замість того щоби відповідно до Конституції тлумачити всі сумніви на користь обвинуваченого. За таких обставин суд не може бути справедливим і неупередженим, а є, за сумною радянською традицією, частиною карально-репресивного державного апарату.

Таким чином можна зробити висновок, що проект Кримінально-процесуального кодексу встановлює широкий спектр можливостей для порушення конституційних прав людини та основних свобод на усіх стадіях кримінального процесу.

За оцінками багатьох українських та міжнародних експертів даний проект Кримінально-процесуального кодексу суперечить положенням Міжнародного Пакту ООН про громадянські та політичні права, Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, багатьом іншим міжнародним угодам, стороною-учасницею яких є Україна, та загальноприйнятим принципам, що втілюють фундаментальні засади кримінального судочинства у демократичних країнах.

Змушені констатувати, що під час розробки проекту КПК не було враховано значної кількості рекомендації науковців, громадськості. На наше спільне переконання, даний кримінально-процесуальний закон є науково необґрунтованим. Він не враховує вимоги Конституції та міжнародних зобов’язань у галузі захисту прав людини, та спрямований проти інтересів пересічної особи.

Маємо надію, що народні депутати України уважно поставляться до розгляду одного із найважливіших законів України та з усією відповідальністю перед своїм народом поставляться до встановлення гарантій захисту прав людини та основних свобод в умовах нестабільної демократії.

Вважаємо, що український Парламент здатен більш плідно використати історичну можливість і створити закон, який втілить сучасні підходи та здобутки розвинутих країн у сфері кримінального судочинства.

Рада українських правозахисних організацій (РУПОР)

Харківська правозахисна група

Вінницька правозахисна група

Севастопольська правозахисна група

Черкаський обласний комітет солдатських матерів

Громадська організація “Центр експертиз “Альтернатива” (м. Дніпропетровськ)

Екологічно-культурний Центр „Бахмат” (м. Артемівськ, Донецька область)

Громадська правозахисна організація „Донецький Меморіал”

Українська Асоціація „Міжнародна Амністія”

Херсонський обласний Фонд милосердя та здоров’я

Херсонська міська асоціація журналістів „Південь”

Чернігівський громадський комітет захисту прав людини

Чернігівський центр молодих правозахисників

Інститут з проблем розвитку регіонального управління, місцевих громад та самоврядування (м. Чернігів)

Чернігівська обласна громадська організація „Правозахисник”

Професійна спілка працівників мас-медіа міста Чернігова

ГО ЦСД „Доброчин” (м. Чернігів)

Центр правових та політичних досліджень „СІМ” (м. Львів)

ЕГО „Зелений Світ” (м. Чортків, Тернопільська область)

ЕГО “Зелений Світ” Тернівського району(м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

Луганське обласне відділення „Комітету виборців України”

Сєверодонецька міська організація „Зелений світ”

Громадський комітет захисту конституційних прав і свобод громадян (м. Луганськ)